Експортний факторинг.

Факторинг експортної дебіторської заборгованості аналогічний продажу (факторингу) місцевої дебіторської заборгованості. Він включає остаточний продаж рахунків дебіторів фірми-експортера фактору-фірмі (factor), фінансовому інституту, що спеціалізується на операціях факторингу. Фактор-фірма приймає кредитний ризик й обслуговування експортної дебіторської заборгованості. Звичайно експортер одержує платіж від факторингової компанії ще до оплати зобов'язань партнером. Звичайна комісійна винагорода становить приблизно 2% від вартості відвантажених за кордон товарів. Часто перед оплатою дебіторської заборгованості можливий аванс у грошовій формі в сумі до 90% від вартості вантажу. За такий аванс експортер платить відсотки понад комісійні. Завдяки такому характеру стягнення грошей з боржників більшість факторинговых компаній головним чином цікавиться експортерами, у яких створюються бвеликі обсяги боргів їхніх партнерів. Крім того, факторингова компанія може відхилити певні рахунки, які вона вважає занадто ризикованими. Головна користь для експортера в продажі рахунків полягає в спокої, що наступає після того, як він доручить одержати гроші факторинговій компанії з її міжнародними зв'язками й досвідом.

Форфейтинг (forfaiting). Продаж без права зворотної вимоги середньо- і довгострокової експортної дебіторської заборгованості фінансовому інституту, що називається форфейтором. Третя сторона, звичайно банк або урядова організація, гарантує кредитування.

Це засіб фінансування зовнішньоторговельних операцій, що схожий на експортний факторинг. Експортер продає з дисконтом форфейтору (forfaiter) без права зворотної вимоги експортну дебіторську заборгованість, звичайно оформлену простим векселем або траттою імпортера. Форфейтор може бути дочірньою фірмою міжнародного банку або спеціалізованою торгово-фінансовою фірмою. Форфейтор приймає кредитний ризик і стягує плату з імпортера. Крім того, форфейтинг включає гарантію оплати від банку або від уряду країни імпортера. Звичайно вексель виписується на шість місяців або довше й оформляє крупну угоду. Форфейтинг особливо корисний для експортера в торговельній угоді, де як імпортер виступає фірма із країни, що розвивається, або зі Східної Європи. Саме присутність сильної третьої сторони з боку-гаранта дозволяє форейторові охоче працювати з дебіторською заборгованістю із цих країн.

Форфейтинг аналогічний факторингу, але включає середньо- і довгострокові боргові зобов'язання (шість місяців і більше) значного обсягу. Крім того, як гарант виступає третя сторона.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому полягає сутність грошового обороту і з якими напрямками діяльності підприємства він пов'язаний?

2. За якими ознаками можна класифікувати безготівкові розрахунки?

3. Дайте характеристику організації готівкового обігу.

4. Що таке ліміт каси і які санкції передбачені законодавством з його перевищення?

5. Охарактеризуйте необхідність розмежування готівкового і безготівкового обороту.

6. Які платіжні документи використовуються при безготівкових розрахунках?

7. Охарактеризуйте схему розрахунків платіжними дорученнями.

8. Охарактеризуйте схему розрахунків платіжними вимогами-дорученнями.

9. Наведіть схему розрахунків за акредитивами.

10. Назвіть види акредитивів, розкрийте їх сутність і умови застосування.

11. Якими причинами зумовлене широке розповсюдження акредитивів і міжнародних розрахункових операціях?

12. Дайте характеристику вексельної форми розрахунків.

13. Охарактеризуйте види векселів і технологію їх застосування.

14. Наведіть схему розрахунків простим векселем.

15. Охарактеризуйте схему розрахунків переказним векселем.

16. Визначте поняття «платіжна дисципліна» і назвіть способи її зміцнення.

17. Охарактеризуйте особливості міжнародних розрахункових операцій.

ТЕСТИ

1. Платіжне доручення – це:

а) розрахунковий документ, що містить доручення чекодавця банку про переказ із його рахунку відповідної суми;

б) письмове боргове зобов'язання, що надає право вимагати від боржника сплати відповідної суми;

в) письмове доручення власника рахунку перевести зі свого рахунку на рахунок одержувача грошей відповідну суму;

г) комбінований документ, що містить вимогу постачальника й доручення платника.

2. Якщо покупець (платник) заздалегідь депонує гроші для розрахунку з постачальником, то такий акредитив варто вважати:

а) безвідкличним; б) непокритим; в) акцептованим; г) покритим; д) немає правильної відповіді.

3. Непокритий акредитив – це акредитив:

а) який не може бути анульований без згоди постачальника, для якого він був відкритий;

б) який може бути анульований банком-емітентом без попередньої згоди постачальника;

в) за яким виплати постачальникові гарантує банк;

г) немає правильної відповіді.

4. Доміцільованим називається вексель:

а) який оплачується негайно;

б) у якому вказується конкретне місце виплати;

в) який не існує в документальній формі;

г) немає правильної відповіді.

5. Вибір форми розрахунків впливає на:

а) платіжну дисципліну і ризики постачальника і покупця;

б) на час заморожування коштів у розрахунках;

в) на час заморожування коштів у розрахунках і ризики як постачальника так і покупця.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РІШЕННЯ

Завдання 1

Підприємство перераховує заробітну плату своїх працівників у банк у сумі 10 тис. грн./ місяць.

Яким способом здійснюється ця операція?

Завдання 2.

Відповідно до договору постачальник повинен відвантажити продукцію споживачеві на суму 80 тис. грн. Розрахунки будуть проводитися за покритим акредитивом, відкритим у банку покупця.

Наведіть схему документообігу по цій поставці.

Завдання 2.3.

Одне підприємство має заборгованість другому в сумі 100 тис. грн., а друге третьому 80 тис. грн. Як погасити цю заборгованість переказним векселем?

ЛІТЕРАТУРА

1. Господарський Кодекс України// Офіційний вісник України. – 2003. – 311._– 458 с.

2. Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Постанова Правління Національного банку України від 29.03. 2001 р. №135

3. Фінанси підприємств. Підручник за ред. проф. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2008. – С 23– 57.

4. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2004. – С. 35– 57.