Поняття законності і правопорядку, їх гарантії.

Законність – це строге і повне здійснення розпоряджень правових законів всіма суб'єктами правовідносин. Іншими словами законність можна визначити як правовий режим, при якому діяльність всіх державних органів, юридичних і фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог закону.

Основними принципами законності є:

1) верховенство правового закону. Всі закони країни повинні відповідати Конституції, а підзаконні акти — законам. Рішення, що приймаються державними органами і посадовцями по конкретних справах, повинні строго відповідати законам і підзаконним актам;

2) загальність законності. Закони повинні бути єдиними для всієї держави і доступними для всіх громадян і посадовців;

3) рівність всіх суб'єктівправа перед законом. Вимоги закону і міри відповідальності за його порушення однакові для всіх громадян і посадовців;

4) єдність законності і доцільності. Неприпустимо порушення закону під приводом доцільності. Передбачається, що закон відповідає цілям і задачам суспільства. В рамках закону слід обирати найбільш оптимальне рішення;

5) невідворотність відповідальності за правопорушення. З одного боку, усвідомлення неминучості покарання є головним стримуючим чинником для потенційних правопорушників. З іншою, неухильне залучення до відповідальності правопорушників підвищує роль закону в очах суспільства, виконує величезну виховну роль.

Правопорядок — це стан впорядкованості суспільних відносин, який складається в умовах законності.

Важливе значення в здійсненні законності і формуванні правопорядку мають їх гарантії.

Гарантії законності і правопорядку — це засоби, за допомогою яких забезпечується законність і правопорядок в суспільстві.

Гарантії діляться на загальні і спеціальні. До загальних відносяться:

1) економічні —дозволяє більшості громадян задовольняти свої потреби, не виходячи за рамки закону;

2) політичні —можливість участі в політичному житті і управлінні суспільними справами;

3) соціальні — наявність середнього класу, забезпечення соціального захисту населення;

4) духовні — високий рівень правової культури суспільства.

Спеціальні — це юридичні гарантії. Вони включають:

1) систему чинного законодавства — держава зобов'язана забезпечити якість законодавства. Закони повинні бути ясними, несуперечливими, відповідати загальноприйнятим міжнародним стандартам у області прав людини і діючої Конституції;

2) діяльність конституційної юстиції, забезпечує неухильне дотримання Конституції при ухваленні законів, виданні нормативно-правових актів;

3) діяльність судових органів. Суди зобов'язані визначити справедливу міру покарання правопорушнику, забезпечити ефективне відновлення порушених прав, відшкодування збитків, що виникли в результаті цивільно-правової провини;

4) діяльність правоохоронних і контрольно-наглядових органів—забезпечити профілактику, припинення і розкриття правопорушень.