Значення і завдання вивчення фонетики в шкільному курсі. .Методи, прийоми й засоби вивчення фонетики, графіки, орфоепії в школі.

ФОНЕТИКА розділ мовознавства, який вивчає фонетичну систему мови; загальна ф. займається описом та класифікацією звукових елементів мови, а експериментальна - аналізом, роботою мовного апарата, а також акустичною характеристикою звукових явищ та сприйманням їх носіями мови. Графіка (від гр. grapho - пишу, малюю) – розділ науки про українську мову, в якому вивчається сукупність умовних знаків для передачі на письмі усного мовлення. Правила нормативної літературної вимови вивчаються у спеціальному розділі мовознавчої науки української мови, який називається орфоепією (від гр. orthos - прямий, правильний, рівний і epos - слово, мова). При вивченні фонетики і графіки використовуються різні методи і прийоми навчання, їх вибір і застосування залежать од характеру матеріалу. Так, під час ознайомлення учнів із звуковою системою української мови, її якостями, походженням і становленням української графіки варто застосувати слово вчителя (розповідь чи пояснення), під час вивчення ролі звуків у мовленні, їх акустико-фізіологічних властивостей, позначення звуків на письмі широко використовуються методи бесіди, спостережень, аналізу мовних явищ з елементами проблемного навчання, під час закріплення алфавіту, правил написання апострофа, м'якого знака, звукового значення букв я, ю, е, ї корисним буде самостійна робота з підручником тощо.

Характер відомостей з фонетики і графіки — голосні і приголосні, дзвінкі і глухі, тверді і м'які приголосні, звуки і букви — обумовлює застосування прийому зіставлення. Матеріалом для зіставлень часто служать фонетичні і графічні явища двох братніх мов — української і російської.

Організація системи вправ з фонетики, графіки й орфоепії зумовлена змістом і методикою виучування мовних явищ. Оскільки в центрі навчання є звукова сторона мовлення, то провідне місце на уроках фонетики належить усним вправам. Слово чи текст, що підлягає спостереженню або аналізу, повинні вимовлятися, прочитуватися вголос.

Більшість завдань будуються на основі спостережень над природою звуків, роботою органів мовлення, сполучуваністю звуків і їх функцією в мові. Вправи на аналіз фонетичних явищ проводяться індуктивним способом. При цьому слід дотримуватись при спостереженнях і в розборі послідовності від звука до букви, щоб учні засвоїли, що первинним є усне мовлення, а писемне — вторинним. Така послідовність завдань забезпечується послідовністю вивчення програмового розділу: спочатку фонетика, потім фонетика і орфоепія.

Вправа 1. Прочитайте і запишіть слова. Визначте в них кількість звуків і букв. Поміркуйте, чому в деяких словах кількість звуків і букв різна. Рись, хаща, їздити, воля, синь, стань, читає, краї. Система вправ з фонетики має включати і творчі завдання, які б допомагали учням виробити правильну дикцію, виразно читати зв'язні тексти, правильно наголошувати слова, виділяти логічний наголос, конструювати власні висловлювання, дотримуючись орфоепічних норм, тощо. Матеріалом для вправ можуть служити і тексти, оскільки саме в них розкривається функція фонем, виявляється темп мовлення, сила голосу, виражальні засоби фонетики, що є предметом вивчення шкільної стилістики.

При доборі вправ слід зважати й на діалектні особливості мовлення учнів, акцентуючи особливу увагу на тих недоліках, що виявляються у вимові окремих звуків і слів.