Механізм реорганізації юридичної особи

Найважливішим документом, який складається під час реорганізації підприємств, є передавальний (розподільний) баланс. Передаваль­ний складається в разі злиття чи приєднання підприємств, а розпо­дільний - у разі поділу чи виокремлення.

Передавальний - це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності. Отже, такий баланс складається за стандартними правилами, передбаченими нормативними актами, які регулюють порядок заповнення форм річної (квартальної) бухгал­терської звітності. Якщо підприємство має філії, то складається кон­солідований баланс, у тому числі баланси за всіма філіями. Оскільки передавальний баланс має силу акта приймання-передачі, його під­писують директори та головні бухгалтери обох підприємств — того, що реорганізується, та підприемства-правонаступника.

Розподільний — це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими стовпцями від­биваються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами -правонаступниками, тобто та частка майна, вимог і зобов'язань, яка передається підприємствам, що утворюються в результаті поділу чи виокремлення. Цей баланс має відбити баланси новостворених під­приємств на момент початку їх господарської діяльності.

Перш ніж складати розподільний баланс, слід провести відповід­ну підготовчу роботу, забезпечивши реальність позицій, які буде у ньому відбито. З цією метою здійснюється інвентаризація усіх май­нових прав і зобов'язань підприємства, що реорганізується. Головна ціль цієї роботи — виявити й списати майно, не придатне до вико­ристання, а також безнадійну дебіторську заборгованість.

Згідно із загальним правилом складання розподільних балансів усі активи та пасиви реорганізованого підприємства розподіляються пропорційно до встановленої бази для нарахування. Як правило, такою базою є сума основних фондів, якими наділяються підприєм­ства, утворювані в результаті поділу.

Загальні принципи, пропорції, строки та методи розподілу акти­вів під час реорганізації підприємства поділом чи виокремленням визначаються угодою про реорганізацію.

Спинимося на деяких найістотніших особливостях складання роз­дільного балансу.

Перший розділ активу. У результаті реорганізації за підприємствами, що відокремлюються, закріплюються основні фонди. Майно має розподілятися за принципом виокремлення цілісних майнових комплексів усіх структурних підрозділів підприємств. Вартість основних фондів, які передаються новоутвореним суб'єктам господарювання, визначається на підставі інвентаризації Складність тут полягає в об'єктивному оці­нюванні вартості окремих об'єктів основних фондів, оскільки балансо­ва вартість майна підприємства, як правило, не відбиває його реальної ринкової ціни. У разі потреби на підприємство запрошується експерт з оцінювання вартості майна. Іншою особливістю є те, що основні фон­ди не завжди розподіляються пропорційно за окремими об'єктами. Так, деякі види нерухомості, нематеріальних активів чи устаткування мо­жуть використовуватися в одних структурних підрозділах і бути не погрібними іншим. Такі об'єкти в повному обсязі передаються підприєм­ствам, що створюються на базі відповідних структурних підрозділів.

Коли підприємство, що реорганізується, має довгострокові фі­нансові вкладення, у період підготовки до реорганізації слід вивчити можливість їх реалізації, аби одержані кошти спрямувати на пога­шення заборгованості підприємства.

Другий розділ активу. Коли йдеться про розподіл запасів сирови­ни та матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, неза­вершеного виробництва, готової продукції, має також діяти принцип виокремлення цілісного майнового комплексу кожного структурного підрозділу підприємства. Саме тому деякі види обігових активів у повному обсязі можуть перейти до одних новоутворених підприємств, а решта — до інших. Тут також постає проблема об'єктивного оціню­вання вартості майна, особливо це стосується залишків неліквідних обігових активів (деякі види комплектуючих, готова продукція тощо). Перед розподілом окремих статей грошових коштів та розрахунків слід провести інвентаризацію дебіторської заборгованості, щоб ви­явити нереальну та безнадійну заборгованість і списати її у встанов­леному порядку, вилучивши з розподілу. Залишок грошових коштів та дебіторської заборгованості розподіляється відповідно до частки активів, які передаються тому чи іншому підприємству. Угодою про реорганізацію може бути передбачено особливий порядок розподілу обігових коштів та дебіторської заборгованості.

Перший розділ пасиву. Тут відбивається власний капітал підпри­ємства. Основними складовими власного капіталу є статутний фонд, додатковий капітал, резервний фонд та нерозподілений прибуток (не­покриті збитки). За загальним правилом зазначені статті мають роз­поділятися відповідно до частки активів, якою наділяються ново­утворені підприємства. Якщо збитки неможливо покрити, вони розподіляються пропорційно до суми статутного фонду між новоутво­реними підприємствами. Може бути узгоджено також особливий порядок розподілу збитків. Якщо велика їх частина виникла через неефективну діяльність одного з підрозділів, то згідно з відповідним рішенням на підприємство, яке створюється на базі цього підрозді­лу, може бути списана більша частина збитків.

Другий та третій розділи пасиву. Порядок розподілу заборгованості визначається комісією з реорганізації підприємства на підставі ана­лізу напрямків використання одержаних кредитів та причин вини­кнення кредиторської заборгованості. При цьому має діяти правило, згідно з яким основний тягар погашення кредитів банку припадає на підприємства, які утворюються на базі структурних підрозділів, кот­рі використовували більшу частину кредитних ресурсів для оновлен­ня свого виробництва, модернізації тощо. Якщо кредиторська заборгованість утворилася внаслідок невиконання одним зі структу­рних підрозділів зобов'язань з відвантаження продукції, то підпри­ємству, створеному на його базі, за розподільним балансом має бути передана відповідна частка заборгованості. Проте загалом слід додер­жувати пропорційності між часткою активів, якими наділяються но­воутворені підприємства, та часткою належних їм пасивів.

Ці постулати базуються на порядку складання звітності, який діяв до переходу вітчизняних підприємств на національні стандарти бухгалтерського обліку. Однак за реорганізації підприємств, які скла­дають звітність за новими вимогами, діють ті самі засади складання реорганізаційних балансів.

План семінарського заняття

1. Реструктуризація підприємства, її зміст і порядок проведення.

2. Форми реструктуризації

3. Етапи реструктуризації підприємств

4. Механізм реорганізації підприємств.

5. Форми санаційної реорганізації

6. Передавальний та розподільчий баланс.

Практичне заняття

Тема 7: Реструктуризація підприємства.

План

1. Суть і форми реструктуризації підприємств.

2. Фінансовий механізм реструктуризації підприємств.

3. Реорганізація направлена на укрупнення підприємств.

4. Реорганізація, направлена на (розділення, виділення).

5. Розподільчий, передавальний баланс.