Експериментальне дослідження. Аналіз. Висновки.

Звіт про

Експериментальне дослідження соціометричного і референтометричного статусу юнаків та дівчат

В ЦПТО №1 м. Харкова.

Термін обстеження: січень, березень 2011 року.

Відповідальний за проведення обстеження:

Психолог ЦПТО №1 Пензар В.А.

1 Організація та методичне оснащення

експериментального дослідження 2 Соціометричне фіксування комунікативних

зв’язків в групах

3. Метод референтометрії

4.Результати експериментальних психологічних досліджень

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

До непорушних постулатів соціальної психології відноситься те, що люди, які входять до групи, не можуть знаходитися в ній в однакових позиціях стосовно того, чим зайнята група, і по відношенню друг до друга (Д.Вудворс, Б.Ф.Ломов, К.Рудестам, А.В.Петровский та ін.). Проблема вивчення цих позицій традиційно була предметом уваги філософів, психологів, педагогів. Традиційно особливо привертала увагу дослідників проблема лідерства.

Проблема раннього виявлення виховання і розвитку майбутніх лідерів у даний час активно досліджується в педагогіці і психології різних країн світу. Росте її популярність у вітчизняній науці й освітній практиці. У наукових дослідженнях і в повсякденній свідомості підготовка майбутніх лідерів усе більш сприймається як державна, стратегічна задача. З її рішенням пов’язуються надії на прогрес суспільства.

Проблема лідерства проаналізована в роботах А.В.Батаршева, Б.Ф.Ломова, Л.М.Мітіної, А.В.Петровського, В.М.Шепеля та ін. Спеціальний інтерес представляють дослідження, присвячені явищам лідерства в комунікативній діяльності (В.К.Д’яченко, А.В.Мудрик, С.Ю.Курганов та ін.). Окремі аспекти виявлення і розвитку обдарованості до лідерства розглядалися в роботах Ю.Д.Бабаевої, В.С.Юркевич та ін.

Великий науковий фонд по проблемі лідерської обдарованості накопичений за рубежем (Дж.Ю.Айзенк, Э. де Боно, Дж.Равен, Дж.Фримен - С.Кэйплан, Д.Сиск, Дж.Рензулли, С.Рис, Р.Дж.Стернберг, А.Танненбаум, Ф.Уільяме, Дж.С.Фельдхусен; Ф.Монкс; К.Клюге, К.Хеллер та ін.)

Тим часом ступінь вивчення компонентів лідерської спрямованості, ступінь розробленості механізмів виявлення і розвитку лідерської обдарованості в старших школярів залишається невисоким, що знаходиться в суперечності з логікою педагогічної науки та об'єктивними потребами освітньої практики.

Експериментальне дослідження. Аналіз. Висновки.

Експериментальне дослідження було проведено на базі 7 навчальних груп ЦПТО №1 м. Харкова:

Об’єкт дослідження: спрямованість особистості юнаківта дівчат.

Предмет дослідження: компоненти лідерської спрямованості в юнацькому віці.

Мета: виявлення компонентів лідерської спрямованості в юнацькому віці та визначення їх зв’язку з індивідуальними особливостями взаємодії у групі.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження:

1. Виявлення міжособистісних переваг та соціометрична фіксація комунікативних зв’язків в групі;

2. Виявлення індексу референтності кожного індивіда, які входять до групи;

3. Порівняльний аналіз прояву переваг соціометричного та референтометричного вибору в групах та значення його в навчально-виховній роботі з юнаками та дівчатами.

Слідуючи поставленим завданням були використані методики: „Соціометрія” – Дж. Морено; „Референтометрія” – Г. Хаймен, Е. В. Щедріна; спостереження.

Загальна кількість досліджуваних – 165 учнів, серед яких 98 юнаків і 67 дівчат. Вік досліджуваних склав 15 – 18 років. Обстеження проводилося в січні, лютому, березні 2011 року психологом Центру освіти №1, а також педагогами-організаторами, вихователями при активній участі майстрів виробничого навчання відповідних груп, кл. керівників.

Основні завдання дослідження:

1. виявлення міжособистісних переваг та соціометрична фіксація комунікативних зв’язків в групі;

2. виявлення індекса референтності кожного індивіда, які входять до групи;

3. виявлення мотивації лідерської спрямованості „Зірок” та „відкинутих” (ізгоїв);

4. порівняльний аналіз прояву переваг соціометричного та референтометричного вибору в групах та значення його в навчально-виховній роботі з юнаками.

Як інструментарій були застосовані такі методики:

1. „соціометрія” – Дж. Морено; [1, с. 147]

2. „референтометрія” – Г. Хаймен, [6, с. 159-170] Е. В. Щедріна;

Соціометрична і референтометрична техніка використовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх зміни, покращення та удосконалення, бо з допомогою соціометрії можна вивчити типологію соціальної поведінки людей в умовах групової чи класної діяльності, завдяки прийомам соціометрії та референтометрії можна робити

висновки про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп чи класів.

Соціометричний метод, як і референтометрія, дозволяє виразити внутрішні взаємовідносини в вигляді числових величин і графіків, що дозволяє отримати цінну інформацію про стан групи.