І. Методи збору інформації

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Під спостереженням в соціології мається на увазі пряма реєстрація подій очевидцем.

Спостереження може мати різний характер. Іноді соціолог самостійно спостерігає що відбуваються. Іноді може користуватися даними спостережень інших.

Спостереження буває простим й науковим. Просте - те, яке підпорядковане плану і відбувається без точно розробленої системи. Наукове спостереження особливий тим, що:

а) Воно підпорядковане ясною дослідницької цілі й чітко сформульованим завданням.

б) Наукове спостереження планується із заздалегідь обдуманої процедурі.

в) Усі дані спостереження фіксуються в протоколах чи щоденниках через систему.

р) Інформація, отримана шляхом наукового спостереження, повинна піддаватися контролю на обґрунтованість і стійкість.

1) За рівнем формалізованості виділяють неконтрольоване (чи нестандартизованное, безструктурне) і контрольоване (стандартизованого, структурне). У неконтрольованому спостереженні користуються лише принциповим планом, а при контрольованому - реєструють події по детально розробленої процедурі.

2) Залежно від становища спостерігача розрізняють включене і не включене спостереження. Під час включеного спостереження дослідник імітує входження у соціальне середовище, адаптується у ній і аналізує події хіба що “зсередини”. У не включеному (простому) спостереженні дослідник спостерігає “із боку”, не втручаючись в події.

У обох випадках спостереження може здійснюватися відкрито або інкогніто.

Один із модифікацій включеного спостереження називається стимулюючого спостереження. Такий спосіб передбачає вплив дослідника на події що він спостерігає. Соціолог створює певну ситуацію, щоб стимулювати події, що дозволяє оцінити реакцію цього втручання.

3) Згідно з умовами організації стеження діляться на польові (спостереження природних умовах) і лабораторні (в експериментальної ситуації).

Процедура будь-якого спостереження складається із відповіді стосовно питань: “Що спостерігати? ”, “Як спостерігати? ” і “Як вести записи? ”.

На перше запитання відповідає програма дослідження, зокрема стан гіпотез, емпіричні індикатори виділених понять, стратегія дослідження, у цілому.

За відсутності чітких гіпотез, коли дослідження проводять по зразковому плану, застосовують просте чи безструктурне спостереження. Мета такого попереднього стеження у тому, щоб вигадати гіпотези описання досліджуваного предмета. У цьому випадку використовується:

1) Загальна характеристика ситуації, куди входять такі елементи, як: розмах (виробнича, невиробнича, уточнення її особливостей тощо.); правил і норми, регулюючі стан об'єкта загалом (формальні й узвичаєні, але з закріплені в інструкціях чи розпорядженнях); ступінь саморегуляції об'єкта спостереження (якою мірою її стан визначається зовнішніми чинниками і внутрішніми причинами).

2) Спроба визначити типовість спостережуваного об'єкта у цій ситуації, щодо інших об'єктів і ситуацій; екологічна Середовище, область життєдіяльності, громадська, економічна і політичний атмосфера, стан суспільної свідомості нині.

3) Суб'єкти чи учасники соціальних подій. Залежно від загальних завдань спостереження їх можна класифікувати: за демографічними та соціальним ознаками; за змістом діяльності (характер праці, сфера занять, сфера дозвілля); щодо статусу у колективі чи групі (керівник колективу, підлеглий, адміністратор, громадський діяч, член колективу...); за офіційними функцій у спільній діяльності на досліджуваному об'єкті (обов'язки, права, реальні можливості їх здійснення; правила, яких вони йдуть суворо стежили і якими знехтувано...); за неофіційними відносинам і функцій (дружба, зв'язку, неформальне лідерство, авторитет...).

4) Мета роботи і соціальні інтереси суб'єктів і груп: спільні смаки й групові цілі й інтереси; офіційні й неформальні; схвалювані і схвалювані у цій середовищі; узгодженість інтересів і цілей.

5) Структура діяльності із боку: зовнішніх спонукань (стимули), внутрішніх усвідомлених намірів (мотиви), коштів, залучуваних задля досягнення цілей (за змістом засобів і по моральної оцінці), за інтенсивністю діяльності (продуктивна, репродуктивна; напружена, спокійна) і з її практичним результатам (матеріальні і духовні продукти).

6) Регулярність і частота можна побачити подій: за низкою зазначених вище параметрів і з типовим ситуацій, що ними описуються.

Спостереження за таким планом дозволяє більш розбиратися в об'єкті спостереження.

По зібраним попереднім данимим завдання спостереження уточнюються.

Отже, після попереднього, спостереження перетворюється на стадію більш формалізованого пошуку.

Розробки жорсткої процедури контрольованого спостереження передує докладний аналіз проблеми з урахуванням теорії та даних неконтрольованого спостереження. Тепер окремі явища, події, форми поведінки людей повинні прагнути бути інтерпретовані з поняттями логіки дослідження, вони набирають форми індикаторів якихось загальних властивостей чи дій.

Чи варто спостерігачеві втручатися у спостережуваний процес?

Відповідь це питання залежить від заповітної мети дослідження. Якщо мета дослідження у тому, щоб описати і проаналізувати (діагностувати) ситуацію, то втручання спотворить і можуть призвести до небажаному на дослідження спотворення інформації.

І тому існують способи домогтися мінімальних помилок при діагностичному спостереженні. Одне з них у тому, щоб дослідник не втручався в ситуацію, тому, люди й не знають, що за ними спостерігають. Інший спосіб - створити неправильне уявлення про мету спостереження. Звісно ці засоби є неетичними, але аби домогтися правдивості інформації, досліднику краще не показувати своєї мети, особливо у тому випадку, якщо дізнавшись про неї люди зможуть неправильно витлумачити завдання дослідження.

Якщо ж мета дослідження залежить від певних рішень, то втручання буде корисно, оскільки дозволить змінювати перебіг подій й оцінювати одержані результати. Саме цих цілей служить стимулюючий включене спостереження.

Переваги включених спостережень очевидні: вони дають найяскравіші, безпосередні враження про середовище, допомагають краще зрозуміти вчинки покупців, безліч дії соціальних спільностей. Але з цим самим пов'язані основні недоліки такого способу. Дослідник може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію, хіба що внутрішньо переходячи на позиції тих, кого він вивчає, занадто “вживається” на свій роль співучасника подій. Тому як правило, результатом включеного спостереження є соціологічне есе, а чи не суворо науковий трактат.

Є й моральні проблеми включеного спостереження: наскільки взагалі етично, маскуючись під пересічного учасника якийсь спільності людей дійсності досліджувати їх?

Шляхи підвищення надійності даних у спостереженнях.

У польових умовах, при простому безструктурному і не включеному спостереженні вести записи дуже складно. Це вже вимагає навичок і винахідливості дослідника. Можна застосовувати заздалегідь розроблені коди. Можна застосовувати маскувальні прийоми (наприклад учневі для підприємства вести записи, нібито пов'язані з роботою). Можна також використовувати хорошу пам'ять і реєструвати спостереження пізніше в спокійній обстановці.

Структуризоване спостереження робить суворіші прийоми ведення записів. Тут використовуються бланки - протоколи, за пунктами спостереження з кодовими позначками подій і ситуацій.

Надійність (обґрунтованість і стійкість даних підвищується, якщо виконувати такі правила:

а) Максимально дрібно класифікувати елементи подій, які підлягають спостереженню, користуючись чіткими індикаторами. Їх надійність перевіряється в пробних спостереженнях, де кілька спостерігачів реєструють за єдиною інструкцією одні й самі події, що відбуваються на об'єкті, аналогічному тому, який вивчатися.

б) Якщо основне спостереження здійснюється кількома особами, вони зіставляють свої враження й погоджують оцінки, інтерпретацію подій, використовуючи єдину техніку ведення записів, цим підвищується стійкість даних спостереження.

в) Один із об'єктів слід поспостерігати в різних ситуаціях (нормальних, і стресових, стандартних і незвичайних), що дає можливість дізнатися про нього різнобічно.

г) При включеному чи невключеному спостереженні, виконуваному одним дослідником, особливо важливо ознайомитися з обґрунтованістю інтерпретації даних, прагнучи, перевірити ще раз свої враження за допомогою різних можливих інтерпретацій.

ж) Корисно звернутися до незалежного критерію для перевірки обґрунтованості спостереження. Дані спостережень “із боку” можна проконтролювати з допомогою інтерв'ю з учасниками подій.