Висновки. Соцометрична і референтометрична техніка була використана нами для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх глибокого вивчення

Соцометрична і референтометрична техніка була використана нами для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх глибокого вивчення, зміни, покращення та удосконалення групової діяльності в усіх сферах шкільного життя.

Соціометрія і референтометрія дає змогу відтворити внутрішні взаємовідносини кожного індивіда з колективом у вигляді числових величин і графіків. На І етапі обстежень учням було запропоновано відповісти на 2 питання:

„З ким би ти хотів відпочивати, розважатися? ”

„З ким би ти хотів працювати, створити свій бізнес? ”

Відповіді на ці питання дали нам змогу з’ясувати групову диференціацію учнів, визначити соціальний статус кожного учня: „зірка”—„ізольований”, а також заповнити рівні благополуччя групи або класу на карті класної або групової диференціації.

Таким чином, на І етапі дослідження в 7-ми учнівських колективах з’ясована кількість „зірок”, яка займає лідерську позицію, їх 36 із 165 респондентів, це вони впливають на дівчат і юнаків, формально чи неформально. „Ізольованих” виявлено 25 осіб. Що стоїть за цим? Хто на кого впливає і яка спрямованість цього впливу?

Із 48 респондентів після референтометричного дослідження виявлено 11 „лідерів” (4 „ізольованих”). Для більш глибокого вивчення лідерської групи додатково використані такі методики, як спостереження; експертна оцінка; співбесіда; ділові та розвивальні ігри, що дало нам змогу зробити заключні висновки:

1. Нема жодного учня, якому було байдуже, яке місце він займає в колективі.

2. В кожному учнівському колективі існує певна кількість учнів (22, 5%) лідерської спрямованості.

3. „Ізольовані” складають 14, 3% і на них також треба звертати особливу увагу.

4. Соціометрія і референтометрія не виявляє причини переваги і ізоляції в виборі.

5. Виявлення мотивів, по яким особистість готова здійснювати емоційний і діловий контакт з членами колективу дасть змогу визначити мотиваційне ядро вибору в міжособистісних стосунках.

6. Виявлені лідери – по структурі діляться на офіційних (формальних) і неофіційних (неформальних). Вони створюють навколо себе малі групи формальні і неформальні групи, які виникають на основі симпатій, близькості поглядів, переконань.

В нашому досліджені формальних лідерів 31%, а неформальних – 69%.

7. Формальні лідери, в основному, скромної про себе думки, таким особистостям з високим позитивним статусом в колективі слід надати самостійність, доручати керівництво гуртками, секціями, надати право коригувати поведінку інших членів групи, але слід пропонувати також справи, де вони повинні бути виконавцями.

8. Лідери-неформали – частіше всього „лідери вулиці”, сильні, активні, не завжди гарно вчаться, спортивні, впливові і потребують іншого підходу в процесі навчання і виховання; в першу чергу це залучення до активного життя і діяльності саме в колективі.

9. Лідерів-неформалів слід активно залучати для допомоги групам „ізольованих” учнів з метою розширення кола їх спілкування, домогти в розвитку творчої активності, ініціативи, підняття самооцінки.

10. Дослідження, проведені нами, підтверджують гіпотезу про те, що дуже важливо вивчати становище учня в системі колективних відносин, щоб забезпечити його сприятливе положення в колективі і формувати таким чином високі ціннісні орієнтації.

Методичні рекомендації психолога щодо забезпечення гармонії інтересів особистості, колективу та суспільства у їх прагненні до реалізації мети виховання:

1. Створення інформаційного простору, який є провідним фактором формування ціннісно-смислової свідомості учня, його духовної субстанції.

2. Включення кожного вихованця в систему різних видів діяльності, таких як: а) дозвільно-ігрову;

б) фізично-оздоровчу;

в) художньо-образотворчу;

г) предметно-перетворювальну;

д) навчально-пізнавальну;

е) соціально-комунікативну;

ж) громадянсько-корисну;

з) національно-громадянську;

і)духовно-катарсичну;

3.Регулювання і корекція спілкування за результатами соціометричного і референтного аналізу учнівського колективу треба проводити в процесі різних видів діяльності: саморозвитку, самоствердження, самопізнання.

4. Психолого-педагогічна підтримка і допомога в вирішенні проблем підлітків, пов’язаних з фізичним, психологічним і духовним здоров’ям, соціальним і економічним станом, навчанням, ефективною діловою і міжсуб’єктною комунікацією.

Отже, методи соціально-психологічного вивчення учнівських груп, які були обстежені, свідчать про те, що результати проведених досліджень мають вагомі значення для практики виховання, бо дає суттєве поняття про групу, соціальний статус підлітка і розкриває простір для його виховання в учбовому закладі та і за його межами.