Закриті ушкодження

До закритих ушкоджень відносять травми тканин та органів із збере­женням цілості шкірних покривів і слизових оболонок.

Забій - це ушкодження тканин та органів без порушення цілості шкіри і слизових оболонок внаслідок швидкої і короткочасної дії травмуючого фактора. Діагноз " забій" може бути встановлений тільки після того, як будуть виключені тяжчі ушкодження (переломи кісток, розриви внутрішніх органів й ін.).

Клінічні ознаки. Після забою виникає різної інтенсивності біль, при­пухлість, зміна чутливості шкірних покривів, крововилив (гематома). Біль та його інтенсивність залежать від сили і тривалості дії травмуючого фактора, а також від анатомо-фізіологічних характеристик травмованих органів або тканин. Припухлість настає внаслідок просякнення тканин кров'ю, лімфою. Вираженість набряків і крововиливів залежить від місця забою та щільності підшкірної жирової клітковини, особливостей її анатомічної будови в різних ділянках тіла.

На 2-3 день після травми з'являються синці (цвітіння гематоми).

Лікування забою передбачає іммобілізацію травмованої ділянки, накла­дання міхура з льдом на ділянку забою, стискальної пов'язки, при необхід­ності введення знеболювальних засобів. При великих гематомах, гемартро­зах проводять пункцію з наступним накладанням стискальної пов'язки.

Розтягування, розрив. Розтягуванням називаєть­ся пошкодження м'яких тканин, яке виникає під дією сили у вигляді тяги, не порушуючи при цьому анатомічної неперервності тканин. Якщо сила фак­тора, який діє на тканини, перевищує силу опору тканин, то виникає розрив.

Клінічні ознаки. Найчастіше настає розтягування і розрив суглобових зв'язок при русі в суглобі, що перевищує його об'єм. В основному пошкод­ження настає в гомілково-ступневих суглобах. У потерпілих виникає біль і припухлість у ділянці суглоба, обмеження рухів. При розриві зв'язок вини­кає гематома і надлишкова рухомість у суглобі.

Надрив або розрив м'язів виникає внаслідок сильного перерозтягування і перенапруження останніх і може бути частковим або повним. Найчасті­ше відбувається розрив м'язів живота і розгиначів кінцівок.

У ділянці розриву відчувається біль при пальпації, особливо при повно­му розриві, виявляється дефект пошкодженого м'яза. В подальшому за ра­хунок гематоми, що утворилась, виникає пухлиноподібний утвір. Як правило, спостерігається зниження або повна відсутність функції даного м'яза.

Лікування. При розтягуваннях або розривах необхідно забезпечити спокій пошкодженої ділянки тіла або кінцівки. На ділянку суглоба наклада­ють стискальну пов'язку. В перші два дні місцево застосовують холод, в наступні - теплові процедури. При розриві суглобових зв'язок накладають гіпсову пов'язку, а при безуспішності консервативного проводять оператив­не лікування. неповних розривах м'язів необхідно забезпечити спокій і фіксацію певної ділянки тіла в положенні максимального зближення розірваних діля­нок м'язів. У перші дні призначають холод на ділянку пошкодження.В наступні дні - теплові процедури. При повних розривах рекомендують опе­ративне лікування — зшивання розірваних м'язів і наступну іммобілізацію протягом 14-15 днів.

Вивихом називається зміщення суглобових поверхонь однієї або декількох кісток з порушенням їх нормального анатомічного взаємо-розміщення і цілісності капсульно-зв'язкового апарату суглоба. Умовно вважають вивихнутою кістку, яка розташована дистально від суглоба. В тому випадку, коли суглобові поверхні зовсім не дотикаються, вивихи нази­ваються повними, коли ж зберігається частковий контакт між ними, то говорять про/ неповні вивихи, або підвивихи. Найчастіше вивихи виника­ють у плечовому і кульшовому суглобах.

Розрізняють такі види вивихів:

1) травматичні - внаслідок трав­ми;

2) патологічні - при захворю­ваннях, пов'язаних із руйнуванням зв'язкового апарату і суглобових кінців кісток, наприклад, при пухли­нах, запальних процесах;

3) вроджені; 4) звичні - при великому розтягу­ванні зв'язкового апарату, що часто виникає після неправильного лікуван­ня травматичних вивихів;

5) зас­тарілі - своєчасно не вправлені.

Клінічні ознаки. Основними оз­наками вивиху є: виражений біль, який в наступні дні поступово змен­шується; вимушене положення ви­вихнутої кінцівки; відсутність актив­них і різке обмеження пасивних рухів у суглобі. При діагностиці важ­ливу роль відіграють пальпація і рен­тгенографія ушкодженого суглоба, що дозволяє встановити точний діагноз і визначити лікувальну тактику.

Лікування. При наданні першої допомоги потерпілому перш за все необхідно провести іммобілізацію ушкодженої кінцівки. З метою зменшен­ня болю до ділянки вивиху прикладають міхур з льодом або холодною во­дою, вводять аналгетики, після чого хворого терміново доставляють в ліку­вальний заклад. Вправлення вивиху проводить лікар.

Залежно від виду вивиху і його локалізації, існують певні прийоми вправ­лення. Його проводять після хорошого місцевого знеболювання новокаїном, введеним у порожнину суглоба. В даний час вправлення різних видів вивихів, особливо у великих суглобах, проводять із застосуванням нейролептаналгезії або внутрішньовенного наркозу, іноді доводиться застосову­вати навіть міорелаксанти для зняття тонусу скелетної мускулатури. Після вправлення вивиху кінцівку фіксу­ють пов'язкою або гіпсовою лангетою на 15-20 днів, залежно від його локалізації, після чого призна­чають лікувальну гімнастику, ма­саж і теплові процедури.

При застарілих вивихах зас­тосовують оперативне вправлення. При звичних - оперативним шля­хом укріплюють суглобову капсу­лу і зв'язковий апарат.