Книга Левіт 8 страница

18. Сини Кегатові: Амрам, Їцгар, і Хеврон, і Уззіїл. А літ життя Кегатового було сто тридцять три роки.

19. Сини Мерарі: Махлі і Муші. Це родини Левія за поколіннями їхніми.

20. Амрам узяв Йохевед, тітку свою, собі за дружину, і вона породила йому Аарона і Мойсея. А літ життя Амрамового було сто тридцять сім.

21. Сини Їцгарові: Корах і Нефеґ, і Зіхрі.

22. Сини Уззіїлові: Мішаїл, і Елцафан і Сітрі.

23. Аарон узяв собі за дружину Елішеву, доньку Аммінадава, сестру Нахшона, і вона породила йому Надава і Авігу, Елеазара й Ітамара.

24. Сини Корахові: Ассир, Елкана, і Аваасаф: це родини Корахові.

25. Елеазар, син Аарона, узяв собі за дружину [одну] із дочок Путіїлових, і вона породила йому Пінхаса; Ось старшини (голови) поколінь левитових за родинами їхніми:

26. Аарон та Мойсей, – це ті, котрим сказав Господь: Виведіть синів Ізраїлевих із землі єгипетської за ополченнями їхніми.

27. А вони говорили фараонові, цареві єгипетському, щоб вивести синів Ізраїлевих із Єгипту; це – Мойсей та Аарон.

28. Отож, під ту пору, коли Господь говорив Мойсеєві на землі єгипетській, то

29. Господь сказав Мойсеєві, кажучи: Я Господь! Скажи фараонові, цареві єгипетському, все, що я говорю тобі.

30. А Мойсей сказав перед Господом: Ось, я невдатний промовець; як же послухає мене фараон?

Вихід 7

1. Але Господь сказав Мойсеєві: Зачекай, Я поставив тебе богом фараонові, а Аарон, брат твій, буде твоїм пророком.

2. Ти будеш говорити все, що Я звелю тобі; а Аарон, брат твій, буде говорити фараонові, щоб він відпустив синів Ізраїля із своєї землі.

3. Проте Я ожорсточу серце фараонове, і явлю багато див Моїх і чудес Моїх на землі єгипетській.

4. Фараон не послухає вас, і я покладу руку Мою на Єгипет. І виведу військо Моє, народ Мій, синів Ізраїля, із землі єгипетської – судами великими.

5. Тоді спізнають єгиптяни, що Я – Господь, коли простягну руку Мою на Єгипет і виведу синів Ізраїля із середовища їхнього.

6. І вчинили Мойсей та Аарон, як звелів їм Господь, отак вони і вчинили.

7. Мойсеєві [було] вісімдесят, а Аарон мав вісімдесят три роки, коли почали вони говорити фараонові.

8. І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові, кажучи:

9. Якщо фараон скаже вам: " Учиніть чудо", то ти скажи Ааронові: " Візьми посоха свого і кинь перед фараоном. Він стане гадюкою".

10. Мойсей та Аарон прийшли до фараона, і вчинили так, як звелів Господь. І кинув Аарон посоха свого перед фараоном і перед служниками його, і він перетворився на змія.

11. І прикликав фараон мудраків та чаклунів, і ці чаклуни єгипетські вчинили так само своїм чаклунством.

12. Кожний з них кинув свого посоха, і вони стали зміями; але посох Ааронів проковтнув їхні посохи.

13. І ожорсточилося серце фараонове, і він не послухав їх, як і попередив Господь.

14. І сказав Господь Мойсеєві: Уперте серце фараонове, він не хоче відпустити народ.

15. Навідайся до фараона завтра: Ось, він вийде до води, а ти станеш на шляху його, при березі річки, і посох, котрий перетворювався на змія, візьми в руку твою.

16. І скажи йому: Господь, Бог євреїв, послав мене сказати тобі: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння в пустелі; та ось, ти й досі не підкорився.

17. Так говорить Господь: Із цього спізнаєш, що Я Господь: Оцим посохом, котрий в руці моїй, я вдарю по воді, що в ріці; і вона перетвориться на кров.

18. І риба в річці загине, і ріка засмердиться, і єгиптяни не зможуть пити воду з ріки.

19. І сказав Господь Мойсеєві: Cкажи Ааронові: Візьми посоха твого, і простягни руку твою на води єгиптян; на річки їхні, на потоки їхні, на озера їхні і на всіляке вмістилище води їхньої; і перетворяться на кров, і буде кров по всій землі єгипетській, і в дерев'яній і в кам'яній посудинах.

20. І вчинили Мойсей та Аарон, як звелів Господь. І підніс [Аарон] посоха свого, і вдарив по воді річковій перед очима фараоновими, і перед очима служників його, і вся вода в річці перетворилася на кров.

21. І риба в річці вимерла, і річка засмерділася, і єгиптяни не могли пити воду з річки, і була кров по всій землі єгипетській.

22. І чаклуни єгипетські своїми чарами вчинили те саме. І ожорсточилося серце фараона, і не послухав їх (Мойсея та Аарона), як і попереджав Господь.

23. І обернувся фараон, та й пішов у дім свій; і серце його лишилося незворушним.

24. І почали копати всі єгиптяни біля річки, [щоб знайти] воду для спожитку, тому що не могли пити води з річки.

25. І проминуло сім днів потому, як Господь уразив річку.

Вихід 8 Четверте звернення до фараона. Третє чудо.

1. І сказав Господь Мойсеєві: зайди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь: Відпусти народ Мій, щоб він міг служити Мені.

2. Якщо ж ти не погодишся відпустити, то ось, Я уражу увесь край твій жабами.

3. І закишить ріка жабами, і вони вийдуть, і зайдуть у дім твій, і в опочивальню твою, і на постіль твою, і в доми служників твоїх, і народу твого, і в печі твої, і в квасину твою.

4. І на тебе, і на народ твій, і на всіх служників твоїх заповзуть жаби.

5. І сказав Господь Мойсеєві: Скажи Ааронові: Простягни руку твою із посохом твоїм на ріки, на потоки і на озера; і виведи жабів на землю єгипетську.

6. Аарон простягнув руку свою на води єгипетські; і вийшли жаби, і покрили землю єгипетську.

7. Те саме вчинили й чаклуни своїми чарами, і вивели жабів на землю єгипетську.

8. І покликав фараон Мойсея і Аарона і сказав: Помоліться Господові, щоб Він спровадив жабів од мене і від народу мого, і я відпущу народ [Ізраїльський] принести пожертву Господові.

9. Мойсей сказав фараонові: Слава наді мною, вибери сам, коли помолитися за тебе, за служників твоїх і за народ твій, щоб жаби пощезли в тебе у домах твоїх, і залишилися тільки в річці.

10. Він сказав: Завтра. Мойсей відповів: [Буде] за словом твоїм, щоб ти спізнав, що немає нікого, як Господь Бог наш.

11. І щезнуть жаби від тебе, від домів твоїх, і від служників твоїх, і від твого народу; тільки в річці вони залишаться.

12. Мойсей та Аарон вийшли від фараона; і Мойсей поскаржився Богові про жабів, котрих він навів на фараона.

13. І вчинив Господь за словом Мойсея, жаби вимерли в домах, на подвір'ях і в полях.

14. І збирали їх купами, навіть земля засмерділася.

15. І побачив фараон, що вчинилося полегшення, і ожорсточив своє серце, і не послухав їх, як і попереджав Господь.

16. І сказав Господь Мойсеєві: Скажи Ааронові: Простягни твого посоха і вдар порох на землі, і стане [порох] мошкою по всій землі єгипетській.

17. Отак вони й учинили: Аарон простягнув руку свою з посохом своїм, і вдарив порох на землі, і з'явилася мошка на людях і тваринах. Увесь порох земний став мошкою по всій землі єгипетській.

18. Намагалися також і чаклуни чарами своїми утворити мошок, але не змогли. І була мошка на людях і на тваринах.

19. І сказали чаклуни фараонові: Це – палець Божий. Але серце фараонове ожорсточилося, і він не послухав їх, як і попередив Господь.

20. І сказав Господь Мойсеєві: Завтра підведися вранці і з'явись перед очі фараона. Він вийде до води, і ти скажи йому: Так говорить Господь: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.

21. А якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на служників твоїх, і на народ твій і в доми твої рої мух, і виповняться доми єгиптян мухами і сама земля, на якій вони [живуть].

22. І відокремлю того дня землю Ґошен, на котрій перебуває народ Мій, і там не буде мух; аби ти знав, що Я Господь серед землі.

23. І вчиню розподіл поміж народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде ця ознака.

24. Так і вчинив Господь: налетіло багато мух у дім фараона, і в доми служників його, і на всю землю єгипетську; гинула земля від мух.

25. І прикликав фараон Мойсея та Аарона і сказав: Йдіть, принесіть пожертву Богові вашому на цій землі.

26. Але Мойсей сказав: Не можна цього робити; бо мерзенне для єгиптян жертвоприношення наше Господові, Богові нашому; якщо ми неприємну для єгиптян пожертву почнемо приносити на очах у них, то чи не поб'ють вони нас камінням?

27. Ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо пожертву Господові, Богові нашому, як Він скаже нам.

28. І сказав фараон: Я відпущу вас принести пожертву Господові, Богові вашому в пустелі, лише не відходьте далеко. Помоліться за мене.

29. Мойсей сказав: Ось, я виходжу від тебе, і помолюся Господові, і щезнуть мухи від фараона, і від служників його, і від народу його завтра. Тільки фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народу принести пожертву Господові.

30. І вийшов Мойсей від фараона, і помолився Господові.

31. І вчинив Господь за словом Мойсея; і віддалив мух від фараона, і від служників його і від народу його; не лишилося жодної.

32. Але фараон ожорсточив серце своє також і цього разу, і не відпустив народу.

Вихід 9 Сутичка з фараоном; шосте звернення до нього; Восьме чудо.

1. І сказав Господь Мойсеєві: Піди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.

2. Бо коли ти не захочеш відпустити і ще будеш притримувати його,

3. То ось, рука Господня буде на худобі твоїй, котра в полі, на конях і на віслюках, на верблюдах, на волах і вівцях; буде моровиця вельми важка.

4. І вчинить розподіл Господь поміж худобою ізраїльською і худобою єгипетською, і з усієї худоби синів Ізраїлевих не загине ніщо.

5. І визначив Господь час, сказавши: Завтра учинить це Господь на землі цій.

6. І вчинив це Господь другого дня, і загинула вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїля не загинуло ніщо.

7. Фараон послав [вивідувачів], і ось, із худоби ізраїльтян не загинула жодна. Але серце фараона ожорсточилося, і він не відпустив народу.

8. І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові: Візьміть по повній пригорщі попелу з печі, і нехай кине його Мойсей у небо на очах фараона.

9. І здійметься курява по всій землі єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з болячками по всій землі єгипетській.

10. Вони взяли попелу з печі, і з'явилися перед очима фараона. Мойсей кинув попіл у небо, і з'явилося запалення з болячками на людях і на худобі.

11. І не могли чаклуни устояти перед Мойсеєм, з причини запалення; тому що запалення було й на чаклунах і на всіх єгиптянах.

12. Але Господь ожорсточив серце фараона, і він не послухав їх (Мойсея і Аарона), як говорив Господь Мойсеєві.

13. І сказав Господь Мойсеєві: Завтра підведися вранці, і з'явися перед очима фараона, і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.

14. Бо цього разу я пошлю всі урази Мої в серце твоє, і на служників твоїх, щоб ти спізнав, що немає подібного Мені на всій землі.

15. Оскільки Я простягнув руку Мою, то міг би уразити тебе і народ твій моровицею, і ти знищений був би на землі.

16. Та для того я зберіг тебе, аби показати на тобі силу Мою, і, щоб звіщено було ймення Моє по всій землі.

17. Ти ще стоїш упоперек народові Моєму, щоб не відпускати його;

18. То ось, Я пошлю завтра, о цій самій порі, град вельми значний, подібного до котрого не було в Єгипті від дня заснування його й донині.

19. Отож, накажи зібрати череди твої і все, що у тебе у полі; на всіх людей і на худобу, котрі залишаться в полі і не зберуться в доми, впаде град, і вони помруть.

20. Ті із служників фараонових, котрих настрашили слова Господні, квапливо зібрали служників своїх і череди свої в доми.

21. А хто не навернув серця свого до слова Господнього, той залишив служників своїх і череди свої в полі.

22. І сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку свою до неба, і впаде град на всю землю єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову на землі єгипетській.

23. І підніс Мойсей посоха свого до неба; і Господь озвався громом і градом, і вогонь розливався по землі, і послав Господь град на землю єгипетську.

24. І був град і вогонь поміж градом, град був вельми значний, якого не було по всій землі єгипетській з часу заселення її.

25. І побив град по всій землі єгипетській усе, що було в полі, від людини до худобини; і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав.

26. Тільки на землі Ґошен, де жили сини Ізраїля, не було граду.

27. І послав фараон, і прикликав Мойсея й Аарона і сказав їм: На цей раз я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій завинили.

28. Помоліться Господові, досить уже тієї могутньої громовиці і градобою; і вже відпущу вас, і не буду затримувати.

29. Мойсей сказав йому: Тільки-но я вийду за місто і піднесу руки мої до Господа, громи перестануть, і граду більше не буде, щоб ти переконався, що Господня земля.

30. Але я знаю, що ти і служники твої ще не боїтеся Господа Бога.

31. Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон запліднився.

32. А пшениця і полба не побиті, тому що вони були пізніми.

33. І вийшов Мойсей від фараона з міста і підніс руки свої до Господа; і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю.

34. І побачив фараон, що перестав дощ і град, і грім, і продовжував грішити, і обтяжив серце своє сам і служники його.

35. І ожорсточилося серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїля, як і говорив Господь через Мойсея.

Вихід 10 Восьме звертання до фараона.

1. І сказав Господь Мойсеєві: Увійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце служників його, щоб явити поміж ними оці ознаки Мої.

2. І щоб ти міг сказати у вуха синові твоєму і синові сина твого, про те, що Я вчинив у Єгипті, і про ознаки Мої, котрі я показував у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь.

3. Мойсей та Аарон прийшли до фараона і сказали йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Чи довго ще не вчиниш миру переді Мною? Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.

4. А якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завтра Я наведу сарану на твій край.

5. Вона покриє обличчя землі так, що не можна буде бачити землю, і пожере у вас те, що залишилося заціліле від граду; об'їсть також усі дерева, які ростуть у вас на полі.

6. І виповнить доми твої і доми служників твоїх, і доми усіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх від дня, коли жити почали на землі аж донині. [Мойсей] обернувся і вийшов од фараона.

7. Тоді служники фараонові сказали йому: Чи довго він буде мучити нас? Відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господові, Богові своєму; невже ти не бачиш, що Єгипет гине?

8. І повернули Мойсея та Аарона до фараона, і [фараон] сказав їм: Рушайте, звершіть служіння Господові, Богові вашому, але хто ж та хто піде?

9. І сказав Мойсей: Підемо з малолітніми і літніми нашими, із синами нашими і доньками нашими, і з вівцями нашими, із волами нашими рушимо, бо у нас свято Господові.

10. [Фараон] сказав їм: Нехай буде так, Господь з вами! Я готовий відпустити вас: але нащо з дітьми? Бачите, у вас лихі заміри.

11. Ні, підете [одні] чоловіки, і звершите служіння Господові, як ви того просили. І вигнали їх від фараона.

12. Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку твою на землю єгипетську; і нехай нападе сарана на землю єгипетську і поїсть всю траву земну, [і] все, що заціліло від граду.

13. І простер Мойсей посоха свого на землю єгипетську; і Господь навів на цю землю східний вітер, який [тривав] увесь той день і всю ніч. Наступного ранку східний вітер приніс сарану.

14. І напала сарана на всю землю єгипетську, і лягла по всій країні єгипетській у великій кількості; передніше не було такої сарани, і після цього не буде такої.

15. Вона покрила поверхню всієї землі, так, що землі не було видно, і пожерла всю траву земну і всі плоди деревні, які заціліли від граду, і не лишилося на землі жодної зелені ні на деревах, ні на траві польовій на всій землі єгипетській.

16. Фараон квапливо прикликав Мойсея і Аарона і сказав: Згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами.

17. Я благаю вас тепер простіть гріх мій ще раз, і помоліться Господові Богові вашому, щоб Він одвернув від мене цю смерть.

18. [Мойсей] вийшов од фараона, і помолився Господові.

19. І напустив Господь з протилежної сторони західний, і вельми дужий вітер, і він поніс сарану і скинув її в Червоне море; не лишилося жодної сарани на всій землі єгипетській.

20. Однак Господь ожорсточив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїля.

21. І сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку твою до неба, і буде темінь на землі єгипетській, відчутна на дотик пітьма.

22. Мойсей простягнув руку свою до неба, і була густа пітьма по всій землі єгипетській три дні.

23. Не бачили один одного, і ніхто не підводився з місця свого три дні; а в усіх синів Ізраїля було світло в житлах їхніх.

24. Фараон прикликав Мойсея і сказав: Рушайте, звершіть служіння Господові, нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші нехай ідуть з вами.

25. Та Мойсей сказав: Ти маєш віддати нам, у руки наші приношення і всеспалення, аби принести Господові, Богові нашому.

26. Нехай підуть і череди наші з нами, не залишиться ані копита; бо з них ми візьмемо на пожертву Господові, Богові нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести для пожертви Господові.

27. І ожорсточив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх.

28. І сказав йому фараон: Йди від мене; бережися, не з'являйся більше перед очі мої; у той день, коли ти побачиш обличчя моє, помреш.

29. І сказав Мойсей: Як сказав ти, так і буде; Я не побачу більше обличчя твого.

Вихід 11 Провіщення загибелі первістків.

1. І сказав Господь Мойсеєві: Іще одну кару Я наведу на фараона і на єгиптян; після цього він відпустить вас звідси. Коли ж він буде відпускати, то квапливо буде гнати вас звідсіля.

2. Підкажи народові, щоб кожний у ближнього свого (сусіди) і кожна жінка у ближньої своєї попросила у борг прикраси срібні і золоті.

3. І дав Господь милість народові [Своєму] на очах єгиптян; та й Мойсей був вельми великий на землі єгипетській, в очах служників фараонових і в очах народу.

4. І сказав Мойсей: Так говорить Господь: Опівночі Я пройду посеред Єгипту.

5. І помре всілякий первісток на землі єгипетській: від первістка фараона, котрий сидить на престолі своєму, до первістка рабині, котра при жорнах, і все первісне від худоби.

6. І буде зойк великий по всій землі єгипетській, котрого не було, і якого вже не буде ніколи.

7. А в усіх синів Ізраїля ні на чоловіка, ні на скотину не поворухне пес язиком своїм, щоб ви знали, як відрізняє Господь єгиптян та ізраїльтян.

8. І прийдуть усі служники твої до мене, і поклоняться мені, кажучи: " Вийди ти і увесь народ, котрого ти очолюєш". Після цього вийду і я. І вийшов [Мойсей] від фараона, виповнений гнівом.

9. І сказав Господь Мойсеєві: Не послухав вас фараон, щоб помножилися чудеса Мої на землі єгипетській.

10. Мойсей та Аарон здійснили всі ці чудеса перед фараоном: але Господь ожорсточив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїля із землі своєї.

Вихід 12 Пасха.

1. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові на землі єгипетській, кажучи:

2. Місяць цей [нехай буде] у вас початком місяців; першим [нехай буде] він у вас поміж місяцями року.

3. Скажіть усій громаді ізраїльтян: На десятий [день] цього місяця хай візьмуть собі кожний одне ягня по родинах; по ягняти на родину.

4. А якщо родина така мала, що не [з'їсть] ягняти, то нехай візьме із сусідом своїм, найближчим до житла свого, за числом душ; у тій мірі, скільки кожний з'їсть, учинить розподіл ягняти.

5. Ягня має бути у вас без вади, чоловічої статі, однорічне; візьміть його від овечок або ж від кіз.

6. І нехай воно зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця; тоді нехай заколе його вся громада ізраїльська увечері.

7. І нехай візьмуть од крови його і помастять на обидвох одвірках і на поперечині дверей у житлах, де будуть їсти його.

8. Нехай з'їдять м'ясо його цієї ж ночі, спечене на вогні, з прісним хлібом і з гіркими [травами] нехай з'їдять його.

9. Не їжте від нього недопеченого, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні, голову з ногами і нутрощами.

10. Не лишайте від нього до ранку; а те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні.

11. А їжте його так: нехай будуть стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших і посохи ваші в руках ваших, і їжте його квапливо; це – Пасха Господня.

12. А Я цієї ночі пройду по землі єгипетській, і уражу всякого первістка на землі єгипетській від людини до скотини, і над усіма богами єгипетськими звершу суд, Я Господь.

13. І буде у вас кров ознакою на оселях, де ви замешкали, і побачу кров, і пройду мимо вас, і не буде між вами моровиці згубної, коли буду уражати землю єгипетську.

14. І хай буде вам цей день у пам'ятку, і святкуйте його як свято Господові, у [всіх] поколіннях ваших, [як] настанову вічну святкуйте його.

15. Сім днів їжте прісний хліб, від найпершого дня знищіть квасне в оселях ваших; бо хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та буде знищена із середовища Ізраїля.

16. І першого дня нехай буде у вас святе зібрання, і в сьомий день святе зібрання: жодної роботи не мусите робити у ті дні; лише їсти кожному, одне те можна чинити вам.

17. Дотримуйтеся опрісноків, бо в цей день Я вивів громади ваші із землі єгипетської; і дотримуйтеся дня цього в родах ваших, як настанови вічної.

18. Із чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб, до вечора двадцять першого дня того ж місяця.

19. Сім днів не повинно бути закваски в оселях ваших; бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде з громади ізраїльтян, – чи то захожий, а чи місцевий мешканець землі тієї.

20. Нічого квасного не їжте; на всякому місці вашого перебування їжте прісний хліб.

21. І скликав Мойсей усіх старшин Ізраїля, і сказав їм: Виберіть і візьміть собі ягнят за родинами вашими і заколіть пасху.

22. І візьміть пучок ісопу, і вмочіть у кров, котра в посудині, і намастіть поперечину і обидва одвірки дверей кров'ю, котра в посудині, а ви ніхто не виходьте за двері оселі своєї до ранку.

23. І піде Господь уражати єгиптян, і побачить кров на поперечині і на обидвох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не допустить згубникові зайти в оселі ваші для ураження,

24. Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх навіки.

25. І коли прийдете на землю, котру Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння.

26. І коли скажуть вам діти ваші: " Що це за служіння? "

27. Скажете: " Це – пасхальна пожертва Господові, який пройшов мимо осель синів Ізраїля у Єгипті, коли уражав єгиптян, і оселі наші порятував. І став народ на коліна і поклонився.

28. І пішли сини Ізраїля, і вчинили, як звелів Господь Мойсеєві та Ааронові, отак і вчинили.

29. Опівночі Господь уразив усіх первістків на землі єгипетській, від первістка фараонового, який сидів на престолі своєму, до пер вістка в'язня, що перебував у в'язниці, і все первісне із худоби.

30. І підвівся фараон уночі сам і всі служники його, і увесь Єгипет, і зчинився великий лемент на землі єгипетській, тому що не було оселі, де не було б небіжчика.

31. І прикликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі, і сказав: Збирайтеся, вийдіть з-посеред середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїля, і підіть, звершіть служіння Господові, як говорили ви.

32. І дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили, і підіть, і благословіть мене.

33. І квапили єгиптяни народ, щоб скорше виселити його із землі тієї, бо говорили вони: Ми всі помремо.

34. І поніс народ тісто своє передніше, аніж воно скисло; квасина їхня, зав'язана в одежах їхніх, була на плечах їхніх.

35. І вчинили сини Ізраїля за словом Мойсея, і брали в борг у єгиптян речі срібні і речі золоті, і одяг.

36. А Господь дарував милість народові [Своєму] на очах єгиптян; і вони давали йому, і обібрав він єгиптян.

37. І рушили сини Ізраїля із Рамсесу до Суккот – близько шістсот тисяч піших чоловіків, окрім дітей.

38. І багато мішаного народу вийшло з ними, і дрібна й велика худоба, череда вельми велика.

39. І спекли вони з тіста, котре винесли із Єгипту, прісні коржі, бо воно ще не скисло, тому що їх вигнали з Єгипту і не могли зволікати, і навіть харчів не приготували з собою на дорогу.

40. А прожили сини Ізраїля в Єгипті чотириста тридцять літ.

41. І по чотириста тридцятьох роках, цього самого дня вийшло все ополчення Господнє із землі єгипетської вночі.

42. Це - ніч дбання Господові за виведення їх із землі єгипетської; оця якраз ніч - дбання Господові у всіх синів Ізраїля в поколіннях їхніх.

43. І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові: Ось настанова про Пасху: жодний чужинець не повинен їсти її.

44. А всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її.

45. Поселенці і найманець не повинні їсти її.

46. В одній оселі треба їсти її, не виносьте м'яса геть з оселі, і кісток її не трощіть.

47. Вся громада Ізраїля повинна звершувати її.

48. А якщо оселиться в тебе захожий чужинець, і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він почне звершувати її, і буде як місцевий мешканець землі, а жодний необрізаний не повинен їсти її.

49. Один закон нехай буде і для місцевого мешканця і для зайшлого, що оселився між вами.

50. І вчинили все сини Ізраїля, як звелів Господь Мойсеєві та Ааронові, так і вчинили.

51. Того ж самого дня Господь вивів синів Ізраїля із землі єгипетської за ополченнями їхніми.

Вихід 13 Освячення первістків. Повеління про прісний хліб.

1. І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:

2. Освяти Мені кожного первістка, що розкриває утробу серед синів Ізраїля, серед людей і серед худоби, – для Мене воно!

3. І сказав Мойсей народові: Пам'ятайте цей день, коли вийшли ви з Єгипту, із дому рабства: бо рукою міцною вивів вас Господь звідти; і не їжте квасного.

4. Сьогодні виходьте ви, в місяці Авіві.

5. І коли введе тебе Господь на землю ханаанеїв, і хеттеїв, і амореїв, і хіввеїв, і євусеїв, про яку присягався Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед; то звершуй оце служіння в цьому місяці.

6. Сім днів їж прісний хліб, а на сьомий день – Свято Господові.

7. Прісний хліб треба їсти сім днів, і не мусить бути в тебе квасний хліб, і не мусить бути у тебе квасного у всьому краї твоєму.

8. І оголоси того дня синові твоєму, кажучи: Це заради того, що Господь учинив зі мною, коли я вийшов з Єгипту.

9. І нехай буде тобі оце пам'ятною ознакою на руці твоїй і пам'ятником перед очима твоїми, щоб Закон Господній був в устах твоїх; бо рукою міцною вивів тебе Господь з Єгипту.

10. Виконуй же настанови ці у призначений час, із року в рік.

11. І коли введе тебе Господь на землю Ханаанську, як Він присягався тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі;

12. Відділяй Господові кожного первістка, що розкриває утробу, і все первісне із худоби, яка в тебе буде, чоловічої статі, це – Господове.

13. І кожного первістка з віслюків викупляй за ягня, а як не викупиш, ти повинен зламати йому шию; а всіх первістків із людей твоїх ти повинен викупляти.

14. І коли потім запитає тебе син твій, кажучи: " Що це? ", то скажи йому: " Рукою міцною вивів нас Господь з Єгипту, із дому рабства.

15. Тому, коли фараон чинив спротив і не одпустив нас, Господь умертвив усіх первістків на землі єгипетській, від первістка людського до первістка з худоби: через те я приношу на пожертву Господові все, що розкриває утробу чоловічої статі, а всілякого первістка [із] синів моїх викупляю.

16. І нехай буде це ознакою на руці твоїй і замість пов'язки над очима твоїми, бо рукою міцною Господь вивів нас із Єгипту".

17. Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів [його] шляхом через землю Филистимську, тому що вона близько; бо сказав Бог: Щоб не пожалкував народ, забачивши війну, і не повернувся в Єгипет.

18. І обвів Бог народ шляхом пустельним до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїля озброєні із землі єгипетської.

19. І взяв Мойсей з собою кості Йосипа; бо [Йосип] присягою взяв клятву синів Ізраїля, сказавши: " Відвідає вас Бог, і ви з собою винесіть кості мої звідси".

20. І рушили [сини Ізраїля] із Суккоту, і отаборилися в Етамі, на межі пустелі.

21. А Господь йшов перед ними удень в стовпі хмаровому, щоб проводжати їх у дорозі, а вночі в стовпі вогняному, щоб світити їм, аби могли йти удень та вночі.

22. І не зникав стовп хмаровий удень і стовп вогняний уночі перед народом.

Вихід 14 Загибель єгиптян в Червоному морі. Мандрування в пустелі.

1. І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:

2. Скажи синам Ізраїля, щоб вони завернули й отаборилися перед Пі-Гахіротом, між Мігдолом і поміж морем, перед Баал-Цефоном; навпроти нього отаборилися біля моря.

3. І скаже фараон про синів Ізраїля: Вони заблукали на землі оцій, замкнула їх пустеля.

4. А Я ожорсточу серце фараона і він буде гнатися за вами, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і спізнають єгиптяни, що Я – Господь. І вчинили так.