Транснаціональна організована злочинність як соціальна і правова проблема

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

17. Соціально-психологічна основа формування і функціонування транснаціональних злочинних організацій.

Причини об'єднання декількох осіб у злочинну орг:

• конфліктогенна стратифікація через значну різницю між матеріальним становищем різних соціальних прошарків;

• втрата моральності, духовних цінностей, виникнення стереотипів, які виправдовують будь-які засоби для досягнення мети, зокрема аморальні й протиправні.

а) неможливість вчинити злочин самому чи складність його одноосібної реалізації;

б) особисті неформальні зв'язки і стосунки учасників у минулому за наявності антисуспільної спрямованості одного чи декількох із них;

в) спільність інтересів та соціальних установок учасників групи;

г) цілеспрямований вплив осіб, які мають анти суспільну спрямованість та/чи злочинний досвід.

Узагальнення матеріалів літературних першоджерел та практики діяльності правоохоронних органів дозволяє виділити наступні закономірності функціонування злочинних груп:

1) добровільність об'єднання учасників для здійснення злочинної діяльності. Вона безсумнівна навіть у випадках, коли окремі особи залучаються за допомогою психологічного тиску, втягуються в групу проти їх волі, оскільки рішення про свою участь чи неучасть, в результаті, приймається людиною свідомо і самостійно.

2) розвиток групи від простого об'єднання двох чи більше осіб для вчинення одиничного злочину (ситуативні та тимчасові групи) до більш складних І організованих форм злочинних об'єднань, діяльність яких стає все більш цілеспрямованою, утаємниченою, жорстокою. При тривалому успішному функціонуванні тенденція посилення організованості та набуття соціально небезпечних форм стає невідворотною;

3) удосконалення функціонально-психологічної структури: склад учасників стабілізується, визначається злочинна спеціалізація (злочинні плани та об'єкти злочинних домагань). Із завершенням інтеграційних процесів в злочинній групі встановлюється жорстка внутрішня організація та система взаємних зобов'язань; чітко розподіляються функції і ролі, причому останні набувають стандартизованого та знеособленого вигляду; визначається система норм і правил поведінки як безпосередньо в процесі групової життєдіяльності, так і поза її межами.

На певному етапі розвитку в організаційній структурі групи з'являється лідер, який очолює ієрархію " домінування - підлеглість".

Нижче в груповій структурі знаходяться відповідальні виконавці - керівники окремих підгруп чи при виконанні окремих операцій, що, як правило, мають злочинний досвід та певні організаторські здібності. Підлегле становище в групі обіймають виконавці, які спеціалізуються на окремих діях та операціях, реалізую чи лише частину загального групового плану.

4) поступова заміна емоційних стосунків між учасниками на суто функціонально-ділови що базуються на спільній злочинній діяльності. Значення відносин симпатії, дружніх і навіть родинних стосунків поступово зменшується, а інколи - повністю відсутнє. Це забезпечує упорядкування, жорсткість функціональних зв'язків, сприяє консолідації групи та узгодженості дій П учасників;

5) значимою ознакою злочинної групи (і умовою її виникнення) є вимушена відособленість, замкнутість щодо інших людей та соціального середовища. Це проявляється різною мірою, але чим вищий рівень її організованості та більш небезпечна групова злочинна діяльність, тим сильніше прагнення до відособлення та ізоляції. Відповідно оптимізується (мінімізується) кількість учасників до обсягу, необхідного для вчинення злочинів. Так, за статистичними даними групи, з корисливою спрямованістю складаються Із двох-трьох осіб, корисливо-насильницькі - більш численні, що зумовлюється необхідністю застосування психічного І фізичного насильства для подолання опору потенційного потерпілого.

6) розвиток групи супроводжується територіальним розповсюдженням злочинної діяльності, розширенням сфер впливу (мікрорайон - район - місто - область - регіон) та виникненням суперництва з іншими групами, що з часом призводить до їх перерозподілу.

18. Особливості структури транснаціональних злочинних організацій.

Структурна особливість організації суб’єктів ТОЗ. Це високо організовані, згуртовані злочинні організації, що функціонують на довгостроковій основі. Вони здатні безупинно перетворюватися із гнучких організацій однієї мережі на усталені корпоративні структури, а також органічно поєднувати в собі жорстко структуровані елементи управління в центрі з більш розмитою та гнучкою системою взаємин на більш низьких рівнях. Така структура дозволяє забезпечувати надійну ізоляцію керівної ланки від виконавців і в такий спосіб максимально знижувати ризик викриття для лідерів, що робить організацію мінімально уразливою для протидії, оскільки джерело кримінальної активності в будь-яких ситуаціях максимально захищене самим способом організації співтовариства.

Місце і роль злочинного угруповання в системі організованої злочинності визначає, насамперед, ступінь його організованості. Так, на найнижчому рівні знаходяться окремі злочинці та злочинні групи з відносно невизначеною структурою, найчастіше з перемінним складом учасників, що спеціалізуються на окремих видах злочинів (кишенькові злодії, шахраї, дрібні торговці наркотиками тощо). " Поділ праці" між такими групами точно визначений, вони мають свого " координатора" та " захисника", користуються послугами скупника і мережею навідників.

На наступному рівні розташовуються злочинні групи з вираженою структурою і постійним складом учасників, серед яких чималий відсоток раніше засуджених та осіб Із кримінальним досвідом. Сфера діяльності груп цього типу груп набагато ширша, вони використовують корумповані зв'язки з державним апаратом і правоохоронною системою, а також примушують до співробітництва деяку частину населення.

Вищий рівень представлений високоорганізованими співтовариствами типу синдикату. Вони мають добре розвинену і стабільну ієрархічну структуру, де члени групи наділені чітко визначеними ролями та функціями, а злочини ретельно плануються І готуються; важливим аспектом групової життєдіяльності є налагодження міжрегіональних 1 міжнародних злочинних зв'язків. У таких групах установлюється тверда дисципліна серед членів, що підтримується оперативно-діючим набором санкцій до порушників норм і правил; високий рівень конспірації і протидії правоохоронним органам (залякування чи фізичне знищення свідків, підкуп та шантаж державних службовців вплив на співробітників, які проводять розслідування злочинів, та суддів).

О.І.Гуров виділяє три рівні — примітивний, середній та високий. До примітивного рівня він відносить групи з простою структурою: «ватажок — учасники». Кількісний склад таких груп коливається у межах від трьох до десяти чоловік. Коруп-ційні контакти для них є рідкісними, їх члени переважно вчиняють крадіжки, грабежі, розбої, шахрайство.

Середній рівень становлять угруповання, що є ніби перехідною ланкою між вказаними вище групами та більш досконалими злочинними утвореннями. В них має місце виділення окремих підрозділів - бойовиків, розвідників, виконавців, охоронців. Як правило, ці угруповання мають корупційні зв´ язки з чиновниками органів влади та управління.

Високий рівень утворюють кримінальні організації з мереживною (сітьовою) структурою, які мають дві та більше ланок управління, їх характеризує наявність матеріальної бази (спільних грошових фондів, банківських рахунків, нерухомості); легального прикриття у вигляді зареєстрованих фондів, спільних підприємств, кооперативів, ресторанів тощо; колегіального органу управління, утворюваного групою осіб (радою), майже рівних за своїм статусом; функціонально-ієрархічної побудови з розподілом організації на окремі групи; міжрегіональних зв´ язків керівного ядра, охоронців, інформаційної служби, «контролерів» тощо; статуту у формі певних правил поведінки, традицій, «законів» та санкцій за їх порушення; специфічної мовної системи, зокрема жаргону; інформаційної бази, створюваної, зокрема, шляхом здійснення розвідки та контррозвідки; своїх людей в органах влади, судових та правоохоронних органах. Ці організації розподіляють між собою сфери впливу. Для них характерна спеціалізація злочинної діяльності.