Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Екзаменаційний білет №___. 1. Ринопневмонія та контагіозний метрит коней.






1. Ринопневмонія та контагіозний метрит коней.

Ринопневмонія коней (Rinopneumonitis eguorum, вірусний аборт кобил) — гостра контагіозна хвороба коней, що характеризується гарячкою, катаральним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів у лошат й абортами кобил у другій половині жеребності.

Збудник хвороби — ДНК-геномний вірус із родини Herpesviridae.

Епіз.хв.. На ринопневмонію хворіють коні незалежно від віку й статі, більш чутливим є молодняк віком до одного року. Сприйнятливі також віслюки, мули та поні. Джер.зб. інфекції є хворі тварини, які виділяють вірус через дихальні шляхи, з абортованим плодом, навколоплідною рідиною, плодовими оболонками. Перехворілі коні впродовж 2 міс також можуть виділяти вірус з виділеннями з носа й статевих органів. Факторами передавання вірусу є корми, вода, підстилка, предмети догляду, забруднені виділеннями хворих та перехворілих коней-вірусоносіїв. Зараження відбувається аліментарним і повітряно-краплинним шляхами, а також при прямому контакті і в разі спільного утримання здорових та хворих тварин. Жеребці можуть стати переносниками вірусу під час парування. У разі первинного виникнення в господарстві захворювання проходить у вигляді ензоотії, під час якої абортує 40 – 60 % кобил, а в стаціонарно неблагополучних осередках — не більш як 10 %. Аборти відбуваються на 8 – 11-му місяці жеребності, майже одночасно у кількох кобил без будь-яких попередніх ознак патології. Спостерігається швидке повернення статевих органів до нормального стану.

Клін.озн. та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3 – 4 тижні. Хвороба проявляється у трьох формах: респіраторній (ураження верхніх дихальних шляхів), генітальній (аборти у жеребних кобил) та нервовій (паралітичний синдром). Частіше трапляється респіраторна форма, що характеризується підвищенням температури тіла, депресією, відсутністю апетиту, кон’юнктивітом, запаленням слизової оболонки носової порожнини, іноді ринофарингітом. Риніт супроводжується виділеннями з носа, збільшенням підщелепових лімфовузлів. Легені уражуються рідко. Через 10 – 15 діб настає видужування. У деяких тварин спостерігаються кашель, утруднене дихання, тяжкий загальний стан, що є наслідком перипневмонії. У таких випадках хвороба часто ускладнюється бактеріальною інфекцією і закінчується летально.

Генітальна форма хвороби проявляється за наявності в господарстві жеребних кобил. Відмічаються масові раптові аборти, зазвичай через 18 – 20 діб після зараження. Плід народжується мертвим або гине впродовж 1 – 3 діб. Загальний стан кобил при цьому не порушується. Родові шляхи приходять до норми так само швидко, як і після родів у здорових кобил. Дуже рідко спостерігається нервова форма ринопневмонії. У кобил після аборту розвиваються парези та паралічі, що завжди зумовлюють летальний кінець.

Патологоанатомічні зміни. Спостерігаються в абортованих плодах. Виявляється жовтяничність підшкірної клітковини, накопичення значної кількості жовтувато-червоної рідини в грудній і черевній порожнинах, у навколосерцевій сумці, крапчасті крововиливи на серозних оболонках паренхіматозних органів, збільшення селезінки, численні сірувато-жовті осередки некрозу під капсулою печінки, набряк легень.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін і результатів лабораторних досліджень.

Лаб.діаг-ка. Передбачає виділення вірусу з органів абортованого плоду, індикацію та ідентифікацію в тканинах і органах специфічного вірусного антигену, дослідження парних сироваток крові в реакції нейтралізації та реакції зв’язування комплементу з метою ретроспективної діагностики хвороби. У лабораторію в термосі з льодом направляють цілі абортовані плоди або їхні органи

(печінку, легені, селезінку, тимус), навколоплідну рідину, плодові оболонки, шматочки паренхіматозних органів загиблих новонароджених лошат. Від хворих коней відбирають проби слизу з носової порожнини, від трупів тварин — шматочки легень, вирізані на межі зміненої та нормальної тканини.

Для виділення вірусу проводять зараження патологічним матеріалом (краще суспензією легень) первинних культур клітин нирок коня або нирок ембріона корови. Через 3 – 6 діб з’являється ЦПД у вигляді рефрактильності й округлення клітин, утворення гігантських багатоядерних симпластів, деструкції клітинного моношару.

Індикацію вірусу проводять за РГА і РГАд з еритроцитами коня. Для виділення вірусу використовують також 8 – 12-денні курячі ембріони та лабораторних тварин (вагітних морських свинок, хом’ячків, білих мишенят-сисунів), які швидко гинуть після інтрацеребрального зараження. Під час гістологічного дослідження загиблих лабораторних тварин у тканинах виявляють характерні тільця-включення, а з їхніх органів виділяють вірус, який ідентифікують за допомогою серологічних реакцій.

Диференціальна діагностика. Проводиться на основі результатів вірусологічного й серологічного досліджень та проведення біопроби.

Передусім потрібно виключити інфекційний аборт паратифозної етіології та аборти, зумовлені вірусом артеріїту коней. Лікування. Щоб запобігти ускладненням після аборту, кобилам внутрішньом’язово вводять антибіотики — гентаміцин у дозі 1 – 2 мг/кг маси, ампіцилін — 8 мг/кг маси через кожні 8 год, стрептоміцин — 5 – 10 мг/кг маси через кожні 12 год, хлорамфенікол — 50 мг/кг маси тварини. Перорально дають сульфаніламідні препарати: норсульфазол — 0, 02 – 0, 05 г на 1 кг маси, сульфадимезин — 0, 03 – 0, 05 г на 1 кг маси, сульфатіазол — 60 мг на 1 кг маси тварини. Тривалість лікування антибіотиками та сульфаніламідними препаратами — 2 рази на день упродовж 5 – 7 діб.

Імунітет. Після перехворювання на ринопневмонію триває всього 3 міс. Для специфічної профілактики абортів у жеребних кобил запропоновано живу вакцину з атенуйованого штаму СВ/69.

Профіл та заходи боротьби. Мають бути спрямовані на запобігання занесенню збудника хвороби при завезенні кобил для комплектування конярських господарств, а також на підвищення резистентності організму молодих лошат. У разі появи ринопневмонії господарство, ферму (табун) оголошують неблагополучними щодо цього захворювання і запроваджують карантинні обмеження.

Кобил, що абортували, негайно ізолюють, проводять симптоматичне їх лікування. Плід з плодовими оболонками, гній, залишки корму негайно спалюють. Всіх коней терміново щеплюють атенуйованою вакциною. Кобил через 1 міс після аборту запліднюють штучно. Конюшні, транспорт, збрую, обладнання та стайні, де перебували хворі тварини, ретельно очищають і дезінфікують. Для дезінфекції використовують 4 %-й гарячий розчин їдкого натру або 3 %-й розчин формальдегіду. Карантинні обмеження знімають через 2 міс після останнього випадку аборту, вакцинації всього кінського поголів’я та проведення остаточної дезінфекції.

Контагіозний метрит — інфекційна, висококонтагіозна хвороба, яка характеризується вагінітом, порушенням відтворної функції у кобил.

Збудник — Haemophilis equigenitalis (Taylorella equigenitalis) — грамнегативна нерухома паличка, що не утворює капсул і спор.

Епізоотологія. Захворювання реєструється в Австралії, Англії, Канаді, Німеччині, Новій Зеландії, США, Франції, Швеції, Японії. Хворіють здебільшого чистопородні коні. Захворювання виникає при використанні зараженої кобили чи жеребців-плідників під час парувальної кампанії. Заражений молодняк є безсимптомним бактеріоносієм до досягнення ним статевого віку. В експерименті цими мікроорганізмами можна заразити віслюків, кролів, морських свинок, білих мишей.

Симптоми. В уражених кобил знижується плодючість, еструс-період стає тривалішим і нерегулярним. При гострому перебігу спостерігаються ендометрит та вагініт, виділення сірувато-білого ексудату, який забруднює задні кінцівки і волосяний покрив у ділянці хвоста. Такі симптоми розвиваються у кобил через 2—14 діб після парування із зараженим жеребцем. Через 4—5 діб такі клін.озн. не проявляються. На 6—8-му тижні вагітності тварина може абортувати. У жеребців видимі ознаки відсутні, хоча при ретельному дослідженні перших порцій еякуляту можна помітити зміну його кольору.

Патологічні зміни. Виявляють ендометрит, вагініт.

Діагноз ставлять на основі результатів бактеріологічних досліджень. Як допоміжні використовують серологічні дані.

Лікування. Ефективна терапія буде проведена тільки після визначення чутливості ізольованих штамів збудника до лікувальних препаратів. Хворим кобилам у матку вводять 30 мл 10%-ного розчину ампіциліну протягом 3—5 діб і в цей період кожну добу внутрішньо-м'язово по 40 мл цього розчину. Шийку матки, піхву, ямку клітора обробляють хлорексидином. Жеребцям протягом чотирьох діб обробляють препуцій та статевий член хлорексидином. Одночасно вводять внутрішньом'язово по 40 мл 40%-го розчину ампіциліну. Через 14 діб обробку повторюють. Використовують також суміш: 200—300 частин 40—60%-ї декстрози, 25—75 частин гідросилкарболової кислоти, 40—100 частин солей лужних металів і 80—100 частин наповнювачів (поліетиленгліколь або метилцелюлоза). Один раз на добу впродовж двох діб змазують уражені ділянки статевих органів.

Профіл. Україна щодо контагіозного метриту благополучна. При підготовці для експорту у кобил з інтервалом сім діб три рази з ділянки клітора відбирають проби для бактеріологічних досліджень. Жеребцям промивають статевий член і препуцій 2%-м розчином хлорексидину з наступним нанесенням нітрофурацилінової мазі протягом п'яти діб. Після проведення маніпуляцій тричі з 7-добовим інтервалом відбирають бактеріологічні проби для досліджень. Після одержання негативних результатів дають дозвіл на експорт тварини. У країнах, не благополучних щодо контагіозного метриту, племінних кобил і жеребців досліджують перед початком і після закінчення парувального періоду. Відбирають мазки, які зразу ж відправляють у лабораторію. Хірургічним шляхом вирізають клітор, а потім цю анатомічну ділянку протягом п'яти діб промивають 2%-м розчином хлорексиду і наносять нітро-фурацилінову мазь. Якщо в господарстві виявлено захворювання, то забороняється вивезення коней до того часу, доки не буде одержано негативний результат бактеріологічних досліджень усього поголів'я. Жеребних кобил, у яких був виявлений контагіозний метрит, для же-реблення переводять в ізолятор.

2. Опишіть методику дослідження поверхневих м’язів спини та хвоста риби на наявність у них метацеркаріїв при опісторхозі.

Описторхоз риб - хвороба коропових (язя, плотви, літа, сазана, лина, чебака та ін), що викликається личинкової стадією трематоди Opisthorchus felineus, що називається ще котячої, або сибірської двуусткой. Хвороба поширена в Об-іртишських басейні, у водоймах, що впадають в Азовське, Чорне і Каспійське моря, а також у водоймах Татарії. Ендемічними по опісторхозу є також певні райони і нашого краю. Дефінітивного господарі - людина, Соса, кішка і путні звірі; перший проміжний хазяїн - молюск бнтінія Лючі, а другий - вищеназвані риби сімейства коропових. Статевозрілий паразит (сисун) мешкає в печінці, жовчному міхурі та протоках підшлункової залози дефінітивного господарів. Яйця гельмінта разом з фекаліями потрапляють у воду, подальший розвиток до стадії церкариев проходить у молюсків. Церкарии після виходу з організму молюска проникають в підшкірні шари м'язів риб і перетворюються на метацеркарии - личинки. Метацеркарии невиразні неозброєним оком, 0, 2-0, 3 мм. Це згорнута личинка в овальної або круглої цисті з товстою оболонкою. У місцевостях, неблагополучних по опісторхозу, риб необхідно вибірково досліджувати на наявність личинок цього паразита. Метацеркарии виявляють в м'язовій тканині риб, в основному - у спинний і хвостовій частинах, а іноді - і в товщі луски. Найчастіше метацеркарии поселяються в поверхневих шарах м'язів на глибині до 2 мм і в підшкірній клітковині. При компресорному дослідженні скальпелем видаляють луску з одного боку під спинним плавцем риби, потім надрізають шкіру в двох напрямках. Перший розріз роблять попереду спинного плавника перпендикулярно поздовжньої осі тіла до бічної лінії, другий - від кінця першого надрізу за напрямом до хвостового плавника уздовж бічної лінії. Пінцетом піднімають край шкіри і отпрепаровивают її на майданчики до 25 см2 так, щоб підшкірна клітковина залишилася на поверхні м'язів. Після цього зрізують поверхневий шар м'язів товщиною 0.2-0, 5 см, нарізують дрібними шматочками і розміщують по всій поверхні нижнього скла компресора, покривають верхнім склом і стискають гвинтами. Під малим збільшенням мікроскопа або під тріхінелдоскопом переглядають всі шматочки, взяті від однієї риби. Личинки легко виявляються. Характерна особливість личинки опісторхіс - наявність всередині цисти черв'ячка адолескария з двома присосками і великого чорного зернистого плями (пігментований сечовий міхур).

У місцевостях, неблагополучних по опісторхозу, риб необхідно вибірково досліджувати на наявність личинок цього паразита. З різних ділянок спинних мьттттц вирізують 5-8 шматочків, товщиною 2-3 мм, здавлюють між стеклами компрессоріума і переглядають під малим збільшенням мікроскопа. Характерна особливість личинки опісторхіс - наявність всередині цисти черв'ячка-адолескария з двома присосками і великого чорного зернистого плями (пігментований сечовий міхур).

Санітарна оцінка. При множині ураженні мускулатури метацеркариями опісторхіса рибу направляють на технічну утилізацію. У випадках рішення випуску риби, ураженої описторхозом, на харчові цілі її знезаражують проваркой протягом не менше 30 хв, переробляють на консерви або піддають заморожуванню при - 11-15 ° С не менше 30 діб., а при -28 ° С -18-42 ч. Можливо знезараження риби також міцним або середнім посолом тривалістю не менше 2 тижнів. Знезаражену заморожуванням опісторхозной рибу можна згодовувати хутровим звірам після відтавання.

3. Ветеринарно-санітарна експертиза туш і продуктів забою при інвазійних хворобах, які передаються людині через м‘ясо: цистицеркоз великої рогатої худоби, токсоплазмоз.

Цистицеркози великої рогатої худоби

7.44.1. При виявленні цистицерків на розрізах м'язів голови, язика або серця проводять додатково по два паралельних розрізи шийних (у потиличній ділянці) м'язів, грудних, лопатко-ліктьових (анконеуси), спинних, поперекових, тазових кінцівок і діафрагми.

Ветеринарно-санітарну оцінку туші й органів проводять залежно від ступеня ураження цистицерками.

7.44.2. При виявленні на розрізах м'язів голови, язика або серця чи на одному із розрізів м'язів туші та інших субпродуктів чотирьох і більше живих або загиблих цистицерків - тушу, голову і внутрішні органи (крім кишечнику) направляють на утилізацію. Внутрішній і зовнішній жир (шпик) знімають і направляють на витопку для харчових цілей.

7.44.3. У випадку виявлення на розрізах м'язів голови, язика або серця, чи на одному із розрізів м'язів туші та інших субпродуктів трьох і менше живих або загиблих цистицерків - голову, язик і внутрішні органи (крім кишечнику) утилізують, а тушу піддають знешкодженню (проварюванням, заморожуванням або солінням, як указано в розділі 18 цих Правил). Внутрішній жир і сало знезаражують заморожуванням або перетоплюють для харчових потреб.

7.44.4. Знешкоджені туші та субпродукти великої рогатої худоби, овець, кіз, оленів та свиней направляють на виготовлення варених ковбасних виробів, паштетів або консервів (фаршевих), а м'ясо-кісткові та шерстні субпродукти - на промпереробку.

Кишки і шкури незалежно від ступеня ураження туші цистицерками після технологічної обробки випускають без обмеження.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.