Методи психокорекції осіб з деВіантними ознаками

З існуючих соціально-психологічних методик найширше для психокорекції важковиховува-них дітей і підлітків використовуються індивідуальна раціо-

5. Психологічні питання перевиховування й психокорекції

нальна психотерапія й групова недирективна терапія. Допоміжне значення має аутогенне тренування, яке можна використовувати з метою усунення реакцій страху чи невпевненості в собі або надлишкової напруженості вихованців.

У межах групової терапії підлітків і молоді для аналізу причин дезадаптації зловживання алкоголем або наркотиками, непростої життєвої ситуації, що склалася, в ході організованих дискусій можуть бути використані такі теми: «Мої стосунки з батьками», «Я і мої друзі», «Моє ставлення до педагогів», «Чому людина стає наркоманом», «Алкоголь і наркотики», «Кримінальна відповідальність за поширювання наркотиків», «Що буде зі мною через 10 років», «Нарко-залежність як хвороба».

Розігрування рольових ситуацій з метою активного моделювання майбутньої поведінки також вважається ефективним засобом набування необхідних навичок соціально адаптивної поведінки. Умови організації рольової гри досить прості. Кількість учасників гри може бути меншою за число учасників групи. Найпростіше організувати гру з двома— трьома учасниками. Інші члени групи залишаються «глядачами, що співпереживають». Потім їм пропонується висловлювати свої думки про поведінку «акторів». Розігруються такі ситуації, як «Співбесіда з класним керівником», «На прийомі у психолога», «Зустріч із товаришами», «Розмова з молодшим братом». У тих випадках, коли вдається перебороти скутість учасників, їм притаманне емоційне блокування, виявляється несподівано великий обсяг інформації про делінквентів, відкрито проявляються їхні щирі емоційні реакції, плани на майбутнє, ставлення до власної життєвої ситуації. На їхній основі керівникові-психологові доцільно разом з іншими учасниками спробувати скласти прогноз для кожного члена групи й обговорити його разом з іншими учасниками.

Корисним засобом соціально-психологічної підтримки осіб з ознаками соціальної дезадаптації є тренінг із вирішення проблем, зорієнтований на передавання молодій людині загальних навичок, які допоможуть їй вирішувати життєві проблеми, що стають на заваді рішенню особистості змінити своє життя.

РОЗДІЛ 4 ПСИХОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ

Тренінг може допомогти людині в такому:

• усвідомити проблему;

• знайти достатню кількість потенційних варіантів вирішення проблеми;

• вибрати найвдаліший до проблеми підхід і розробити відповідний план;

• одержати можливість оцінити ефективність обраного підходу.

В ході тренінгової сесії важливо обговорювати те, як кожен учасник буде вирішувати складні ситуації, що виникають у реальному житті. Складні ситуації можуть стосуватися вживання алкоголю й наркотиків або бути дуже неспецифічними (наприклад, конфлікт у школі, в сім'ї). Складні ситуації можуть виникати в результаті думок або переживань девіанта (наприклад, депресивних думок чи потягу до наркотиків) чи взаємостосунків з іншими. Якщо людина не вміє ефективно вести себе в таких ситуаціях, вони можуть стати проблемою. Люди часто намагаються ігнорувати проблеми або ж відповідати на них найлегшим, імпульсивним шляхом. Але відомо, що тиск невирішеної або погано вирішеної проблеми може стати спусковим механізмом рецидиву проявів відхилень соціальної поведінки.

Важливого значення у доланні й запобіганні кризовим ситуаціям, пов'язаним із соціальною дезадаптацією, набуває формування у молодої людини спеціальних навичок протистояння соціальному тискові. Тренінг навичок відмови від алкоголю, паління й наркотиків — вдалий спосіб набуття таких умінь. Корисним він буде як для занадто сором'язливих, так і для імпульсивних, реактивних осіб.

Мета тренінгу — навчити учасників відхиляти пропозиції про вживання алкоголю й наркотиків упевненим тоном. Молодь повинна розуміти, що кожен у свій час може потрапити в ситуацію, коли йому запропонують алкоголь або наркотики. Важливо знати, що головне в цій ситуації — упевнено сказати «ні, дякую», і що існує значна кількість методів, які допомагають сказати «ні». Ці методи включають у себе мову тіла, тон відмови й, звичайно, тверду відмову від запропонованих наркотиків. Важливо також наголосити, що

5. Психологічні питання перевиховування й психокорекції

людина не повинна при відмові почувати себе винною. Відчуття невпевненості, вини чи тривоги з приводу відмови вживати алкоголь або наркотики змушує людей почувати себе ніяково. Зафіксувавши це, " друг", дилер або інший власник наркотику знов і знов повторює свою пропозицію. Одним із найважливіших моментів «твердої» відмови на рівні " мови тіла" є прямий погляд в очі тому, хто робить пропозицію. Впевненіша атмосфера створюється, якщо підліток стоїть чи сидить випроставшись. Невпевнений тон відмови також дає можливість іншим людям піддати її сумніву. Тому необхідно говорити твердим тоном, який не допускає сумніву. Важливо також знати, що говорити. При цьому рекомендується таке:

• насамперед сказати «ні»;

• запропонувати альтернативу (інше заняття);

• попросити співрозмовника припинити свої пропозиції;

• змінити тему розмови;

• уникати вибачень і незрозумілих відповідей.

Після пояснення цих принципів учасникам тренінгу надається можливість описати ряд знайомих їм ситуацій, в яких у них були проблеми з відмовою від алкоголю або наркотиків. А далі моделюються ситуації соціального тиску, в яких підлітки " програють" заново свої ролі, використовуючи наведені психологічно грамотні засоби протистояння тискові. Роль " провокатора", як правило, виконує тренер групи.

Нарешті, у соціальній терапії й профілактиці соціально девіантної поведінки важливо, щоб молода людина усвідомила свої основні права як особистості, які повинні поважати інші люди. Поведінка з недостатнім відстоюванням своїх прав робить людину соціально вразливою, призводить до сильних негативних емоцій і навіть до нервових зривів. А все це, у свою чергу, стає пусковими психологічними механізмами її важковиховуваності.

В умовах індивідуальної або групової психологічно-профілактичної роботи з молоддю необхідно допомагати кожному виробити перелік його прав у міжособистісних стосунках. Цей перелік часто називають «Білль про обстою-

вання прав». У загальному вигляді цей білль повинен містити такі положення:

Тренінг з обстоювання своїх прав передбачає навчання тому, як не бути «покладеним на лопатки» іншими людьми, як не опинитись у " слабкій" позиції, і, відповідно, одержати більший вибір у житті й контроль над ним. Доведено, що таке соціально-психологічне навчання приводить до підвищення самооцінки й самоповаги людини, до зміцнення її соціального й психологічного здоров'я.

Запитання та завдання для самостійної роботи

1. Складіть власну логічну схему бази знань цього розділу за зразком, поданим у розділі 1.

2. У чому полягає психологічний смисл виховання? Як це співвідноситься з позицією особистості дитини?

3. Розкрийте психологічну специфіку методологічних і методичних принципів сучасного виховання.

4. Що таке ефективний виховний вплив? Дайте класифікацію виховних впливів.

5. Згадайте стадії морального розвитку людини й рівні її моральної вихованості.

5. Психологічні питання перевиховування й психокорекції

6. Які основні шляхи формування моральності Вам відомі? Укажіть провідні психолого-педагогічні завдання розвитку моральності у дошкільному, молодшому шкільному, підлітковому й юнацькому віці.

7. Узагальніть психолого-педагогічну проблематику виховання характеру дитини.

8. Розкрийте потенціал теорії ампліфікації у формуванні просоціаль-ної спрямованості.

9. Охарактеризуйте фактори відповідальності як особистісного механізму людини, що забезпечує можливість її індивідуальної свободи й соціальної реалізації.

10. Визначте психологічні принципи забезпечення дисципліни як приймання вимог дорослого.

11. Психологічно обгрунтуйте доцільність застосування методики чотирьох зон у формуванні самостійності дитини.

12. Розкрийте психологічний смисл незалежності як особистісної риси. Укажіть психологічно виважені умови формування незалежності в онтогенезі.

13. Що таке класичний вольовий акт? Відрефлектуйте основні положення комплексної психолого-педагогічної програми розвитку волі вихованця.

14. Дайте характеристику основним групам методів самовиховання, які Вам відомі.

15. Що таке сімейне виховання? Які фактори зумовлюють потенційний рівень і реальний вплив сімейного виховання на соціалізацію дитини?

16. Узагальніть основні напрями психологічного аналізу сім'ї з метою з'ясувати особливості організації у ній виховного процесу.

17. Сформулюйте власні правила сімейного виховання дитини.

18. Проаналізуйте причини важковиховуваності й асоціальності дитини.

19. Покажіть зв'язок акцентуацій характеру, важковиховуваності й порушень сімейного виховання.

20. Визначте причини й симптоматику шкільної психологічної дезадаптації.

21. Охарактеризуйте активні методи соціального научіння важковихо-вуваних осіб.