Похідні шкіри

Похідними шкіри є – волосся, нігті, потові, сальні та молочні залози.

Протягом життя у людини є 3 типи волосся. Первинне існує від 4 до 8 місяців, вторинне – на 9 місяців внутрішньоутробного життя; третинне – під час статевого дозрівання. Складається з кореня і стрижка. Корінь (radix) є у власне шкірі, а його нижня частина позашкірна і має назву цибулини.

Цибулина лежить у сумці волосся. Стрижень (icapus) складається з мозкової речовини, кори і кутикули.

Похідними епідермісу є нігті (unguis). Найбільша частина – тіло – розміщується у ложі. Тіло складається з клітин, які зв’язані між собою.

У більшості ссавців та людини майже вся шкіра (за винятком проміжної частини губ, долонь, підошов, головки статевого члена, внутрішньої поверхні передньої шкірочки, клітора, малих статевих губ) покрита волоссям (вії). Залежно від довжини розрізняють довге, коротке та пушкове волосся. Довге волосся росте на шкірі голови, лиця, пахвини та пахв; коротке — на бровах та віях, а пушкове вкриває шкіру всього тіла. Кількість волосся у людей не однакове. Так, на голові може рости 80 000—110 000, а на шкірі тіла 20 000—30 000 волосин. Волосся людини безперервно росте і може досягати значної довжини (100—150 см). Вважають, що за добу волосина відростає на 0, 2—0, 4 мм. Тривалість існування волосини невелика: на голові, наприклад, 2—4 роки, на віях — 3—5 місяців. Потім вона випадає, а на її місці починає рости інша. На голові за добу у нормі випадає 50—120 волосин.

Протягом життя у людини послідовно з'являється волосся трьох типів. Первинне, або зародкове, волосся існує від четвертого до восьмого місяця ембріонального розвитку. На дев'ятому місяці внутрішньоутробного життя воно замінюється вторинним волоссям. Під час статевого дозрівання на певних ділянках тіла з'являється третинне волосся, до якого відносять волосся пахвини, пахв, бороди, вусів, грудей, живота. З віком кількість волосся зменшується.

У нормально розвиненому волосі розрізняють корінь та стрижень. Корінь (radix) розміщується у власне шкірі, а його нижня частина розширена і має назву цибулини. Цибулина лежить у сумці волоса, що побудована з пучків сполучної тканини, її дно потовщене і частково занурюється в цибулину, утворюючи сосочок волоса. В сосочок проходять артеріола та нерви, що кровопостачають та іннервують волосину.

Стрижень (scapus) знаходиться над поверхнею шкіри і складається з мозкової речовини, кори та кутикули. Мозкова речовина лежить у центральній частині стрижня. До її складу входять майже зроговілі клітини — багатогранні сквамоцити, і зернятка мелані ну. Меланін міститься також у корі волоса. Від кількості цього пігменту залежить колір волосся. -Доведено, що стрижень розміщується відносно епідермісу майже завжди під гострим кутом. З цього боку до волосини прикріплюється м'яз — підіймач волоса. При одночасному скороченні багатьох цих м'язів волосся піднімається і у людини утворюється «гусяча шкіра».

У більшості приматів та людини на тильних поверхнях кінцевих фаланг пальців кисті та стопи є своєрідні похідні епідермісу — нігті (unguis). Вони захищають дуже чутливі кінці пальців та допомагають захоплювати невеликі предмети. Найбільша частина нігтя — тіло — розміщується в заглибленні шкіри, яке називають ложем. Передній край нігтя закінчується вільно, а бічні та задній занурюються під валики шкіри. Тіло нігтя складається з великої кількості клітин, щільно зв'язаних між собою.

Залози

Усі залози шкіри людини поділяють на потові, сальні та молочні.

Потові залози (glandulae sudoriferae) за будовою прості трубчасті, а за типом секреції апокринні та екринні. Ці утвори знаходяться майже на всіх ділянках шкіри, за винятком проміжної частини губ, головки статевого члена та його передньої шкірочки.

Найбільша частина їх розміщується у шкірі пальців, долонь, підошов та пахвових складок. Підраховано, що у шкірі дорослої людини знаходиться близько 2, 5 млн. потових залоз, які виділяють за добу 550—650 мл поту, що складається з 98 % води і 2 % щільного залишку.

Потова залоза складається з кінцевої частини, закрученої у клубочок, що лежить у сітчастому шарі на межі з підшкірною основою, та довгої потової протоки, яка проходить крізь шари власне шкіри та епідерміс і відкривається на його поверхні потовою порою.

Екринні залози в основному розміщуються у шкірі долонь та підошов, а їхній секрет на 99 % складається з води і тому майже не має запаху. Апокринні залози відрізняються від попередніх більш широкими кінцевими відділами, завжди знаходяться поряд з волосиною і тому розміщуються по всій шкірі, їхній секрет більш концентрований і має специфічний запах.

Сальні залози (glandulae sebaceae) за будовою — прості альвеолярні, а за типом секреції — голокринні. Вони знаходяться на всіх ділянках шкіри, за винятком долонь і підошов. Найбільша кількість цих утворів розміщується у шкірі голови та верхньої частини спини. За добу сальні залози виділяють близько 20 г шкірного сала, яке рівномірно вкриває поверхневі шари епідермісу і робить його непроникним для різних хімічних речовин та мікроорганізмів. Сальні залози поділяють на залози волоса і відокремлені сальні залози. І ті, й інші складаються з мішечка та протоки. Розміщуються вони, на відміну від потових залоз, більш поверхнево (на межі між сосочковим та сітчастим шарами). Мішечок сальної залози відносно широкий, а протока коротка і відкривається на шкірі разом з волосиною.

Грудь (mamma) — парний орган, розміщені груди симетрично на передній стінці грудної клітки, на рівні III—VI ребер (Рис. 2). У жінок має форму-правильної півкулі різної величини, у центрі якої є грудний сосок (papilla mammae). Навколо соска є пігментований обідок, або грудне кружальце (areola mammae). У товщі шкіри кружальця розміщені сальні залози та непосмуговані м'язові клітини. У чоловіків грудь звичайно рудиментарна.

Більшу частину жіночої груді складає жирова тканина, яка оточує функціональну частину груді — молочну залозу.

Рис. 2. Грудь (розріз відповідно до соскової лінії):

1 — ключиця; 2 — підключичний м'яз; 3 — легеня; 4 — великий грудний м'яз; 5, 9 — частки молочної залози; 6 — молочні пазухи; 7 — молочні протоки; 8 — грудний сосок.

Молочна залоза (glandula mammaria) призначена для вигодовування жінкою новонародженого і функціонально пов'язана із статевими органами. Маса залози у жінки, що не родила, — 150— 200 г, а у жінки, яка годує немовля, — 350—400 г.

Речовина молочної залози складається з 15—20 радіальне розміщених часточок, вивідні протоки яких (молочні протоки) сходяться до грудного соска, утворюють розширення (молочні пазухи) і відкриваються отворами на його вершині.

Сполучна тканина утворює капсулу молочної залози і віддає в її товщу перегородки, які відокремлюють кожну з часточок.

Функція залози тісно пов'язана з функцією статевої системи. Починаючи з 2-го місяця вагітності соски та грудні кружальця темнішають. За рахунок росту сполучної тканини і залозистої частини груди збільшуються. Далі збільшення грудей відбувається за рахунок інтенсивного зростання залозистої тканини. З 4—5-го місяця вагітності залоза починає виділяти секрет — молозиво, а після пологів з'являється грудне молоко. Після припинення годування залоза переходить у недіяльний стан, об'єм та маса її зменшуються, а залозиста тканина атрофується.

Грудь забезпечують кров'ю гілки III—VII задніх і передніх міжреберних артерій та внутрішніх грудних артерій, а венозна кров відтікає по однойменних венах. Лімфа від грудей відтікає в пахвові, над- і підключичні та пригрудинні лімфатичні вузли.

Іннервація грудей відбувається за рахунок передніх гілок III— VI грудних нервів та волокон гілок грудного відрізка симпатичного стовбура.

Потові залози (glandulae sudoriferac) за будовою трубчасті; апокринні і екранні. Є всюди, крім головки статевого члена і його передньої кірочки. Виділяють 500-600 мл поту.

Сальні залози (glandulae sebaceae) за будовою прості альвеолярні, голокринні. За добу виробляють 20 г шкірного сала. Поділяються на залози волосся і відокремлені, які складаються з мішечка та протоки.

Молочна залоза (glandula mammaria) призначена для вигодовування жінкою новонародженого. Вивідні протоки сходяться до грудного соска, утворюють молочні пазухи і відкриваються на них. З 4-5 місяця вагітності виділяється секрет – молозиво, після пологів з’являється молоко.