Будова шкіри

Шкіра складається з трьох шарів:

1. Епідерміс (зовнішній шар)

2. Дерма (власне шкіра – середній)

3. Підшкірна жирова клітковина (внутрішній)

Епідерміс (надшкір’я) 0, 07-2, 5 мм – представлений багатошаровим плоским зроговілим епітелієм. Його глибокі шари складаються з клітин, які розмножуються і мають назву росткового епітелію.

Наближаючись до поверхні шкіри, клітини стають плоскими, зроговівають, злущуються і відпадають (зроговілий шар). Саме роговий шар захищає шкіру від механічних, хімічних пошкоджень, проникнення води і мікроорганізмів усередину тіла (мозолі – потовщений роговий шар), забезпечує регенерацію шкіри та очищення шкіри.

В ростковому шарі міститься пігмент меланін, який надає шкірі забарвлення й поглинає ультрафіолетові промені, захищаючи цим організм. Цей шар приймає участь у синтезі вітаміну D.

В епідермісі містяться чутливі нервові закінчення.

Шкіра (cutis) побудована з епідермісу та власне шкіри. Епідерміс (epidermis) належить до плоского багатошарового епітелію, що має на різних ділянках тіла неоднакову товщ; (від 1 до 4 мм). На ділянках тіла, де епідерміс має значну товщину він складається з п'яти шарів клітин.

Найглибший шар епідермісу називають основним, або призматичним, він побудований з живих призматичних клітин — базальних епідермоцитів, що зв'язані між собою десмосомами. Між епідермоцитами розміщуються меланоцити, які виробляють пігмент меланін. Від кількості пігменту залежить колір шкіри.

Назовні від основного шару розміщується шипуватий шар, що складається з клітин, від яких відходить багато тонофіламентів що нагадують шипи.

На шипуватому шарі лежить зернистий шар, що складається: клітин, у цитоплазмі яких є невеликі зернятка.

Назовні від зернистого шару знаходиться блискучий шар, побудований з 2—4 рядів плоских без'ядерних клітин, заповнених своє рідкою білковою речовиною елеїдином, що добре заломлює світле (звідси і назва шару).

Будова шкіри:

1 — епідерміс; 11 — власне шкіра (дерма); 111 — підшкірна основа (клітковина); 1 — дотикове тільце; 2 — стрижень волоса; 3 — м'яз — підіймач волоса; 4 — пластинчасте тільце; 5 — кінцева частина потової залози; 6 — сосочок волоса; 7 — цибулина волоса; 8 — кровоносні судини; 9 — еластичні волокна; 10 — колагенові волокна; 11 — сальна залоза

Багатьох рядів рогових пластинок, що утворилися внаслідок повної дегенерації клітин і заповнення їх роговою речовиною кератином. Бульбашки повітря між пластинками сприяють збереженню тепла організмом. Рогові пластинки поступово злущуються і замінюються новими, які утворюються з клітин нижчих шарів.

У ділянках тіла, де шкіра покрита волоссям, епідерміс побудований з трьох шарів, а саме: основного, шипуватого та рогового.

Зовнішній шар (роговий) складається з 2 шарів – сосочкового і сітчастого.

Дерма (власне шкіра) – щільна сполучна тканина товщиною 4 мм. В ній виділяють сосочковий і сітчастий шари.

а) Сосочковий шар складається з пухкої сполучної тканини і утворює сосочки, які впинаються в епідерміс. Відповідно їм на поверхні шкіри утворюється рельєфний малюнок з ліній різної конфігурації. Їхня форма й розташування індивідуальні (дерматогліфіка). Цим широко користуються в криміналістиці та судово-медичній практиці (дактилоскопія). Сполучна тканина цього шару крім клітин містить галогенові і еластичні волокна, які зумовлюють міцність і пружність шкіри. Шар пронизаний кровоносними і лімфатичними судинами, нервовими волокнами і закінченнями. Тут розташовані клітини з пігментом, м’язові клітини. Вони беруть участь у підніманні волосся, у виділенні секретів шкірних залоз, підтримують пружність шкіри. Сосочковий шар здійснює живлення епідермісу, в якому немає кровоносних капілярів.

Сосочковий складається з колагенових і еластичних волокон. У ньому є кровоносні і лімфатичні капіляри, розгалуження нервів і їхні закінчення. Волокна обплітають базальні епідермоцити і частково заходять у проміжки між ними, утворюють сосочки. Це сприяє з’єднанню епідермісу і дерми.

б) Сітчастий шар – еластичні і колагенові волокна, створюють переплетення. Завдяки своїй еластичності шкіра не перешкоджає рухам людини. У цьому шарі залягають сальні і потові залози, волосяні сумки, рецептори.

Сітчастий шар складається з товстих колагенових і еластичних волокон, які йдуть у різних напрямках і перетинаються між собою.

Власне шкіра, або дерма (corium seu dermis), знаходиться безпосередньо під епідермісом і складається з двох шарів - сосочкового та сітчастого.

Сітчастий шар складається з товстих колагенових і еластичних волокон, які йдуть у різних напрямах і переплітаються між собою. Знання будови цього шару має велике значення, тому що при розрізах шкіри краї рани, завдяки скороченню еластичних волокон, розходяться. Ми знаємо напрям волокон у різних ділянках тіла людини, і це необхідно враховувати при хірургічних втручаннях.

При зовнішньому огляді шкіри можна побачити гребені, утворені сосочками сосочкового шару, та борозни між ними. Гребені найкраще виражені на шкірі долоні та підошви, де утворюють індивідуальний і постійний протягом усього життя людини, малюка. У борозни відкриваються протоки залоз шкіри, тому, коли долоня або підошва стикається з рівною поверхнею, на ній залишається малюнок гребенів, що використовують у судово-медичній практиці.

Волосяні сумки – утворення, в яких знаходяться корені волосся. Сюди підходять кровоносні судини, нерви і м’язи. М’язи випрямляють волосся, рефлекторно скорочуючись при охолодженні тіла, з’являється „гусяча шкіра”.

Сальні залози розміщені біля коренів волосся, виділяють жир, який змазує волосся і шкіру – попереджуючи тим самим від пересихання, надмірному випаровуванні води і мікроорганізмів. За добу виділяється до 20 гр шкірного сала. Багато сальних залоз є на шкірі обличчя, але тут вони не зв’язані з волосяними мішечками (2 млн).

Підшкірна основа (tela subcutanea) зв'язує шкіру з глибше розміщеними тканинами. Вона побудована із сполучної тканини, в петлях якої розміщуються жирові скупчення, різні за формою та масою. Вони є не тільки запасом поживних речовин, а й виконують механічну функцію — пом'якшують різні струси та удари.

У власне шкірі та підшкірній основі розміщуються кровоносні та лімфатичні судини і нерви, які утворюють сітки та сплетення.

У підшкірній основі артерії розміщені в сполучній тканині між жировими скупченнями. Від них відходять гілки, які у власне шкірі утворюють дермальну артеріальну сітку, гілки від якої йдуть до потових залоз шкіри та її вищерозміщених шарів.

На межі між сітчастим та сосочковим шарами артеріальні судини формують підсосочкову артеріальну сітку. Від підсосочкових судин відходять артеріоли до сосочків та сальних залоз. У кожному сосочку міститься тільки одна артеріола, яка утворює внутрішньо-сосочкову капілярну петлю. Звідси кров потрапляє у поверхневе підсосочкове венозне сплетення, потім у глибоке підсосочкове венозне сплетення і, нарешті, в глибоке дермальне венозне сплетення, а звідти — у підшкірне венозне сплетення. Лімфатичні судини формують підшкірну лімфокапілярну сітку шкіри.

У власне шкірі та підшкірній основі містяться нервові закінчення та сплетення, які сприймають та проводять різні подразнення. За функцією нервові закінчення — рецептори — поділяють на дотикові, больові, температурні. Рецептори — це закінчення відростків нейроцитів, тіла яких лежать у спинномозковому вузлі. Від спинномозкового вузла збудження поширюється по відростках, що входять до складу заднього корінця, в задні роги спинного мозку, а звідти по висхідних шляхах у головний мозок.

Лімфатичні судини формують підшкірну лімфокапілярну сітку шкіри.

У дітей і підшкірній основі містяться нервові закінчення і сплетіння, які сприймають та проводять різні подразнення. Шкіра тісно зв’язана з усіма органами і системами.