Відношення включення

Відношення включення між двома варіантами використання вказує, що деяка задана поведінка для одного варіанту використання включається як складений компонент в послідовність поведінки іншого варіанту використання. Дане відношення є направленим бінарним відношенням в тому сенсі, що пара екземплярів варіантів використання завжди впорядкована відносно включення.

Семантика цього відношення визначається таким чином. Коли екземпляр першого варіанту використання в процесі свого виконання досягає точки включення в послідовність поведінки екземпляра другого варіанту використання, екземпляр першого варіанту використання виконує послідовність дій, що визначає поведінку екземпляра другого варіанту використання, після чого продовжує виконання дій своєї поведінки. При цьому передбачається, що навіть якщо екземпляр першого варіанту використання може мати декілька екземплярів інших варіантів, що включаються, виконувані ними дії повинні закінчитися до деякого моменту, після чого має бути продовжене виконання перерваних дій екземпляра першого варіанту використання відповідно до заданої для нього поведінки.

Один варіант використання може бути включений в декілька інших варіантів, а також включати інші варіанти. Варіант використання, що включається, може бути незалежним від базового варіанту в тому сенсі, що він надає останньому деяку інкапсульовану поведінку, деталі реалізації якої приховані від останнього і можуть бути легко перерозподілені між декількома варіантами використання, які включаються. Базовий варіант може залежати лише від результатів виконання поведінки, що включається в нього, але не від структури варіантів, що включаються в нього.

Відношення включення, направлене від варіанту використання А до варіанту використання В, вказує, що кожен екземпляр варіанту А включає функціональні властивості, задані для варіанту В. Ці властивості спеціалізують поведінку відповідного варіанту А на даній діаграмі. Графічно дане відношення позначається пунктирною лінією із стрілкою (варіант відношення залежності), направленою від базового варіанту використання до того, який включається. При цьому дана лінія із стрілкою позначається ключовим словом " include" (" включає"), як показано на мал. 4.11.

Мал. 4.11. Приклад графічного зображення відношення включення між варіантами використання

Примітка

Слід зауважити, що розглянуті три останні відношення можуть існувати лише між варіантами використання, які визначені для однієї і тієї ж сутності. Причина цього полягає в тому, що поведінка деякої сутності обумовлена варіантами використання лише цієї сутності. Іншими словами, всі екземпляри варіанту використання виконуються лише усередині даної сутності. Якщо деякий варіант використання повинен мати відношення узагальнення, включення або розширення з варіантом використання іншої сутності, отримувані в результаті екземпляри варіантів мають бути включені в обидві сутність, що суперечить семантичним правилам представлення елементів мови UML. Проте ці відношення, визначені в межах однієї сутності, можуть бути використані в межах іншої сутності, якщо обидві сутність зв'язано між собою відношенням узагальнення. В цьому випадку поведінка відповідних варіантів використання виконує загальні правила спадкування властивостей і поведінки сутності-предка всією дочірньою сутністю.