Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Характеристика поширених мінералів легкої фракції мінералогічних проб.






 

Мінерали легкої фракції: кварц, польові шпати, мусковіт, глауконіт, кордієрит.

 

Кордієрит:

1.форма виділень: індивіди короткопризматичні

2.спайність – недосконала, є окремість

3.твердість 7 – 7, 5

4.прозорий

5.блиск – скляний, жирний

6.забарвлення від безколірного до фіолетово

7.схожий на кварц, і відрізняється від кварцу тим, що в кварцу немає окремостей

8.утворює метаморфічні та контактово-метаморфічні мінерали

9.в асоціації з силіманітом, гранатами

 

Кварц:

1.форми виділень: суцільні маси від грубозернистих до приховано кристалічних..Головні габітусні форми: призма, ромбоедр, трапецоедр

2.спайності немає

3.твердість 7

4.прозорий – гірський кришталь, мармароський діамант, часто мутний сірий

5.блиск скляний

6.забарвлення: чорний непрозорий – моріон, фіолетовий – аметист, жовтий – цитрин..

7.подібний на кордієрит і топаз…(в кордієриті – синій колір, окремість по пінакоїду......топаз – більша твердість, досканала спайність..)

8.умови: а).з магматичних розплавів

б).газово – рідинні флюоритові

в).водні лужно-хлоридні і бікарбонатні розчини

 

 

Мусковіт:

1.форми виділень: корототаблитчасті, пластинчасті кристали, листувато – зернисті

2.спайність досконала в 1 напрямку

3.твердість 2-3

4.прозорий

5.блиск скляний

6.забарвлення – сірий, темно-сірий, з зеленуватим та жовтуватим відтінком.

7. подібний на лепідоліт(відрізняється асоціацією)

8.більша частина мусковіту – осадового походження

 

41. Диференційно-термічнийта термогравіметричний методи аналізу мінералів .

Загальш відомості про диференційно-термічний i термогравімет-ричний методи аналізу. Найпоширенішим i головним методом термічного аналізу є диференційно-термічний аналіз, який дає змогу виявляти й досліджувати фазові перетворення та xiмічнi реакції, які відбуваються в речовині під час нагрівання або охолодження, за термічними ефектами, що супроводжують ці зміни. Метод грунтується на найважливіших властивостях речовини, пов'язаних з її хімічним складом i структурою, які познача-ються на теплових змінах речовини під час її нагрівання або охолодження.

Аналіз виконують за допомогою спеціальної апаратури (nipoметрів, термічних установок тощо), яка дає змогу реєструвати термічні криві, тобто графіки залежності температури обраної точки в досліджуваній речовині (або якоїсь функції від цієї величини, наприклад, різниці температур) від часу або температури зовнішнього середовища за безперервної зміни щієї температури за заданою програмою.

Теплові зміни, що виникають у речовині, яку нагрівають, під час вико-нання ДТА реєструють у вигляді кривої в системі координат: ордината - різниця температур між досліджуваною речовиною i термічним еталоном, абсциса - температура. Зареестровану криву називають кривою ДТА.

Якщо під час нагрівания речовина не зазнає ніяких перетворень, то (дельтаТ)=0. У цьому разі крива ДТА мае вигляд прямої лінії, яка збіга-
еться з віссю абсцис; і називають нульовою кривою.

Якщо речовина відрізняється від еталона за теплофізичними властивос-тями, то крива диференціального запису може відхилитися від нульового положения вверх або вниз, i в подальшому крива ДТА реєструеться пара-лельно до oci абсцис або під деяким кутом до неї. Цю лінію ходу термічної кривої називають базисною лінією.

Якщо під час нагрівання при будь-якій температурі у взipці відбудеться фазове перетворення або хімічна зміна, що супроводжується поглинанням або виділенням тепла, то відразу виникне різниця температур між взірцем i еталоном. Значения цієї різниці пропорційне до кількості увібраного або виділеного тепла. Різниця температур, що виникла, фіксована відхиленням кривої ДТА вверх або вниз від умовного нульового положения. Це відхилення від базисної лінії, тобто інтервал аномального ходу термічної кривої, називають термічним ефектом.

Термічні ефекти, які відповідають процесам, пов'язаним iз поглинан­ням тепла, відображаються на кривій ДТА у вигляді відхилення нижче базисної лінії, їx називають ендотермічними, а ефекти, пов'язаш з виділенням тепла, - вище базисної лінії (відхилення кривої ДТА вверх), їx нази­вають екзотермічними. Ендотермічні ефекти позначають знаком мінус (-), а екзотермічш - плюс (+).

У кожній речовині під час нагрівання обов'язково повинно відбутися хоча б одне перетворення (наприклад, плавлення, випаровування, згін), яке супроводжується термічним ефектом, i тому в принципі вci речовини термоактивні.

Ще один метод дослідження речовини i npoцесів, які відбуваються в ній під час нагрівання зі зміною маси, - це термогравітетричний аналіз (ТГА). Він дає змогу з'ясувати, які зміни маси (зменшення або збільшення) відбуваються у взірці під час нагрівання, i виміряти їхнє значення. Резуль­татом цього аналізу є термогравіметрична крива (або крива зміни маси) - крива ТГ. Це графік залежності зміни маси речовини від часу або темпера-тури. Найчастіше зразок нагрівають безперервно i плавно, проте іноді використовують метод ступінчастого нагрівання: криві зміни маси одержують за результатами нагрівання речовини до сталої маси при заданих температурах. Широко розвинений метод вимірювання зміни маси зразка за допомогою термоваги під час безперервного нагрівання.

 

42.Основні області застосування електронного мікроскопа в мінералогії:

Електронний мікроскоп — прилад для отримання збільшеного зображення мікроскопічних предметів, в якому використовуються пучки електронів. Електронні мікроскопи мають більшу роздільну здатність порівняно з оптичними мікроскопами, окрім того вони можуть застосовуватися також для отримання додаткової інформації щодо матеріалу й структури об'єкта.

Електронномікроскопічний метод дослідження в даний час набув широкого поширення в різних областях науки і техніки, оскільки електронний мікроскоп завдяки високій роздільній здатності (більш ніж на два порядки вище в порівнянні зі світловим мікроскопом) дозволяє спостерігати тонкі особливості і деталі структури мікрооб'єктів на атомарно-молекулярному рівні, які іншими приладами не можуть бути виявлені.

Великі успіхи електронної мікроскопії, досягнуті за останні 10-15 років, обумовлені як створенням приладів високого класу, так і розробкою і вдосконаленням методів Електронномікроскопічних досліджень і препарування об'єктів.

Застосування просвічуючої електронної мікроскопії в мінералогії почалося з часу отримання в перших промислових приладах тіньових зображень тонкодисперсних частинок глинистих мінералів.Починаючи з 50-х років стали з'являтися роботи, присвячені принципам дії, конструкції і технічним можливостям електронних мікроскопів (Н. Г. Сушкін, А. О. Лебедєв, 3. Лейзеганг, Ю. М. Кушнір, Р. Хейденрайх).


На геологічному факультеті Московського університету електронномікроскопічні дослідження були розпочаті в 1953 р. роботами Г. Г. Іллінській і Л. Г. Рекшінской, які проводили вивчення головним чином глинистих мінералів методами суспензій і реплік. Пізніше ці методи були поширені на більш широке коло об'єктів, включаючи і рудні мінерали.

В даний час за допомогою комплексу Електронно мікроскопічних методів, в який окрім просвічуючої і растрової електронної мікроскопії входять мікродіфракція та електронно-зондовий мікроаналіз, вирішується широке коло питань мінералогії: дослідження тонкої мікроморфології мінеральних індивідів і агрегатів, визначення різних типів точкових дефектів і дислокацій, оцінка ступеня неоднорідності мінералів, виявлення морфологічних і структурних співвідношень між різними фазами, пряме вивчення періодичності і дефектів кристалічних граток мінералів і ін
(+питання 35 та питання 38 =)

43.Попередня діагностика мінералів при проведенні мінералогічного аналізу:

 

Спочатку ми обстежуємо мінерал візуально. Визначення проходить системно, послідовно визначаючи певні властивості мінералів і отримані результати порівнюють із результатами різноманітних означальних одиниць.

Визначають:

· походження мінералу

· магнітні властивості

· забарвлення

· форму кристалів або зерен (і у перерізі)

· спайність

· колір

· рису

· твердість

· міцність (опір роздавлювання)

· гнучкість

· густина

· поводження з кислотою, як мінералу так і порошку

· магнітна проникливість

 

44.Інтерпретація та розшифровка термограм:

Інтерпретація i розшифрування термограм. (книжка) Головні положення термічного аналізу, що дають змогу використовувати його як метод визна-чення складу i властивостей речовини, такі:

1) кожному перетворенню, що відбувається у взірці підд час нагрівання
(охолодження), відповідає на термограмі термічний ефект;

2) за даних умов експерименту всі термічні ефекти, зареєстровані на
термограмі, так само характерні для заданої речовини, як i перетворення,
що в ній відбуваються;

3) характер процесу перетворень у речовині під час нагрівання (охоло-
дження) позначаеться на геометричнш формі кривої ДТА.

До геометричних елементів термограми належать:

1).температура початку термічного ефекту То, тобто температура початку відхилення кривоої ДТА від базисної лінії;

2).температура максимуму термічного ефекту (пік, вершина, екстремальна точка - точка мінімуму для ендотермічних ефектів i точка максимуму для екзотерьмчних) Тmax, тобто температура максимального відхилення кривої ДТА від базисної лінії;

3) температура замнчення термічного ефекту Т1

4) інтервал температур, в якому зареестровано ефект, Т1 - То;

5) амплітуда термічного ефекту (висота, глибина терм1чного ефекту) А ~
величина, яка визначае найбільше відхилення кривої ДТА від базисної
лінії під час перетворення, що відбувається у взірці;

6) площа термічного ефекту S (м1ж базисною л1нією та кривою ДТА);

7) мipa значения термічного ефекту;

 

Отжеэ геометричні елементи термограми характеризують становище термічних ефектів на термограмі (інтервал температур, у яких вони відбу-ваються), їхніi розміри (площу), амплітуду та форму.

 

Експериментальні чинники, від яких залежить геометричпа форма термограми: швидкість нагрівання; маса наважки; чутливість у ланцюгу диференційної термопари; форма та матеріал тигля; щільність набиття ре-човини в тиглі; центрування термопари; властивості еталона; атмосфера пічного простору; положения спаю термопари у взірці й еталоні; зварення спаїв термопари; ступінь розтирання взірця. Крім того, безпосередньо впливають на геометричну форму термограми та інтенсивність термічних реакцій: зміна об'єму мінералу під час нагрівання - так зване всихання (наприклад, кальцит, брусит, втрачають, відповідно, 44, 30 i 34 % маси), спікання (порушується контакт між взірцем i стінкою тигля), плав­лення (термопара покриваеться шаром склуватої речовини).

 

Під час розшифровки термограм: (конспект)

Це особливо важливо коли різні мінерали мають подібні термічні класифікації.

Наприклад: на кривих ДТА – термічний ефект 700-800 С – тоді як мінерали відрізняються за складом..генетично пов”язані з об”єктом треба від слідкувати наявність ефекту. Групи термомінералів: нефелін, піроксени, безводні оксиди......(по оновних плагіоклазах розвивається кальцит..)

Розширити сферу можна можна збільшивши інтервал нагрівання, або ідентифікувати мінерал.

Пасивні: барит, гранати, амфіболи – термічний ефект вище 200°С, флюорит проявляє ефект біля 550°С з Na2CO3;

Більшість мінералів – термоактивні – сульфіди, силікати.......є і мінерали, які мають відразу і термо і екзокон. – це фосфати..

Інтервал температури – один з головних критерій ідентифікації та діагностики – є довідники і таблиці..

У класі силікатів виділяють 2 великі групи з термічними ефектами:

нище 800 °С – серпентин, хлорит...

вище 800 °С – слюди, епідот, тальк, везувіан.

Різні температури термічних ефектів на термограмах – визначають лужні особливості, в яких термічний ефект – 900 - 1000°С, а лужні на 100°С нище...

Геометричні елементи: індекс форми термічного ефекту дає змогу ідентифікувати окремі різновиди мінералів. Так ендотермічний ефект при 500-600°С..і при температурі

900-800°С – екзотермічний – для всіх мінералів групи каолініту, проте індекс форми є різний.

 

45. Порядок знімання оптичних спектрів поглинання мінералів в УФ і видимій областях спектра:

 

У практиці мінералогічних досліджень найчастіше вивчають мінерали в ультрафіолетовому світлі, дещо рідше - у катодних промененях.

Спеціальна апаратура дає змогу визначати мінерали у шліхах люмінес центним методом у лабораторії та в польових умовах.

Для цього спочатку треба візуально визначити мінерали у взірцях по­роди. Розглядають взірці або проби під УФ-променями з метою виявити у них мінерали, які не помітні неозброєним оком при звичайному освітленні. Наприклад, після охолодження пліху спалахує яскраве жовте світіння ка-ситериту або тонковкраплених силікатів i гідроксидів уранілу, зелене світіння данбуриту, синє світіння датоліту. Отже, на цьому етапі аналітик з'ясовує факт наявності мінералів, які важко розрізнити у звичайних умовах, визначае їхнє місцезнаходження, оцінює найвіропдніші варіанти точної їхньої діагностики.

Другий етап полягае у візуальному перегляді ренттенолюмінесценції зразків породи або руди. Перегляд можливий у польових умовах, на кер-носховищі - у максимально затемненому прищенні, яке мае живлення від електромережі. За кольором світіння мінерал діагностують шляхом порівняння з кольором світіння набору еталонних зразків. Якщо дослі джують зразки породи, то за площею ділянок, що люмінесціюють одним кольором, можна приблизно оцінити відносну поширеність у породі потріб-них мшералів. Цей варіант ефективний під час мінералогічного аналізу, наприклад, борних руд, у складі яких е датоліт Ca2[(OH)2B2Si2O8], аксиніт Ca2(Fe, Mn)AlAl[OH | BO31 SLA;, ], данбурит Ca[B2Si2O8], ашарит MgH[BO3], caxaїтCal2Mg4[Cl(OH)2(CO3)41 (ВО3)7]-Н2О та інші мінерали бору.

У рентгенівських променях мінерали світяться таким кольором: алмаз -голубим; апатит - жовтим, голубим, зеленим (90 % ycix кристалів); барит -зеленим; берил - жовтим (50 %); кальцит - червоним; флюорит - зеленим (100 %); шеєліт - голубим; циркон - зеленим, жовтим (99 %)

У катодних променях алмаз голубий, синьо-фюлетовий; гросуляр оран-жевий; дистен червоний (45 %); сфалерит жовтий (13 %).Тільки в катодних променях світяться: родоніт - червоним (поодинокі зерна)- турмалін теж червоним (10 %); кварц- синім, рожевим (60 %); сфен - голубим (50 %)

Найбільше мінеpaлів люмінесціює в ультрафюлетових променях. Наприклад, тільки в них люмінесціюють: аксиніт - червоним (поодинокі зерна), міметизит – жовтим (56%)..

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.