Мовні кліше для написання рецензії

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Як особлива текстова форма наукова рецензія виконує у науковому процесі притаманні їй функції:

- інформування, тобто ознайомлення з науковим твором (або кількома творами);

- оцінювання та осмислення у науковому соціумі певного наукового знання.

Учені вважають, що наукова рецензія за своїм сутнісним наповненням наближається до наукознавчого дослідження, встановлюючи критерії оцінки і систему вимог до наукового твору. З іншого боку, можлива також прагматична функція організації наукового спілкування, вироблення вербальних форм наукового етикету. Незаперечний і той факт, що рецензія здатна виконувати рекламну місію, якщо необхідно зацікавити потенційних читачів рецензованим твором[2].

Особливість рецензії полягає у вмінні спілкуватися, вести діалог (часто уявний) між рецензентом та автором твору, рецензентом і читачами. Нерідко автор рецензії виявляє свої особистісні цінності, він присутній як фахівець-аналітик чи полеміст, який із знанням справи оцінює первинний документ, висуває свої зауваження, подає поради, рекомендації, пропонує імпульси до наукового діалогу.

Відгук – стисла форма письмової оцінки виконаної роботи (курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатського чи докторського дослідження). Особливість відгуку, як правило, наукового керівника чи консультанта, полягає у підтвердженні готовності виконаної роботи до захисту, зосередженні уваги на найважливіших моментах та якості дослідження. Обсяг відгуку невеликий – 1–3 сторінки (3–5 сторінок для кандидатських і докторських дисертацій. Реквізити:

У разі потреби підпис засвідчується печаткою.

1.Особливості наукового стилю, його жанри, різновиди.

2.Охарактеризуйте мовностилістичні особливості та структуру наукових робіт (реферат, наукова стаття та інш.)

Практичне завдання для самостійної роботи:

Написати рецензію, відгук (за вибором) на наукову публікацію з професійної тематики

ЗагніткоА.П.; Данилюк І.Г.Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування, - Д,, 2004. – 154 с.

Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова – 4-евид., допов. – Х.: Торсінг, 2004. – 447 с.

Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн., 3- вид. – К.: Каравела, 2006.

Розд.6. Документ як основний вид писемного ділового мовлення. – стор.229-291.

Намакштанська І.Є, Семенова Л.П., Кровицька О.В. та інш. – Навчальний посібник з ділового мовлення. – Макіївка, 2001. 235 с.

Практичне заняття 6. Проблеми перекладу та редагування наукових текстів.

План: Форми і види перекладу. Буквальний, синхронний, реферативний, адекватний, анотацій ний, технічний, літературний та інші види перекладу. Калькування елементів близькоспоріднених мов. Вибір синонімів під час перекладу. Переклад термінів. Особливості редагування наукового тексту.

Мета: Активізувати увагу студентів до складних питань обробки (редагування та переклад при потребі) підготовлених текстів на рідній мові та перекладених з іноземних мов, підготувати до самостійної роботи в царині добору лексичних мовних одиниць та стилістичної обробки самостійно напрацьованого тексту.

Перекладознавство — самостійна галузь прикладної лінгвістики, присвячена найважливішим проблемам перекладу, вивченню теоретичних понять, використання сучасної термінології в перекладознавстві.

Вивчення перекладознавства полегшує розуміння мовних явищ при опануванні конкретних мов у контексті перекладознавчої науки.

Говорячи про переклад, потрібно згадати про лінгвістичні і нелінгвістичні аспекти перекладу.

Термін переклад багатозначний. З однієї сторони, він позначає діяльність, яка полягає в передачі змісту тексту (в широкому розумінні) на одній мові засобами іншої мови, а з іншої – самі результати цієї діяльності. Мова піде і про переклад-процес, і про переклад-результат. Наука про переклад включає декілька напрямків, серед яких виділимо: теорія перекладу, аналіз перекладу, методика навчання перекладу. Як і багато інших дисциплін прикладної лінгвістики, переклад по суті міждисциплінарний, що зв’язаний не лише з лінгвістикою, але і з літературознавством, когнітивними науками і культурною антропологією. Спробуємо сформулювати типологію «природного» перекладу, відстежимо його лінгвістичні проблеми.

Міждисциплінарність теорії перекладу і її практичних застосувань вказує на те, що переклад є не лише мовним, а і досить складним когнітивним феноменом. Перекладаючи з однієї мови на іншу, людина використовує як свої мовні знання і можливості, так і найрізноманітніші екстралінгвістичні знання (про фізичну природу світу, про суспільство і його культуру, про ситуації, за яких виник текст, що перекладається, і як буде сприйматися його переклад і таке інш.), до того ж етапи розуміння і синтезу тексту принципово відрізняються. Наявні декілька шляхів, які ведуть від тексту на «мові-джерелі» L1 до тексту на «мові-цілі» L2. Це відображає той факт, що переклад може здійснюватися з різною мірою проникнення в зміст тексту. Переклад на всьому шляху передбачає структурування деякого концептуального (понятійного) представлення змісту тексту, імовірно не залежного від особливостей вхідної і вихідної мов і враховує всю повноту знань, що в зв’язку з конкретним текстом можуть бути залучені перекладачем (або перекладацьким пристроєм) для максимально адекватної передачі його змісту на іншій мові. Тобто, повний переклад – це не підбір перекладних відповідностей, а максимально глибоке розуміння тексту плюс поява нового тексту на іншій мові, або, інакше, два послідовних переклади: спочатку на гіпотетичну концептуальну мову-посередник, а потім, вже з цієї мови-посередника, на мову-ціль. Скорочена схема перекладу передбачає встановлення перекладних відповідностей між сутностями текстів на мові-джерелі і мові-цілі; при цьому ці сутності зберігають особливості цих мов, і ніякої мови-посередника не постулюється. Нарешті, при короткій схемі перекладу перекладацькі відповідності встановлюються безпосередньо між виразами мови-джерела і мови-цілі (скажімо, при перекладі етикетних формул типу «пані і панове» чи «Доброго дня!»). Коротка схема, зрозуміло, вироджений випадок перекладу, однак він типовий для ситуацій, коли людина, яка говорить, фактично не знає мови-цілі і залучає так звані «розмовники» для вираження комунікативного наміру. Повну, скорочену і коротку схему перекладу можна назвати когнітивними стратегіями перекладу, які вибираються когнітивною системою людини в залежності від характеру комунікативної ситуації і її етапів.