Вимоги до структури магістерської дисертації

Магістерська робота (дисертація) – випускна кваліфікаційна робота наукового змісту.

Всесвітньовідомий італійський письменник, професор декількох університетів Умберто Еко невипадково окреме видання присвятив молодому поколінню дослідників, намагаючись дати поради, як написати дипломну роботу з задоволенням. Один із основних принципів – працювати з бажанням, наполегливо, ніби це захоплююче конструювання, парі чи гра в мисливців за скарбами. Учений зазначає: „Існує певний спортивний азарт в гонитві за недоступними текстами, радість розгаданого кросворду, коли відшукується, після тривалих розумових мук, відповідь на якесь питання, що здавалося безвихідним... Диплом – це парі. Парі з самим собою. Починається справа з загадки, яка не має відповіді. Результат має прийти через скінчену кількість ходів... Втім, існує і противага. Це ваш матеріал, що не бажає ділитися секретом. Ви повинні „розколоти” його. Вистежити, захопити, вивчити. Визнати те, що він приховує. Вдатися до пропозиції, від якої не відмовляються... А іноді диплом – це паззл: необхідно знайти кожному фрагменту своє місце”[1].

Невипадково літератор підкреслює, що творчий пошук, самоповага, потреба професійного росту, насолода від процесу дослідження найчастіше не минають безслідно, спонукають до наукового руху. Можливо, цей перший етап змусить згодом уважно простудіювати недочитані книги, удосконалити окремі моменти, що в дипломному проекті були тільки пунктирно окреслені, поглибити ті начерки, на які відразу не вистачило ні сил, ні часу, ні вміння. Добросовісні, скрупульозні й зацікавлені розвідки можуть стати поштовхом до наукової статті чи цілого циклу публікацій, оригінальні ідеї надихатимуть на написання книги чи дисертації. Власне, „те, що було прохідною «зноскою», може перетворитися в окремий розділ”; дипломні розробки знадобляться і через десять, і через двадцять, і тридцять років; це „мов перше кохання, що не ржавіє”.

Магістерська дисертація складається з вступної та основної частин, а також додатків.

Вступна частина містить такі структурні елементи: обкладинку і титульний аркуш і завдання (див. також «Положення про організацію дипломного проектування та державну атестацію студентів НТУУ «КПІ», 2006 р.), реферат, зміст, перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів.

Реферат обсягом 200…500 слів українською та іноземною мовами має відображати інформацію, яку подано в дисертації, у такій послідовності:

– відомості про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел за переліком посилань;

– об’єкт та предмет дослідження, мета роботи;

– методи (методики) дослідження та апаратура;

– результати роботи та їхня новизна;

– рекомендації щодо використання результатів роботи;

– результати перевірки можливостей практичного використання отриманих результатів;

– пропозиції щодо можливих напрямів продовження досліджень;

– перелік 5…15 ключових слів (словосполучень), що є найістотнішими для розкриття суті роботи, надрукованих прописними буквами в називному відмінку в рядок через коми.

Зміст, що подається на наступному після реферату аркуші, має включати: вступ; найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів (підпунктів, якщо вони мають заголовки) основної частини роботи; висновки; рекомендації; перелік посилань; найменування додатків із зазначенням сторінок цих матеріалів.

Перелік умовних позначень подається за змістом з нового аркуша і має включати пояснення всіх застосованих у роботі мало розповсюджених умовних позначень, символів, скорочень і термінів.

У вступі, що починається з нової сторінки, викладається:

– оцінка сучасного стану проблеми на основі аналізу вітчизняної і зарубіжної наукової (науково-технічної) літератури та патентного пошуку із зазначенням практично вирішених задач, існуючих проблем у даній предметній галузі, зазначення провідних фірм та провідних вчених і спеціалістів, які мають розробки з цієї проблеми;

– світові тенденції вирішення поставлених завдань;

– актуальність роботи;

– мета роботи і галузь застосування результатів;

– взаємозв’язок з іншими науковими роботами.

В основній частині магістерської дисертації необхідно викласти відомості про об’єкт та предмет дослідження, необхідні та достатні для розкриття суті даної роботи. При цьому основна увага приділяється новизні роботи. Має бути зазначено певний рівень наукової новизни отриманих результатів.

В основній частині повинно, як правило, бути розміщено:

– обґрунтування і вибір теоретичних та експериментальних методів дослідження поставлених задач;

– розробку методик досліджень, опис експериментального обладнання, аналіз похибок експериментів;

– розробку моделей технічних систем і процесів, що досліджуються у роботі;

– постановку задачі моделювання, обґрунтування припущень і розробку базової моделі, аналіз адекватності розроблених моделей;

– розробку алгоритмів і методик проведення моделювання;

– формулювання результатів теоретичних та експериментальних досліджень;

– аналіз основних наукових (науково-технічних) результатів з точки зору достовірності, наукової та практичної цінності.

Кожний розділ основної частини має закінчуватися висновками.

Загальні висновки розміщують на окремому аркуші. У них дається оцінка отриманих результатів та пропозиції щодо їх використання. Текст висновків можна розділяти на підпункти.

На підставі отриманих висновків у роботі можуть надаватися рекомендації, які розміщують на новій сторінці. У рекомендаціях визначають необхідні, на думку автора, подальші дослідження проблеми; подають пропозиції щодо ефективного використання результатів дослідження.

З нового аркуша наводиться перелік посилань на літературні джерела, у тому числі публікації магістранта. Бібліографічні описи наводять у порядку їх згадування в тексті та відповідно до стандартів з бібліотечної та видавничої справ.

До додатків можуть бути включені:

– додаткові ілюстрації або таблиці;

– матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включити до основної частини (фотографії, проміжні математичні докази, розрахунки; протоколи випробувань; копія технічного завдання, програми робіт, договору; інструкції, методики, опис розроблених комп’ютерних програм та ін.);

– опис нової апаратури і приладів, що використовуються під час проведення експерименту.

Магістерська дисертація має бути виконана комп’ютерним або машинописним (змішаним) способом відповідно до чинної нормативно-технічної документації на виконання документів з використанням друкуючих і графічних пристроїв виводу ЕОМ.

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації (власні та запозичені) мають бути посилання в роботі. Всі ілюстрації, які виносяться на захист, необхідно навести в основній частині атестаційної роботи або в додатках.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми мають відповідати вимогам нормативно-технічної документації. Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. Нумерують таблиці як і рисунки. Слово «Таблиця» розміщують ліворуч над таблицею.

Формули та рівняння наводять безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються. Пояснення символів та числових коефіцієнтів формул слід наводити безпосередньо під формулою, в тій самій послідовності, у якій вони подані у формулі. Посилання в тексті на джерела необхідно вказувати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками.

Додатки потрібно розміщувати в порядку появи посилань на них у тексті. Кожен додаток має починатися з нової сторінки. Додатки позначають посередині рядка прописними буквами (А, Б, В.......). Наприклад, «Додаток А». Далі, симетрично до тексту, друкується заголовок додатка. Додатки повинні мати спільну з іншою частиною роботи наскрізну нумерацію сторінок.

У разі необхідності текст додатка можна поділити на розділи, підрозділи і пункти (наприклад, Г.4.1.3 – пункт 4.1.3 додатка Г). Ілюстрації, таблиці, формули і рівняння необхідно нумерувати в межах кожного додатка (наприклад, рисунок Е.3, таблиця Б.2 – друга формула Додатка Б тощо).