Структура тіньової економіки та види організованої злочинної діяльності

До структури тіньової економіки входить:

а) контрабанда, нелегальні азартні ігри, нелегальна торгівля наркотиками, проституція, шахрайство, крадіжки, привласнення виданих під розписку грошей;

б) приховані рентні доходи, прихована зайнятість, робота без ліцензій, нелегальне проживання іноземців, зайнятість пенсіонерів та осіб, що отримують соціальну допомогу з безробіття;

в) приховування угод, " чайові", самозайнятість;

г) бартер товарів та послуг;

д) садівництво, городництво, продаж продукції домашнього або кустарного виробництва [1, с. 34].

За сферою діяльності до тіньової економіки різні автори відносять різні види діяльності. Одні вважають, що тіньова економіка охоплює насамперед кримінальну діяльність; інші думають, що тіньова економіка як особливий сектор утворюється тими, хто ухиляється від сплати податків. У Німеччині до тіньової економіки спочатку зараховували лише фінансові таємні угоди.

В ООН фахівці, що займаються національними рахунками, тіньову економіку поділяють на три види діяльності: приховану (або тіньову), неформальну (або неофіційну) й нелегальну. Прихована діяльність характеризує дозволену законом працю, що офіційно не оголошується або її результати занижуються з метою від схоронення від уплати податків. Неформальна діє на законній підставі й націлена на виробництво товарів і послуг для задоволення власних потреб домашніх господарств (наприклад, власними силами індивідуальне будівництво). Нелегальна — це діяльність, що здійснюється найманими робітниками без юридичного оформлення договору.

У структурі тіньової економіки зазвичай виділяють три види діяльності. Неофіційна економіка охоплює легальні види діяльності, пов'язані з виробництвом товарів і послуг, які не фіксуються офіційною статистикою. Така діяльність значного поширення набула в сфері послуг (ремонт квартир; надання житла в курортній місцевості; підготовка учнів для вступу у вищі навчальні заклади, що здійснюється приватно, без юридичного оформлення договорів та ін.). При цьому одержувачі доходів приховують їх від оподатковування.

Фіктивна економіка - це діяльність, пов'язана з одержанням обґрунтованих вигід суб'єктами господарювання. Сюди відносять:

приписки, що здійснюють керівники підприємств у державно-му секторі економіки;

хабарництво;

шахрайські способи одержання грошей.

Підпільна економіка — це заборонені законом види економічноїдіяльності. До їхнього числа відносять:

незаконне виробництво й збут товарів і послуг;

виробництво зброї, наркотиків, контрабанду;

діяльність осіб, що не мають юридичного права займатисяцим видом діяльності (лікарі, адвокати, які практикують безліцензії).

Всю тіньову економіку щодо зв'язку з виробництвом можна поділити на дві частини: та, що пов'язана з виробництвом товарів і послуг, і та, що функціонує в сфері перерозподілу товарів і послуг, створених поза цією сферою.

Відповідно до видів тіньової економіки можна виділити три гру-пи її суб'єктів.

Перша група містить найбільш кримінальні елементи тіньової економіки: торговців наркотиками та зброєю, бандитів, грабіжників, найманих вбивців. Сюди ж можна віднести корумпованих представників органів влади, що беруть хабарі, торгують державними посадами й інтересами. За різними оцінками на частку діяльності цих суб'єктів припадає від 5 до 25% всієї тіньової економіки.

Друга група складається в основному з тіньовиків господарників.До їхнього числа можна віднести підприємців, комерсантів, банкірів, промисловців й аграріїв, дрібних і середніх бізнесменів, включаючи «човників» (організаторів власної справи). «Човники» становлять величезну армію. За даними МВС України, в 1996 р. вони здійснили30 млн рейсів у зарубіжні країни. Якщо припустити, що кожний з нихзробив за рік у середньому по три поїздки, то загальна кількість «чов-ників» становить приблизно 10 млн [5]. Після 1998 р. «човниковий» бізнес різко скоротився. Тепер більша частина товарів, які закупову-ють «човники», надходить в Україну через легальних перевізників і на кордоні проходить стандартні процедури «розтаможування». Цягрупа суб'єктів змушена йти в «тінь» головним чином тому, що витрати при їхній діяльності з існуючими правилами й законами еко-номічної гри перевищують відповідні вигоди й доходи.

Третя група - це наймані робітники як фізичної, так і розумової праці. До них можуть приєднуватися як дрібні, так і середні державні службовці, доходи яких, за існуючими даними, до 60% становлять х-барі. У цієї категорії осіб нефіксована діяльність є другорядною (неформальною) зайнятістю.