Внесення ухвали про санацію боржника

Господарський суд може винести ухвалу про проведення санації, якщо після публікації в засобах масової інформації оголошення про порушення справи про банкрутство підприємства надійшли пропозиції від охочих осіб (як правило, інвесторів, у тому числі іноземних) задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом та цільовими фондами. Вказані особи мають право пропонувати свої умови санації або реструктуризації боржника.

Громадяни і юридичні особи, які бажають придбати процесуальний статус санаторів, повинні згідно зі ст. 10 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" подати заяву до господарського суду з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу особи, проти якої порушена справа про банкрутство. В цій же заяві повинні бути висловлені запропоновані умови санації боржника. Господарський суд залишає заяву без розгляду, якщо особа, яка бажає взяти участь в санації боржника, не визначила в заяві умови санації (форму реструктуризації, терміни і послідовність виконання боргових зобов'язань). Для санатора спонукальним мотивом участі у фінансовому оздоровленні підприємства-боржника може бути ефект синергізму, пов'язаний з новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції або ринків збуту своєї продукції, збереження надійного постачальника сировини і матеріалів тощо [15, с.98].

Відповідно до сутності ст.12 Закону " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд у своїй спеціальній ухвалі затверджує умови санації підприємства-боржника, як: 1) угода між боржником і санатором про переведення боргу; 2) умови і порядок реорганізації (приватизація) юридичної особи боржника: 3) механізм виплати санатором боргу кредиторам (терміни, послідовність, форми тощо).

Відносно першого пункту слід зазначити, що переведення боргу можливо тільки за згодою кредиторів. Рішення зборів кредиторів щодо переведення боргу вважається прийнятим, якщо за нього проголосували кредитори, майнові вимоги яких складають не менше двох третин загальної суми претензій. Згода кредиторів фіксується в протоколах зборів або комітету кредиторів.

Другою обов'язковою передумовою переведення підприємства на режим санації є узгодження умов реорганізації підприємства, якщо така планується. Суть реструктуризації полягає в повній або частковій зміні власника, його статутного фонду на користь санатора. У свою чергу, зміна власника обумовлює, як правило, зміну організаційно-правової форми цієї юридичної особи. Вибір нових організаційних форм підприємства залежить від мети санації, власника статутного фонду, обсягу заборгованості тощо [16, с.178].

Господарський суд повинен затверджувати і результати конкурсного відбору санаторів, і узгодження умов реструктуризації юридичної особи боржника недержавної форми власності. В цих випадках відбір санаторів і узгодження з ними умов реструктуризації здійснює власник майна.

Третім елементом санації є узгодження умов виплати боргу між санатором і кредиторами. Ці умови включають термін виплати, її послідовність, форму оплати тощо.

Санація затверджується господарським судом тільки у разі узгодження умов щодо всіх трьох її складових елементів. У разі недотримання будь-якого з них учасник угоди, права або інтереси якого постраждали внаслідок такого порушення, має право на захист свого цивільного права згідно зі статтею 6 ГК. України [17, с.159].

Таким чином, господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

План санації боржника

Процедура санації боржника реалізується за допомогою плану санації. План санації являє собою комплексну програму фінансового оздоровлення боржника та застосування спеціальних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника та строку їх реалізації.

У плані санації обов'язково мають передбачатися умови участі інвесторів (за їх наявності) у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, у тому числі шляхом переведення боргу (частки боргу) на інвестора, строк і черговість виплати інвесторам боргу кредитором та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

Якщо санація здійснюється за рахунок внутрішніх джерел боржника, то у плані санації вказуються строк та черговість оплати боржником боргу кредиторам.

У цьому плані має передбачатися строк відновлення платоспроможності. Якщо план санації не містить усіх перерахованих суттєвих умов, то він не може бути затверджений судом.

При затверджені плану санації господарський суд повинен також перевірити відповідність плану вимогам закону, а саме: вивчити порядок погодження плану санації та надати юридичну оцінку всім суттєвим умовам плану санації, передбаченим ч.1 ст. 18 Закону.

Заходами відновлення платоспроможності можуть бути: реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна боржника; виконання зобов'язань боржника власником або інвестором; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу та інші заходи [18, с.119].

Процедура санації може здійснюватися за рахунок таких джерел: боржника, кредитора або інвестора. Внутрішнє інвестування виробництва можливе за наявності невеликого боргу та невеликої зношеності основних засобів. Інвестування можливе шляхом обміну боргів на акції або на майно. Що ж стосується інвестора, то його поява як процесуальної фігури можлива за умови подання заяви після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство боржника (ч.2 ст.14 Закону) та згоди комітету кредиторів (ч.2 ст.17 Закону). Часто, як свідчить практика, інвестори з'являються тільки після введення процедури санації, без дотримання порядку їх виявлення, встановленого ч.2 ст.14 Закону.

Вибір конкретних заходів фінансового оздоровлення боржника залежить від ряду факторів: виду виробництва, наявності соціальної сфери, зношеності основних засобів, суми кредиторської заборгованості, організаційно-правової форми боржника тощо.

Практика свідчить, що у більшості випадків кредитори вибирають реструктуризацію підприємства у формі реорганізації шляхом розділення. У результаті такого розділення створюється нова юридична особа, в якій зосереджено головне (основне) виробництво боржника. Інші структурні підрозділи, об'єкти соціальної сфери перетворюються на інших юридичних осіб. Якщо об'єкти соціальної інфраструктури все-таки передаються на баланс органів місцевого та регіонального самоврядування, то юридичні особи, створені на основі майна, що залишилося від попереднього боржника, вже не можуть самостійно займатися підприємницькою діяльністю і їх очікує або самоліквідація або банкрутство. Безумовно, така форма санації у вигляді реорганізації підприємства боржника не завжди приводить до відновлення платоспроможності боржника. Тому слід використовувати таку форму фінансового оздоровлення, як обмін боргів на акції або передачу акцій інвестору, обмін на погашення боргу акціонерного товариства [19, с.174].

Виступаючи як орган управління боржника, керуючий санацією має право прийняти рішення про реструктуризацію статутного фонду боржника, реорганізацію підприємства, внесення змін до статуту боржника. Одна умова тут полягає в тому, що всі дії керуючого санацією повинні бути регламентовані у плані санації, схваленому кредиторами, погодженого з органом, уповноваженим управляти державним майном (за наявності у майні боржника частки держави понад 50%) та затвердженого господарським судом.

План санації розробляється арбітражним керуючим упродовж трьох місяців з моменту введення процедури санації. Потім план санації підлягає розгляду на засіданні комітету кредиторів. Скликати його керуючий санацією зобов'язаний у чотирьохмісячний строк з дня введення процедури санації. План санації вважається погодженим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів було віддано більше половини голосів кредиторів - членів комітету.

При схваленні плану санації комітет кредиторів може змінити навіть хід руху справи про банкрутство та вирішити долю арбітражного керуючого. Для цього Закон надав комітету широкі повноваження. Так, комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

а) схвалити план санації та подати його на затвердження суду;

б) відхилити план та клопотати перед судом про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

в) відхилити план та клопотати перед судом про припинення повноважень керуючого санацією і про призначення нового.

При цьому строк засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації не повинен перевищувати одного місяця з дня прийняття такого рішення. Якщо план санації буде схвалений комітетом кредиторів, то він разом з протоколом упродовж п'яти днів підлягає передачі у господарський суд.

Слід мати на увазі, що коли упродовж шести місяців з дня введення процедури санації не буде наданий до суду план санації, то суд прийме рішення про визнання боржника банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури. Схвалений комітетом кредиторів план санації підлягає затвердженню судом. При розгляді такого плану суд надає тільки правову оцінку обраних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, порядку переходу майна боржника, строків відновлення платоспроможності боржника. Якщо план санації суперечить законодавству, то суд відмовляє у затвердженні плану. Ця обставина не перешкоджає приведенню плану санації у відповідність із вимогами законодавства та поданню його заново до господарського суду.

План санації згідно з Законом є програмою дій керуючого санацією, в якій містяться заходи щодо фінансового оздоровлення боржника. Тим часом правова природа плану санації є дещо іншою [20, с.165 ].

Таким чином, план санації - це реорганізаційна угода, в якій усі учасники відносин неспроможності виконують завдання врегулювання всіх питань, пов'язаних із погашенням грошових вимог, шляхом різного роду санаційних заходів. Така реорганізаційна угода повинна здійснюватися між боржником, кредитором та третіми особами - інвестором, власником тощо. Умови угоди обов'язкові для всіх її учасників.