Тема 2. Поняття соціальної мобільності. Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму. Поняття комунікації та комунікативності. Участь у житті суспільства.

План

1. Поняття соціальної мобільності.

2. Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму.

3. Поняття комунікації та комунікативності. Участь у житті суспільства.

Література:

1. Людина і світ. Підручник за ред. Л.В. Губернського. К., Знання 2001

2. Інтернет-ресурси:

Бібліотека онлайн http: //readbookz.com

Перша українська електронна бібліотека підручників

http: //wikipedia.org.

Студенти повинні знати:

- поняття соціальної мобільності, міжгенераційної мобільності, внутрішньогенераційної мобільності;

- суть, функції, значення спілкування;

- поняття комунікації та комунікативності.

Студенти повинні вміти:

- визначати роль спілкування і співпраці як засобу існування суспільства;

- характеризувати співпрацю як перспективу розвитку соціуму;

- визначати види та причини соціальної мобільності.

Соціальна мобільність — перехід індивіда, або соціального об'єкта, або цінності, створеної або модифікованої завдяки людській діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої.

Вертикальна соціальна мобільність — сукупність взаємодій, що сприяють переходу індивіда або соціального об'єкта з одного соціального прошарку в іншій.

Горизонтальна соціальна мобільність означає, що при змінах у житті людини її соціальний статус не змінюється, вона ніби переміщається в тій самій площині, що й раніше (горизонтально), наприклад, при зміні місця роботи залишається на тій же посаді.

В сучасній науці існують такі категорії працівників за їх ставленням до мобільності

1) фактично мобільні - ті, що змінили місце праці, посаду, місце проживання безпосередньо в період дослідження

2) потенційно мобільні - ті, що не змінили робочого місця, але мають відповідні наміри і плани

3) фактично стабільні - ті, що довго працюють на одному місці і не налаштовані на мобільність

4) потенційно стабільні - ті, що порівняно недавно прийшли на місце праці і поки що не планують його змінювати.

За готовністю „вписатися” в ринкові відносини та здійснити реальні кроки щодо мобільності В. Подшивалкіна виокремлює чотири групи

1) активний тип - ті, хто психологічно готовий до ринку, почав змінювати свій життєвий уклад, вже „вписався” в ринкові відносини;

2) потенційний тип - психологічно до ринку готові, але поки що не почали будувати життя за ринковими законами;

3) вимушений тип - ті, хто внутрішньо до ринку не готовий, але змушений змінювати життєвий уклад, щоб якось вижити в нових умовах

4) „консерватори” - ті, хто не готовий до ринку психологічно і нічого не робить, щоби змінити щось у своєму житті.

Комунікація— це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, обумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві. Спілкування відбувається на трьох рівнях: комунікативному, інтерактивному і перцептивному. Комунікативний рівень представляє собою спілкування за допомогою мови і культурних традицій, характерних для тієї чи іншої спільності людей. Результатом цього рівня взаємодії є взаєморозуміння між людьми. Інтерактивний рівень - це спілкування, що враховує особистісні характеристики людей. Воно призводить до певних взаємовідношень між людьми. Перцептивний рівень дає можливість взаємного пізнання і зближення людей на цій раціональній основі. Він являє собою процес сприйняття партнерами один одного, визначення контексту зустрічі. Перцептивні навички виявляється в умінні керувати своїм сприйняттям, «читати» настрій партнерів по вербальним і невербальним характеристикам, розуміти психологічні ефекти сприйняття і враховувати їх для зниження його спотворення.

Комунікативність — це спрямованість висловлювання на слухача, яка виражається за допомогою інтонації (підвищення й пониження тону, інтонаційне виділення окремих слів тощо), вставних слів на зразок чуєте, знаєте, майте на увазі, уявіть собі, підсилювальних часток, звертань тощо. Той, хто говорить, хоче, щоб його слухали й реагували на його мову.

Запитання і завдання

1. Що таке соціальна мобільність? Які її види, причини?

2. Які функції виконує спілкування?