Завдання, прийоми і способи дій військовослужбовців у складі бойових груп у наступі.

Механізоване відділення у наступі діє, як правило, у складі взводу. Дії механізованого відділення в бою у складі бойових груп застосовуються, як правило, при наступі у глибині, па поспішно зайняту оборону противника, при веденні боїв у ході переслідування невеликих груп, противника та в інших сприятливих умовах обстановки.

У цьому випадку, командиру відділення вказуються: напрямок наступу, смуга висування, рубіж переходу в атаку (або умовний сигнал на перехід в атаку), спосіб та об'єкт атаки, а також напрямок продовження наступу;

- старшому кожної бойової групи вказуються: напрямок наступу, смуга висування, рубіж переходу в атаку (або умовний сигнал на перехід в атаку), спосіб атаки противника (з фронту, із виходом у фланг чи у тил; одночасно із сусідньою бойовою групою чи самостійно, з використанням засобів задимлення чи без них), об'єкт атаки та напрямок продовження наступу;

- старші бойових груп визначають відповідні завдання кожному солдату; у ході висування до переднього краю противника (зближення з противником), вказані завдання, через кожні 50-100 м, можуть уточнюватися або ставитися заново (із урахуванням характеру дій противника, втрат у особовому складі, тощо);

- інтервали між військовослужбовцями бонової групи повинні складати 5-6 кроків;

- кожному військовослужбовцю, з урахуванням умов місцевості, на напрямку дій групи вказуються дві-три вогневі позиції; які необхідно змінювати після декількох коротких черг;

- кожному солдату бойової групи призначаються сектори стрільби - основний і додатковий; вони повинні перекриваються між військовослужбовцями, які діють поруч, не менше ніж на 10-15 градусів (ПО-250 тисячних), створюючи зону суцільного вогню;

- висування до рубежу переходу в атаку здійснюється на дистанціях, які забезпечують візуальне спостереження за діями один одного та взаємну підтримку вогнем;

- атака противника здійснюється, як правило, під прикриттям димів після максимально можливого зближення з ним (як з фронту, так і з виходом у один з флангів чи тил).

Переміщення на полі бою виконується послідовно: (Схема № б) спочатку стрілець (найбільш підготовлений та фізично витривалий солдат у бойовій групі), під вогневим прикриттям кулеметника та старшого стрільця, використовуючи різні прийоми і способи і пересування на полі бою - прискореним кроком, бігом (пригнувшись), перебіжками чи переповзаннями -двома-трьома " стрибками" повинен вийти на рубіж 50-100 метрів; при цьому, довжина " стрибків" між зупинками для перепочинку залежить від умов місцевості та інтенсивності вогню противника і, в середньому, складає 20-40 кроків (Бойовий статут Сухопутних військ, Додаток №2);

після зайняття вказаного рубежу, стрілець обладнує перед собою бруствер і готується до ведення вогню з мстою прикриття пересування решти особового складу бойової групи (Додаток № І);

в залежності від умов обстановки та прийнятого командиром взводу рішення (визначених командиром відділення у бойовому наказі завдань особовому складу), послідовність переміщення решти військовослужбовців у бойових групах та, бойових груп загалом, може бути різноманітна

Так, після переміщення в перед найбільш підготовленого та фізично витривалого солдату, під його прикриттям можуть. висуватися по одному військовослужбовцю із кожної групи, або один із першої та два із другої бойових груп, або по два військовослужбовця з кожної із груп: можливе і і одночасне висування по одному солдату з кожної групи на рубіж 50- 100 метри; з метою забезпечення пересування па полі бою решті особового склад}, що, у цілому, підвищує темп наступу підрозділу.

Командир відділення та кулеметник висуваються, як правило. останніми.

Переміщення повинні здійснюватися безсистемно. із використанням умовних сигналів (жестів) та команд.

Виходячи із вказаних вимог, кожному " номеру" бойових груп визначаються наступні завдання.

Завдання першого (у даному випадку - стрільця):

- пересуватися па полі бою різними способами до вказаного рубежу.

- вести розвідку противника і місцевості па відстанях від 300 до 500 м;

- долати мінно-вибухові загородження та природні перешкоди:

- негайно відкривати неприцільний вогонь різними способами впродовж 2-3 секунд на глибину до 100 м перед собою:

- зброю тримати напоготові до негайного застосування - палець, па спусковій скобі, куди очі - туди і ствол.

Завдання другого та третього:

- підтримувати переміщення першого стрільця веденням прицільного вогню із-за укриття за 3-5 секунд, па дальностях від 300 до 500 м і з безсистемною зміною вогневих позицій (постріл - зміни вогневу позицію);

- вести розвідку противника і місцевості на глибину від 500 до 700 м;

- старший стрілець, додатково, управляє діями бойової групи.

Завдання четвертого, п'ятого, шостого (друга бойова група):

- вести розвідку противника і місцевості на відстані від500 до 700 м;

- підтримувати прицільним вогнем із-за укриття за 3-5 секунд на дальностях до 500 м дії першої бойової групи (першого, другого та третього номерів) із безсистемною зміною вогневих позицій;

- виявляти і знищувати броньовані цілі противника на відстанях від 300 до 500 метрів:

- охороняти командира відділення.

Завдання сьомого (механіка-водія, водія - третя бойова група):

- спостерігати за дорогою (місцевістю па маршруті руху до 50 м та сигналами (умовними жестами) командира відділення:

- виводити бойову машину на заплановані вогневі позиції (укриття) (по команді);

- змінювати вогневі позиції (укриття) після кожної черги гармати (кулемета).

Задача восьмого (навідника-оператора, кулеметника - третя бойова група):

- вести розвідку противника і місцевості на дальностях до 2000м;

- здійснювати прикриття прицільним вогнем за 3-5 секунд, дії перших двох бойових груп на дальностях від 600 до 1200м.

Кожна бойова група повинна мати кішку, шнур (2-3 на відділення) і вміти їх використовувати для розмінування мін на розтяжках, а також тих, що встановлені на грунті без заглиблення і маскування; усі військовослужбовці повинні вміти використовувати багнет для пророблення проходів у дротових загородженнях противника, виведення із ладу ліній зв'язку та під час рукопашного бою.

У ході виконання бойового завдання, командир відділення здійснює управління бойовими групами як з допомогою статутних сигналів управління (Додаток 1 до Стройового статуту; Додатки №> № 1, 2 до Бойового статуту Сухопутних військ, частила ІІІ), так і з використанням додаткових сигналів управління (Додаток 2), переміщуючись з однією із бойових груп, або у проміжках між ними. Зв'язок із командиром взводу здійснюється по радіо.

У випадку посилення механізованого відділення танком, останній просувається на полі бою безпосередньо у бойовому порядку відділення, знищує протитанкові та інші вогневі засоби противника і руйнує інженерні загородження. Командир відділення повинен організувати виявлення та знищення протитанкових засобів. Танк спочатку веде вогонь по противнику, який знаходиться на передньому краї, а з підходом на відстань 200-250 метрів - переносить вогонь у глибину його бойового порядку.

БМП (БТР) рухаються стрибками від укриття до укриття, постійно змінюючи вогневі позиції.

З виходом на рубіж переходу в атаку, особовий склад бойових груп по команді командира відділення, використовуючи підтримку вогнем із озброєння бойової техніки, рішучою атакою знищує вказаного противника.

У ході знищення окремих дрібних груп в глибині оборони чи в тилу противника, особливо на сильно пересіченій, важкодоступній місцевості, у горах, та в населених пунктах за рішенням командира роти (взводу), бойові групи можуть виконувати різні за характером завдання.

Так, одній із бойових груп може бути відведена роль маневрової групі (наприклад, першій бойовій групі), а двом іншим - роль вогневих груп (другій та третій бойовій групі) (Схема № 7).

Завдання маневрової групи полягає у тому, щоб, використовуючи складки місцевості (місцеві предмети), зблизитися з противником на як можливу меншу відстань, зайняти вигідне положення для атаки та у взаємодії із вогневими групами (вогневою групою) знищити його (чи захопити у полон).

З метою покращання маневреності групи, до її складу повинні входити військовослужбовці, які озброєні автоматами.

Вогневі групи призначені для підтримки вогнем дій маневрової групи шляхом ведення прицільного вогню по виявленим вогневим засобам противника з постійною зміною вогневих позицій.

До складу першої вогневої групи, як правило, входять кулеметник, гранатометник, стрілець - помічник гранатометника, а, в окремих випадках - і снайпер.

Другу вогневу групу становить бойова машина із частиною екіпажу (механік-водій (водій) та навідник-оператор (кулеметник).

У ході наступу, маневрова і вогневі групи прикривають одна одну вогнем. Рубіж атаки, призначається на відстанях 100-150 метрів (іноді до 200 м) від об'єкта атаки.

Атака противника здійснюється, як правило, наступним способом.

Вогневі групи (або одна із них) відвертають увагу противника та сковують його дії на одному із напрямків, а, тим часом, маневрова група непомітно просувається на один із його флангів чи у тил.

Із виходом до об'єкту атаки, маневрова група осліплює димами та закидає противника гранатами і, у взаємодії із вогневими групами, одночасною атакою у фланг чи тил знищує його (захоплює в полон).

Успіх виконання підрозділом бойового завдання у значній мірі залежить від рівня підготовки особового складу та узгоджених дій позаштатних бойових груп між собою та із засобами підсилення.

Виконання бойових завдань механізованим взводом у складі бойових груп у наступі здійснюється за аналогією до відділення (Схема № 8).

Дії у складі " двійок" та " трійок" характерні і для снайперів, які, в залежності від рішення командира роти (взводу), можуть діяти у визначених їм смугах (за бойовим порядком підрозділу, на одному із флангів роти (взводу) та в проміжках між взводами) (Схема № 9).

Обов'язки між снайперами у «двійці» розподіляються наступним чином. Перший номер виконує завдання «спостерігача» - веде пошук найбільш важливих цілей, готує дані для стрільби, надає їх другому номеру - «винищувачу» та коректує його вогонь. «Винищувач», відповідно, знищує вказані цілі. Через 20-30 хвилин номери змінюються місцями. (Більш детально завдання, прийоми і способи дій снайперів в бою визначені Директивою Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України " Щодо вдосконалення системи підготовки снайперів у Сухопутних військах Збройних Сил України").