Розрахунки акредитивами

Акредитив - це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) повинен: здійснити платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) і надати повноваження виконуючому банку здійснити цей платіж.

Залежно від характеру акредитивної операції, дорученої банком-емітентом виконуючому банку, він може виступати авізуючим або банком-платником.

Рис. 10 – Перелік документів для відкриття акредитива

Банк емітент може відкривати такі види акредитивів:

а) покритий акредитив для здійснення платежів, по якому попередньо бронюються гроші платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку;

б) непокритий акредитив, оплата якого у випадку тимчасової відсутності грошей на рахунку платника гарантує банк-емітент за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви буваю відкличні й безвідкличні. На кожному акредитиві повинне бути вказано, чи є він відкличним або безвідкличним. У випадку відсутності такого запису акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього узгодження з бенефіціаром (наприклад, у випадку недотримання умов договору про поставку). Всі розпорядження про зміну умов відкличного акредитива замовник може видавати бенефіціару тільки через банк - емітент, а останній – бенефіціара. Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від замовника акредитива.

Безвідкличний акредитив може бути змінений або анульований тільки у випадку згоди бенефіціара, на користь якого його було відкрито. Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива, якщо таке передбачено його умовами. Зі своїми пропозиціями про зміну умов акредитива бенефіціар може звернутися до заявника акредитива й у випадку його згоди заявник вносить зміни в акредитив через банк-емітент, що направляє необхідне повідомлення виконуючий банк.

Акредитив закривається в день одержання повідомлення від банку-емітента. Невикористана сума акредитива вертається банку платника для зарахування на рахунок, з якого депонувалися кошти.

Рис. 11 – Порядок закриття акредитива

Акредитиви у виконуючому банку за дорученням банку-емітента можуть виконуватися:

а) депонуванням, тобто, списанням грошей з рахунку «Акредитиви», відкритого у виконуючому банку;

б) гарантовані – наданням виконуючому банку права списання коштів з кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин між банками.

Відносини між банком-емітентом і виконуючим банком регулюються кореспондентськими договорами, у яких передбачається розмір комісійних за авізо й інші видатки, пов'язані з відкриттям і виконанням акредитива.

Кожний акредитив призначений для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресованим.

Після перевірки виконання всіх умов акредитива банк емітент відшкодовує виконуючому банку видатки, пов'язані з виконанням акредитива на умовах, передбачених міжбанківською угодою.

Термін дії акредитива в банку емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів з дати відкриття, не з огляду на нормативного строку проходження документів по спецзв'язку між банками. Керівник установи банку-емітента має право по поданню заявника акредитива якщо буде потреба продовжити термін дії акредитива на 10 днів, якщо це обумовлено зміною умов поставки відвантаження продукції. Банк-Емітент у свою чергу сповіщає про це виконуючий банк, а останній – бенефіціара.

Акредитив може закриватися з ініціативи заявника або банку-емітента, або у зв'язку з розірванням договору між заявником акредитива й бенефіціаром. У цьому випадку акредитив, депонований у банку бенефіціара, закриваються на підставі повідомлення, отриманого від банку-емітента.

Акредитивна форма розрахунків дає впевненість постачальникові, що відвантажений товар буде оплачений вчасно.

Для постачальника (одержувача коштів) ця форма надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату.

Покупцям розрахунки з використанням акредитива невигідні, оскільки гроші на якийсь час вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств - покупців.

1 – покупець доручає обслуговуючому його банку відкрити акредитив;

3 – банк покупця повідомляє покупця про відкриття акредитива;

4 – банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальникові на певну суму;

5 – банк постачальника повідомляє постачальника про відкриття акредитива;

6 – відвантаження товару;

7 – покупець повідомляє банк про виконання умов акредитива;

8 – банк покупця перераховує постачальнику суму коштів з акредитива;

10 – банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.

Рис. 12 – Схема розрахунків з використанням акредитива

7. ВЕКСЕЛЬНА ФОРМА РОЗРАХУНКІВ

Вексель – це письмове зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що надає право його власнику вимагати сплати певної зазначеної у векселі суми від імені особи, що видала вексель, у відповідний строк.

Векселі розрізняються: за емітентами, типом угоди, наявністю застави; порядком сплати, можливістю передачі іншій особі; місцем платежу; формою пред'явлення й іншими ознаками.

Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Положенням «Про переказний і простий вексель». Вексель відноситься до категорії інструментів, що обертаються, які приймаються замість законних засобів платежу й вільно переходять від одного економічного агента до іншого.

У вексельній угоді беруть участь три особи:

- векселедавець (трасант ) – це особа, що видала вексель і віддає наказ про його сплату;

- платник за векселем (трасат) – це особа, якій адресований наказ про оплату векселя;

- одержувач за векселем (бенефіціар) – особа, що пред'являє вексель до сплати й одержує гроші за векселем.

Головну відповідальність за векселем несе трасат, котрий за допомогою акцепту векселя підтверджує своє зобов'язання сплатити. Разом з ним несуть солідарну відповідальність (крім особливих випадків) інші учасники угоди – векселедавець і особи, які в процесі обігу векселя одержували право володіння ним за допомогою передатного напису.

Таким чином, вексель є абстрактним борговим зобов'язанням, самостійним платіжним зобов'язанням, за яким боржник зобов'язаний оплатити виданий (тобто акцептований ним) вексель. Векселі функціонують в обороті як розрахункові кошти, різновид цінних паперів.

Загальна схема розрахунків за векселем така. Трасант розплачується векселем з одержувачем грошей (бенефіціаром). Останній пред'являє його платнику (трасату) для акцепту. Акцептуючи вексель, трасат визнає його законним і підтверджує свої зобов'язання по оплаті векселя. У випадку несплати векселя трасатом цей вексель буде пред'явлений векселедавцеві. Розрізняють наступні види векселів.

Казначейські векселі – використовуються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані для здійснення розрахунків, зарахування сплати податків у державний бюджет, як застава для забезпечення інших платежів і кредитів. Векселедавцем і відповідно платником по казначейських векселях є Головне управління Державного казначейства. Ці векселі видаються на пред'явника зі строком оплати не більше одного року.

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами й комерційними банками. Гарантія їхньої надійності - це рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового становища й авторитет на ринку цінних паперів.

Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торгових операцій. Визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх зобов'язань перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію/ послуги або виконані роботи.

Простий вексель виписується й підписується боржником і є його безумовним письмовим зобов'язанням платити обумовлену суму грошей на вимогу або на фіксовану дату в майбутньому певній особі або пред'явникові.