💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Об'єкт дослідження

У відношенні об'єкта психології та експериментального психологічного дослідження є більш суттєві розбіжності. Але суть їх зводиться в кінцевому підсумку до більш спрощеного або до більш методологічно грамотного розуміння сутності та особливостей цієї проблеми. Тому проблемі об'єкта в психологічній науці та її реалізації в психологічному дослідженні ми приділимо трохи більше уваги.

Ряд вчених-психологів вважає, що об'єктом психології та психологічних досліджень виступають: індивід, група людей, спільність людей, тварина, у якої є психіка, співтовариство таких тварин. Але, по-перше, ніхто і ніколи не бачив людини, людей, тварин без психіки (до речі, як і психіки без її матеріального носія). По-друге, таке тлумачення непомірно розширює об'єкт психології. Бо людина, суспільство, тварини є об'єктами інших гуманітарних і ряду природничих наук. До чого на практиці, у визначенні об'єкта психологічного дослідження призводить таке розширювальне тлумачення, ми проілюструємо нижче.
Ми виходимо з того, що об'єктом психології як науки виступає те, що фіксується, тобто психічні характеристики, властивості, якості властиві його матеріальному носію (тварині, людині).
Ще С. Л. Рубінштейн у книзі «Основи загальної психології» (1940) писав: «Специфічне коло явищ, яке вивчає психологія, виділяється чітко й зрозуміло - це наші сприйняття, почуття, думки, прагнення, наміри, бажання і т. п., - тобто все те, що складає внутрішній зміст нашого життя і що в якості переживання ніби нам не дано...»
П. Я. Гальперін з цього приводу зазначав: «Одним і тим же об'єктом можуть займатися багато наук, і кожна виділяє з нього одну, «свою»сторону. Тому неправильно вказати на який-небудь об'єкт (річ, процес, явище) і сказати: ось предмет мого вивчення. Це неправильно, бо нічого не говорить про головне - що ж власне в цьому об'єкті може і повинна вивчати саме дана наука». Тому, визначаючи об'єкт психології, ми повинні підкреслити, виділити його специфіку, тобто те, що саме психологія визначає в цьому об'єкті.
Особливий інтерес у визначенні специфіки об'єктів психології представляє позиція В. А. Ганзена (1984), який пише: «Майже всі цілісні об'єкти психології - це об'єкти, які безпосередньо не спостерігаються (образ, думка, свідомість, особистість). Виняток становлять лише акти діяльності (їхній зовнішній прояв). Інша особливість, що більшість з них не володіє виразними просторовими ознаками і не можна побудувати їх опис на основі просторової структури, як, наприклад, соми людини. Тому в психології ми маємо справу головним чином з концептуальним віддзеркаленням цілісних реальностей. <...> Об'єктами цілісного дослідження є як компоненти психіки (психічні реакції, процеси, функції, стану, властивості), так і психіка в цілому, особистість. Як цілісні утворення вивчаються групи і колективи, системи людей і автоматів і т. д.».
Ми це положення розуміємо так, що об'єктна область психології - це психіка і весь світ психічних феноменів в нескінченному різноманітті їх проявів, які притаманні, безсумнівно, будь-якій людині, вищим тваринам, їх спільнот. Бо без своїх матеріальних, тілесних носіїв вони просто не існують. Саме це і є, говорячи філософською мовою, та об'єктивна, ідеальна реальність, яка існує до, незалежно і після дослідника і яка є об'єктом психології та психологічного дослідження.
Тому ми поділяємо позицію Л. В. Куликова (1999, 2001), який стверджує, що об'єктами психологічної науки виступають: індівид, група людей, спільність людей, тварина, у якого є психіка, співтовариство таких тварин. Але, оскільки перераховані об'єкти є об'єктами інших наук, доцільно, називаючи об'єкт психологічного дослідження, вказати, яке саме психічне явище у людини, людей або тварин ви маєте намір вивчати в рамках даної роботи. Причому саме це психічне явище, властиве індивіду, групі, і є об'єктом психологічного дослідження.
У тексті повинні бути також вказані всі значущі характеристики матеріальних носіїв об'єкта. В залежності від мети дослідження до таких характеристик можуть бути віднесені: стать, вікова група, до якої належать випробовувані, рівень освіти, професія, рід занять, стан здоров'я, національність і т. д.
До чого ж на практиці призводять спрощені трактування об'єкта психологічного дослідження, можна проілюструвати наочними прикладами. Так, наприклад, дипломні роботи, кандидатські дисертації в понад 50% випадків визначають в якості об'єкта психологічного дослідження (п - кількість) хлопчиків, дівчаток, студентів, інженерів, банківських службовців і т. п.
Приклад недостатньо коректного визначення об'єкта дослідження
Один із численних прикладів для ілюстрації: Автореф. дис.... канд. психол. наук.
Тема: Формування логічної пам'яті у дітей молодшого шкільного віку.
Предмет дослідження: процес формування логічної пам'яті молодшого школяра.
Об'єкт дослідження: діти шкільного віку. Загальна кількість 139 чол. Експериментальна група 70 чол. Контрольна група діти 8-9 років (хлопчики..., дівчатка... – всього 69 чол.).
(Воробйова О. Г., Комсомольськ-на-Амурі, 2000)
При визначенні подібним чином об'єкта психологічного дослідження ігнорується, не вказується, а отже, і не розуміється ясно психологічна специфіка об'єкта науки, дослідження. Виходить, що інші соціальні науки хлопчиків, дівчаток, чоловіків, жінок, дітей і т. д. не вивчають.

Приклад коректного підходу до визначення об'єкта дослідження
Один із численних прикладів для ілюстрації: Автореф. дис.... канд. психол. наук.
Тема: Діагностика та розвиток допитливості в учнів.
Предмет дослідження: розвиток допитливості в учнів старших класів в ході тренінгу.
Об'єкт дослідження: допитливість як системна властивостей особистості.
(Богославская Е. А. Москва, 2000)
На закінчення уточнимо деякі моменти, які, на наш погляд, дозволили б поглибити розуміння специфіки об'єкта і предмета в психології і в психологічному дослідженні, зрозуміти їх методологічну значимість.
Аналізуючи вищенаведені погляди, слід зазначити, що предметний зміст психіки людини становлять закономірності психічної діяльності людини. Психіка і весь світ психічних феноменів виступають як об'єктна область психології як науки, в якій кожне конкретне теоретико-прикладне психологічне дослідження виділяє свій предмет і свій об'єкт вивчення.
Тому при визначенні об'єкта психології як науки (як і для будь-якої іншої науки), на наш погляд, правильніше говорити про об'єктні області науки або про область об'єктів науки.
Таким чином, кожна наука в оточуючому нас цілісному і різноманітному світі виділяє свою область об'єктів і специфічний предмет дослідження. У Цілому слід погодитися з думкою, що в психології поняття об'єкта і предмета дослідження відносні, рухливі, динамічні і характеризуються тільки у взаємному зв'язку. Це пояснює багато в чому те положення, що в ряді навчальних посібників, монографій з психології поняття об'єкта психології як науки не розглядається.
Яке ж співвідношення в такому випадку між предметом і об'єктом науки і в чому їх принципова відмінність?

Об'єктна область науки (область об'єктів), як правило, обмежує певну сферу об'єктивної реальності і може включати безліч об'єктів конкретних теоретико-прикладних досліджень. Наприклад, для астрономії об'єктної областю

буде виступати весь Всесвіт, а об'єктами дослідження - конкретні небесні світила, галактики, туманності і т. д. Для біології об'єктна область представлена ​ ​ живим світом, рослинним і тваринним, об'єктами досліджень будуть конкретні види, класи рослин і тварин, їх окремі представники або особини. Психологія ж поширює свою об'єктну область на все різноманіття форм існування і прояву психіки та світу психічних феноменів. Особливість об'єктів психології та, що вони ідеальні за своєю природою, суб'єктні по своїй представленості і є продуктами цілком матеріальних процесів і їх носіїв. При такому розумінні об'єктами теоретико-прикладних психологічних досліджень будуть виступати вже не хлопчики і дівчатка, чоловіки і дружини, школярі або студенти, військовослужбовці або менеджери, а такі психічні феномени, як, наприклад, увага дошкільника, пам'ять молодшого школяра, абстрактно-логічне мислення в підлітковому віці, нервово-психічна стійкість фахівців екстремального профілю діяльності, адаптивні здібності осіб похилого віку і т. д. Втім, об'єктна область може охоплювати міждисциплінарні проблеми, в такому випадку вона значно розширюється і виникають нові області і галузі наукового знання.

Концепція дослідження. Висування гіпотези. Види гіпотез
Однією з найскладніших методологічних проблем психології є виявлення і формулювання основних законів, закономірностей психічної діяльності. В кінці 1970-х рр.. розуміння відображальної природи психічного і використання методів матеріалістичної діалектики дозволило радянським психологам підійти до конструктивного вирішенню найважливішої проблеми психології як науки - проблеми виявлення законів психічного, Була не тільки обґрунтована правомірність постановки даної проблеми, але і виявлена ​ ​ специфіка законів, що відкриваються в психології. Вона характеризується тим, що психологічні закони не є жорсткими та однозначними абсолютами, а виступають як закони-тенденції (коли загальне для ряду психічних явищ проявляється у вигляді тенденцій; можливе і дійсне не збігаються; коли будь-який психічний прояв людини виступає не тільки як актуально існуючий в даний момент часу, але і як передумова виникнення нового в найближчому майбутньому, що і задає вектор тенденції).
Даний методологічний підхід орієнтує на те, що при розробці концепції психологічного дослідження необхідно враховувати природу, специфіку психологічних закономірностей і законів. Їхня специфіка полягає в тому, що вони мають, по-перше, статистичний характер, оскільки будь-яке психічне явище обумовлено множиною факторів, дію яких і силу впливу, а також постійно мінливе поєднання повністю врахувати неможливо. По-друге, поведінка і діяльність, всі відносини людини до світу, до інших людей і до себе, з одного боку, підпорядковані як загальним для психології людини закономірностям, так і факторам індивідуальності даної конкретної людини; направляються всім змістом внутрішнього світу особистості, що зберігає особисту історію людини. Ця унікальність принципово непізнавана до кінця, і тому реакції, відносини, вчинки, поведінка людини завжди лише відносно передбачувані.
З цих причин психологічні закономірності не завжди проявляються з бажаною точністю і сталістю, а діють як тенденція. Майже кожне правило в психології доповнено багатьма обмеженнями, уточненнями і виправленнями.
Це слід враховувати, коли метою дослідження є розробка рекомендацій, прогноз поведінки, успішності діяльності, особливостей розвитку окремої людини або групи. Прогноз прояву будь-якої якості, здійснення вчинку може носити в психології тільки імовірнісний характер. Однак це не знижує цінності проведених психологічних досліджень і вироблення психологічних рекомендацій. У тексті роботи доцільно відзначати їх специфічність, обумовлену тим, що багато рекомендацій вимагають урахування конкретної людської індивідуальності, активного ставлення особистості до життєвої ситуації, її здібностей до спостереження, самоспостереження, саморозвитку.
Таким чином, виходячи з існуючих теоретичних положень і концепцій, методологічних підходів, сформульованої проблеми, висунутих мети і завдань дослідження створюється модель психологічної реальності (теоретичний конструкт), яка формулюється у вигляді гіпотези дослідження. У ряді випадків висувається не одна, а кілька гіпотез, які можуть утворювати ланцюжок пов'язаних припущень, що випливають з вихідного.

Гіпотеза (від грец. - основа, припущення) - система умовисновків, за допомогою якої на підставі низки фактів робиться висновок про існування явища, зв'язку або причини. Причому цей висновок не можна вважати абсолютно достовірним.
Потреба в гіпотезі виникає, коли неясний зв'язок між явищами, причинами їх, хоча відомо багато обставин, що передують або супроводжують їх, коли необхідно відновити картину минулого або на основі минулого і теперішнього зробити висновок про можливі шляхи майбутнього розвитку даного явища, процесу.
Гіпотеза - наукове припущення у вигляді висловлювання, істинність або хибність якого невідомі, недоказові дедуктивно, але можуть бути перевірені шляхом досліду(емпірично) в процесі експерименту.
Психологічні гіпотези - це наукові припущення, сформульовані щодо психологічної реальності в рамках певних психологічних уявлень. Р. Готтсданкер в своїй фундаментальній праці «Основи психологічного експерименту» (1982) виділяє різні варіанти експериментальних гіпотез.
Ми вкажемо лише на два основних види гіпотез, які найчастіше зустрічаються в психологічному дослідженні (експерименті).
Гіпотеза про зв'язок - припускає взаємопов'язані зміни двох (або більше) змінних без вказівки направленості дії одної з них на іншу. До гіпотез про зв'язки між явищами відносяться, наприклад, припущення про залежність між інтелектом дітей та їх батьків або ж гіпотеза про те, що нервово-психічна стійкість пов'язана з особистісною тривожністю. Ці гіпотези перевіряються в ході вимірювального дослідження, яке частіше називають кореляційним дослідженням. Результатом є виявлення, встановлення лінійного або нелінійного зв'язку між процесами або виявлення відсутності такого.
Гіпотеза каузальна - формулює припущення про взаємозв’язок між залежною і незалежною змінними як вислів про вплив причиннодіючих умов, факторів на досліджуваний базисний процес. Ця гіпотеза заснована на припущеннях про психологічні закономірності, прояву яких і служить організація експериментальних умов.
Підкреслимо, що гіпотеза про зв'язок припускає аналітичне порівняння емпіричних показників, а каузальна гіпотеза, формулюючи припущення про взаємозв'язок змінних, передбачає їх причинно-наслідковий залежність, обумовленість.
Власне експериментальними гіпотез звичайно вважають лише гіпотези про причинно-наслідкових зв'язках.
Крім цього дослідники розрізняють наукові і статистичні гіпотези. Наукові гіпотези формулюються як передбачуване вирішення проблеми. Статистична гіпотеза - затвердження стосовно невідомого параметра, сформульоване на мові математичної статистики. Будь-яка наукова гіпотеза вимагає перекладу на мову статистики. У ході організації експерименту кількість статистичних гіпотез обмежують до двох: основної і альтернативної, що і втілюється у процедурі статистичної інтерпретації даних. Ця процедура зводиться до оцінки подібностей і відмінностей. При перевірці статистичних гіпотез використовуються лише два поняття: Н1 (гіпотеза про розходження) і Н0 (гіпотеза про подібність). Як правило, дослідник шукає відмінності, закономірності. Підтвердження першої гіпотези свідчить про вірність статистичного твердження Н1, а другої - про прийняття твердження Н0 - про відсутність розходжень.
Після проведення конкретного експерименту перевіряються численні статистичні гіпотези, оскільки в кожному психологічному дослідженні реєструється не один, а безліч поведінкових параметрів. Кожен параметр характеризується кількома статистичними мірами: центральної тенденції, мінливості, розподілу. Крім того, можна обчислити міри зв'язку параметрів і оцінити значимість цих зв'язків.
Отже, експериментальна гіпотеза служить для організації експеримента, а статистична - для організації процедури порівняння реєстрованих параметрів.
Тобто статистична гіпотеза необхідна на етапі математичної інтерпретації даних емпіричних досліджень. Природно, більшу кількість статистичних гіпотез необхідно для підтвердження або, точніше, спростування основної - експериментальної гіпотези. Експериментальна гіпотеза - первинна, статистична - вторинна.
Гіпотези, не спростовані в експерименті, перетворюються в компоненти теоретичного знання про реальність: факти, закономірності, закони.
Процес висунення і спростування гіпотез можна вважати основним і найбільш творчим етапом діяльності дослідника.
Підіб'ємо деякі підсумки. Теорію в експерименті безпосередньо перевірити не можна. Теоретичні висловлювання є універсальними; із них виводяться окремі припущення, які і називають гіпотезами. Це і є використання гіпотетико-дедуктивного метода. Гіпотези повинні бути змістовними, операціональними (потенційно спростовуваними) і формулюватися у вигляді двох альтернатив. Теорія спростовується, якщо виведені з неї окремі висновки не підтверджуються в експерименті.
Висновки, які дозволяє зробити результат експерименту, асиметричні: гіпотеза може бути спростована, але ніколи не може бути остаточно прийнятою. Будь-яка гіпотеза відкрита для подальшої перевірки.
Таким чином, в цілому, висуненням і формулюванням гіпотези завершується гіпотетико-дедуктивний етап психологічного дослідження. Наступні етапи дослідження пов'язані в основному з реалізацією індуктивних підходів і правил індуктивних висновків.
Але перш ніж перейти до розгляду особливостей наступних етапів, уточнимо співвідношення, роль і місце гіпотетико-дедуктивної теорії, гіпотетико-дедуктивного методу і правил індуктивного висновку в психологічному дослідженні.