Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!
Лабораторна робота № 4.
|
|
Вивчення конструкції і основних метрологічних характеристик рідинних рівнів та компенсатора нахилу теодоліта 3Т2КП.
Мета роботи: Вивчити конструктивні особливості циліндричного і сферичного рівнів та компенсатора нахилу вертикального круга теодоліта 3Т2КП. Визначити основні метрологічні характеристики – ціну поділки рівня і діапазон роботи компенсатора.
4.1.Основні відомості про рідинні рівні.
Рівнями в геодезичних приладах називаються пристрої для встановлення окремих вузлів приладів (частіше осей) прямовисно або горизонтально. Рівні також використовують для вимірювання малих кутів нахилу.
За принципом дії рівні існують рідинні, електронні і пружні. В оптико - механічних геодезичних приладах застосовують у більшості рідинні рівні. Основним конструктивним елементом рідинного рівня є заповнена рідиною скляна ампула. Вона встановлена в оправі, за допомогою якої ампулу закріплюють на приладі.
За формою ампули рівні поділяють на циліндричні та сферичні. Циліндричні рівні призначені для точнішого встановлення вузлів приладів у задане положення, а сферичні рівні – для менш точного але більш скорішого встановлення вузлів приладів.
За точністю рівні поділяють на установочні (частіше сферичні) з ціною поділки 5 - 10′, технічні – з ціною поділки близької однієї хвилині, точні – в яких ціна поділки не перебільшує 30″ і високоточні, які мають ціну поділки не більш 10″.
Ампулу заповнюють нагрітою легко рухомою рідиною, яка не розкладається від дії світла і тепла та має низьку точку змерзання (до - 50° С) та запаюється. У запаяній ампулі залишається бульбашка, що являє собою пари рідини, якою наповнюють ампулу. Зазвичай бульбашка має 0, 3 – 0, 4 довжини ампули за температурою повітря t = + 20° С. В якості рідини використовують ефір етиловий наркозний (для точних і високоточних рівнів), або суміш цього ефіру зі спиртом етиловим (для установочних рівнів). Бульбашка рівня завжди намагається переміститися так, щоб зайняти найвище положення. Для того, щоб фіксувати переміщення бульбашки рівня і визначати у будь – який момент її положення, на зовнішній поверхні ампули гравіруванням наносять поділки перпендикулярно до поздовжній її осі з інтервалом 2 мм. Штрихи шкал ампул точних і високоточних рівнів цифрують.
Нормаль до внутрішньої поверхні циліндричної ампули рівня (рис.4.1) перетинає центральний штрих у точці N. Точку N називають нуль – пунктом рівня. Дотичну Н –Н до внутрішньої поверхні ампули в її нуль – пункті називають віссю циліндричного рівня. Коли середина бульбашки рівня збігається з нуль – пунктом, вісь циліндричного рівня займає горизонтальне положення, а нормаль ОN - прямовисне. Якщо нахилити рівень так, щоб бульбашка перемістилася рівно на одну поділку, його нуль – пункт також переміститися на одну поділку. Вісь рівня та нормаль ОN нахиляться на кут τ і займуть положення Н′ –Н′ і ОN′ відповідно. Тоді
= 
, звідки 
, (4.1) де 
=2 мм – інтервал між штрихами шкали ампули, 
. Кут 
, на який нахилиться вісь рівня, коли бульбашка переміститься на одну поділку шкали рівня, називають ціною поділки рівня.
Наприклад, якщо =20 
, радіус кривини складає
= 
20, 626 м.
Рівень тим точніше, чим більше радіус кривини. Ціна поділки рівня є мірою його чутливості. Чутливість рівня, коли бульбашка переміститься на величину, видиму оком. Загалом це здатність бульбашки рівня швидко і точно займати найвище положення в ампулі. Прийнято, що чутливість рівня коливається у межах 0, 15 – 0, 04 і залежить від довжини бульбашки, якості шліфування ампули, температури, діаметра ампули тощо. Залежно від вимог точності діаметр ампули може бути здебільшого 7, 5 – 14 мм, а довжина – 23 – 125 мм. Точність та чутливість рівня істотно залежать від температури. У результаті зміни температури пари рідини, що наповнюють ампулу, досить легко переходять із стану газоподібного у рідкий і навпаки. Довжина бульбашки змінюється і це позначається на точності рівня. Щоб запобігти цьому і зробити довжину бульбашки незміною, в ампулу встановлюють скляну перегородку (рис. 4.2, а), що поділяє її на дві камери, але не з повним її перекриттям. Частина бульбашки при цьому залишиться у менший камері.
У разі необхідності, нахиляючи ампулу, перерозподіляють бульбашку з камери у камеру, регулюючи довжину бульбашки так, щоб вона залишилась незмінною.
З цією самою метою в ампулу вкладають скляну компенсаційну паличку (рис. 4.2, б) дещо коротшу від самої ампули.
Завдяки великій теплоємності скляної палички вдається досягти практично сталої температури рідини в ампулі і, як наслідок, незмінності довжини бульбашки.
Ампулу рівня встановлюють в оправу нерухомо, але так, щоб деформація оправи не впливала на ампулу.
Найпростіший спосіб закріплення ампули в оправі - гіпсом. Це застосовують для рівнів, що мають ціну поділки більше за 30″.
Для закріплення ампул рівнів з ціною поділки 20″ і менше, застосовують ковпачки з латуні або алюмінієвих сплавів, які одягають на ампулу з двох кінців і фіксують на неї клеєм або лаком.
Ковпачки щільно притискають до оправи. Один кінець оправи з`єднають з корпусом приладу шарнірно, а інший, виконаний у вигляді хвостовика, з`єднають з корпусом через юстувальний пристрій, наприклад гвинт.
Рис. 4.2. Способи закріплення рівня в оправі: а – гіпсом, 1 – оправа, 2 – ампула, 3 – гіпс; б – за допомогою ковпачків, 1 – оправа, 2 – ампула, 3 – ковпачки. 
Рис. 4.3. Ампула реверсивного рівня.
На рис.4.2, а показано закріплення ампули в оправі гіпсом, а на рис.4.2, б – за допомогою ковпачків.
Рівні, що встановлені на геодезичних приладах, дають змогу виконувати різноманітні дії, що пов’язані з експлуатацію приладу; приводити у прямовисне положення його вертикальні осі (наприклад, рівень алідади горизонтального круга теодоліта); контролювати положення індексу алідади вертикального круга відносно прямовисного напрямку (рівень вертикального круга); приводити візирну вісь зорової труби в горизонтальне положення, коли рівень встановлено на трубі. Рівні вертикальних кругів теодолітів і нівелірів є контактними, в яких приведення бульбашки до середини виконують, суміщаючи зображення її кінців у спеціальному оптичному пристрої (рис.4.4)
Над рівнем розташовують систему призм, розміщених так, що до кожного її блоку потрапляє зображення половини кінця бульбашки рівня. Половина протилежних кінців бульбашки
Рис. 4.4. Передавання зображення кінців бульбашки контактного рівня у поле зору зорової труби суміщаються так, щоб їх було видно одночасно і поруч. Під час будь – якого довільного положення бульбашки зображення її кінців розташовуються як завгодно, а коли бульбашка на середині ампули, кінці її виглядають суміщеними такими, що контактують один з одним. Контактні рівні дають можливість з більшою точністю встановлювати бульбашку рівня у нуль – пункт. 
Рис.4.5. Сферичний рівень: 1 – оправа, 2 – ампула, 3 – гіпс.
У сферичних рівнів ампулою є циліндрична посудина, верхня внутрішня поверхня якої шліфована як сфера (рис.4.5). Бульбашка сферичного рівня має форму кола діаметром декілька міліметрів.
На зовнішній верхній поверхні ампули нанесена шкала у вигляді концентричних кіл, центром яких є нуль – пункт рівня. Вісь сферичного рівня – нормаль до внутрішньої сферичної поверхні рівня, що проходить через його нуль – пункт. Коли бульбашка у нуль – пункті. тоді вісь рівня прямовисна. Ампулу сферичного рівня встановлюють і закріплюють у металевій оправі, яка має три виправні гвинти.
Сферичні рівні невисокої точності – ціна поділки рідко менше за 8′. Вони призначені для грубого приведення у горизонтальне положення площин та у прямовисне положення осей приладів.
Проте вони мають перевагу над циліндричними рівнями у тому, що бульбашку приводять до середини в одному положенні рівня, що дає змогу виконувати цю операцію швидші.
4.2.Випробування рідинних рівнів.
Випробування рідинних рівнів найчастіше має на меті визначення ціни поділки шкали рівня та його чутливості.
4.2.1. Визначення ціни поділки рівня за допомогою нівелірної рейки.
Цей спосіб застосовують для дослідження рівнів, які закріплені на зорових трубах теодолітів і нівелірів.
Порядок визначення ціни поділки рівня такий.
Прилад встановлюють на віддалі L = 20 -50 м від прямовисно встановленої рейки так, щоб один з підіймальних гвинтів підставки був у створі з рейкою (рис.4.6). Прилад приводять у робоче положення і встановлюють бульбашку рівня на середині. Обертають підіймальний гвинт, розташований у створі з рейкою, або елеваційний гвинт,
Рис.4.6. Схема визначення ціни поділки рівня за допомогою рейки: 1- е положення бульбашки рівня (відлік 
); 2- е положення бульбашки рівня (відлік 
).
і переміщають бульбашку рівня до одного з країв його шкали. Фіксують по ній відлік кінця бульбашки, наприклад 
(положення 1 на рис 4.6). Одночасно з цим відлічують по рейці 
.
Потім нахиляють зорову трубу за допомогою згаданих гвинтів у протилежному напрямку, переміщають бульбашку рівня до другого краю шкали і відлічують по неї тим самим кінцем бульбашки, наприклад 
(положення 2 рис.4.6). Одночасно фіксують по рейці відлік 
. Ціну поділки рівня визначають із виразу 
= 
, (4.2)
де 
- кількість поділок, які пройшла бульбашка під час переміщення від одного краю шкали до іншого.
Приклад визначення ціни поділки рівня нівеліра наведено в табл..4.1. Таблиця 4.1.
| № прийому; віддаль до рейки | Від ліки по рейці | Відлікові по кінцях бульбашки рівня | а= 0, 5(Л + П);  +  =n
| |||
| Л | П | |||||
| 1 прийом L =37, 80 м | 1828 1812 h =16 мм | -5, 5 -1, 3 -4, 2 | +2, 3 +6, 5 -4, 2 |  = -1, 6  +2, 6 n = 4, 2
| ||
| 2 прийом L =31, 04 м | 1729 1716 h =13 мм | -6, 1 -1, 6 -4, 5 | +1, 9 +6, 3 -4, 4 | = -2, 1 +2, 4 n = 4, 5
| ||
Розрахунок ціни поділки рівня:
 =  20, 8 ;  =19, 2   =0, 5 ( +  ) = 0, 5 (20, 8  + 19, 2)= 20, 0 .
|
Нульовий штрих шкали ампули рівня збігається з її серединою, тому відлікові ліворуч від нуль - пункту мають позначку – мінус, а праворуч – позначку плюс.
Нівелір, що приведений у робоче положення, підіймальним гвинтом, розташованим у створі з рейкою, нахиляють прилад, переміщаючи бульбашку спочатку ліворуч від нуль – пункту на декілька поділок. Відлічують по кінцях бульбашки: лівий 
= -5, 5, правий 
=+ 2, 3 і по рейці = 1828 мм. Тим самим гвинтом нахиляють прилад у другий бік, переміщаючи бульбашку рівня у протилежному напрямку, наприклад праворуч від нуль – пункту, відлічують по кінцях бульбашки: лівий 
= - 1, 3, правий 
=+ 6, 5 і по рейці = 1812 мм. Переміщення бульбашки визначають, як 
= 
+4, 2 діл. і = 
+4, 2 діл. Проте спочатку треба визначити переміщення середини бульбашки рівня відносно нуль – пункту, як 
=0, 5(
+ 
) діл. і 
= 0, 5(
+ 
) діл, а потім переміщення її між двома установками 
+ 
= nділ. Ціну поділки рівня 
визначають за формулою (4.2). Другий прийом виконують після зміни віддалі від приладу до рейки. Цину поділки рівня визначають як середнє з двох прийомів.
4.2.2. Визначення ціни поділки рівня способом повернення алідади довкола нахиленої осі теодоліту. Цей спосіб називається способом Комстока і застосовується при визначенні ціни поділки рівнів точних і високоточних теодолітів. Суть способу складається в установленні залежності між кутом нахилу площини лімба – υ і кутом нахилу осі вивіреного рівня 
та 
при двох положеннях алідади 
та 
. Порядок визначення наступний. Теодоліт встановлюють на тверду основу стійко, щоб один із підіймальних гвинтів підставки був спрямований на добре видимий предмет. Далі робимо перевірку дослідного рівня, старанно досягаючи перпендикулярності його осі до осі обертання теодоліту. Наводимо зорову трубу на віддалений предмет і робимо відлік 
по вертикальному кругу. Обертаємо навідний гвинт труби, нахиляємо її на обраний кут υ і робимо відлік 
по вертикальному кругу, який повинний дорівнювати
= + υ. (4.3)
Кут υ приймається для точних теодолітів в межах 20′ - 1°. Далі діючі переднім підіймальним гвинтом, знову наводимо зорову трубу на той же самий предмет, схиляємо площину лімба і вертикальну вісь теодоліта на кут υ.
Обертаємо алідаду і установлюємо бульбашку рівня в крайнє положення ампули. Відлічуємо по шкалі рівня по обох кінцях бульбашки і 
і по горизонтальному кругу 
Знову обертаємо алідаду і зміщаємо до іншого кінця ампули, відлічуємо по кінцях бульбашки і і по горизонтальному кругу . Ціну поділки рівня 
визначаємо за формулою
= 
, (4.4)
де 
= - - різниця відлікові по горизонтальному кругу; 
- число поділок, на які перемістилася бульбашка з першого положення в друге; υ – (20′ - 1°) – кут нахилу площини лімба, який в розрахунку підставляють у секундах; 
= 206265″.
Потім спостереження повторюємо при іншому положенні алідади, повертаючи іі на 180° довкола вертикальної осі теодоліта.
Приклад запису спостережень і визначення наведено в табл.4.2.
Таблиця 4.2.
| № при йо ма | 1 положення алідади | 2 положення алідади | ||||||
| Відлік | Відлік | |||||||
| По рівню, діл. | По горизонтальному кругу | По рівню, діл | По горизонтальному кругу | |||||
| 
| 0.5  )
| 
| 
| 0.5 )
| |||
| 2, 2 | -0, 3 | 0, 95 | 105°30′ 21″ | 0, 2 | -2, 4 | -1, 1 | 107°04′ 33″ | |
| 2, 3 | -0, 2 | 1, 05 | 285°30′ 52″ | 0, 3 | -2, 2 | -0, 95 | 1287°05′ 12″ | |
Від ліки по вертикальному кругу  = 178°31′ 25″; υ = 20′; = 178°11′ 25″
|
= 0, 95 + 1, 1 = 2, 05. 
1, 05 + 0, 95 = 2, 0.
= 107°04′ 33″ - 105°30′ 21″ = 1°34′ 12″.
= 287°05′ 12″ - 285°30′ 52″ = 1°34′ 20″.
= 
= 15, 9″. 
= 
= 16, 3″.
= 0, 5 ( + 
) = 0, 5 (15, 9 + 16, 3) = 16, 1″.
Нормативне значення ціни поділки дорівнює 15″.
4.3. Компенсатори нахилу.
Сьогодні геодезичні прилади з рівнями поступилися само установчим приладам. В них використовується пристрій за назвою - компенсатор нахилу. Прилад приводиться у робочий стан за допомогою лише установчого сферичного рівня, а лінія візування установлюється горизонтально, або вертикально автоматично за допомогою компенсатора нахилу.
4.3.1. Принцип компенсації нахилу. Класифікація компенсаторів.
Для того, щоб горизонтальний промінь при нахилені зорової труби проходів через горизонтальну нитку сітки ниток, необхідно перемістити перехрестя сітки ниток з положення С у положення 
(рис.4.7), або змінити напрямок візирного променя так щоб він перетнув горизонтальну нитку сітки ниток (рис.4.8, рис.4.9).
Рис. 4.7. Положення горизонтального променя у нахиленій зоровій трубі: 1 – горизонтальний промінь.
Рис. 4.8. Компенсація нахилу зорової труби переміщенням сітки ниток: 1 – горизонтальний промінь. 
Рис. 4.9.. Компенсація нахилу зорової труби відхиленнями візирної осі: 1 – горизонтальний промінь.
Переміщення сітки ниток або зміщення візирного променя здійснюють автоматично за допомогою розташованого у точці К пристрою – компенсатора нахилу. В обох випадках сітка ниток або візирний промінь переміщаються на величину ∆, яка дорівнює (рис.4.8 і 4.9).
∆ = 
S 
. (4.5) Компенсатор - К розташовують у середині зорової труби, тому він матиме не великі розміри та масу. Загалом компенсатор – це пристрій, який змінює положення лінії візування, зокрема встановлює її горизонтально. Компенсатор містить рухомий елемент, який займає певне положення під дією сили тяжіння, нерухомий оптичний елемент (призму) і пристрій демпфування повітряного, магнето - індуктивного або рідинного способу дії. Залежно від типу рухомого елементу компенсатора умовно поділяють на механічні, оптико – механічні і рідинні. Оптико – механічні компенсатори (маятникові) застосовують найчастіше в геодезичних приладах, вони мають вільно підвищені дзеркала, призми або лінзи. Простими та поширеними є компенсатори, в яких використовують вільно підвищені з можливістю погойдування плоскі дзеркала. Відомо, що під час повороту плоского дзеркала на кут γ, відбитий промінь повертається відносно початкового напря мку на кут 2γ.
Рис. 4.10. Схема компенсатора із дзеркалом, що коливається: 1 – положення дзеркала, коли зорова труба горизонтальна; 2 - положення дзеркала, коли візирна вісь зорової труби нахилена.
Якщо дзеркало як маятник має постійний кут нахилу до горизонту φ, воно по суті має компенсатор, в якому фокусна віддаль об’єктива f = 2S а кутове збільшення компенсатора n = f / S = 2 (рис.4.10).
4.3.2. Оптико - механічні компенсатори.
Одним із прикладів роботи компенсатора є оптико - механічна схема нівеліра Н3К (рис.4.11).
На нитках, що перехрещуються, підвішена призма. В точках А і В нитки підвішування закріплені до тримача рухомої прямокутної призми. Кутове збільшення компенсатора n =3.
Повної компенсації досягають, підбираючи оптимальні розміри 
і S (рис.4.11), рахуючи еквівалентну фокусну віддаль f. Коливання підвішеної призми гальмує демпфер повітряного способу дії.
Рис.4.11. Оптико – механічна схема нівеліра Н-3К з компенсатором з призмою: 1 – об’єктив, фокусу вальний компонент, 3 – призма компенсатор, 4 – берилові нитки підвішування; 5 – призма; 6 – сітка ниток; 7 – окуляр, 8 - демпфер повітряного типу дії.
. 4.3.3.Дослідження компенсатора нахилу нівеліра.
Розглянемо польові випробування компенсаторів нахилу само - установчих нівелірів.
Вони виконуються з метою установити діапазон дії компенсатора, його чутливість та похибку компенсації кутів нахилу.
Діапазон дії компенсатора – це максимально номінальний кут нахилу вертикальної осі приладу, який не збільшує нормовану для цього типу компенсатора похибку само установлення лінії візування.
У польових умовах похибку компенсації кутів нахилу визначають порівнянням виміряного перевищення між двома точками за різнойменних однакових кутах поздовжнього і поперечного нахилу осі обертання нівеліра.
Для нівелірів, призначених для нівелювання I i II класу (високоточні прилади), дослідження виконують, коли віддалі між рейками становлять
10, 50 і 100м.
Для нівелірів, призначених для нівелювання III i IV класів (точні прилади) – віддалі між рейками становлять
50, 100 і 140 м.
Положення бульбашки сферичного рівня нівеліра при випробуванні показано в табл. 4. 3.
Таблиця 4.3.
| № дій | Вимірювання перевищень. | Положення бульбашки рівня. |
| Бульбашка рівня в нуль – пункті (γ = 0). | Бульбашка у центрі ампули. | |
| Поздовжній нахил осі обертання (об`єктив догори) на кут(+ γ). | Між кругами ампули в напряму об`єктива. | |
| Поздовжній нахил осі обертання (об`актив донизу) на кут(- γ). | Між кругами ампули в напряму окуляра. | |
| Поперечний нахил на кут (+ γ). | Між кругами ампули ліворуч від напряму окуляр - об`актив. | |
| Поперечний нахил на кут (+ γ). | Між кругами ампули праворуч від напряму окуляр - об`актив. |
Дані випробування компенсатора нахилу нівеліра Н3К.
4.3.4.Порядок визначення діапазону дії компенсатора нахилу.
Спочатку на віддалі між рейками 50 м нівелір встановлюють у створі двох рейок посередині між ними так, щоб один із підіймальних гвинтів був у створі рейок, які встановлюють у рейко - тримачах. Нівелір приводять в робочий стан, установлюють бульбашку рівня у нуль – пункт (положення 1 табл.4.3) і вимірюють перевищення між точками встановлення рейок. Поздовжні нахили нівеліра (положення бульбашки 2 і 3 табл.4.3) встановлюють двома іншими підіймальними гвинтами. Вимірювання виконують серіями, загальна кількість яких дорівнює п`яти. Висоту приладу змінюють поперед кожної серії.
В такий же послідовності роблять спостереження при віддалях 100 і 140 м.
Середні перевищення одержані при положеннях рівня 2, 3, 4 і 5 (табл.4.3) не повинні відрізнятися від середнього перевищення, яке визначене при положенні рівня 1 в нуль – пункті (табл.4.3) по всіх віддалях на 3 -5 мм при нівелюванні відповідно IV класу і технічного. Якщо розходження більше 5 мм, то нівелір необхідно юстувати у майстерні. У процесі полових робіт похибки за декомпенсацію визначають також періодично через кожні 2 – 3 місяця на віддалі 100 м.
4.4. Компенсатор вертикального круга теодоліта.
Теодоліти, які обладнані компенсаторами нахилу на вертикальному крузі мають значну перевагу перед теодолітами з рівнем вертикального круга. Перевага перших очевидна. Спостерігачеві не потрібно установлювати бульбашку рівня на середину щоб відлічити вертикальний круг.
Принцип дії компенсаторів вертикальних кругів такий же самий, як і компенсаторів нівелірів. Елемент підвішування оптичної деталі або системи займає прямовисне положення, компенсуючи невеликі кути відхилення від нього вертикальної осі приладу. Компенсатор автоматично приводить місце нуля вертикального круга до нуля. На рис.4.12 подано принципову схему дії компенсатора вертикального круга теодолітів 3Т2КП і 3Т5КП (УОМЗ РФ). Головним елементом компенсатора є призма П з дахом А к Р – 90. Така призма зміщує зображення у бік, протилежний до напрямку її руху на величину вдвічі більшу від зміщення самої призми. Цю властивість призми використовують для компенсації відхилення вертикальної осі теодоліта від прямовисного положення. 
Рис.4.12. Схема дії компенсатора теодолітів типу 3Т2КП і 3Т5КП: а – вертикальна вісь приладу прямовисна; б - вертикальна вісь приладу нахилена на кут γ.
На рис. 4.12 позначено: 1 – гнучко вий елемент підвішування; 
кут відхилення пружного маятника від прямовисного положення; γ – кут нахилу вертикальної осі приладу; 2 – демпфер повітряного типу.
Похибка компенсації не перевищує 2 -1″. Демпфер 2 має повітряний тип дії. Час гасіння коливань не перебільшує 2″.
4.5. Випробування роботи компенсатора вертикального круга.
Метою випробування є визначення діапазону роботи компенсатора при якому він забезпечує правильний відлік по вертикальному кругу.
4.5.1. Визначення діапазону роботи компенсатора по напрямку лінії візування.
Випробування проводимо у наступному порядку. Встановлюємо прилад на штатив так, щоб лінія двох підіймальних гвинтів підставки була перпендикулярна до лінії візування на добре видиму ціль. Старанно приводимо вісь обертання теодоліта у прямовисне положення, наводимо зорову трубу на ціль і беремо відлік N по вертикальному кругу.
За допомогою навідного гвинта труби установлюємо на вертикальному крузі відлік, рівний N +1′. При цьому зображення цілі зійде з центру сітки ниток. Повертаємо підіймальний гвинт, розташований по напряму лінії візування, суміщаємо зображення цілі з центром сітки ниток. Таким чином нахиляємо вісь обертання теодоліта на кут рівний 1′. Беремо відлік по вертикальному кругу 
.
Далі послідовно установлюємо навідним гвинтом труби на вертикальному крузі відлік рівний 
1′, кожного разу суміщаємо поворотом підіймального гвинта підставки зображення цілі з центром сітки ниток і беремо від ліки по вертикальному кругу 
.
Ці дії повторюємо до тих пір, поки відлік по вертикальному кругу не будуть відрізнятися на 1 - 2′ від початкового відліку .
Після цього знову приводимо вісь обертання теодоліта у прямовисне положення і виконуємо другу серію спостережень, схиляючи вісь обертання приладу у протилежний напрямок, тобто установлюємо кожного разу навідним гвинтом на вертикальному крузі відлік рівний N -1′.
Потім переводимо трубу через зеніт і повторюємо дві серії спостережень при іншому положенні круга.
4.5.2. Визначення впливу бокового нахилу теодоліта на точність роботи компенсатора.
Порядок визначення такий.
Встановлюємо теодоліт на штативі з рахунком, щоб один із підіймальних гвинтів розташувався у напрямку візирної цілі і приводимо вісь обертання теодоліта в прямовисне положення. Наводимо трубу на першу візирну ціль і беремо відлік N по вертикальному кругу.
Обертаємо алідаду горизонтального круга на 90° і наводимо трубу на другу чітку ціль, беремо відлік по вертикальному кругу 
.
За допомогою навідного гвинта зорової труби установлюємо на вертикальному крузі відлік рівний 
.
Зображення при цьому другої цілі зміститься.
Обертаннями одного із підіймальних гвинтів, розташованих по напрямку лінії візування, суміщаємо зображення другої точки з центром сітки ниток, тобто схиляємо вісь обертання теодоліту в бічному напрямку на кут рівний 
.
Обертаємо алідаду до початкового напрямку і наводимо трубу на першу точку, відлічуємо по вертикальному кругу 
.
Далі вказані дії повторюємо декілька разів, послідовно установлюючи на вертикальному крузі при візуванні на другу точку відлік рівний 
1′ до тих пір, коли відлік по вертикальному кругу при наведенні труби на першу точку не буде відрізнятися на 1 -2′ від значення початкового відліку N.
Після цього знову приводимо вісь обертання теодоліта в прямовисне положення і виконуємо другу серію спостережень, нахиляючи вісь обертання теодоліта у протилежну сторону, тобто встановлюємо при візуванні на другу точку відлік 
1′.
Приклад визначення впливу бокового нахилу теодоліта наведено у табл.4.4.
Таблиця 4.4. Випробування компенсатора теодоліта 3Т5КП № 3443.
| № серії | № спо- стережен-ня | Нахил осі ′ | Відлік по вертикальному кругу | ||||||||
| К П | КЛ | ||||||||||
| ° | ′ | v | 100 
| ° | ′ | v | 100 
| ||||
| 1 2 3 4 5 6 | 0 1 2 3 4 5 | 56, 8 56, 6 56, 8 56, 6 56, 7 56, 8 | 0, 1 -0, 1 0, 1 -0, 1 0 0.1 | 1 1 1 1 0 1 | 03, 503, 403, 603, 403, 603, 5 | 0 -0, 1 0, 1 -0, 1 0, 1 0 | 1 1 1 1 1 1 | ||||
| 1 2 3 4 5 | 0 -1 -2 -3 -4 | 56, 7 56, 6 56, 8 56, 7 56, 7 | 0 -0.1 0, 1 0 0 | 0 1 1 0 0 | 03, 603, 603, 503, 403, 5 | 0, 1 0, 1 0 - 0, 1 0 | 1 1 1 1 1 | ||||
| 100 Σ =
| 7.0 | 100 Σ  =
| 7.0 | ||||||||
Примітка до таблиці 4.4:
1. Зміна відліку по вертикальному кругу робиться при нахилі теодоліта на кут більше +6′ - це перша серія і на кут (- 5′) - це друга серія, тобто межа контролю роботи компенсатора склала нахил ±5.
2. Сусідні відлікові із спостережень 1 і 2 серій дорівнюють: КП =179°56, 7′ і КЛ =0°03, 5′, кількість спостережень n= 22.
3. Середня квадратична похибка визначення діапазону роботи компенсатора склала
= 
= 0, 08′.
4.6.Порядок виконання лабораторної роботи.
1. Нарисуйте схему (або надрукуйте ксерокопію) циліндричних і сферичного рівнів та способи їх закріплення в оправі теодоліта. Опішите конструкцію цих рівнів.
2. Опишіть принцип компенсації нахилу осі нівеліра компенсатором.
3. Нарисуйте оптико – механічну схему компенсатора нівеліра Н3К або надрукуйте його ксерокопію. Опішите цю схему.
4. Визначите ціну поділки рівня теодоліта 3Т2КП.
5. Визначите діапазон роботи компенсатора вертикального круга теодоліта 3Т2КП по напрямку лінії візування на ціль.
6. Дайте висновок про роботу циліндричного і сферичного рівнів та про діапазон роботи компенсатора вертикального круга теодоліта 3Т2КП.
4.7. Контрольні запитання.
1. Як класифікують рідинні рівні за формою і точністю?
2. Що таке ціна поділки рівня і як її визначають?
3. Які конструктивні елементи використовують для збереження точності і чутливості рідинного рівня в залежності від зміни температури?
4. Розповість про порядок визначення ціни поділки рівня нівеліра?
5. Що являє собою компенсатор нахилу візирної осі приладу, з яких елементів він складається?
6. Який порядок випробування компенсатора нахилу нівеліра Н3К?
7. Як визначають діапазон роботи компенсатора вертикального круга теодоліта 3Т2КП?
8. Як визначають вплив бокового нахилу теодоліта на точність роботи компенсатора вертикального круга?
|
|