Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності

Поняття " темперамент" виникло ще у давньогрецькій медицині внаслідок спостережень і роздумів над тим, чому одні хворі наділені великою силою опору, а інші легко піддаються захворюванням; чому деякі видужують швидко, інші поволі; чому одні й ті самі ліки від тієї самої хвороби одній людині допомагають, іншій - ні (звідси гіппократівський принцип - лікуйте хворого, а не хворобу); чому одна і та сама хвороба неоднаково протікає у різних людей тощо.

Більшість класифікацій темпераменту, будучи корисними для житейської психодіагностики, складеш абсолютно без урахування правил наукової класифікації. Поясненням природи темпераменту займались представники гуморальної, конституційної і психологічної теорій. Темперамент став предметом уваги медиків і філософів раніше за інші психологічні характеристики, але вивчення його було переважно емпіричним, заснованим радше на спостереженні, ніж на достовірному аналізі наукових даних.

Диференціальна психологія зосереджується на дослідженні темпераменту як індивідуально-стійкої системи інваріантних психобіологічних (формальних) властивостей індивідуальної поведінки, оскільки темперамент (властивості нервової системи):

- основа індивідуально-психологічних відмінностей між людьми;

- інтеграційне утворення, що об'єднує найрізноманітніші властивості нервової системи, які забезпечують увесь спектр психічної діяльності людини - від найпростіших психічних процесів (відчуття) до вищих форм буття особистості (творчості);

- центральне формальне психічне утворення, оскільки він Є генетично детермінованим, вродженим, стійким у часі, крос-ситуативним;

- тісно пов'язаний з іншими формальними характеристиками індивідуальності (про що свідчать тісні кореляційні зв'язки), які е предметом диференціальної психології, - інтелектом і когнітивними стилями.

Узагальнене і достатньо повне з точки зору диференціальної психології визначення темпераменту пропонує сучасний український психолог Лора Лєпіхова.

Темперамент (лат. tempero-змішую) - вроджена, стійка характеристика індивідуальності, одна з найважливіших структурних одиниць психодинамічної організації психічної діяльності (темпу, ритму, інтенсивності окремих психічних процесів і станів), що показує спосіб реагування на події.

Різні комбінації цих генотипічних властивостей створюють індивідуальні відмінності фенотипічних параметрів особистості: екстраверсії - інтроверсії, активності, пластичності - ригідності, тривожності.

Темперамент є однією з найглибше досліджених індивідних характеристик. Існує багато визначень цієї якості, які поєднує комплексна структура темпераменту, назва якого означає " змішування частин".

Порівнюючи різні визначення темпераменту, можна помітити, що це поняття тлумачать як психодинамічну характеристику індивіда (людини), особистості, індивідуальності. У цьому немає суперечності, адже, згідно з ієрархічною теорією індивідуальності, одні й ті самі темпераментальні властивості неоднаково проявляються на різних рівнях індивідуальності - індивідному, особи-стісному й індивідуальнісному.