Методи психологічної науки

Методи психології – це спосіб наукового дослідження або пізнання будь-якої реальності. За своєю суттю метод в психології представляє собою сукупність прийомів або операцій, які здійснює дослідник при вивченні будь-якого об’єкту. Так, метод інтроспекції включає одну сукупність операцій, а метод експерименту – зовсім іншу.
Вчення про метод психології становить особливу область знання – методологію, яка визначається як система принципів і способів організації, побудови теоретичної і практичної діяльності, а також як вчення про цю систему. Методологія водночас стосується і теоретичної, і практичної діяльності людини.

Основні методи психології – спостереження й експеримент. Додаткові – самоспостереження, бесіда, опитування і біографічний метод. Останнім часом популярності все більшої набуває метод психологічного тестування.

Спостереження полягає в навмисному, систематичному і цілеспрямованому сприйнятті поведінки людини. Об’єктивне психологічне спостереження спрямоване не на зовнішні дії об’єкта а на їх психологічний зміст; для наукового спостереження характерні не просто фіксація фактів, а їх пояснення і інтерпретація. Спостереження може проводитися як в природних умовах життя людини, так і в спеціально організованому експериментальному середовищі. У дослідницькій практиці застосовуються такі види спостереження:

– залежно від характеру взаємодії з об’єктом: включене і стороннє. У включеному спостереженні дослідник виступає в якості безпосереднього учасника того процесу, за яким спостерігає, що дозволяє отримувати цілісне уявлення про ситуацію. Стороннє спостереження відбувається без взаємодії і встановлення контактів з тими, за ким ведеться спостереження;

– залежно від позиції спостерігача: відкрите і приховане. У першому випадку дослідник відкриває для спостережуваних свою роль – недоліком такого спостереження є скутість в поведінці спостережуваних суб’єктів, викликана знанням про те, що за ними спостерігають. При прихованому спостереженні присутність спостерігача не розкривається;

– залежно від характеру контакту: безпосереднє й опосередковане. У ході безпосереднього спостереження спостерігач і об’єкт його уваги перебувають у безпосередньому контакті; в процес опосередкованого спостереження включаються спеціальні засоби, що дозволяють отримувати більш об’єктивні результати: відео-або аудіоапаратура, «дзеркало Гезелла», яке пропускає світло тільки в одну сторону, завдяки чому можна спостерігати за поведінкою людини, залишаючись при цьому невидимим, та ін;

– залежно від умов здійснення спостереження: польове і лабораторне. Польове спостереження відбувається в умовах повсякденного життя і діяльності спостережуваного; лабораторне здійснюється в штучних, спеціально створених умовах;

– залежно від цілей: цілеспрямоване і випадкове. Цілеспрямоване спостереження є систематичним і спеціально організованим; випадкове має пошуковий характер і не переслідує чітко поставлених цілей;

– залежно від тимчасової організації: суцільне і вибіркове. У процесі суцільного спостереження хід подій фіксується постійно. При вибірковому спостереженні дослідник вибірково відстежує тільки певні моменти спостережуваного процесу;

– залежно від упорядкованості організації спостереження: стандартизоване і вільне. Стандартизоване спостереження ведеться за певною, заздалегідь розробленою схемою. Вільне спостереження не має заданої програми і чітких параметрів.

Кожен з названих видів спостереження має свої переваги і недоліки, власні можливості для отримання найбільш повних і достовірних даних. Проте в цілому організація процесу психологічного спостереження представляє великі труднощі, оскільки його результати залежать від особистості спостерігача, його установок і відносини до спостережуваних явищ. Для зниження високого ступеня суб’єктивності в отриманні та інтерпретації даних необхідна жорстка фіксація фактів. Це підвищує достовірність спостережень і допомагає уникнути помилок.

Завдяки експерименту у психології з’явилася можливість для подолання суб’єктивності в пізнанні її предмета, з введенням методу експериментального дослідження вона стала розвиватися як самостійна наука.
У випадку експерименту дослідник втручається в ситуацію. Він може створити певні умови для експерименту або оточити випробуваного спеціальною апаратурою. А може включати випробуваного в діяльність непомітно для нього самого.

У психології практикуються такі види експериментального дослідження:

– лабораторний експеримент проводиться в спеціально створюваних і ретельно контрольованих дослідником умовах, в деяких випадках використовуються апаратура і прилади, що забезпечує наукову об’єктивність отримуваних даних. Недоліком цього виду дослідження є трудність перенесення результатів, отриманих в експерименті, в реальне життя. Штучність і абстрактність лабораторних умов істотно відрізняються від умов життєдіяльності людини;

– природний експеримент знімає обмеження лабораторного експерименту Основна перевага даного методу полягає в поєднанні експериментальності дослідження з природністю умов проведення.

– констатуючий експеримент виявляє певні психічні особливості та рівень розвитку відповідних якостей.

Крім перерахованих вище основних методів у психології широко застосовуються методи допоміжні:

Бесіда (інтерв’ю) – отримання інформації в процесі безпосереднього спілкування. Розрізняють інтерв’ю вільне, в якому відсутній чіткий план бесіди і мається мінімальна регламентація, і структуроване, де даються відповіді на заздалегідь підготовлені питання;

Тест – короткочасне завдання. За підсумками виконання можна судити про рівень наявних знань.