Біологічні передумови.

Дитина проходить закономірний процес розвитку на базі певних передумов, створених попереднім розвитком її предків протягом багатьох поколінь.

У другій половині XIX ст. і в першій половині XX ст. у ряді наук - філософії, біології, психології панував сформульований Е.Геккелем біогенетичний закон (1866 г.). Згідно цього закону кожна органічна форма в своєму індивідуальному розвитку (онтогенезі) певною мірою повторює риси і особливості тих форм, від яких вона походить. Закон читається так; " Онтогенія є коротким і швидким повторенням філогенії". Це означає, що в онтогенезі кожен індивідуальний організм безпосередньо відтворює шлях філогенетичного розвитку. Сформульований Е. Геккелем біогенетичний закон був сприйнятий сучасниками і наступними поколіннями учених як незаперечний. Вслід за Е. Геккелем дитячі психологи почали проектувати етапи онтогенії індивідуального розвитку від найпростіших форм до сучасної людини (Ст. Холл, В. Штерн, К.Бюлер та ін.).

Місце біологічного в розвитку - одна з головних проблем вікової психології. Чи можна стати людиною, не маючи людського мозку? Як відомо, наші найближчі " родичі" в тваринному світі - людиноподібні мавпи. З них шимпанзе - найбільш покладисті і розуміючі. їхні жести, міміка, поведінка іноді вражають подібністю до людських. В експериментальних умовах багатьом ученим вдавалося добитися від шимпанзе розв'язання досить складних практичних задач, що вимагають мислення в дії і включають навіть використання предметів як найпростіших знарядь. Мозок шимпанзе за своєю будовою і співвідношенням розмірів окремих частин подібний до людського, порівняно з мозком інших тварин, хоча поступається йому за вагою і об'ємом. Вітчизняна зоопсихолог Н. М. Ладиніна-Котс виховувала маленького шимпанзе Іоні з півтора до чотирьох років у своїй сім'ї. Дитинча користувалося повною свободою, йому надавалися різноманітні людські речі та іграшки, " прийомна мама" намагалася ознайомити його з використанням цих речей, навчити спілкуватися за допомогою мови. Весь хід розвитку шимпанзе ретельно фіксувався в щоденнику. Через десять років у Надії Миколаївни народився син, якого назвали Рудольфом (Руді). За його розвитком до чотирирічного віку також вели ретельні спостереження. У результаті була написана книга " Дитя шимпанзе і дитя людини". При спостереженні за обома малюками виявилася велика подібність ігрових та емоційних проявів. Але разом з тим виявилася і принципова відмінність.

Виявилося, що шимпанзе не може оволодіти вертикальною ходою і звільнити руки від функції ходьби по землі. Хоча він і наслідує численні дії людини, але це наслідування не веде до правильного засвоєння і удосконалення навичок, пов'язаних з використанням предметів ужитку і знарядь: схоплюється тільки зовнішній малюнок дій, а не їх сенс. Недоступні для мавпи й ігри, що носять творчий конструктивний характер. У шимпанзе відсутня тенденція до наслідування звуків мови і засвоєння слів, навіть при наполегливому спеціальному тренуванні. Таким чином, без людського мозку не можуть виникнути й людські психічні якості.

Інша проблема - можливості людського мозку поза властивими людям умовами життя в суспільстві. На початку XX ст. індійський психолог Рід Сінгх одержав повідомлення, що біля одного села помічені дві загадкові істоти, схожі на людей, але пересуваються на чотирьох. Сінгх з групою мисливців біля вовчої нори побачили, як вовчиця виводить на прогулянку дитинчат, серед яких виявилися дві дівчинки - одна приблизно восьми, інша - півтора років. Сінгх забрав дівчаток з собою і намагався їх виховати. Вони бігали на чотирьох, лякалися і намагалися втекти при появі людей, вили ночами по-вовчому. Молодша, Амала, померла через рік, старша, Камала, прожила до сімнадцяти років. За дев'ять років її вдалося відлучити від вовчих повадок, але все-таки, коли вона спішила, то починала рухатися на чотирьох. Мовою Камала, по суті, так і не оволоділа - вона навчилася правильно вживати всього 40 слів. Виявляється, що людська психіка не виникає і без людських умов життя. Таким чином, і певна будова мозку, і певні умови життя, виховання необхідні, щоб стати людиною. Однак їх значення різне. Приклади з Іоні і Камалою в цьому сенсі дуже характерні: мавпа, вихована людиною, і дитина, вигодувана вовком. Іоні виріс мавпою з усіма властивими шимпанзе особливостями поведінки. Камала виросла не людиною, а істотою з типовими вовчими повадками. Отже, риси мавпячої поведінки значною мірою закладені в мозку мавпи, визначені спадково. Рис же людської поведінки, людських психічних якостей в мозку дитини немає. Зате є дещо інше - можливість набути те, що дається умовами життя, вихованням.