Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Книга Левіт 5 страница






25. І, забачивши, що не здолає його, торкнувся суглоба стегна його, і звихнув суглоба стегна у Якова, коли він боровся з Ним.

26. І сказав: Відпусти Мене, бо зійшла зоря. [Яків] сказав: Не відпущу Тебе, поки не благословиш мене.

27. І сказав: Як ім'я твоє? Він сказав: Яків.

28. І сказав: Віднині ім'я тобі буде не Яків, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і людей долати будеш.

29. Запитав і Яків, кажучи: Я благаю тебе, скажи ймення Твоє. І Він сказав: Навіщо ти запитуєш про ймення Моє? І благословив його там.

30. І назвав Яків ім'я місцині тій: Пенуїл; бо, [казав] він, я бачив Бога лицем до лиця, і вціліла душа моя.

31. І зійшло сонце, коли проходив Пенуїл; і кульгав він на стегно своє.

32. Тому й донині сини Ізраїля не їдять жили, котра на суглобі стегна, через те, що [Той], [Хто боровся], торкнувся жили на суглобі Якового стегна.

Буття 33 Зустріч Якова з Ісавом

1. І звів Яків очі свої, і побачив, аж ось, іде Ісав, і з ним чотириста чоловіків. І розділив дітей Лії, Рахілі і двох служниць.

2. І поставив служниць і дітей їхніх попереду, Лію і дітей її за ними, а Рахіль і Йосипа позаду.

3. А сам пішов перед ними і поклонився до землі сім разів, підходячи до брата свого.

4. І побіг Ісав до нього назустріч, і обійняв його, і впав на груди його, і цілував його, і плакали.

5. І оглянувся і побачив дружин та дітей, і сказав: Хто це в тебе? [Яків] сказав: Діти, яких Бог дарував служникові твоєму.

6. І надійшли служниці і діти їхні, і поклонилися.

7. Підійшла і Лія, і діти її, і вклонилися. Нарешті підійшли Йосип та Рахіль, і вклонилися.

8. І сказав Ісав: Для чого в тебе така чисельність, яку я зустрів? І сказав Яків: Щоб надбати приязнь в очах володаря мого.

9. Ісав сказав: У мене багато, брате мій; нехай буде твоє у тебе.

10. Яків сказав: Ні, якщо я надбав приязнь в очах твоїх, прийми дарунок мій від руки моєї, бо я побачив обличчя твоє, наче хтось забачив лице Боже, і ти був приязний до мене.

11. Прийми благословення моє, котре я приніс тобі; тому що Бог дарував мені, і є у мене все. І умовив його; і той взяв,

12. І сказав: Підведімося і ходімо; і я піду перед тобою.

13. Яків сказав йому: Володар мій знає, що діти тендітні, а дрібна і велика скотина у мене дійна: Якщо погнати її один день, то загине вся скотина.

14. Нехай володар мій рушає попереду служника свого, а я піду повільно, як піде худоба, що переді мною, і підуть діти, а тоді прийду до володаря мого в Сеїр.

15. Ісав сказав: Залишу я з тобою [кількоро] моїх людей. Яків сказав: Для чого це? Мені б лише надбати приязнь в очах володаря мого!

16. І повернувся Ісав того ж дня шляхом своїм до Сеїру.

17. А Яків рушив до Суккота, і спорудив собі дім, і для скотини своєї поставив курені. З цієї причини він назвав ім'я місцині: Суккот.

18. Яків, повернувшись із Месопотамії, щасливо прийшов до міста Сихем, що у краю ханаанськім, і розташувався перед містом.

19. І купив частину поля, на якому поставив шатро, у синів Гамора, батька Сихемового, за сто срібняків.

20. І спорудив там жертовника, і назвав його Ел-Елогей-Ізраїль.

Буття 34 Яків жнивує плоди своїх помилок

1. Діна, донька Ліїна, котру вона породила Якові, вийшла подивитися на дочок тієї землі.

2. І побачив її Сихем, син Гамора хіввеянина, князя тієї землі, і взяв її, і переспав з нею, і згвалтував її.

3. І прихилилася душа його до Діни, доньки Якова, і він полюбив дівчину, і говорив до серця її.

4. І сказав Сихем Гаморові, батькові своєму, кажучи: Візьми мені цю дівчину за дружину.

5. Яків чув, що [син Гаморів] збезчестив Діну, доньку його; та оскільки сини його були зі скотиною у полі, то Яків мовчав, аж доки не прийшли вони.

6. І вийшов Гамор, батько Сихемів, до Якова, поговорити з ним.

7. А сини Якова прийшли з поля, і коли почули, то посмутніли мужі ті, і запалали гнівом, тому що ганьбу вчинив він Ізраїлю, переспавши з дочкою Якова; а це заборонялося чинити.

8. Гамор почав говорити їм і сказав: Сихем, син мій, прихилився душею до вашої дочки; прошу, віддайте її за дружину йому.

9. Породичайтеся з нами; віддавайте за нас дочок ваших, а наших дочок беріть собі.

10. І живіть з нами; земля ця перед вами, живіть і працюйте на ній, і придбайте її у власність.

11. А Сихем сказав батькові її і братам її: Мені б лише знайти приязнь в очах ваших, я дам, чого не забажаєте від мене.

12. Призначайте найбільше віно і подарунки; я дам, чого забажаєте від мене: Тільки віддайте мені дівчину за дружину.

13. І відповідали сини Якова Сихемові і Гаморові, батькові його, з лукавством; а говорили так через те, що він зганьбив Діну, сестру їхню.

14. І сказали їм: Не можемо цього вчинити, віддати сестру нашу за чоловіка, який необрізаний, бо це зганьбило б нас.

15. Тільки за такої умови ми погодимося з вами, якщо ви будете, як ми, щоб у вас також уся чоловіча стать була обрізана.

16. І будемо віддавати за вас дочок наших, і будемо брати за себе ваших дочок, і житимемо з вами, і станемо одним народом.

17. А якщо не дослухаєтеся нас у тому, щоб обрізатися, то ми візьмемо доньку нашу, і підемо геть.

18. І сподобалися ці слова Гаморові і Сихемові, синові Гамора.

19. Юнак поспішив виконати умову; тому що любив доньку Якова, а його найбільше поважали в домі батька його.

20. І прийшов Гамор і Сихем, син його, до воріт міста свого, і почали говорити мешканцям міста свого, і сказали:

21. Оці люди мирні з нами, нехай вони оселяться на землі і працюють на ній; а земля ось, простора перед ними. Почнемо брати дочок їхніх собі за дружин, і наших дочок віддавати за них.

22. Лише за цієї умови ці люди погоджуються жити з нами і бути одним народом, щоб і в нас обрізана була кожна чоловіча стать, як вони обрізані.

23. Чи не для нас череди їхні, і маєтки їхні, і вся скотина їхня? Тільки погодимося з ними, і будуть жити з нами.

24. І пристали городяни міста на пропозицію Гамора та Сихема, сина його, і обрізана була кожна чоловіча стать, – всі, які виходили з воріт міста.

25. Третього дня, коли вони хворіли, два сини Якова, Симеон і Левій, брати Діни, взяли кожний свого меча, і сміливо напали на місто, і умертвили всіх чоловіків.

26. І самого Гамора і Сихема, сина його, убили мечем; і взяли Діну із дому Сихемового і вийшли.

27. Сини Якова прийшли до вбитих, і пограбували місто за те, що зганьбили сестру їхню.

28. Вони взяли дрібну і велику скотину їхню, і віслюків їхніх, і все що було в місті, і що було в полі.

29. І всі маєтності їхні, і всіх дітей їхніх, і дружин їхніх взяли в полон, і пограбували все, що було в домах.

30. І сказав Яків Симеонові і Левію: Ви розгнівили мене, вчинивши мене ненависним для мешканців цієї землі, для ханаанеїв і періззеїв. У мене людей замало; зберуться супроти мене, уразять мене, і винищать мене і дім мій.

31. А вони сказали: А хіба можна вчинити з сестрою нашою, як з блудницею?

Буття 35 Яків у Бет-Елі; обітниця відновлена

1. Бог сказав до Якова: Підведися, піди до Бет-Елу, і живи там; і споруди там жертовника Богові, який з'явився тобі, коли ти утікав од лиця Ісава, брата твого.

2. І сказав Яків домові своєму і всім, хто був з ним: Покиньте богів чужих, які у вас є, і очистіться, і перемініть одежу вашу.

3. Зберемося і підемо до Бет-Елу, там споруджу я жертовника Богові, котрий відповів мені в день лиха мого і був зі мною на шляху, якого я долав.

4. І віддали Якові усіх богів чужих, які були в руках їхніх, і ковтки, які були у вухах їхніх; і закопав їх Яків під дубом, котрий поблизу Сихему.

5. І рушили вони. І був жах Божий по довколишніх містах, і не переслідували синів Якова.

6. І прийшов Яків до Лузу, що на землі ханаанській, тобто до Бет-Елу, сам і всі люди, які були з ним.

7. І спорудив там жертовника, і назвав місце те: Ел Бет-Ел; бо тут з'явився йому Бог, коли він утікав од лиця брата свого.

8. І вмерла Девора, годувальниця Ревеки, і похована нижче Бет-Елу під дубом, якого й назвав [Яків] Аллон-Бахут.

9. І з'явився Бог перед Яковом після повернення його з Падану арамейського, і благословив його.

10. І сказав йому Бог: Ім'я твоє Яків; віднині ти не будеш називатися Яковом, але буде ім'я тобі: Ізраїль. І назвав йому ім'я: Ізраїль.

11. І сказав йому Бог: Я – Бог Всемогутній; плодись і розмножуйся; народ і багато народів буде від тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх.

12. Землю, яку Я дав Авраамові та Ісаакові, Я дам тобі і нащадкам твоїм, по тобі дам оцю землю.

13. І залишив його Бог на місці, на якому говорив йому.

14. І поставив Яків пам'ятника на місці, на котрому говорив йому [Бог], пам'ятника кам'яного; і вилив на нього єлей.

15. І назвав Яків ім'я місцині, на якій Бог говорив йому: Бет-Ел.

16. І залишили Бет-Ел. І коли ще залишалося якась ківра землі до Ефрати, Рахіль породила, і пологи її були важкі.

17. Коли ж вона страждала при пологах, повивальниця бабуся сказала їй: Не бійся, бо це в тебе син.

18. І коли відходила від неї душа, бо вона помирала, то назвала йому ім'я – Бен-Оні. Але батько його назвав його Веніямином.

19. І померла Рахіль, і похована на дорозі до Ефрати, себто Віфлеєму.

20. Яків поставив над гробом її пам'ятника. Цей надгробний пам'ятник Рахілі існує аж донині.

21. І рушив Ізраїль, і поставив шатро своє за баштою Едер.

22. Під час перебування Ізраїля у тій країні, Рувим пішов і переспав з Білгою, наложницею батька свого. І почув про це Ізраїль. А синів у Якова було дванадцять.

23. Сини Лії: первісток Якова Рувим, [по ньому] Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон.

24. Сини Рахілі: Йосип і Веніямин

25. Сини Білги, служниці Рахілиної: Дан і Нефталим.

26. Сини Зілпи, служниці Ліїної: Ґад і Асир. Це сини Якова, які народилися йому в Падан-Арамі.

27. І прийшов Яків до Ісаака, батька свого, в Мамре, в Кир'ят-Арби, тобто Хеврону, де мандрував Авраам та Ісаак.

28. І було днів [життя] Ісаакові сто вісімдесят літ.

29. І випустив Ісаак духа і вмер, і приєднався до народу свого, будучи старим, насиченим життям; і поховали його Ісав та Яків, сини його.

Буття 36 Родовід Ісава

1. Ось родовід Ісава, тобто Едома.

2. Ісав узяв собі дружин із дочок ханаанських: Аду, доньку Елона хеттеянина, і Оголіваму, дочку Ани, сина Ців'она хіввеянина

3. І Босмат, дочку Ізмаїла, сестру Невайотову,

4. Ада породила Ісавові Еліфаза; Босмат породила Реуїла.

5. Оголівама породила Суша, Ялама і Кораха. Це сини Ісава, які народилися йому на землі ханаанській.

6. І взяв Ісав дружин своїх і синів своїх, і дочок своїх, і всіх людей дому свого, і череди свої, і всю скотину свою, і увесь маєток свій, котрого він надбав на землі ханаанській, і рушив на [другу] землю від лиця Якова, брата свого.

7. Тому що маєтності їхні були такими великими, що вони не могли жити разом, і земля мандрування їхнього не вміщувала їх з причини значної кількости їхніх черед.

8. І оселився Ісав на горі Сеїр, Ісав, він же Едом.

9. І ось родовід Ісава, батька Едому, на горі Сеїр.

10. Ось ймення синів Ісава: Еліфаз, син Ади, дружини Ісава, і Реуїл, син Босмати, дружини Ісава.

11. У Еліфаза були сини: Теман, Омар, Цефо, Ґатам і Кеназ.

12. А Тимна була наложниця Еліфаза, сина Ісава; і породила Еліфазові Амалика. Ось сини Ади, дружини Ісава.

13. І ось сини Реуїла: Нагат і Зера, Шамма і Мізза. Це сини Босмати, дружини Ісава.

14. А оці були сини Оголівами, доньки Ани, сина Ців'она, дружини Ісава: вона породила Ісаву Єуша, Ялама і Кораха.

15. Ось старшини синів Ісава. Сини Еліфаза, первістка Ісава: старший Теман, старший Омар, старший Цефо, старший Кеназ.

16. Старший Корах, старший Ґатам, старший Амалик. Ці старшини Еліфазові на землі Едома; це сини Ади.

17. А це сини Реуїла, сина Ісава: старший Нагат, старший Зерах, старший Шамма, старший Мізза. Оці старшини Реуїлові на землі Едома; ці сини Босмати, дружини Ісава.

18. А це сини Оголівами, дружини Ісава: старший Еуш, старший Ялам, старший Корах. Ці старшини Оголівами, дочки Ани, дружини Ісава.

19. Ось сини Ісава, і ось старшини їхні. Це Едом.

20. Це сини Сеїра хореянина, які жили на землі тій: Лотан, Шовал, Ців'он, Ана.

21. Дішон, Ецев і Дішан. Оце старшини хореїв, синів Сеїра, на землі Едома.

22. Сини Лотана були: Хорі і Гемам; а сестра у Лотана: Тимна.

23. Оці сини Шовала: Алван, Манахат, Евал, Шефо і Онам.

24. А оці сини Ців'она: Айя і Ана. Це той Ана, який знайшов теплі води в пустелі, коли пас віслюків Ців'она, батька свого.

25. А це діти Ани: Дішон і Оголівама, дочка Ани.

26. А оці сини Дішона: Хемдан, Ешбан, Ітран і Керан.

27. Оці сини Ецера: Білган, Зааван і Акан

28. Оце сини Дішана: Уц і Аран.

29. А це сини старшини хореїв: старший Лотан, старший Шовал, старший Ців'он, старший Ана.

30. Старший Дішон, старший Ецер, старший Дішан. Ось старшини хореїв, за віком їхнім на землі Сеїр.

31. Ось царі, які царювали на землі Едома, передніше царювання царів над синами Ізраїля:

32. Царював у Едомі Бела, син Беора, а ім'я місту того – Дінгава.

33. І помер Бела, і зацарював Йовав, син Зераха із Боцри.

34. Помер Йовав, і зацарював після нього Хушам, із землі теманіян.

35. І вмер Хушам, і зацарював після нього Гадад, син Бедадів, котрий переміг мідіян на полі Моава; ім'я міста того Авіт.

36. І вмер Гадад, і зацарював після нього Самла з Машеку.

37. І вмер Самла, і зацарював по ньому Саул із Реховоту, що біля річки.

38. І вмер Саул, і зацарював по ньому Баал-Ханан, син Ахбора.

39. І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював по ньому Гадад; ім'я міста його – Пау; ім'я дружини його Мегетав'іл, донька Матреди, доньки Ме-Загава.

40. Це – імена старшин Ісавових, за племенами їхніми, за краями їхніми, за іменами їхніми: старший Тимна, старший Алва, старший Етет.

41. Старший Оголівама, старший Ела, старший Пінон,

42. Старший Кеназ, старший Теман, старший Мівцар.

43. Старший Маґдіїл, старший Ірам. Ось старшини Едому, за їхніми селищами, на землі володіння їхнього. Ось Ісав, батько Едому.

Буття 37 Яків та його родина, Йосип - улюблений син його.

1. Яків жив на землі мандрування батька свого, на землі ханаанській.

2. Ось життя Якова. Йосип, сімнадцятирічний, випасав скотину разом із братами своїми, будучи юнаком, із синами Білги і з синами Зілпи, дружин батька свого. І переказував Йосип недобрі про них чутки батькові їхньому.

3. Ізраїль любив Йосипа більше, аніж усіх синів своїх, тому що він був сином старості його, і пошив йому картатий одяг.

4. І побачили брати його, що батько їхній любить його більше, аніж усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли розмовляти з ним приязно.

5. І бачив Йосип сон, і розповів братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.

6. Він сказав їм: Прошу вас, вислухайте оповідь про сон, якого я бачив:

7. Ось ми в'яжемо снопи посеред поля; І ось, мій сніп підвівся, і постав прямо, і ось, ваші снопи поставали кружма і вклонилися моєму снопові.

8. І сказали йому брати його: Невже ти будеш царювати над нами? Невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще глибше за сни його і за слова його.

9. І бачив він ще один сон, і оповів про нього братам своїм, кажучи: Ось, я бачив іще сон: ось, сонце і місяць, і одинадцять зірок поклоняються мені.

10. І він оповів [те] батькові своєму і братам своїм; і дорікнув йому батько його, і сказав йому: Що це за сон, котрого ти бачив? Невже я, і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?

11. Брати його гнівалися на нього; а батько його завважив це слово.

12. Брати його пішли пасти скотину батька свого в Сихем.

13. І сказав Ізраїль Йосипові: Брати твої хіба не пасуть у Сихемі? Піди, я пошлю тебе до них. Він одказував йому: Ось я.

14. І він сказав йому: Прохаю тебе, іди, поглянь, чи здорові брати твої і чи на місці скотина, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.

15. І знайшов його якийсь чоловік заблуклим у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: Чого ти шукаєш?

16. Він сказав: Я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?

17. І сказав той чоловік: Вони пішли звідси; бо я чув, як вони говорили: Підемо в Дотан. І пішов Йосип за братами своїми, і знайшов їх у Дотані.

18. І побачили вони його здалеку, і передніше, аніж він наблизився до них, почали плекати супротив нього думку, щоб убити його.

19. І сказали один одному: Ось, іде сновидець.

20. Підемо тепер, і уб'ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів.

21. І почув про це Рувим, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб'ємо його.

22. І сказав їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі, а рук не накладайте на нього. [А все це говорив він], щоб захистити його від рук їхніх і повернути його до батька його.

23. Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його, одежу барвисту, котра була на ньому;

24. І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не було.

25. І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: Ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту.

26. І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб'ємо брата нашого і приховаємо кров його?

27. Ходімо, продамо його Ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.

28. І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа Ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту.

29. А Рувим прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він одежу свою,

30. І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся?

31. І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров'ю;

32. І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні?

33. Він упізнав її, і сказав: [Це] одежа сина мого; хижий звір ізжер його; певне, розтерзаний Йосип.

34. І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам'я на плечі свої, і оплакував сина свого багато днів.

35. І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував його батько його.

36. Мідіяніти продали його у Єгипті Потіфарові, двірцевому вельможі фараоновому, старшині варти.

Буття 38 Гріх Юди

1. У той час Юда відійшов од братів своїх, і оселився поблизу одного адулламійця, на ім'я Хіра.

2. І побачив там Юда доньку одного ханаанця, на ім'я Шуа; і взяв її, і увійшов до неї.

3. Вона зачала, і породила сина; і дав йому ім'я: Ер.

4. І зачала знову, і породила сина, і дала йому ім'я: Онан.

5. І ще породила сина, і дала йому ім'я: Шела. Юда був у Кезиві, коли вона породила його.

6. І взяв Юда дружину Ерові, первісткові своєму; ім'я її – Тамар.

7. Але Ер, первісток Юдин, був лихий в очах Господа, і Господь позбавив його життя.

8. І сказав Юда Онанові: Увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, аби продовжити потомство братові твоєму.

9. Онан знав, що потомство буде не його, тож коли він увіходив до жінки брата свого, то викидав насіння на землю, щоб не дати потомства братові своєму.

10. Недобре було перед очима Господа те, що він робив, і Він умертвив його.

11. І сказав Юда Тамарі, невістці своїй: Живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що подумки міркував: Щоб і цей не вмер, як брати його. Тамар пішла, і почала жити в домі батька свого.

12. Минуло багато часу, і вмерла донька Шуї, дружина Юдина. Юда, утішившись, пішов у Тімну, де стригли скотину його, сам і Хіра, друг його з Адулламу.

13. І повідали Тамарі, говорячи: Ось, свекор твій іде у Тімну, стригти овець своїх.

14. І скинула вона з себе одежу вдівства свого, запнулася покривалом, і, затулившись, сіла біля воріт Енаїму, який по дорозі у Тімну, тому що бачила, що Шела виріс, а її не дали йому за дружину.

15. І побачив її Юда, і мав її за повію, бо вона запнула лице своє.

16. Він завернув до неї, і сказав: Прошу тебе, дай увійду я до тебе. Бо не знав, що це невістка його. Вона сказала: Що ти даси мені, якщо увійдеш до мене?

17. Він сказав: Я надішлю тобі козеня з отари. Вона сказала: Чи даси мені заставу, поки пришлеш?

18. Він сказав: Яку дати тобі заставу? Вона сказала: Печатку твою, яка на руці твоїй, перев'язь та палицю, що в руці твоїй. І дав їй, і увійшов до неї, і вона завагітніла від нього.

19. А відтак вона повернулася додому, скинула з себе покривало, і одяглася знову в одежу вдівства свого.

20. А Юда послав козеня через друга свого адулламійця, щоб забрати заставу з руки жінки; але той не знайшов її.

21. І запитав мешканців того краю, кажучи: Де блудниця, [котра була] в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: Тут не було блудниці

22. І повернувся він до Юди і сказав: Я не знайшов її, і мешканці місцини тієї сказали: Тут не було блудниці.

23. Юда сказав: Нехай вона візьме собі, але щоб не почали над нами сміятися; Ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.

24. Минуло близько трьох місяців, і сказали Юді, кажучи: Тамар, невістка твоя, зблудила, і ось, вона вагітна від блуду. Юда сказав: Виведіть її, хай її спалять.

25. Та коли повели її, вона послала переказати свекрові своєму: Я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: Я благаю тебе, впізнай, чия це печатка і перев'язь, і палиця.

26. Юда впізнав, і сказав: Вона слушніша від мене, бо я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.

27. Під час пологів у неї виявилося, що близнята в лоні її.

28. І коли почалися пологи у неї, то з'явилася рука, і повитуха схопила й прив'язала до руки червону нитку, сказавши: Цей вийшов перший.

29. Але він забрав руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: Це ж як ти розірвав перепону? І названо йому ім'я Перец.

30. Потім вийшов брат його з червоною ниткою на зап'ясті; І названо йому ім'я: Зерах.

Буття 39 Йосип у Потіфара; спроба спокушення, і в'язниця

1. А Йосипа одвели до Єгипту; і купив його з рук ізмаїлтян, які прийшли туди, єгиптянин Потіфар, двірський вельможа фараонів, старший варти.

2. І був Господь з Йосипом: він мав успіхи у справах, і жив у домі володаря свого, єгиптянина.

3. І побачив володар його, що Господь з ним, і що у всьому, що він чинить, Господь сприяв йому в ділах його.

4. І здобув Йосип прихильність в очах його, і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав на руки його.

5. І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що він мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосипа, і було благословення Господнє на всьому, що він мав у домі і в полі.

6. І він залишив усе, що мав, на руках Йосипа; і не знав при ньому нічого, окрім хліба, якого він їв. А Йосип був гарний станом і вродливий з обличчя.

7. І кинула на Йосипа оком дружина володаря його, і сказала: Візьми мене.

8. Але він відмовився, і сказав дружині володаря свого: Ось, володар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддає на мої руки.

9. І немає понад мене у домі цьому, і він не заборонив мені анічогісінько, окрім тебе, тому що ти дружина йому; як же я вчиню це велике зло і згрішу перед Богом?

10. Коли отак [вона] щоденно вчиняла Йосипові, а він відмовлявся взяти її і бути з нею,

11. Сталося одного дня, що він зайшов у дім робити діло своє, і нікого із челяді в домі не було;

12. Вона схопила його за одежу і сказала: Злягайся зі мною. Але він, залишивши одяг свій у руках її, утік і вибіг геть.

13. А вона, побачивши, що він залишив одежу свою в руках її і вибіг геть,

14. Покликала домашню челядь свою, і сказала їм так: Погляньте, він привів до нас єврея збиткуватися над нами. Він прийшов до мене, щоби злягти зі мною, але я закричала щосили,

15. І він, зачувши, що я зчинила гвалт і закричала, залишив мені одежу свою і вискочив геть – утік.

16. І залишила одяг його у себе до повернення володаря його у дім свій.

17. І переказала йому ті ж слова, кажучи: Служник єврей, котрого ти привів до нас, приходив до мене згвалтувати мене.

18. Та коли я зчинила ґвалт, і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік.

19. Коли той володар його почув слова дружини своєї, котрі вона сказала йому, кажучи: Так учинив зі мною раб твій, то запалав гнівом;

20. І взяв Йосипа володар його і віддав його до в'язниці, де ув'язнені невільники царя. І був він там у в'язниці.

21. І Господь був з Йосипом, і зглянувся над ним і виявив ласку в очах старшого у в'язниці.

22. І віддав старший в'язниці в руки Йосипові усіх невільників, котрі були у в'язниці, і в усьому, що вони там робили, він був доглядачем.

23. Старший у в'язниці не глядів ні за чим, що було у нього в руках, бо Господь був з [Йосипом], то, що б він не робив, Господь у всьому йому сприяв.

Буття 40 Виночерпій і хлібодар у в'язниці

1. Після цього виночерпій царя єгипетського і пекар завинили перед володарем своїм, царем єгипетським.

2. І розгнівався фараон на двох двірцевих вельмож своїх: на головного виночерпія, і на головного пекаря.

3. І віддав їх під варту у дім старшини охорони, у в'язницю, де вже сидів Йосип.

4. Старший варти доручив Йосипові доглядати їх, і він служив їм. І були вони якийсь час у в'язниці.

5. Якось однієї ночі виночерпієві і пекареві єгипетського царя приснився у в'язниці сон, кожному окремо, і особливого змісту.

6. І прийшов до них Йосип уранці, побачив їх, а вони засмучені.

7. І запитав він у фараонових вельмож, виночерпія і пекаря, які знаходилися з ним під вартою, кажучи: Чому у вас сьогодні сумні обличчя?

8. Вони сказали йому: Ми бачили сни, а розтлумачити їх нікому. Йосип сказав їм: Чи не від Бога тлумачення? Розкажіть мені.

9. І розповів головний виночерпій Йосипові свій сон, і сказав йому: Мені снилося, ось виноградна лоза переді мною;

10. На лозі цій три гілки. Вона розвинулась, з'явився на ній квіт, виросли і дозріли на ній ягоди.

11. І чаша фараонова в руці моїй. Я набрав ягід, видушив їх у чашу фараонову і подав її в руку фараона.

12. І сказав йому Йосип: Ось тлумачення сну: три гілки – це три дні.

13. За три дні фараон піднесе твою голову, і поверне тебе на місце твоє, і ти подаси чашу фараонові в руку його, за давнім звичаєм, коли ти був у нього виночерпієм.

14. Я благаю тебе, ти ж згадай мене, коли добре тобі буде, і вчини мені добродіяння, і нагадай про мене фараонові, і виведи мене з цього дому.

15. Бо мене викрали із землі євреїв; а також тут я нічого не вчинив, за що варто було б кинути мене до в'язниці.

16. Головний пекар побачив, що тлумачив він доброзичливо, і сказав Йосипові: Мені також приснилося, що на голові у мене три корзини грабчастих.

17. І в горішній корзині всілякий харч фараонів, вироби пекаря, і птахи вибирали їх із корзини на голові моїй.

18. І відповів Йосип, і сказав: Ось тлумачення сну: три корзини – це три дні.

19. За три дні фараон зітне з тебе голову твою, і повісить тебе на дереві, і птахи будуть видзьобувати плоть твою з тебе.

20. Третього дня, який був днем народин фараонових, вчинив він бенкет для служників своїх, і згадав про головного виночерпія і головного пекаря, серед служників своїх.

21. І повернув головного виночерпія на попереднє місце, і він подав чашу в руку фараонові.

22. А головного пекаря повісив, як розтлумачив їм Йосип.

23. І не згадав головний виночерпій про Йосипа, але забув його.

Буття 41 Сон фараонів

1. За два роки потому приснилося фараонові: Ось, він стоїть біля річки.

2. І ось, вийшли з річки семеро корів, гарних на вигляд, і тлустих плоттю, і паслися в тростині.

3. Та ось, після них вийшли з річки семеро корів інших, немічних на вигляд і худих плоттю, і зупинилися біля тих корів, що вже стояли в березі річки.

4. І з'їли немічні корови на вигляд і худющі плоттю сім корів гарних на вигляд і тлустих. І прокинувся фараон.

5. І заснув знову, і приснилося йому вдруге: Ось на одній стеблині виросло сім колосків добірних і гарних.

6. Та ось [біля] них виросло сім колосків немічних і висхлих на східному вітрі.

7. І пожерли немічні колоски сім колосків добірних і повних. І прокинувся фараон, і [зрозумів], [що] це сон.

8. А вранці затривожився дух його, і послав він, і прикликав усіх чаклунів Єгипту і всіх мудраків його, і розповів їм фараон сон свій; та не було нікого, хто розтлумачив би сон фараонові.

9. І почав говорити головний виночерпій фараонові, і сказав: Гріхи мої я пригадую нині;

10. Фараон розгнівався на служників своїх, і віддав мене і головного пекаря під варту у дім старшини варти.

11. І приснився нам сон однієї ночі, мені і йому, кожному приснився сон особливої ваги.

12. Там, у в'язниці, був з нами молодий єврей, служник старшини варти. Ми розповіли йому сни наші, і він розтлумачив нам кожному відповідно до сновидінь.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.