Брід р. Малої Дуки не складний, течія хоч і швидка та річка досить маловодна – можна пройти самостійно.

Температура повітря у розпалі кавказького літа в обідню пору сягає 30-35 градусів по Цельсію. Досить волого. За таких умов краще перечекати спеку, так як шлях проходить низовиною під відкритим сонцем. Доречно зробити обід та перепочинок в тіні біля води.

Після 16 години знову можна продовжувати маршрут. Шлях проходить і далі автомобільною дорогою по правій стороні річки Велика Дукка. Дорога повільно переходить в хорошу стежку. Вище потоку, який перебродили, дорогу змінює стежка. Каміння, бокові притоки, висока трава - темп значно знижується. Зі всіх сторін високі гарні трави, що увібрали у себе літечко. Стежину все частіше починає прикрашати каміння, яке ще із-за давніх часів накотилося із верхів, та видно, що то було досить давно. В уяві малюється: як це каміння котилось... цікавенько. Попереду проглядається лісок. Краса довкола досить гарної долини, яка веде нас до першого не категорійного перевалу Дука. З ліва височіють вершини. Верхи поросли кавказьким жерепом, а самі вершини досить стрімкі та сипучі. Висота яких біля 3000 м. І як туди залізти ніякого уявлення, і чи взагалі, це реально? Та нам далі, а там побачимо: який ти Кавказ?

Річка робить невеличкий вигин русла. Видно старі вогнища. Дрова є, стоянка на підвищенні, сухо. Можна організовувати нічліг.

Чистий ходовий час на даному відрізу маршруту – 8 годин.

P.S. Дня Що ми можемо, на що заслуговує кожен з нас перед цією величчю енергетики, багатства та краси Кавказу? І що нам подарує, про що запитає маршрут, який виносив у своєму серці керівник. Чого ми варті, маленькі люди, ТУТ? Це залежить від міцності та глибини людяності, досвіду, сили духу і ще від купи «всякостей» в першу чергу кожного з нас та довіри до керівника. Команда Довіру до керівника можне оберегти від провалу, може підставити їй дружнє плече, може витримати її, як хороше вино, щоб потім п’яніти від ейфорії дружньої перемоги, а може затоптати, спихнути у безодню. Довіра – велична пані, у нашому випадку, де розпочато маршрут ІІІ к.с. по Західному Кавказу – запорука успішного подолання запланованого. А запорука успіху супроводжується обмеженнями, виснажливою роботою в задоволення, роботою команди або шліфуваннями характерів, або відкриванням очей на очевидні речі, або «наплюй» на себе, сиди на дивані у міському смороді і до лампочки тобі оті «всякості».