Електронні гроші та їх застосування у розрахунках країн ЄС.

Електронні гроші – це грошові зобов’язання емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні користувача (комп’ютер користувача, мікропроцесорна картка, сервер, де централізовано зберігаються електронні гроші користувачів). У разі емісії електронних грошей традиційні гроші користувачів зараховуються на банківський рахунок емітента. Далі, при пред’явленні електронних грошей для погашення, традиційні гроші списуються з банківського рахунку емітента і надаються пред’явнику, наприклад, торговцю, який реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або споживачу, якщо він вже не потребує такого платіжного засобу.

До електронних грошей за роз’ясненнями Банку міжнародних розрахунків та Європейського центрального банку, не відносять:

- оплачені одноцільові наперед оплачені картки транспортних, телефонних, бензинонозаправних компаній (с.11);

- традиційні платіжні картки.

Головною особливістю електронних грошей є їх нетрансферабельність, тобто відсутність їх властивості передаватися між користувачами. Тобто продавці, що пред’являють ці гроші емітенту для погашення, не зможуть їх використати для платежів у подальшому. Обмеженою є ї функція збереження вартості таких грошей, оскільки відсотки за електронними грошима не нараховуються. Існують також технічні обмеження до використання електронних грошей.

У звіті Банку міжнародних розрахунків оприлюднено існування 67 систем електронних грошей.

Правове регулювання обігу електронних грошей у ЄС здійснюється відповідно до Директиви 2000/46/ЄС про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними від 18 вересня 2000 року. Європейський центральний банк поділяє електронні гроші на 2 види: електронні гроші на основі карток (card-based e-money) та електронні гроші на програмній основі (software-based e-money).

Перший вид найбільш поширений сьогодні і представлений старт-картками (наперед оплаченими картками або так званими електронними гаманцями). Такі картки можуть водночас використовуватися як звичайні платіжні картки, що дають право доступу до рахунку.

Другий вид електронних грошей є грошовою вартістю, яка за допомогою програмного забезпечення зберігається в пам’яті комп’ютерів. Розрахунки здійснюються здебільшого за допомогою Інтернету, що дозволяє таким електронним грошам миттєво перетинати кордони держав, легко обмінюватися на електронні гроші інших емітентів і на електронні гроші, номіновані в інших валютах.

Головним недоліком застосування електронних грошей у міжнародному обігу є обмежена максимальна сума електронного гаманця, тому емісія електронних грошей залишається незначною. Однак з іншого боку, існування такого ліміту (від кількасот до 2000 євро) зменшує ризик втрат в разі втрати або руйнування електронного пристрою з грошима.

Транскордонні перекази електронних грошей у Європі ще недостатньо поширені, однак імплементація норм директиви буде сприяти полегшенню транскордонної діяльності з використанням електронних грошей.