Правонаступництво держав щодо державних боргів.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Державний борг означає будь-яке фінансове зобов'язання держави-попередника по відношенню до іншої держави, міжнародної організації або будь-якого іншого суб'єкта міжнародного права, що виникло відповідно до міжнародного права.

Перехід державних боргів спричиняє за собою припинення зобов'язань держави-попередника і виникнення зобов'язань держави-наступника щодо державних боргів, які переходять до держави-спадкоємниці. Датою переходу державних боргів є момент правонаступництва держав. Правонаступництво держав як таке не зачіпає прав і зобов'язань кредитора. Наприклад, після розпаду СРСР Російська Федерація як правонаступник Союзу РСР прийняла на себе зобов'язання про часткове врегулювання заборгованостей колишнього СРСР перед Фінляндської Республікою. В Угоді від 30 травня 1995 визначені умови реструктуризації заборгованості.

Коли частина території держави передається цією державою іншій державі, перехід державного боргу держави-попередниці до держави-наступникові регулюється угодою між ними. У разі відсутності такої угоди державний борг держави-попередника переходить до держави-наступникові у справедливій частці з урахуванням, зокрема, майна, прав та інтересів, які переходять до держави-наступникові в зв'язку з даним державним боргом.

Якщо держава-наступник є новою незалежною державою, ніякий державний борг держави-попередника не переходить до нової незалежної держави, якщо угода між ними не передбачає інше.

Коли дві або кілька держав об'єднуються і тим самим утворюють одну державу-наступника, державний борг держав-попередників переходить до держави-спадкоємниці.

Якщо ж держава розділяється і припиняє своє існування і частини території держави-попередника утворюють дві або кілька держав-наступників і якщо держави-наступники не домовилися інакше, державний борг держави-попередника переходить до держав-наступників в справедливих частках з урахуванням, зокрема, майна, прав та інтересів, які переходять до держави-наступникові в зв'язку з даним державним боргом. Наприклад, в 1905 р. Норвегія і Швеція відокремилися один від одного, кожна з них зберегла свій особистий обов'язок.

Питання правонаступництва України після розпаду СРСР.

Законі України від 12 вересня 1991 р. «Про правонаступництво». Відповідно до цього Закону:

— з моменту проголошення незалежності України вищим органом державної влади в Україні була її Верховна Рада;

— до прийняття нової Конституції України діяла Конституція У РСР;

— закони й інші акти УРСР діяли на території України за умови, якщо вони не суперечили законам України, прийнятим після проголошення незалежності України;

— органи держави, сформовані на основі Конституції УРСР, діяли до створення органів держави на основі Конституції України;

— державним кордоном України був її державний кордон у складі СРСР за станом на 16 липня 1990 року;

— Україна підтверджувала свої зобов’язання по міжнародних договорах, що були ратифіковані УРСР до проголошення незалежності України, і проголошувала себе правонаступницею прав і обов’язків по договорах СРСР, що не суперечать Конституції України й інтересам Республіки;

— Україна не несла відповідальності по кредитних договорах СРСР, що були підписані після 1 липня 1991 року без згоди України;

— усі громадяни СРСР, що постійно мешкали на момент проголошення незалежності України на її території, ставали громадянами України.