ХХІІ. Мода (продовження).

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Слово витоки не менш агресивне, ніж імідж: його запровадили у наш мовний

вжиток ті, хто конвертує своє українське мовлення з російського думання. Його

запроваджено у масову мовну практику в останні 15-20 років. У російській - не

живій, а книжній - мові має поширення слово истоки:

Наша мова з перших днів свого літературного буття була мовою близькою до

мови широкого загалу, і в ній якнайменше вживано книжних слів. Наші письменники

та просвітяни саме й старалися виробляти літературні норми на підставі живих

форм. І це була дуже демократична засада, яка сприяла поширенню української мо-

ви. Тому те, що в російській літературній мові означувано словом истоки, укра-

їнці традиційно віддавали словами джерела або корені, і то не завжди у множині.

Так, говорячи про натхнення, ми можемо вживати і множиму і однину:

Такий був наш самобутній спосіб висловлювання, не запозичений і не скопійо-

Та саме цей спосіб не відповідав інтересам імперських теоретиків, які дбали

В ”Українсько-російському словнику” (Видання АН УССР, Київ, 1953) /надалі -

УРС/ до слова витік дано ремарку рідко. І дійсно: наведений в УРСі приклад вжи-

вання цього слова взято з партійної резолюції. Ні в живій мові, ні в творах кла-

сиків слова витоки або витік не зафіксовано. Зате до слова джерело наведено низ-

ку прикладів, в тому числі - кілька усталених зворотів:

У СУМі (1970) та сама картина. До слова витік дано приклад з наукової ста-

тті, а до слова джерело більше як десять прикладів. Треба додати, що слово дже-

рело творить цілу ”сім’ю” слів: джерельце, джерельний, джерелянка, джереловий,

джереляний, джерелитися, джерелознавець, джерелоанавство, джерелознавчий,

Слово ж витоки, навпаки, ”малосімейне” - не творить похідних форм; і це теж

свідчить про його ”приший-кобилі-хвостість” у нашій лексиці.

Очевидно, що стратегам етноциду довелось докласти чимало зусиль, щоб за

яких 15-20 років витиснути з ”офіційного” вжитку слово джерело і заступити його

штучним і неживим словом витоки (витік у однині). Іншими словами, вони започат-

кували моду на це слово. І сьогодні, читаючи газети, можна натрапити на десятки

Знову таки живе, поширене і зрозуміле слово поступається місцем штучному

слову, ”розкрученому” на догоду адептам ”злиття мов” і сконвертованому з іншої

Сьогодні стало модно вживати слово вочевидь замість слова очевидно. Слово

очевидно цілком українське слово, і наявність його в російській мові дуже мож-

ливо є наслідком українського впливу на російську мову. Але, коли вже воно ко-

мусь цілком безпідставно псує нерви, то хай цей ”хтось” шукає справжніх синоні-

мів, а не штучно вигаданих. Такими синонімами можуть бути: як видно, видати,

очевидячки, безперечно, певно, мабуть, правдоподібно (у галицькому варіянті),

а не вочевидь. Вочевидь /в очевидьки, в очевидячки/ - самобутня українська

форма, яку в офіційній мові тепер заступили слова наяву, наочно або навіч. І в

цьому можна переконатися з таких прикладів, наведених у словнику Грінченка:

”Не приснилось, а в очевидячки явилось” (П. Куліш)

”Христі, мов живе, усе те стало в очевидячки” (П.Мирний).

Форми вочевидьки, вочевидячки у процесі спілкування скоротилися до форми

вочевидь. І коли ще перші варіянти записувано як два слова в очевидьки, в

очевидячки, то варіянт вочевидь уже ніхто не пише окремо. Це суцільна одноціла

”За чотири роки я вочевидь пересвідчився, що Григорій напрочуд доброго сер-

З цього прикладу видно, що вочевидь це не очевидно, бо підставивши очевид-

но замість вочевидь, дістанемо безглуздий вираз:

”За чотири роки я очевидно пересвідчився, що Григорій напрочуд доброго сер-

Так само не можна підставити очевидно і в наведені цитати з П. Куліша та П.

Мирного. Зате там можна підставити слово наяву. У цитаті з О. Копиленка зміст

не зміниться, якщо вочевидь замінити словом наочно, а також і наяву.

Низька якість словників змушує українців не довіряти словникам і винаходити

потрібну лексику самостійно. Це знову таки палиця о двох кінцях, бо у ”норматив-

них” словниках УССР не вся лексика потворна. До рекомендацій словників треба

підходити критично і розрізняти справді українську лексику від створеної філоло-

гами на замовлення партії. Біда в тому, що творивши лексику самостійно, сьогод-

нішні мовці й собі взоруються на російські зразки і творять сміховинні неологіз-

ми. Наприклад, дехто полюбляє вживати слово неуникненний - слово з п’ятьма Н.

Закони милозвучности проти таких слів. Крім того, згадане слово задовге, а ще

витискає з ужитку чудове українське слово неминучий:

неуникненний конфлікт = неминучий конфлікт.

Появу слова неуникненний спричинила недовіра до наявних словників і бажання

скопіювати російську форму неизбежный. Логіка тут така:

російське неизбежный - це наше неуникненний.

Але у словотворчості така логіка хибна. Подібне мавпування завжди карика-

турне. У даному разі не треба ”винаходити велосипеда”. У нашій мові існує і від-

дано працює слово неминучий. Щоб не ”відкривати Америк” краще глибше вивчати

свою мову, ніж старатися покращити її невмілим мавпуванням.

Дехто з письменної братії вживає рідного брата слова неуникненний - форму

неуникний. Ця форма нібито коротша, але зате їй бракує образности. Почувши її,

одразу не зрозумієш, що це я вчув? І трохи подумавши, догадуєшся, що це мавпо-

Той, хто вживає такі форми, розписується у поверховому знанні своєї мови.

Бо і неуникненний і неуникний нездатні конкурувати з адоптованим поколіннями

Це слово чисто наукового вжитку щораз частіше подибуємо в газетно-публіцис-

тичній мові. Усю родину слів, що походить від слова опосередковувати, і саме це

слово СУМ цілком слушно характеризує як слова книжні:

опосередкований, опосередкованість, опосередковано, опосередковування,

опосередковувати, опосередковуватися, опосередкування.

З точки зору живої мови ці форми задовгі і заважкі для спілкування, вони

зрештою важкі і для розуміння. У науковій - філософській літературі - таку лек-

сику виправдано потребою відтворення наукових понять. Там ці слова на місці.

Вживати такі форми у розповідних стилях газет чи у виступах нема ніякої потреби.

І одне з наведеної родини слів - а саме слово опосередкований - починає

щораз частіше заявляти про своє існування читачам сучасної української преси.

”Прикро лише, що... виконавці мають до... культури доволі опосередко-

Тут замість важкого слова опосередкований цілком до речі вжити посередній:

Прикро лише, що... виконавці мають до... культури досить посередній

”Опосередковано їм дуже допомогла звичка до... записів аудіокасет”.

Навіщо таке ”мудре” слово у газетному огляді? Чи воно спрощує виклад, по-

Тут теж можна вжити легке слово посередньо, але нащо такі ”книжні” вирази

в газетному стилі? Така мова не приваблює, а відтручує читача. Чи не простіше

Але мода не визнає здорового глузду. І тому читачі сучасних авторів хочеш-

не-хочеш мусять насолоджуватися лексикою, опосередкованою модою.

Дуже популярним стає у сучасників вставне слово схоже. Ось кілька прикла-

Схоже на те, що бере гору думка реформаторів...

На це, схоже, останнім часом перестали звертати увагу...

Українська мовна традиція знає чудову форму виглядає, яку в ролі вставного

На це, виглядає, останнім часом перестали звертати увагу...

Схоже на те - це калька з російського похоже на то. Вживання цієї форми

- наслідок засилля російської мови у багатьох сферах суспільного й державного

життя України. Українізуючись на ходу, мовці перекладають узвичаєні російські

форми, як їм здається найлегше. Але такий переклад - це не українська мова, а

українізована російська, або просто - суржик.

Українські мовці протягом століть виробили свої самобутні мовні стандарти,

і нехтування цих стандартів ”розмиває” українську мову, творить цілком нову лін-

Можуть сказати, ”Нащо створювати проблему. Слово схоже зрозуміле нам, то

тут немає великої біди. Головне, щоб передати думку зрозуміло”.

Якби ж слово схоже було єдиною запозиченою формою у сучасному мовному

процесі, то його, справді, не варто було б обговорювати. Але таких схожих слів

буквально тисячі. І їх, ніби хвилями морського прибою, сучасний мовний процес

виносить і виносить на чисті береги української мови.

Постає питання, чи цей процес не є деградацією? А коли так, то з ним треба

боротися. Розглядаючи кожен такий ”новотвір”, ми даємо тим, хто хоче знати і

висловлюватися неспотвореною українською мовою дороговказ, як уникати, нехай і

модних, та не властивих нам форм, і нагадуємо про свої, нераз лексично доцільні-

ші, але занедбані, а часом і репресовані колись форми.

Поширення виразу наносити удар треба приписувати не стільки моді, скільки

поганому знанню рідної мови окремими інтелектуалами, а також цілеспрямованій де-

українізації української мови, здійснюваної на всіх рівнях колоніяльного мово-

знавства. А втім навіть ”нормативні” словники УССР не рекомендують звороту на-

носити удар, а фіксують зворот завдавати удару. Цей вжиток має за собою укра-

їнську традицію вживання дієслова завдавати із значенням ”заподіювати”, ”спри-

чиняти”. Дієслово завдавати виявилося дуже ідіомотворчим словом. До спілки з

Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш (Словник Грінченка);

Не завдавай мені молодому смертельної муки (Нар. пісня);

Він завдав польському війську нищівної поразки (О. Довженко);

Він ламає завіти... та завдає їй сорому перед людьми (М. Коцюбинський);

Не завдавай, чорнявая, мому серцю туги... (Нар. пісня);

Загарбання узбережжя... турками завдало удару торгівлі (Історія України).

Як бачимо з наведених прикладів вираз завдавати удару є складовою частиною

самобутньої української фразеотворчої системи. Самобутність фразеотворчих сис-

тем належить до особливостей кожної мови. Коли позбавити мову цих систем і пе-

рейти на калькування іншомовної лексики, відбувається руйнування самої мови - її

тарапунькизація: обернення самобутньої сигнальної системи на посміховисько та

Очевидно, що у боротьбі з українською мовою офіційне совєтське мовознавс-

тво спрямувало свої атаки і на самобутні словотворчі моделі нашої мови. І цей

наступ повела найвища мовознавча інституція колоніяльної України - Інститут мо-

У виданому Інститутом мовознавства кількатомному ”Словнику української мо-

ви” (СУМ) у гнізді ЗАВДАВАТИ (том ІІІ) наведено цілу низку зворотів з дієсловом

завдавати і вказано, що зворот завдавати удару буде наведено у гнізді УДАР.

Том ІІІ СУМу видано 1972 року. Гніздо ж УДАР появилося аж у Х томі СУМу, вида-

ному 1979 року. І в гнізді УДАР ідіоми завдавати удару не наведено. Що сталося?

За сім років змінилася українська мова? Ні, мова не змінилася, але тиск на ук-

раїнство в усіх сферах поглибився. Розуміючи куди вітер віє, колоніяльні мово-

знавці виявили своє вірнопідданче розуміння теорії ”злиття мов”, яка на ділі бу-

ла замаскованою антиукраїнською акцією, висловленою ще Петром І: ”дабы не было

различия” (між мовою росіян та українців). Колоніяльна мовознавча еліта прислу-

жилася в такій спосіб асиміляційній політиці імперії щодо українців та інших

Однак редактори СУМу не наважилися зафіксувати зворот наносити удар у сло-

внику. Не було, цього виразу в українській літературній мові. Але вже існувала

тенденція до калькування, і цю тенденцію СУМ ”творчо” розвиває.

Ми знаємо, що від дієслів та дієслівних зворотів постають віддієслівні іме-

нники. Від дієслова читати постав іменник читання; від блимати - блимання, від

думати - думання і т.д. Так само і від дієслівних зворотів завдавати муки, зав-

давати поразки, завдавати удару виникли іменникові звороти завдання муки, завда-

ння поразки, завдання удару. І тут колоніяьні мовознавці намацали свій шаис.

У творах тодішніх навіть популярних письменників траплялися мовні ляпсуси.

У цьому не було нічого дивного, взявши під увагу тенденцію до ”злиття мов”, яку

практиковано за тих часів. Так от, редактори СУМу, усунувши з української фразе-

ології зворот завдавати удару, натомість у гнізді УДАР цитують приклад, де вжито

зворот нанесення удару. Зворот взято з творів О. Гончаря. Зворот є безсумнів-

ною калькою російського нанесение удара. Я не виключаю, що зворот цей міг опи-

нитися у тексті Гончаря після редакторської правки.

У такий спосіб редактори СУМу прокладали стежку для скопійованого з росій-

ської мови звороту наносити удар. Стежку для цього звороту почав прокладати ще

РУС. У гнізді російського слова НАНОСИТЬ зворот наносить визит РУС перекладає

двома формами: робити візит або наносити візит. Візит українці споконвіків ро-

били й роблять і ніколи не наносили і не наносять. Вираз наносити візит звучить

карикатурно. Але саме цього і треба було колоніяльним мовознавцям. Записана ка-

рикатурна форма в РУСі чекала свого часу. І такий час настав.

Дипломовані в УССР філологи О. Тараненко і В. Брицин у ”Русско-украинском

словаре для деловых людей” /надалі - СДЛ/, виданому 1992, але укладеному до

1991 р., російський вираз наносить визит перекладають уже тільки однозначно

наносити візит, прокладаючи цим дорогу для вжитку слова наносити замість завда-

вати і в інших зворотах. Ці заходи ”друзів” української мови проклали стежку для

моди на вираз наносити удар, досі ще жодним словником не рекомендований. Цю мо-

ду підживило недостатнє знання молодим поколінням літературої української мови,

тобто, кажучи відверто - малограмотність, яку залишила нам у спадок мовна полі-

тика СССР. Ті ж українські мовці, хто хоче володіти неспотвореною українською

мовою і не наслідувати сучасних тарапуньок, мусять бути дуже обережними щодо

всіх модних слів та виразів, в тому числі і щодо звороту наносити удар.