Європейська культурна конвенція 1954

Держави-члени Ради Європи, якi пiдписали цю Конвенцiю, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення бiльшого єднання мiж її членами для, крiм iншого, збереження та втiлення в життя iдеалiв i принципiв, якi є їхнiм спiльним надбанням, вважаючи, що досягненню цiєї мети може сприяти поглиблення взаєморозумiння мiж народами Європи, вважаючи, що для цього доцiльно не тiльки укладати двостороннi культурнi конвенцiї мiж членами Ради, але й проводити полiтику спiльних дiй, спрямованих на збереження європейської культури та заохочення її розвитку, вирiшивши укласти загальну європейську культурну конвенцiю з метою заохочення громадян усiх держав-членiв та громадян iнших європейських держав, якi можуть приєднатися до неї, до вивчення мов, iсторiї та культури iнших країн i загальної для них усiх культури, погодились про таке:

Стаття 1

Кожна Договiрна Сторона вживає вiдповiдних заходiв для збереження свого нацiонального внеску до загальної культурної спадщини Європи i сприяння його збiльшенню.

Стаття 2

Кожна Договiрна Сторона у мiру можливостi

а) заохочує вивчення своїми громадянами мов, iсторiї i культури iнших Договiрних Сторiн i надає цим Сторонам можливостi для сприяння такому вивченню на її територiї, i

b) докладає зусиль для сприяння вивченню своєї мови або своїх мов, iсторiї i культури на територiї iнших Договiрних Сторiн i надає громадянам цих Сторiн можливостi для такого вивчення на її територiї.

Стаття 3

Договiрнi Сторони проводять взаємнi консультацiї в рамках Ради Європи з метою здiйснення спiльних дiй, якi сприятимуть культурним заходам, що становлять iнтерес для Європи.

Стаття 4

Кожна Договiрна Сторона у мiру можливостi сприяє пересуванню осiб та предметiв, що мають культурну цiннiсть, i обмiну ними з метою здiйснення статей 2 i 3.

Стаття 5

Кожна Договiрна Сторона розглядає предмети, якi мають культурну цiннiсть для Європи i якi передаються пiд її нагляд, як складову частину загальної культурної спадщини Європи, вживає вiдповiдних заходiв для їхнього збереження i забезпечує розумний доступ до них.

Стаття 6

1. Пропозицiї щодо застосування положень цiєї Конвенцiї i питання, що стосуються їхнього тлумачення, розглядаються на засiданнях Комiтету експертiв Ради Європи з питань культури.

2. Будь-яка держава, яка не є членом Ради Європи, але яка приєдналася до цiєї Конвенцiї вiдповiдно до положень пункту 4 статтi 9, може призначити представника чи представникiв для участi в засiданнях, передбачених у попередньому пунктi.

3. Висновки, зробленi на засiданнях, передбачених в пунктi 1 цiєї статтi, подаються у формi рекомендацiй до Комiтету мiнiстрiв Ради Європи, якщо вони не є рiшеннями, що належать до компетенцiї Комiтету експертiв з питань культури i стосуються питань адмiнiстративного характеру, якi не потребують додаткових витрат.

4. Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє членам Ради i уряду будь-якої держави, яка приєдналася до цiєї Конвенцiї, будь-якi рiшення, якi можуть бути ухваленi стосовно Конвенцiї Комiтетом мiнiстрiв або Комiтетом експертiв з питань культури.

5. Кожна Договiрна Сторона своєчасно повiдомляє Генерального секретаря Ради Європи про будь-якi заходи, якi можуть бути нею вжитi для здiйснення положень цiєї Конвенцiї на виконання рiшень Комiтету мiнiстрiв або Комiтету експертiв з питань культури.

6. Якщо деякi пропозицiї щодо застосування цiєї Конвенцiї становлять iнтерес тiльки для обмеженої кiлькостi Договiрних Сторiн, такi пропозицiї можуть бути розглянутi вiдповiдно до положень статтi 7, якщо їх здiйснення не потребує нiяких витрат вiд Ради Європи.

Стаття 7

Якщо для сприяння досягненню цiлей цiєї Конвенцiї двi або бiльше Договiрних Сторiн бажають провести в штаб-квартирi Ради Європи засiдання, не передбаченi в пунктi 1 статтi 6, Генеральний секретар Ради надає їм таку адмiнiстративну допомогу, яка їм може бути необхiдна.

Стаття 8

Нiщо в цiй Конвенцiї не розглядається як таке, що зачiпає:

а) положення будь-якої iснуючої двосторонньої культурної конвенцiї, яку може пiдписати будь-яка з Договiрних Сторiн, або робить менш доцiльним укладання будь-якої iншої такої конвенцiї будь-якою iз Договiрних Сторiн, або

b) зобов'язання будь-якої особи дотримуватися законiв i правил, чинних на територiї будь-якої Договiрної Сторони, щодо в'їзду, проживання та вiд'їзду iноземних громадян.

Стаття 9

1. Цю Конвенцiю вiдкрито для пiдписання членами Ради Європи. Вона пiдлягає ратифiкацiї. Ратифiкацiйнi грамоти здаються на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Ця Конвенцiя набирає чинностi для урядiв, якi її пiдписали i якi здали на зберiгання свої ратифiкацiйнi грамоти, пiсля здачi на зберiгання третьої ратифiкацiйної грамоти.

3. Стосовно кожного уряду, який пiдписав цю Конвенцiю i який ратифiкуватиме її пiсля набрання нею чинностi, Конвенцiя набирає чинностi вiд дати здачi на зберiгання його ратифiкацiйної грамоти.

4. Комiтет мiнiстрiв Ради Європи може, одностайним голосуванням, вирiшити запропонувати, на таких умовах, якi вiн вважає за доцiльне, будь-якiй європейськiй державi, яка не є членом Ради, приєднатися до цiєї Конвенцiї. Будь-яка держава, якiй була зроблена така пропозицiя, може приєднатися до Конвенцiї шляхом здачi на зберiгання свого документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи. Таке приєднання набирає чинностi вiд дати отримання зазначеного документа про приєднання.

5. Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє всiх членiв Ради i будь-якi держави, що приєдналися до Конвенцiї, про здачу на зберiгання всiх ратифiкацiйних грамот i документiв про приєднання.

Стаття 10

Будь-яка Договiрна Сторона може визначити територiї, до яких застосовуються положення цiєї Конвенцiї, у заявi на iм'я Генерального секретаря Ради Європи, яку останнiй надсилає всiм iншим Договiрним Сторонам.

Стаття 11

1. Будь-яка Договiрна Сторона може денонсувати цю Конвенцiю в будь-який час через п'ять рокiв пiсля набрання нею чинностi, шляхом подання вiдповiдного письмового повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи, який iнформує про це iншi Договiрнi Сторони.

2. Така денонсацiя набирає чинностi для вiдповiдної Договiрної Сторони через шiсть мiсяцiв вiд дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем Ради Європи.

На посвiдчення чого нижчепiдписанi належним чином на те уповноваженi своїми вiдповiдними урядами представники пiдписали цю Конвенцiю.

Вчинено у Парижi дев'ятнадцятого дня грудня мiсяця 1954 року англiйською i французькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвi Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвiдченi копiї цiєї Конвенцiї кожному з урядiв, який пiдписав цю Конвенцiю i приєднався до неї.