І місцевого самоврядування в Україні. Термін «основи» використовується в юриспруденції для визначен-

Термін «основи» використовується в юриспруденції для визначен-

ня широкого кола правових явищ, як-то: основи конституційного ладу,

основи місцевого самоврядування, основи державної та муніципальної

служби тощо. В науці державного будівництва і місцевого самовряду-

вання термін «основи» застосовується в організаційно-правовому ас-

пекті, тобто в значенні організації та діяльності органів державної вла-

ди і місцевого самоврядування.

Основи організації та діяльності органів публічної влади — це система

зовнішніх чинників як необхідних умов існування й ефективного

функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування.

Це ті об’єкти реальної дійсності, на які спираються у своїй діяльності

владні органи, ті ресурси, що вони мають у своєму розпорядженні. Ос-

нови є різноманітними за своєю природою, об’єктним складом, що дає

змогу дати їх наукову класифікацію.

Насамперед, усі органи публічної влади та їх посадові особи мають

діяти тільки на основі, в межах повноважень та у спосіб, що передба-

чені Конституцією та законами. Органам публічної влади притаманна

правова форма діяльності, що вимагає від них, коли вони приймають

певне рішення й оформляють його правовим актом, вдаватися до аргу-

ментації, підводити під рішення правову базу. Тому й система правових

норм, що є юридичним підґрунтям організації та діяльності органів

публічної влади, називається їх правовою основою.

Влада кожного з органів публічної влади поширюється на чітко

окреслену територію, юридична сила їхніх актів обмежена не тільки в

часі та за колом осіб, але й у просторі. Водночас потенційні можливості

органів публічної влади об’єктивно обмежені ресурсними можливостя-

ми відповідних частин території країни. Особливості підвладної тери-

торії суттєво позначаються на всіх елементах організації та діяльності

органів публічної влади. Адже територіальні одиниці кожної країни

відрізняються за економічними, екологічними, соціальними, історич-

ними, культурними, національними, демографічними, релігійними та

іншими ознаками. Тому при розробці та прийнятті владних рішень

відповідні органи й посадові особи повинні приймати їх не тільки на

підставі правових приписів, але й з урахуванням різноманітних кіль-

кісних і якісних показників підвладної території. Природний і соціаль-

ний потенціал географічного простору, що перебуває під юрисдикцією

органів державної влади чи місцевого самоврядування і на який вони

спираються при розробці, прийнятті та здійсненні своїх владних рішень,

називається територіальною основою органів публічної влади.

Існування й повноцінне функціонування органів публічної влади

можливе тільки в певних матеріальних і фінансових умовах. Адже вони

повинні мати адміністративні будинки, кожен з підрозділів повинен

працювати в окремому приміщенні, обладнаному оргтехнікою, мебля-

ми, засобами зв’язку. Оперативне вирішення питань безпосередньо на

місцях вимагає наявності службового транспорту. Особам, що працю-

ють в органах публічної влади на постійній основі, необхідно виплачу-

вати заробітну плату, стимулювати преміями й надбавками, забезпечу-

вати їхнє оздоровлення й відпочинок, створювати необхідні службові й

житлові умови. Означені фактори обумовлюють об’єктивну потребу в

тому, щоб кожен з органів державної влади чи місцевого самоврядування

мав у своєму розпорядженні таке майно та фінансові ресурси, які не-

обхідні для виконання покладених на нього функцій і повноважень.

Обсяг і перелік цих ресурсів має бути достатнім для того, щоб кожен з

органів був у змозі функціонувати самостійно й ефективно, без допо-

моги інших суб’єктів. Сукупність об’єктів публічної (державної та ко-

мунальної) власності, що забезпечують діяльність органів публічної вла-

ди, називається їх матеріально'фінансовою (економічною) основою.

§ 2. Територіальна основа системи органів державної влади,