Тактичні прийоми допиту свідка за умов конфліктної ситуації.

Під час допиту у конфліктній ситуації – коли свідок є недобдросовісним і не бажає

повідомляти правду.

До ознак, що свідчать про неправдивість показань можна віднести:

- наявні протиріччя між інформацією у показаннях і відомостями з тих самих питань, які

містяться в інших джерелах;

- повідомлення однією й тією ж особою різних показань щодо одних і тих самих обставин тощо;

- нечіткість, неконкретність відомостей, що містяться в показаннях за умови відсутності

суб’єктивних та об’єктивних факторів, що могли негативно впливати на формування свідоцьких

показань;

- співпадіння у навіть незначних подробицях показань декількох осіб щодо одних і тих самих

обставин тощо;

- обмовки, неконтрольовані висказування, що вказують на обізнаність допитуваного про

обставини, про які з його слів йому нічого не відомо;

- наявність в показаннях фраз, виразів, слів, які не відповідають рівню розвитку допитуваного;

- вперте підкреслювання своєї порядності та нарочито демонстрації щодо процесу з’ясування

своєї обставин події й виявлення винних;

- очевидні ухилення від відповіді на прямі запитання та ін.

Типовими мотивами неправдивості показань свідка (потерпілого): - страх перед можливою помстою з боку злочинців або їх прибічників;

- прохання, умовляння, підкуп, шантаж чи інший вплив з боку цих осіб;

- намагання приховати свою власну не дуже привабливу поведінку під час перебігу

розслідування події тощо;

- намагання допомогти злочинцю внаслідок родинних, товариських, інтимних чи інших

стосунків;

- бажання (потерпілого) приховати наявність та джерело набуття викраденого у нього майна та

цінностей;

- скептичне відношення до можливостей правоохоронних органів щодо розкриття злочину й

намір уникнути обтяжливої участі у доволі тривалому кримінальному судочинстві у справі;

- негативне відношення до правоохоронних органів в цілому, і міліції, зокрема тощо;

- намір самому розквитатися зі злочинцем.

Тактична допиту недобросовісного свідка полягає: у достовірному встановленні причин і

мотивів, що спонукають його давати неправдиві показання із наступним застосуванням

відповідних т/прийомів для переборення цих чинників. Зокрема такі:

а) тактичні прийоми направлені на розпізнання (правдивих і) неправдивих показань. Це:

- створення нормальної, невідволікаючої увагу допитуваного обстановки;

- уточнення й конкретизація непевних, неповних показань, суперечностей;

- постановка запитань для повторного викладу окремих чи всіх фактів;

- формування у допитуваного (думки) враження про неможливість і недоцільність повідомляти

неправду, замовчувати про певні факти;

б) т/п, що мають за мету використання позитивних якостей особи допитуваного щоб

спонукати до дачі правдивих показань, зокрема:

- нейтралізувати негативні якості свідка;

- використати його позитивні риси;

- звернення до почуття справедливості, совісті, чесності, добросовісного виконання своїх

обов’язків;

- надання допомоги у боротьбі зі злочинністю тощо;

в) т/п використовуючи для викриття допитуваного у брехні:

- створити на допиті вийнятково робочу обстановку;

- дотримуватись конкретної поведінки;

- сформувати у допитуваного переконання про те, що брехати немає сенсу і що будь – який

прояв неправди буде викритий, слідчий рішуче налаштований на встановлення істини у справі;

- застосовувати раптову постановку запитань, які стосуються найважливіших обставин справи;

- створити у допитуваного думки (враження) про обізнаність слідчого про всі обставини справи і

наявність у нього достатніх доказів;

- відволікти уваги допитуваного від надуманих показань брехні;

- використати пред’явлення доказів без роз’яснення їх змісту та відношення (належності) до

справи (інформація для роздуму);

- раптово (неочікувано для свідка) пред’явити найбільш вагомі для доказів або пред’явити їх у

певній послідовності продемонструвати відеофільмів, магнітофоні записи тощо.

У процесі допиту свідка як і будь – кого іншого, необхідно спостерігати за поведінкою

допитуваного та його психо –фізіологічними реакціями.

Таке спостереження дає змогу слідчому реєструвати стан свідка орієнтуючи функцію на потребу

опрацювання результатів такого спостереження з тим, щоб дати оцінку показань особи: чи вони

правдиві чи ні тощо. Є сенс більш подробно зупинитись на цих питаннях, але це в кінці лекції,

після з’ясування основних питань теми допиту у кримінальному судочинстві.