Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Зів’яле листя» І. Франка як перший прояв модер.






Збірку «Зів'яле листя» з підзаголовком «лірична драма» І. Франко створив протягом десяти років (1886-1896). Вона містить три частини, так звані «жмутки» інтимної лірики І.Франка. Як зазначає, Петро Колесник, головним мотивом, мотивом до написання є «кохання до жінки, яка не захотіли відповісти взаємністю». Сам автор зазнав, що його ліричні пісні є «найсубєктивнішими з усіх, які з'явилися у нас від часу автобіографічних поезій Шевченка». Збірку відкриває передмова автора. Велика кількість поезій «Зів'ялого листя» написана на зразок народних пісень. Недарма український композитор М.Лисенко звертався до цієї збірки, і деякі вірші зі збірки були покладені на музику.

Поезія І.Франка є найбільшим досягненням укр.. поетичного слова другої половини 19ст., вагомим внеском у світову літературу. Сувора правда поетичного письма, високий ідеал боротьби за людську гідність, революційний настрій, виваженість кожного слова визначають його творчу індивідуальність. Отже, Збірка «Зів'яле листя» І.Франка є першим та найкращим проявом модерністської поезії в Україні, оскільки даній збірочці притаманна творчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, новизна форми та змісту, що є притаманним для такого літературного напряму як модернізм.

Поезія посідає провідне місце в багатогранній творчості великого Каменяра, що стала найбільшим досягненням українського поетичного слова після Шевченкового " Кобзаря", значна її частина належить до кращих надбань світової поезії. Але яскравою зіркою у поетичному доробку поета сяє його незвичайна поетична збірка " Зів'яле листя", видана 1896 року. Вона об'єднала поезії переважно з сумними, журливими мотивами, написані протягом найважчого періоду життя поета.

Збірку " Зів'яле листя" митець назвав " ліричною драмою". Це дійсно драма. Це сумна розповідь про невимовні страждання людської душі, зраненої як життєвими негараздами, так і нещасливим коханням. Символічна і назва збірки. " Зів'яле листя" - це художній образ втрачених надій, задавленого в душі великого почуття. бірка має три " жмутки", де розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана важкими обставинами громадського та особистого життя. Перший " жмуток" передає трагедію нерозділеного кохання, його беззахисність та вразливість. (" Так, ти одна моя правдивая любов", " За що, красавице, я так тебе люблю".) Ліричний герой не хоче згодитись з тим, що кохана йому відмовляє. Він то звинувачує в усьому обставини (" Раз зійшлися ми случайно..."), то прагне здаватися збайдужілим (" Я не надіюсь нічого..."), то вмовляє кохану зглянутися на його страждання (" Не минай з погордою...", " Я не кляв тебе, о зоре"). Другий " жмуток" ліричної драми написаний переважно у народно-пісенній манері, тому багато віршів з другого " жмутка" стали улюбленими піснями та романсами (" Ой ти, дівчино, з горіха зерня...", " Червона калина, чого в лузі гнешся? ", " Чого являєшся мені у сні? " та інші). Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Провідним мотивом поезій третього " жмутка" є пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням. " Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу, чи поетові боротьби, чи поетові-лірнкові, співцеві кохання і настроїв", - писав М. Коцюбинський. І з ним важко не погодитись. У своїй збірці " Зів'яле листя" Франко виступає як найтонший поет-лірик, співець високого кохання. Ліричний герой драми - людина з ніжною, вразливою душею, але разом із тим - сильним характером. Ніщо не страшить його - ні труднощі життя й невдачі, ні наклепи й переслідування ворогів, ні зрада друзів, ні цісар з його тюрмами й жандармами.

Із будь-яким горем ліричний герой готовий помірятися, але не може відмовитись від великого й сильного почуття любові, він не може вирвати з серця чарівний образ дівчини, котру покохав до самозречення. За причину своїх мук закоханий юнак вважає три недолі, що стали супутниками його життя: перша недоля - то " м'яке серце", друга - " холопський рід", третя - " горда душа". Людська гордість не дозволяє герою просити милостині в коханні, тому всі свої болі й страждання він " у серці здавлює на дні". Особисті переживання ліричного героя, його чистоту, самозреченість поет підніс на незрівнянну височінь духовної краси.

Чарівний образ дівчини, що є джерелом і радості, і муки ліричного героя, змальовує поет у вірші " Ой ти, дівчино, з горіха зерня...". Вродою дівчина - " з горіха зерня", а серцем - " колюче терня". Уста її - тиха молитва, а слово - " гостре, як бритва". Темніші від ночі очі коханої, а сама вона " ясная зоря". Це незвичайна врода дівчини бентежить душу закоханого юнака, а нерозділена любов важким тягарем лягає на серце.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.