Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Державні гарантії та поручництва як інструмент фінансового оздоровлення підприємств






Одним з головних факторів обмеженого доступу підприємств, що знаходяться на грані банкрутства, до кредитних ресурсів є повна відсутність або недостатній розмір кредитного забезпечення. У дано­му випадку вихід на фінансовий ринок можливий шляхом одержан­ня санаційної підтримки у формі державних гарантій або поручи­тельств (зобов'язання держави здійснити погашення боргів даного підприємства у випадку його нездатності самостійно виконати умо­ви кредитного договору). Протягом 1992 - 1996 рр. українські під­приємства залучили під гарантії Уряду 194 млн. дол. іноземних кре­дитів. За низкою таких позичок пішли гарантійні випадки, внаслі­док чого виплати довелося здійснювати державі. У 1997 р. виплати за цими кредитами мали скласти 16, 8 млн. дол. Відповідно до Поста­нови Кабінету Міністрів з боржників, що порушують зобов'язання за іноземними кредитами, гарантованими урядом України, стягу­ються відповідні компенсації і штраф.

У принципі не виключено можливість надання державних гарантій і для одержання вітчизняними підприємствами внутрі­шніх кредитів, зокрема, під програми санації і реструктуризації виробництва. Однак варто враховувати, що кредити, гарантовані урядом України, за ступенем ризику (коефіцієнт ризику - 10) відносяться до другої групи активів комерційних банків. Таке положення зумовлене труднощами, що виникають у комерцій­них банків за повернення прострочених кредитів, наданих під гарантії уряду.

Незважаючи на те, що за багатьма позичками пішли гарантійні випадки, Міністерство фінансів не планує виконувати свої гарантії перед комерційними банками. З огляду на даної обставини, на наш погляд, питання надання державних гарантій і поручительств доцільно передати до компетенції спеціалізованих товариств, створених за участі державного капіталу. Наприклад, у США наданням державних гарантій займається заснований спеціально для даних цілей «Ексім-банк». Товариства з видачі державних гарантій мають здійснювати добір підприємств для надання їм санаційної підтримки у формі державних гарантій, а також нести відповідальність за цільове використання виданих під ці гарантії позичок і за своєчасне їх повернення. Відзначимо, що надання державних гарантій і поручительств стало одним з факторів успішного проведення санації таких відомих компаній, як «Телефункен» (Німеччина) і «Крайслер» (США).

Одним з непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на порушення антимонопольного законодавства. Відповідно до Закону України «Про обмеження монополізму і недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності» з метою запобігання монопольного положення окремих підприємців на ринку такі форми санації підприємств, як реорганізація, злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів і ряд інших, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету, У випадках же коли підприємці зловживають монопольним положенням на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних утворень шляхом примусового їх розділу. У цьому зв'язку відзначимо, шо в США дозвіл на злиття конкуруючих між собою компаній може бути отримане у випадку, коли одна з фірм знаходиться на грані банкрутства, але вона представляє значний народногосподарський інтерес. У цілому ж у практиці проведення санації цей метод використовується у виняткових випадках, оскільки надання дозволу на монопольні утворення приводить до негативних мікро- і макроекономічних наслідків. Застосування цього методу може мати антиринковий ефект стратегічного характеру. Саме тому використовувати його можна лише в тому випадку, якщо підприємства доведуть, що в результаті їхнього злиття буде найбільш повно використано ефект масштабу, значно скоротиться рівень собівартості продукції й істотно підвищаться її якісні параметри. Злиття можливе тільки тоді, коли буде доведене позитивне сальдо між народногосподарською вигодою і негативними антиконкурентними наслідками. У залежності від напрямку економічної доктрини держави можливе використання того або іншого виду санаційної підтримки підприємств фіскального характеру, що може здійснюватися у виді списання або реструктуризації податкових зобов'язань, податкового кредитування, надання цільових податкових пільг підприємствам, що безпосередньо вимагають санації, а також шляхом фіскальних поступок головним кредиторам даних підприємств із метою активізації їхньої участі в санаційних процесах.

Особливе значення має фіскальна підтримка, пов'язана зі стимулюванням лізингової форми фінансування виробничо-технічних санаційних заходи. Основне значення лізингу як санаційного інструмента полягає у можливості залучення до процесу виробництва найбільш сучасних технологій за відсутності не тільки необхідних для здійснення капіталовкладень фінансових ресурсів, але і достатнього для виходу на фінансовий ринок кредитного забезпечення. У цьому зв'язку в Німеччині, наприклад, загальна сума знижок за різних видів податків за використання лізингу досягає 50% лізингових платежів.

Іншим напрямком фіскальної підтримки санації підприємств є активізація участі в ній найбільших кредиторів. Сприяння фінансовому оздоровленню підприємств із боку кредиторів може відбуватися у формі пролонгації термінів сплати заборгованості шляхом відмовлення від існуючих фінансових вимог або за допомогою надання додаткових кредитних ресурсів.

Разом з тим податковим законодавством України передбачено, що суми дебіторської заборгованості, термін позовної данности яких пройшов, можуть відноситися на зменшення оподатковуваного прибутку тільки у випадку подачі позову за цими сумами до Арбітражного суду. Це положення унеможливлює участь у санації кредиторів (постачальників сировини, матеріалів і ін.). У цьому зв'язку, на наш погляд, для підприємств, включених до державної програми санації, доцільно передбачити положення, відповідно до якого надана їм фінансова допомога не включалася б в об'єкт оподатковування, якщо вона здійснена виробничими партнерами і спрямована на розвиток виробництва. Останнім, у свою чергу, варто дозволити відносити на зменшення оподатковуваного прибутку суми простроченої дебіторської заборгованості підприємств, що підлягають санації.

На основі аналізу методів державної підтримки санації реструктуризації підприємств можна зробити висновок, що використання того або іншого методу залежить від конкретних характеристик підприємства. Однак у цілому прийнято вважати, що економічно найбільш раціональними є: надання державних гарантій, різні форми підтримки фіскального характеру, зокрема, спрямовані на стимулювання лізингу й активізацію участі найбільших кредиторів у санації підприємств, шо знаходяться в кризі, також державна допомога у виді сприятливої амортизаційної політики.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.