Основи створення господарських товариств

Здійснюється в 3 етапа:

1) прийняття рішення та затвердження статуту чи установчого договору;

3) внески учасниками соїх майнових часток;

4) державна реєстрація.

7.Основи створення акціонерних товариств

Процес створення акціонерного товариства включає певні етапи:

а) оголошення про намір створити акціонерне товариство;

б) проведення підписки на акції;

в) проведення установчих зборів;

г) державна реєстрація товариства.

8.Основи створення об’єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

4. Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

11.Процедура банкрутства підприємств, санація.

Під банкрутством розуміють визнану арбітражним судом*1 неспроможність боржника — суб’єкта підприємницької діяльності — відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. При цьому боржником вважається такий суб’єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Санація (лат. — оздоровлення, лікування) — це система заходів, спрямованих на запобігання банкрутству підприємств чи великих промислових об'єднань, банків, інших державних та бізнесових структур.

12.Сутність орендних відносин. Принципи створення орендних підприємств.

Орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на осно­ві оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

13. Методика складання та зміст бізнес-плану розвитку сільськогосподарського підприємства.

Бизнес-план — план, программа осуществления бизнес-операций, действий фирмы, содержащая сведения о фирме, товаре, его производстве, рынках сбыта, маркетинге, организации операций и их эффективности[1][2].

Бизнес-план — краткое, точное, доступное и понятное описание предполагаемого бизнеса, важнейший инструмент при рассмотрении большого количества различных ситуаций, позволяющий выбрать наиболее перспективный желаемый результат и определить средства для его достижения. Бизнес-план является документом, позволяющим управлять бизнесом, поэтому его можно представить как неотъемлемый элемент стратегического планирования и как руководство для исполнения и контроля. Важно рассматривать бизнес-план как сам процесс планирования и инструмент внутрифирменного управления.

14.Зміст плану маркетингу.

Під плануванням маркетингу розуміють особливу форму діяльності, спрямовану на підготовку та упорядкування рішень про цілі, засоби та заходи, які в сукупності забезпечують виробництво та реалізацію продукції, задоволення наявного попиту та майбутніх потреб цільового ринку.

Маркетинговий план — це документ, у якому сформульовані основні цілі маркетингу та шляхи їх досягнення. План містить систему заходів, необхідних для досягнення поставлених цілей, їхній зміст, забезпечення ресурсами, а також обсяги, методи, послідовність і строки виконання робіт різного характеру.

Мета планування маркетингу — зменшення маркетингових ризиків за рахунок зниження невизначеності умов діяльності та концентрації ресурсів на найбільш перспективних напрямах.

16.Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.

Інвестиції – це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій.

25.Поняття продуктивності праці, жива і уречевлена праця.

Продуктивність праці - здатність конкретної праці виробляти за одиницю часу певну кількість споживчих вартостей, виконувати відповідний обсяг робіт або надавати визначену кількість послуг.

Жива праця представляє собою робочу силу, а уречевлена праця — це необоротні активи (або основні засоби чи засоби праці) і оборотні активи (або виробничі запаси чи предмети праці).

26.Трудові ресурси.

Це частина населення країні, яка по фізичному розвитку частина населення країни, яка з фізичного розвитку, придбаному освіти, професійно-кваліфікаційним рівнем здатна займатися суспільно корисною діяльністю.

29. Противитратний механізм та його роль у зниженні собівартості продукції

Головною причиною високої собівартості є недосконалість економічного механізму. Довгі роки в народному господарстві діяв витратний механізм господарювання, суть якого нерідко зводилась до формули: чим більші витрати, тим краща праця.

Противитратний механізм — це спосіб функціонування сукупності економічних підойм та стимулів у системі економічного механізму з метою забезпечення зниження питомих виробничих витрат за зростання виробництва продукції на одиницю ресурсного потенціалу, підвищення її якості і збільшення маси споживчої вартості.

31.Методи планування витрат і собівартості продукції.

У практиці планування витрат і собівартості продукції використовуються декілька методів: кошторисний, нормативний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний. Традиційним методом, що його широко застосовують у поточному плануванні, є кошторисний. У спеціальних таблицях плану складаються кошториси витрат відповідно до їх статей за культурами (групами), видами тварин (групами) і т. д. Витрати розраховуються на основі технологічних карт або планових нормативів за елементами витрат на гектар площі, голову худоби, одиницю продукції. Головним недоліком цього методу є велика трудомісткість планових розрахунків.

36. Методика визначення традиційних показників рентабельності

Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

Р=П*100/Вв

де П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); Вв — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому

валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією:

Ктп=ТП/Вв

де ТП — вартість товарної продукції (робіт, послуг)

Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності.. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збитковості як процентне відношення суми збитку до собівартості цієї продукції.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нn):

Нn=П*100/Фос+Фоб

де Фос і Фоб — середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.

38.Поняття проекту, їх класифікація, основні ознаки.

Проект — це задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації з метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату.

Основними ознаками проекту є:

- зміна стану проекту задля досягнення його мети;

- обмеженість у часі;

- обмеженість ресурсів;

- неповторність.

39.Склад учасників проекту та розподіл функцій між ними.

Склад учасників проекту, їх ролі, розподіл функцій і відповідальності залежать від типу, виду, масштабу й складності проекту, а також від фаз його життєвого циклу.

Для визначення складу учасників проекту, побудови його функціональної та організаційної структур для кожного проекту на стадії розробки концепції необхідно визначити:

- предметну галузь

- відношення власності, залученої до процесу здійснення проекту

- основні ідеї реалізації проекту

- основні активні учасники проекту

- основні пасивні учасники проекту

- які мотивації учасників проекту?

40.Аналіз беззбитковості виробництва за формулою норми беззбитковості.

Точка беззбитковості - обсяг або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибутку або нульових збитків.

Точка беззбитковості є одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Розрахунок точки беззбитковості проводиться за формулою:

Q = FC/(P — AVC),

де Q — точка беззбитковості (обсяг продажів); FC- сума постійних видатків; Р- ціна за одиницю продукції; AVC- змінні видатки на одиницю продукції.

42.Визначення цінності проекту.

Визначення цінності проекту проводиться в наступній послідовності:

1. Проводиться кількісна оцінка вигод які будуть отримані після реалізації проекту.

2. Проводиться кількісна оцінка витрат, які необхідно здійснити для реалізації проекту.

3. Визначається різниця між сумою вигод і сумою витрат.

4. Від отриманої різниці віднімається «точка відліку», тобто, залежно від особливостей проекту, вартість підприємства, сума отримуваного до початку проекту прибутку, грошовий потік, який отримувався до початку проекту і так далі. Набуте значення і визначає цінність проекту.

48.Особливості стратегічного і перспективного планування.

Стратегічне планування - одна з основних функцій стратегічного управління підприємством. Воно представляє собою процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації. Застосування стратегічного планування створює багато преваг у функціонуванні підприємства: готує підприємство до змін у зовнішньому середовищі; координує роботу його різних структурних підрозділів; покращує контроль на підприємстві.

49.Стратегія підприємства: визначення, поняття та економічній зміст.

Стратегія підприємства - це систематичний план його потенційної поведінки в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва, що включає формування місії, довгострокових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень для найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей, усунення слабких сторін та захист від загроз зовнішнього середовища задля майбутньої прибутковості.

55. Особливості прийняття рішень в умовах ризику та невизначеності.

До рішень, що приймаються в умовах ризику, відносяться такі, результати яких не є визначеними, але ймовірність кожного результату відома. Ймовірність визначається як ступінь можливості здійснення даної події та змінюється від 0 до 1, 0. Сума ймовірності всіх альтернатив повинна дорівнювати одиниці. В умовах визначеності існує тільки одна альтернатива.

Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити вірогідність потенційних результатів. Це має місце, коли фактори, що потребують обліку, настільки нові та складні, що відносно них неможливо отримати достатньо надійну інформацію.

57. Товарна - ринкова стратегія як комплекс стратегічних рішень

Під товарно-ринковою стратегією розуміється комплекс стратегічних рішень, що визначають номенклатуру, асортимент, обсяги виробництва, а також просування і реалізація продукції. Товарно-ринкова стратегія включає в себе дві великі групи рішень:

1) рішення, які стосуються безпосередньо самого товару;

2) рішення щодо дій фірми по просуванню даного товару.

59.Організація обслуговуючих виробництв.

Обслуговуючі виробництва виконують роботи, які, насамперед, забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних та допоміжних виробничих процесів. У сільськогосподарських підприємствах до них належать: автопарк, жива тяглова сила, ремонтні майстерні, будівельні виробництва, електро-, водопостачання, газове і теплове господарство, житлово-комунальна служба і т. д.

61. Внутрішні і зовнішні фактори розвитку підприємства.

До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил і т. ін. Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил.

До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура.

62. Мета та завдання екологічного аналізу.Вплив проекту на довкілля.

Мета екологічного аналізу – встановлення впливу проекту на навколишнє середовище, оцінка всіх вигід і витрат внаслідок такого впливу та формування заходів, необхідних для пом'якшення або запобігання шкоді довкіллю у процесі здійснення проекту.

Завданням екологічного аналізу є визначення:

– обсягу можливої потенційної шкоди навколишньому середовищу під час реалізації проекту;

– потрібних засобів для запобігання цій шкоді чи пом'якшення її.

Глибина необхідної оцінки впливу проекту на навколишнє середовище залежить насамперед від обсягу змін у ньому, очікуваних від проекту. Деякі проекти є безпечними для середовища, інші можуть мати негативний вплив на нього. Найскладнішим завданням відповідальної за проект особи є визначення екологічних або пов'язаних із природними ресурсами наслідків, які слід включити до аналізу, а також їх кількісне вираження. Треба розглянути кожну проблему, прийняти рішення, ідентифікувати можливі наслідки й однозначно висловити свої думки.

63.Мета фінансового аналізу. фінансове обгрунтування та фінансування проекту.

Метою фінансового аналізу є визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного й прогнозованого фінансового стану підприємства.

Фінансування — забезпечення проекту ресурсами, до складу яких входять не лише грошові кошти, але й виражені в грошовому еквіваленті інші інвестиції, в тому числі основні та обігові кошти, майнові права і нематеріальні активи тощо.

Фінансування проектів спрямоване на вирішення таких завдань:

забезпечення потоку інвестицій, необхідного для планомірного виконання проекту;

зниження капітальних витрат, і ризику проекту за рахунок раціональної структури інвестицій і отримання податкових пільг;

забезпечення балансу між обсягом залучених фінансових ресурсів і величиною отриманого прибутку.

65.Визначення поняття технології і технологічної стратегії підприємства. Типи стратегічної динаміки.

Технологія - комплекс наукових та інженерних знань, втілених в способах і засобах праці, наборах матеріально-речових факторів виробництва, видах їх поєднання для створення певного продукту або послуги.

Технологічна стратегія — стратегічні рішення, що визначають динаміку технології підприємства й вплив на неї ринкових факторів.

66.Економічній механізм функціонування підприємств.

Внутрішній економічний механізм підприємства це система економічних методів та важелів, що, по-перше, забезпечує зовнішні зв’язки підприємства і створює відповідні умови отримання доходу, по-друге, сприяє розвитку виробничих відносин усередині підприємства.

69.Горизонтальна інтеграція, методи і форми її здійсненння.

ГОРИЗОНТАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ - об'єднання підприємств, організацій (виробничих, буді-вельних) за спільними підприємницькими інтересами з урахуванням виробничої спе-ціалізації з випуску однотипної продукції на базі подібності технології і впровадження спільної стратегії збуту.

70.Вертикальна інтеграція.

Вертикальна інтеграція – об'єднання в єдиний технологічний процес усіх або основних ланок виробництва й обороту промислової та сільськогосподарської продукції.

76.Цінова конкуренція і конкурентоспроможність.

Цінова конкуренція - один з видів конкуренції, пов'язаний з використанням цін як засобу досягнення кращих економічних умов збуту, проникнення і завоювання ринку. Включає швидке маневрування (маніпулювання) цінами, систему поступок для тих чи інших покупців іншими фірмами-збутовиками тощо.

78. Ціна в ринковій економіці: суть, види і фактори ціноутворення.

Ціна́ —це грошова сума, що сплачується за конкретний товар.

Види цін які залежать від купівлі-продажу: оптові і роздрібні.

Види цін за способом формування: конкретні, монопольні, регульовані.

Види цін за теорією дії: поясні, національні, світові.

До груп факторів які впливають на ціни, входять: / попит; / конкуренція; / посередники.

83.Венчурний бізнес.

Венчурний бізнес - ризикований науково-технічний чи технологічний бізнес. Венчурний бізнес є похідним від науки, фундаментальної та прикладної, і з'явився на світ як вимога економічного розвитку в якості відсутньої ланки між наукою і виробництвом.

84. Стратегічний розвиток підприємства.

СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення. Вона формулює цілі та основні шляхи для їх досягнення, таким чином, що підприємство має спільний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія розвитку підприємства – це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратегічного планування.

85.Сутність «мозкового штурма», його переваги при прийнятті рішень.

Мозковий штурм— популярний метод висування творчих ідей у процесі розв'язування наукової чи технічної проблеми, сеанси якого стимулюють творче мислення.

Одне з найбільш важливих переваг мозкового штурму полягає в тому, що під час мозкового штурму заохочується творче мислення, причому генерування ідей відбувається в умовах комфортної творчої атмосфери. Йде активізація всіх учасників процесу. Вони глибоко залучені в хід генерування ідей та їх обговорення, більш гнучко освоюють нові ідеї, відчувають себе рівноправними.

87.Циклічність інноваційних процесів.

Циклічність інноваційних процесів — реалізація базисних інновацій дає поштовх для появи цілого ряду нововведень.

88.Класифікація інновацій.

Розрізняють кілька класифікацій інновації. Перша класифікація базується на об'єкті:

товарна — впровадження нового продукту;

технологічна — впровадження нового методу виробництва;

ринкова — створення нового ринку товарів і послуг;

маркетингова — освоєння нового джерела постачання сировини;

управлінська — реорганізація структури управління;

соціальна — впровадження заходів з метою покращення життя населення;

екологічна — впровадження заходів з питань охорони довкілля.

В основі другої класифікації лежить ринкова сутність інновації:

постійні інновації— такі удосконалення наявних виробів, які не вносять значних змін у спосіб їх використання споживачами;

переривчасті інновації— повністю нові вироби, які вимагають від споживачів зусиль для прийняття нових звичек щодо їх використання, але не справляють істотного впливу на раніше існуючі ринки;

підривні інновації— інновації, які створюють новий ринок завдяки іншим вартостям, які в кінцевому рахунку (і несподівано) розповсюджуються на раніше існуючий ринок та повністю його змінюють.

90.Поняття і показники якості продукції.

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначе Одиничний показник якості відноситься тільки до одного зі споживчих властивостей продукції, наприклад безвідмовність автомобіля, октанове число бензину, смак продукту харчування.

Комплексний показник характеризує кілька властивостей продукції. Так, комплексний показник якості продуктів харчування враховує такі властивості, як смак, аромат, структура, консистенція, колір, зовнішній вигляд, форма і т.д., і визначається шляхом експертної оцінки кожного властивості і коефіцієнтів його вагомості.

Інтегральний показник якості продукції відображає відношення корисного ефекту від її експлуатації або споживання до сумарних витрат на її створення і експлуатацію або споживання. Наприклад, інтегральним показником якості вантажного автомобіля можуть бути питомі витрати (включаючи вартість і експлуатаційні витрати за термін служби) на одиницю виконаної роботи.