Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!
Друга половина 20 ст.
|
|
1944 р – відкриття генетичної ролі ДНК, 1953 р. Уотсон та Крик – відкриття вторинної структури ДНК, 1961 – розшифровка генетичного коду (Ніренберг), механізму регуляції синтезу білків (Жакоб, Моно), синтез штучного гену (Корана), розробка методів генної інженерії та клонування живих організмів (Стюард, Гьордон), відкриття вірусу імунодефіциту людини (Галло, Монтаньє).
розвиток генетики та молекулярної біології – гігантський крок у вивченні життя на молекулярному рівні.
Видатні українські біологи:
Олександр Онопрійович Ковалевський (1840-1901) – біолог-еволюціоніст.
Ілля Ілліч Мечніков (1845-1916) – засновник мікробіології та імунології, лауреат Нобелівської премії
Сергій Гаврилович Навашин (1857 - 1930) – відкрив подвійне запліднення (1898), будучи професором КНУ.
микола Федорович Гамалея (1859 - 1949) – мікробіолог, епідеміолог – 1886 р. – відкрив першу в Росії бактеріологічну станцію (Одеса).
В.І. Вернадський (1863 - 1945) – засновник вчення про біосферу, біогеохімік.
Данило Кирилович Заболотний (1866 - 1929) - мікробіолог, епідеміолог. Розробив діагностику холери, вивчав шляхи зараження.
Михайло Федорович Іванов (1871 - 1935) – великий дослідник у галузі тваринництва. Працював у племінній справі, селекції тварин. Створив українську степову білу породу свиней, асканійську породу овець.
Олександр Олександрович Богомолець (1881 – 1946) – засновник української школи патофізіології. Вивчав ендокринологію.
Микола Михайлович Амосов (1913 –2002) – відомий хірург. Очолював Інститут кардіології в Києві, який зараз носить його ім’я.
Біологія – один з наукових напрямків сучасності, який розвивається найбільшими темпами.
Біологія (від грец. bios - життя, logos – наука) – інтегральна, комплексна наука про загальні закономірності існування та розвитку живих істот. Об’єктами вивчення біології є жива матерія на різних рівнях організації життя. Предмет біології –будова, функції, розвиток живих організмів, їх взаємовідносини з середовищем і походження. Завдання біології – вивчення закономірностей прояву життя, систематизація організмів, виявлення особливостей їх будови, розвитку. Біологію відносять до світоглядних наук.
Це одна з найдавніших природничих наук, однак термін “біологія” був вперше запропонований у 1797 р. нім. проф. анатомії Теодором Рузом. (1802 р. – французький вчений Ж.-Б. Ламарк та німецький вчений Г. тревіраніус). Про значення сучасної біології та її ролі в житті суспільства поговоримо на практичному занятті.
Питання про сутність життя - одне з давніх питань біології, ще з античності.
Результат життя – самооновлення, яке проявляється в самовідновленні, тому сутність життя – самовідновлення, в основі якого координація фіз і хім явищ, яке забезпечується передачею генетичної інформації від покоління до покоління. Живе побудоване з тих самих елементів, що і неживе, в клітинах вони знах у вигляді орг сполук.
Субстратом життя є нукл к-ти (ДНК, РНК) та білки. Але окремо вони не є субстратами життя. Під контролем ДНК за участю РНК йде синтез білків. Але зараз вважається, що субстратом життя є нуклеопротеїди, з яких побудовані хромосоми і рибосоми. Вони є всюди, починаючи від вірусів і закінчуючи людиною. Але вони є субстратом, коли знаходяться в клітині. Визначень життя багато. Ось деякі з них: “ життя є спосіб існування відкритих, саморегулюючих, самовідтворюючих систем, які складаються з білків і нуклеїнових кислот”, або “життя – це біологічна триєдність: потоку речовини, потоку енергії й потоку інформації”. Останнє визначення дав В.О. Енгельгардт. Причина глибоких відмінностей живого від неживого визначається властивостями живого.
Властивості живого:
Фундаментальні:
1. Самооновлення – пов’язане з потоком речовини та енергії. Метаболізм (обмін речовин) та його дві сторони – дихання та живлення.
2. Самовідновлення – зміна поколінь. Принцип біогенезу. Принцип Реді.
3. Саморегуляція. Принцип гомеостазу.
Важливі властивості:
1. Дихання та живлення.
2. Обов’язковими хімічними компонентами живих організмів є білки і нуклеїнові кислоти.
3. Складність і високий ступінь організації. Мають високовпорядковану будову, яка самопідтримується протягом їх існування. Принцип організованості.
4. Спеціалізація і виконання певних функцій – як мікроскопічні структури клітини та к і окремі органи і системи органів.
5. Здатність специфічно реагувати на зміни навколишнього середовища - виражається в здатності організмів відповідати на подразнення.
6. Добра пристосованість до середовища існування – адаптація.
7. Історичний розвиток (філогенез)– зміни організмів від простого до складного – еволюційний процес. Та індивідуальний розвиток – онтогенез.
8. Ріст – кількісні зміни.
9. Рух – активний та пасивний.
10. Інформація про види зберігається у вигляді генетичного коду.
У живому організмі всі ці особливості поєднуються.
Згідно з 2-гим законом термодинаміки, всі спонтанні автономні процеси у природі йдуть в одному напрямку – від впорядкованого стану до невпорядкованого. Міра безладності – ентропія (S). Тому S ∞. Але у живих організмів, навпаки, внутрішня структура впорядковується, тобто в живих організмах S 0. У навколишньому світі тільки живі організми перешкоджають загальному процесу зростання ентрпії., що є суттєвою ознакою життєдіяльності.
Звідси основні прояви живого: обмін речовин і енергії, подразливість, гомеостаз, спадковість, мінливість, онтогенез і філогенез, дискретність і цілісність.
Рівні організації живого:
- Молекулярний (ДНК, РНК, білки, ферменти – відбуваються хім реакції, перетворення енергії, передача спадкової інформації (світу – у хім, а її – у біол доступну – енергія АТФ, пертворення енергії в роботу – мех, електричну та ін).
- Клітинний – кл – елементарна одиниця живого, у багатокл організму клітини спеціалізовані.
- Тканинний – об’єднання клітин, спільних за будовою, функціям та походженню. Тканини виникли разом з багатоклітинністю.
- Органний – органи організмів.
- Організмовий – відбувається реалізація генетичної інформації.
- Популяційний – популяції мають свій генофонд та ареал, починаються елементарні евол перетворення.
- Видовий.
- Біоценотичний – утв екосистеми, здійснюються колообіги речовин.
- Біосферний – об’єднуються всі колообіги в єдиний біосферний колообіг.
Є інші підходи: виділяють субклітинний (надмолекулярний рівень) – органели клітини, тканинний – органо-тканиннй, популяційно - видовий.
|
|