Білет № 2

1. Основні види загальновійськового бою та їх стисла характеристика.

Основними видами бойових дій є оборона та наступ.

Основними видами загальновійськового бою є оборонний і наступальний бій.

Оборонний бій – вид загальновійськового бою, сукупність взаємозв’язаних і узгоджених за метою, завданням, місцем і часом ударів, вогню і маневру військових частин і підрозділів, які проводяться за єдиним замислом в обмеженому районі впродовж короткого часу для відбиття ударів сил противника, що переважають, завдання ураження його ударним угрупованням, утримання важливих районів місцевості, виграшу часу, економії сил і створення необхідних умов для переходу в наступ або інших подальших дій.

Залежно від бойових завдань, наявності сил і засобів, а також характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона організується та проводиться з метою відбиття наступу противника стійким утриманням зайнятих смуг, рубежів і позицій, недопущенням його прориву в глибину і завданням максимального ураження. Позиційна оборона застосовується на напрямках, де втрата території, що обороняється, неприпустима.

Маневрена оборона застосовується на тих напрямках, де можливе тимчасове залишення окремих районів території через відсутність достатніх сил для ведення позиційної оборони, а також у тих випадках, коли за умов обстановки доцільно втягнути ударні угруповання противника в підготовлені вогневі зони (райони), виграти час і, завдавши противнику ураження на декількох оборонних рубежах, знизити його наступальні можливості або примусити його відмовитися від подальшого наступу.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно, коли більш активні й рішучі дії недоцільні, або вимушено – унаслідок несприятливої обстановки, що склалася, в умовах відсутності зіткнення з противником, або при безпосередньому зіткненні з ним. Оборона може готуватися завчасно – до початку бойових дій або організовуватися в ході бою.

Залежно від обстановки перехід до оборони може здійснюватися у стислі терміни або підрозділи можуть готуватися до неї тривалий час.

Оборона повинна бути стійкою й активною, здатною відбити удари всіх видів зброї, наступ (атаку) противника, вести активну боротьбу з його повітряними (аеромобільними) десантами і диверсійно-розвідувальними групами. Вона повинна бути протитанковою, протиповітряною і протидесантною, глибоко ешелонованою і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником звичайної зброї, високоточної зброї, ЗМУ, засобів радіоелектронної боротьби і психологічного впливу.

Наступальний бій – вид загальновійськового бою, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.

Наступ повинен проводитися з повною напругою сил, у високому темпі, безупинно вдень і вночі, за будь-якої погоди, при тісній взаємодії підрозділів усіх родів військ, спеціальних військ та забезпечення.

Розгром противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) досягається вмілим застосуванням усіх наявних сил і засобів, швидким використанням результатів ударів авіації, вогню артилерії та інших засобів ураження, своєчасним нарощуванням зусиль у глибину, широким застосуванням охоплень, обходів і проведенням атак у фланг і в тил противника, своєчасним і постійним уточненням (постановкою) завдань підрозділам та забезпеченням їх у ході бою, а також умілим використанням місцевості для здійснення маневру з метою швидкого виходу на фланги та в тил противнику, проведенням рішучих атак, розчленовуванням його бойового порядку та розгрому по частинах.

Залежно від обстановки і поставлених завдань наступальний бій може вестися на противника, який обороняється, намагається вирішити свої завдання наступом (зустрічний бій) або відходить (переслідування).

2. Що повинен зрозуміти командир взводу під час з’ясування одержаного завдання.

З’ясування завдання полягає у вивченні завдання, поставленого старшим командиром (начальником), з якого командир взводу повинен зрозуміти:

завдання роти і взводу;

об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу, які уражаються засобами старшого начальника;

завдання сусідів, порядок взаємодії з ними;

час готовності до виконання завдання.

3. Організація та озброєння мпвід на БМП М-2 “БРЕДЛІ”(показати схемою). ТТХ 5, 56-мм гвинтівки М16А1.

Мотопіхотне відділення на БМП “Бредлі“ є найменшою організаційною одиницею і звичайно діє у складі взводу.

МП відділення складається з:

- командира відділення - М- 16 А2

- заступника КВід. - М- 16 А2

- оператора ПТКР “Дракон” - ПТКР “Дракон”, М- 16 А2

- кулеметника - М-249

- стрілка - М- 16 А2

- стрілка - М- 16 А2

- стрілка – гранатометника - М- 16 А2, М-203

- навідника – оператора - М- 16 А2

- механіка – водія - М- 16 А2

всього у МПвід.:

- особового складу – 9 чол.

- БМП “Бредлі“ – 1

- гвинтівка М-16 А 2 – 8

- кулемет М-249 – 1

- гранатомет М-203 - 1 М-16 М-16 М-16 М- 249 М-16 М-16 М-16 М-16 М-16

ПТКР М-203

ТТХ 5.56 мм гвинтівки М-16 А 2

1. Вага - 3.22 кг

2. Початкова швидкість - 990 м/с

3. Прицільна дальність - 500 м

4. Бойова швидкострільність - 150 – 200 п/х

5. Ємність магазину - 20, 30 патронів.

4. Умовні позначення:

- командно-спостережний пункт батальйону під час руху;

- танк – з навісним бульдозерним обладнанням;

- сховище для особового складу;

- подальше завдання батальйону;

- протипіхотне мінне поле.