Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?
Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже.
Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал.
Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее. ✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать». Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами! Біогенні аміни та їх значення.
Похідні АК — біорегулятори із властивостями гормонів та нейромедіаторів — реалізують свою регуляторну дію через мембранні рецептори, спряжені з вн-кл сигнальними системами: — похідні L-тирозину катехоламіни: адреналін, норадреналін, дофамін; — похідні L-триптофану індоламіни: серотонін та мелатонін; похідне L-гістидину (імідазоламін) гістамін. 1. Катехоламіни Адреналін (епінефрин) та норадреналін (норепінефрин) синтезуються в хромафінних клітинах мозкового шару наднирникових залоз, гангліях симпатичної нервової системи та адренергічних структурах центральної нервової системи. Мають властивості і гормонів, і нейромедіаторів, в адреналіну переважає “гормональна” дія, а в норадреналіну — “медіаторна”. Місцем синтезу та локалізації адреналіну є мозковий шар наднирників, а норадреналін є в нейронах. Попередниками катехоламінів є циклічні аміно-килоти фенілаланін та тирозин; синтез вкл.: гідроксилювання в ядрі та бічному ланцюзі, декарбоксилювання з утв. аміну та метилювання норадреналіну до адреналіну. Адреналін Ефекти адреналіну пов’язані з його взаємодією з адренорецепторами (α, β), в ЦНС і в численних ефекторних системах організму. Дія адр х-зується тонізуючим впливом на міокард, загальне судинне русло, гладенькі м’язи судин різних внутрішніх органів, зокрема шлунково-кишкового тракту, нирок, ока тощо. Біохімічні ефекти адреналіну – катаболічна дія гормону на вуглеводний та ліпідний обмін, опосередкований мембранними рецепторами, сполученими з аденілатциклазнимикаскадами. 1. обмін вуглеводів: активація глікогенфосфорилази, що призводить до активації глікогенолізу в м’язах і забезпеченні енергією м’язового скорочення; гіперглюкоземія, що розвивається в умовах збільшеного виділення адреналіну (із стимуляцією секреції глюкагону), має значення для забезпечення метаболічною Е інших тканин. 2. обмін ліпідів – ліполітичний ефект, стимулююча дія гормону на активність ТГ-ліпази адипоцитів. Вихід у кров’яне русло вільних ЖК є біохімічним механізмом забезпечення ін. тк. додатковими енергетичними субстратами. Дія катехоламінів спрям. на підготовку організму до макс вик енергетичних ресурсів та їх реалізацію в умовах стресових реакцій, спрямованих на фізичне виживання особини. Вивільнення адреналіну з хромафінних клітин та норадреналіну із закінчень симпатичних нейронів є біохімічним уособленням термінової активації симпатикоадреналової системи у відповідь на вплив стресових факторів. Розщеплення адреналіну та норадреналіну каталізується моноамінооксидазами мітохондрій з утв гормонально неактивних альдегідів та ванілілмигдальної к-ти. Дофамін — інтермедіат у с-зі катехоламінів адр та норА. Синтез в гіпоталамусі, мезокортикальній, лімбічній, екстрапірамідній с-мах головного мозку. Окрім нейромедіаторних властивостей у ЦНС, дофамін має близькі до інших катехоламінів симпатоміметичні властивості. Здійснює специфічний вплив на функцію серцево-судинної системи, спричиняє дилатацію судин нирок, збільшує діурез та натрійурез, стимулює екзокринну функцію підшлункової залози. 2. Індоламіни Серотонін (5-гідрокситриптамін) — біогенний амін, попередником якого є 5-гідрокси-триптофан, що підлягає декарбоксилюванню за участю ПАЛФ-залежної декарбоксилази з утворенням біологічно активного аміну: ф-ції: нейромедіаторна в серотонінергічних ділянках ЦНС, участі в реалізації складних інтегративних психічних функцій, регуляторні ефекти щодо діяльності глад. м’язів, функцій серцево-судинної с-ми, ШКТ, бронхів, модулює запалення та алергію, згортання крові. Найвищий вміст в ентерохромафінних клітинах 12-палої кишки, тромбоцитах, тучних клітинах спол тк, ЦНС Катаболізм за участю мітох моноамінооксидази; утв 5-оксиіндолацетальдегід, окислюється до — 5-оксиіндолоцтової к-ти (виділяється із сечею). Мелатонін – похідне триптофану (N-ацетил-5-метокситриптамін) —утв. в результаті N-ацетилювання та О-метилювання серотоніну. Біосинтез в пінеалоцитах епіфіза та деяких периферійних тканинах: ШКТ, сітківці, ціліарному тілі ока тощо. Продукція мелатоніну в епіфізі має циклічний циркадний характер, вона збільшується у темряві і гальмується яскравим світлом. Біологічні ефекти – є універсальним синхронізатором ендогенних біоритмів в організмі, одним із регуляторів циклу “ сон – неспання”, гальмує секрецію гонадотропних гормонів гіпофіза, соматотропіну, тиреоїдних гормонів та кортикостероїдів, стимулює деякі імунні реакції тощо. Вважають, що синтез мелатоніну в епіфізі є важливим компонентом системи регуляції статевої функції у людини. Мелатонін має високі АОС властивості як інгібітор ВРО. 3. Гістамін — похідне L-гістидину, що утв при декарбоксилюванн АК. Найбільше його в ЦНС та тканинних базофілах сполучної тканини. Фізіологічні ефекти гістаміну пов’язані з його дією на гладенькі м’язи периферійних судин (дилатаційні ефекти), регуляцією функцій жовчного та сечового міхурів, стимулювальним впливом на секрецію соляної кислоти в шлунку, звуженням бронхів, нейротрансмітерною функцією, участю в імунологічних реакціях. Надлишкове накопичення гістаміну в зонах запалення та ділянках взаємодії антиген-антитіло є одним із патогенетичних механізмів розвитку алергічних та анафілактичних реакцій. Молекулярні механізми дії гістаміну на чутливі клітини реалізуються через мембранні Н1- та Н2-рецептори: Н1-рецептори спряжені із ф-ням фосфоінозитидного циклу, вивільненням цитоз. Са2+, активацією гуанілатциклази та накопиченням цГМФ; Н2-рецептори спряжені з активацією аденілатциклази та накопиченням цАМФ.
|