Сервис онлайн-записи на собственном Telegram-боте

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое расписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
Для новых пользователей первый месяц бесплатно.

Чат-бот для мастеров и специалистов, который упрощает ведение записей:

— Сам записывает клиентов и напоминает им о визите;
— Персонализирует скидки, чаевые, кэшбэк и предоплаты;
— Увеличивает доходимость и помогает больше зарабатывать;

Начать пользоваться сервисом

Как продвинуть сайт на первые места?

Вы создали или только планируете создать свой сайт, но не знаете, как продвигать? Продвижение сайта – это не просто процесс, а целый комплекс мероприятий, направленных на увеличение его посещаемости и повышение его позиций в поисковых системах.

Ускорение продвижения

Если вам трудно попасть на первые места в поиске самостоятельно, попробуйте технологию Буст, она ускоряет продвижение в десятки раз, а первые результаты появляются уже в течение первых 7 дней. Если ни один запрос у вас не продвинется в Топ10 за месяц, то в SeoHammer за бустер вернут деньги.

Начать продвижение сайта

Маркетингова інформація її види та способи збору.

Успішне функціонування будь-якої фірми у ринковому середови­щі може бути забезпечено лише при наявності точної, повної і віро­гідної інформації.

Маркетингова інформація — важливий етап маркетингових дослі­джень, що дозволяє підприємству на ринку отримувати переваги у конкурентній боротьбі, знижувати ступінь ризику, своєчасно визна­чати зміни у маркетинговому середовищі, координувати дії у ринко­вій стратегії.

Інформація, яку використовують для маркетингового дослідження повинна бути:

ü високоякісною;

ü вірогідною (мінімальна помилковість);

ü повною;

ü точною (відповідність реальним значенням стану справ);

ü актуальною (свіжа інформація, не застаріла);

ü цінною і корисною (відповідність меті, ситуації на ринку).

Саме така інформація допомагає фірмам визначати відношення споживачів до товару і фірми, постійно слідкувати за зовнішнім се­редовищем, координувати стратегію і оцінювати діяльність, підви­щувати рівень рекламної роботи, отримувати підтримку у прийнятих рішеннях, підтверджувати власну комерційну інтуїцію, підвищувати ефективність діяльності.

Про важливість інформації та необхідність її отримання свідчить той факт, що вона є рушійною силою до прийняття рішення щодо купівлі товарів. Адже, визнавши необхідність задоволення власної потреби, покупці здійснюють пошук інформації, її оцінку, прий­мають рішення щодо купівлі та інформативно реагують на покупку. Отримавши необхідну інформацію, фірма через сильні інформатив­ні подразники може впливати на маркетингові стимули, а ті у свою чергу на обсяги виторгу, прибутки тощо.

Постійне інформаційне забезпечення набуває особливої значи­мості. Передусім це пов'язано із зміною ситуації на ринку, насам­перед зовнішнього маркетингового середовища. Не одержана вчас­но інформація, або ЇЇ відсутність можуть стати основою краху не тільки запланованих заходів, а навіть і фірми, наслідки цього мо­жуть бути катастрофічні. В процесі аналізу, планування і управлін­ня, контролю за маркетингом постійно потрібна інформація про клієнтів, конкурентів, дилерів і інших учасників ринку. Інформацію можна впевнено назвати основою маркетингової діяльності.

Необхідність одержання більш широкої і більш доброякісної ін­формації обумовлено сукупністю тенденцій, серед яких Ф. Котлер звертає увагу на наступні

ü Перехід від маркетингу на місцевому рівні до маркетингу в загаль­нонаціональному масштабі.

ü Перехід від купівельних нужд до купівельних потреб.

ü Перехід від конкуренції в цінах до нецінової конкуренції.

В концепції маркетингу пріоритет належить покупцеві (споживачу), тому і інформація насамперед потрібна про споживача і для споживача.

Для отримання інформації покупці використовують різноманітні її джерела і види (табл. 8.2).

Завдання фірми полягає в тому, щоб зробити інформацію для по­купців доступною і простою.

З цією метою фірма:

ü обирає ті джерела, які с більш доступними;

ü розміщує мережу розповсюдження

ü інформації у зручних загальнодос­тупних місцях;

ü надає специфічні особливості і переваги

ü відібраних джерел.

Оцінка інформації покупцем і користувачем товарів відбувається через розгляд способів аналізу різноманітних альтернатив товарів. Аналіз результатів оцінювання покупцем товарів дають змогу фірмі розробити різноманітні варіанти маркетингової поведінки. В одних випадках фірма покращує виріб за більшістю його ознак та рис, у ін­ших — намагається змінити негативне ставлення та байдужість спожи­вачів, доводячи переваги даних товарів чи послуг над аналогічними.

Пошук інформації — це своєрідний процес отримання і пе­редавання інформативних даних про нужду і потребу у товарі, його якості, специфіку і способи застосування, переваги нових товарів і т. д.

Весь комплекс безперервного передавання та отримання повної, до­стовірної та оперативної інформації фірми розглядають у відповідній системі маркетингу. Цю систему називають системою маркетинго­вої інформації.

Система маркетингової інформації включає:

ü систему внутрішньої звітності систему маркетингових досліджень; систему зовнішньої поточної інформації; систему аналізу інформації.

Система внутрішньої звітності дає можливість фірмі отримувати дані, які відображають рівень поточного збуту, обсяги витрат, товар­них запасів, рух грошової готівки, стан дебіторської і кредиторської заборгованості, рівень рекламних витрат, їх ефективність та місце у комплексі заходів стимулювання збуту, рахунки клієнтів, постачаль­ників, дилерів та дистриб'юторів, дані про товарні запаси у посеред­ників, зберігання тощо.

Система збору зовнішньої поточної інформації — це спеціаль­ний набір методів та методичних прийомів, які допомагають керівництву фірми отримувати своєчасну і стабільну інформа­цію про події, що відбуваються у ринковому середовищі. До зов­нішніх відносять: різноманітні статистичні довідники, катало­ги, періодичні видання (газети, журнали), загально-економічні та спеціалізовані книги, статті, монографії, комерційні і науко­ві збірники.

Первинні дані — це інформація, яку зібрано вперше для якоїсь конкретної цілі.

Вторинні дані — це інформація, яка вже десь існує, тобто зібрана раніше для певних цілей.

Найбільш цінною для налагодження системи маркетингових до­сліджень є первинна інформація. Незважаючи на складність і три­валість її збирання, потребу у підготовці і використанні висококва­ліфікованих спеціалістів, досить великі грошові затрати, вона дає конкретну спрямованість на вирішення маркетингових проблем, за­безпечуючи достовірність і надійність проведених досліджень.

Основними методами збору первинної інформації є:

ü опитування;

ü спостереження;

ü експеримент.

Опитування є найважливішим методом збору, групування і роз­межування інформативного банку даних.

Опитування здійснюється трьома способами: інтерв'ювання, телефонно-факсовим, «Інтернет»- зв’язком та поштово-телеграфним зв'язком.

Опитування має свої переваги і недоліки. До переваг відносять: прямий контакт із клієнтом, гнучкість системи комунікації та впливу на комунікатора, можливість варіації, регулювання глибини і значимості окремих еле­ментів опитування, невеликі витрати.

До недоліків відносять: великі затрати часу і грошей на підготовку персоналу опитувачів, обмеже­ний обсяг передачі інформації (пошта, телефон, «Інтернет»), відсут­ність впливу на реакцію (електронно-комп'ютерна мережа), відносно невисока ефективність заходів.

Спостереження здійснюють з метою детальною описування, зняття на плівку товарів, способів їх застосування, експлуатації і утилізації. Дослідник веде безпосереднє спостереження за людьми і обстановкою. При цьому важливо зустрічатися з людьми, почути їх­ні коментарі, оцінку стосовно товару та його властивостей.

Експеримент с одним із найважливіших способів отримання інформації з практичного випробування товарів у ринковому сере­довищі серед потенційних покупців. З цією метою вибіркові) відби­рається соціально однорідна група, яка моделює певний сегмент ринку, здійснюється контроль за змінами, встановлюють ступінь значимості спостережуваних відмінностей.

Мета експерименту — виявити причинно-наслідкові відносини шляхом відсіву суперечли­вих пояснень результатів спостереження. При належному контролі цей метод дає найбільш впевнені результати.

Однією з різновидностей експерименту є імітація — спеціальний метод збору інформації за допомогою застосування ЕОМ, при яко­му формують модель-імітатор і піддають її різноманітним факторам впливу не в реальних ринкових умовах, а у електронній «мозковій» пам'яті машини.

Для пошукових досліджень краще всього підходить спостережен­ня, для виявлення причинно-наслідкових зв'язків — експеримент і імітація, для проведення описових досліджень — опитування.

Найпоширенішим знаряддям при зборі первинних даних є анкета. В широкому розумінні анкета (від французького l'enquete - розслідування) - це впорядкований за змістом і формою перелік питань, на які опитуваний повинен дати відповіді.

Анкета - до­сить гнучкий інструмент збору даних, так як питання можна зада­вати різними способами, і вона потребує скрупульозної розробки.

В ході розробки анкети дослідник відбирає питання, які необхід­но поставити, вибирає форму цих питань, їх формулювання і послі­довність. Побудова питань та їх типи досить широко висвітлюються в літературі як зі статистики, так і з маркетингу

Питан­ня за формою можуть бути, насамперед, відкритими та закритими. Відкриті питання особливо цінні при пошуковому характері. На за­криті питання дають відповіді, які легше інтерпретувати і зводити в таблиці. Закриті питання виділяють альтернативні, з вибірковою відповіддю, за шкалою Лайкерта, оцінені за семантичним диферен­ціалом, шкалою важливості, оціночною шкалою. Відкриті питання не передбачають встановленої наперед відповіді. Вони можуть бути побудовані у вигляді питань без заданої структури, словесних асоці­ацій, тематичних апперцепційних текстів, можуть вимагати закін­чення думки чи малюнка.

При розробці анкет необхідно дотримуватися наступних умов:

ü Зміст анкети повинен бути підпорядкований меті і завданням дослі­дження. Кожне питання треба оцінити з точки зору його вкладу в результат дослідження. Питання для інтересу треба не задавати, оскільки вони затягують процедуру і нервово діють на респондентів.

ü Логічна послідовність питань повинна бути такою, щоб перші пи­тання

побудили інтерес у опитуваного. Складні питання або питан­ня особистого

характеру потрібно задавати в кінці анкети, поки респонденти не встигли

замкнутися в собі. Питання, які дозво­ляють класифікувати респондентів на групи також задають в кін­ці, так як вони не. потребують особливих зусиль опитуваних.

ü Мова анкети повинна бути вільною від поширених кліше, газетних штампів і стереотипних зворотів. Необхідно оперувати ситуація­ми, близькими і зрозумілими респондентам. Питання повинні бути побудовані в такій послідовності, щоб в респондента залишався ін­терес до її остаточного заповнення.

ü При підборі анкет потрібно уникати психологічного тиску на рес­пондента, не обмежувати його у виборі відповідей на запитання. Чергувати позитивні та негативні судження та відповіді.

ü Респондент не повинен при заповненні анкет вирішувати складних завдань, які займають багато часу і зменшують бажання респон­дента продовжувати заповнення анкети.

ü Анкети доцільно оформляти акуратно, з використанням різних шриф­тів,

відділяючи питання від передбачуваних відповідей.

Застосування анкетного опитування передбачає організацію вибірки респондентів. Цілком очевидно, що провести опитування всієї сукупності споживачів не реально і не потрібно. Застосування вибіркового методу передбачає відбір такого сегмента населення, який репрезентує все населення в цілому. Це дозволяє зекономи­ти кошти і працю та одержати оперативні результати. Забезпече­ність репрезентативності вибірки може бути досягнуто при таких умовах:

ü правильно відібрана група респондентів, яка представляє необхідний сегмент;

ü правильно відібрана чисельність респондентів. При цьому треба па­м'ятати, що більші вибірки надійніші за менші, але для одержання надійних даних не обов'язково опитувати значну частину населення;

ü вибрати правильний спосіб відбору респондентів. Для цього можуть бути використані різні методи випадкового відбору, серійний, багатоступінчатий чи інші, інколи за інтуїцією дослідника.

Необхідну чисельність вибірки n визначають:

при повторному відборі:

n = t² δ ²

Δ x²

при без повторному відборі:

n = t² δ ² N

Δ x² N+t² δ ²

де: t — коефіцієнт довіри, відповідно до певного рівня ймовірності; N — обсяг генеральної сукупності; Δ x — гранично допустима по­милка вибірки (визначається як добуток середньої помилки вибірки на коефіцієнт довіри); δ ² — значення дисперсії (дане значення може бути запозичена із проведених раніше подібних досліджень, в про­тивному випадку — необхідно провести спеціальне обстеження не­великої кількості одиниць сукупності).

Важливо відмітити, що після визначення необхідного обсягу вибір­ки його потрібно узгодити з наявними фінансовими і трудовими ре­сурсами. Якщо ресурсів виявиться недостатньо, то необхідно змен­шити обсяг вибірки і тим самим знизити точність результатів, або відкласти проведення такого дослідження до появи наявних ресурсів.

В статистиці розрізняють різні способи збору даних з допомогою анкети (їх визначають ще як способи зв'язку з аудиторією).

Телефонне опитування (інтерв'ю по телефону) — один з найоперативніших способів збору інформації. Серед недоліків особли­во доцільно відмітити: недостатня об'єктивність, обмежений обсяг респондентів через відсутність телефону.

Поштове опитування (анкета по пошті) — мало поширений спосіб самореєстрації даних, покликаний замінити звичайне інтерв’ю. Даний спосіб малонадійний через низький відсоток і три­валість повернення анкет.

Особисте інтерв'ю — найбільш універсальний, надійний і дорогий спосіб збору даних. Вимагає відповідної підготовки осіб, які беруть інтерв’ю, детального планування і контролю. Цінність в тому, що можуть бути задані додаткові запитання, які можуть мати особливу цінність, не очікувані і не передбачувані програмою збо­ру даних.

Особисте інтерв 'ю буває індивідуальне (відвідування лю­дей вдома, на роботі, на вулиці) і групове (запрошують певну кіль­кість осіб і проводять бесіду, конспектуючи, записуючи відповіді, які потім вивчають і на основі чого приймають певні рішення).

Відправною точкою дослідження є вторинні дані. З них почи­нають збір даних. Вони більш доступні, а їх збір значно дешевший. Проте, треба мати на увазі, що вони можуть бути неточними, заста­рілими, неповними та ненадійними.

Джерела вторинних даних можуть бути зовнішніми та внутрішні­ми. До внутрішніх джерел належать звіти фірми, показники збуту, звіти комівояжерів, рахунки-фактури, облікові відомості товарно-матеріальних цінностей, документи стосовно купівлі-продажу, торгівельна кореспонденція, нотатки службовців, звіти про попередні дослідження. Особливу цінність мають бухгалтерські звіти.

Види, обсяги та якість зовнішньої інформації залежить від рівня розвитку інститутів, які утворюють інформаційну інфраструктуру.

Найважливішими серед них є:

ü державні статистичні органи;

ü органи господарського самоврядування (управління, трести і т. д. стосовно певних галузей);

ü державні і місцеві органи влади; видання державних установ — статистичні звіти;

ü періодика, книги.

Укладач:

посада ___________ _________________ Мількевич Т.І.

підпис