Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!
Системи карт. Різні типи і види карт утворюють у сукупності закономірні системи, серії (набори)
|
|
Різні типи і види карт утворюють у сукупності закономірні системи, серії (набори). Вони мають різне просторове охоплення, масштаби, призначення й відображають геосистеми різного рангу, їхню структуру та ієрархію, взаємні зв'язки, динаміку і функціонування.
Серед дрібномасштабних тематичних карт відзначимо найбільш важливі й значні серії:
· 1: 1000000- серія, створена на основі номенклатурних аркушів державної оглядово-топографічної карти;
· 1: 2500000- в основі серії лежить Гіпсометрична карта СРСР, уперше видана в 1949 р. і з тих пор неодноразово перевидавалася;
· 1: 4000000- настінні карти для вищих навчальних закладів;
· 1: 10000000- серія докладних довідкових настільних карт.
Названі серії відрізняються різною комплектністю й повнотою, звичайно в них представлені основні карти природи: рельєфу, геологічні, ґрунтів, рослинності, лісів, а також карти населення й господарства.
Тема 8. ГЕОГРАФІЧНІ АТЛАСИ
8.1. Атласи – картографічні енциклопедії
8.2. Джерела атласної картографії
8.3. Види атласів
8.4. Національні атласи
8.5. Атласи як моделі геосистем
8.6. Внутрішня єдність атласів
8.1. Атласи – картографічні енциклопедії
Атлас — це систематичний комплект карт, виконаний за єдиною програмою як цілісний продукт і виданий у вигляді книги або набором аркушів. Це система взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих карт.
За словами Н. Н. Баранского, «атлас відноситься до окремої карти приблизно так, як опера - до окремої музичної п'єси». Атлас включає безліч картографічних сюжетів, об'єднаних загальним задумом і програмою. Створення атласу - важка й відповідальна справа, вершина картографічного мистецтва. Атлас являє собою картографічну енциклопедію - систематизований звіт знань і фактичних відомостей про території на сучасному рівні її вивченості.
Карти атласу зручно зіставляти, порівнювати й накладати одну на одну. При необхідності можна одержати кількісні відомості, провести математичні кореляції і скласти похідні зображення. Атласи спеціально призначені для комплексного вивчення і оцінки території, поглиблених наукових досліджень, складання планів освоєння природних ресурсів та прогнозу наслідків втручання людини в навколишнє середовище, проектування природоохоронних дій та поліпшення екологічної ситуації.
Фундаментальні атласи супроводжуються науковими географічними описами, пояснювальними текстами (нерідко вони становлять окремі томи), космічними знімками та фотографіями, діаграмами і таблицями. Завдяки тонкому й витонченому оформленню, карти атласів дуже інформативні, незважаючи на дрібні масштаби. Особлива увага приділяється довідковому апарату, детальним покажчикам географічних назв і т.п. Подібно іншим енциклопедичним виданням, атласи можуть бути спеціалізованими або мати багатоцільове призначення.
8.2. Джерела атласної картографії
Перший атлас з'явився в Римській імперії в II в. н.е. і був складений математиком і картографом Клавдієм Птолемеєм. Атлас включав карту ойкумени - усього відомого грекам і римлянам миру - і 26 карт окремих частин Європи, Африки, Близького Сходу й Південної Азії. В епоху Середньовіччя атлас Птолемея був забутий, але на самому початку XV в. грецький рукопис і самі карти були переведені на латинську мову, розфарбовані і видані за назвою «Космографія». Атлас досить точно й детально відображав навколишній світ, моря і країни, карти мали градусну сітку та умовні знаки. З винаходом друкарства атлас Птолемея стали багаторазово перевидавати, поповнюючи його новими картами. Перше друковане видання було випущено в 1477 р. у Болоньї, і за короткий період атлас перевидавали більше 30 разів з доповненнями й уточненнями (рис. 8.1).
У середні століття одержали поширення атласи портоланов - особливих морських навігаційних карт із компасними сітками. Основний зміст портоланов становило докладне зображення берегової лінії з усіма бухтами й затоками. Портоланні атласи використалися для плавання в Середземному та Чорному морях, в Атлантичне узбережжя Європи і Африки, іноді - у Каспійське море. Крім набору портоланов вони часто містили навігаційні таблиці, календарі, довідкові відомості з астрономії та астрології.
У другій половині XVI в. центр картографії перемістився в Нідерланди. Там виникли картографічні мануфактури, де гравірували і друкували нові карти та атласи, що зображували світ таким, якої він став після Великих географічних відкриттів. Це було золоте століття картографії і атласи тієї епохи зберігаються тепер у бібліотеках та музеях як пам'ятники науки й зразки образотворчого мистецтва.
Рис. 8.1. Одна з латинізованих репродукцій карти світу з атласу Клавдія Птолемея. Видання 1492 р.
В 1570 р. гравер і видавець Авраам Ортелій опублікував в Амстердамі збір карт, назвавши його «Видовище кулі земної» («Theatrum orbis terrarum»). В атласі на 53 аркушах були зібрані карти світу, частин світу: Америки, Азії, Африки і Європи, а також окремих країн. В атласі були географічні описи, гарний титульний аркуш (рис. 8.2), алфавітний список країн і покажчик географічних назв.
Рис. 8.2. Титульний аркуш атласу А. Ортелія, виданого в Антверпені в 1570 р.
Перший атлас у сучасному його розумінні був створений «королем картографів» Герардом Меркатором. Карти були складені за новітніми джерелами, звітами експедицій, географічними описами, опрацьовані та погоджені спеціально для цього атласу. Для ряду карт були розраховані нові проекції. Меркатор опублікував в 1585 р. першу частину атласу, а через чотири роки - другу. Усього в них увійшло близько 80 карт європейських країн. Уже після смерті великого картографа праця була завершена його сином Румольдом і виданий в 1595 р. за назвою «Атлас, або Космографічні міркування про створення світу і виду створеного» (рис. 9.3). Так уперше в картографії з'явилася назва «атлас». Воно походить від імені легендарного мавританського царя Атласу - заступника наук, філософа й картографа, що виготовив перший небесний глобус. Назва міцно закріпилася в науці, і навіть не тільки в картографії. Є, наприклад, атласи рослин, тварин, атласи хмар і анатомічні атласи.
Рис. 8.3. Титульний аркуш атласу Г. Меркатора, 1595 р.
8.3. Види атласів
Подібно до карт, атласи підрозділяють за просторовим охопленням, виділяючи атласи планет (світу, Венери, Місяця), континентів, океанів, великих географічних районів, держав, областей, міст. Можливі самі різні варіанти угруповання атласів за адміністративним поділом, політичним, історичним, природним, економічним ознаками. Є атласи, що охоплюють півкулю (Атлас зворотної сторони Місяця), атласи групи країн (Атлас Дунайських країн), невеликих територій й акваторій (Атлас Південного берега Криму, Атлас озера Байкал).
Класифікацію атласів за змістом поділяють на комплексні, що включають широкий набір карт природи, населення й господарства, галузеві (наприклад, геоботанічні) і вузькогалузеві (наприклад, атлас ареалів лікарських рослин).
Найбільш корисної із практичної точки зору є угруповання атласів за призначенням, відповідно до якого виділяють атласи довідкові, науково-довідкові, популярні, навчальні, туристські, дорожні, військові та ін.
Довідкові атласи - це загальгеографічні і політико-адміністративні атласи, що максимально детально передають загальгеографічні елементи: населені пункти, рельєф і гідрографію, дорожню мережу, границі. Атласи цього типу особливо точні відносно номенклатури, супроводжуються великими покажчиками й іншими довідковими даними.
За змістом атласи поділяють так:
| Атласи загальгеографічні Атласи фізико-географічні: геологічні; геофізичні; кліматичні; океанологічні; гідрографічні; ґрунтові; ботанічні; зоогеографічні; медико-географічні; комплексні фізико-географічні; Атласи історичні: древнього світу; середніх століть; новітньої історії; воєнно-історичні; | Атласи соціально-економічні: населення; промисловості; сільського й лісового господарства; культури; політико-адміністративного розподілу; комплексні соціально-економічні; Атласи еколого-географічні: факторів впливу на середовище і окремі її компоненти; наслідків впливу й забруднення середовища; екологічних ситуацій; умов життя населення; екологічної безпеки; Атласи загальні комплексні |
Атласи науково-довідкові — капітальні картографічні твори, що містять найбільш повну й науково достовірну характеристику території. Часто це багатотомні видання, які дають системне подання про території. Вони призначені в основному для вчених, адміністраторів, органів планування й т.п.
Популярні атласи призначені для масового читача, вони загальнодоступні, а користування ними не вимагає професійної підготовки. Вони адресовані школярам, туристам, краєзнавцям, мисливцям і рибалкам. Тому в атласи включають лише основні карти природи й економіки, зате доповнюють їхніми картами визначних місць й історичних пам'ятників, туристських маршрутів. Такі видання супроводжують яскравими фотографіями, малюнками, довідковими даними. До цієї групи близькі шкільно-краєзнавчі атласи, призначені для учнів, що вивчають рідний край, а також для мандрівників і краєзнавців.
Чітко виділяється група навчальних атласів, орієнтованих на застосування в початковій, середній і вищій школах. Набір карт у таких атласах, ступінь їхньої подробиці та глибина розкриття визначаються відповідними навчальними програмами.
В останні роки більшу популярність набули туристські та дорожні атласи. Вони потрібні автолюбителям, спортсменам, туристам. У них детально показують туристські об'єкти, мережі автомобільних доріг та залізниць, розміщення кемпінгів і мотелів, пішохідні, водні та інші туристські маршрути.
Особливу групу становлять військові і воєнно-історичні атласи, призначені для вищого командного складу й офіцерів армії й флоту. Вони зручні в роботі, строгі за оформленням, насичені довідковими матеріалами з військової географії та історії, економіці і природі країн світу, у них включені довідкові відомості із загальної топографії та астрономії, плани найбільших міст.
Атласи можна класифікувати і за іншими ознаками, наприклад за форматом і способом виготовлення. Виділяють атласи настільного формату - більші фоліанти, користуватися якими можна тільки, тримаючи їх на столі. Більшість атласів мають книжковий формат. Існують також малі (кишенькові) і мініатюрні атласи. Такі атласи найбільше цінуються за свій поліграфічний дизайн.
Поряд із традиційними паперовими, широко використають комп'ютерні атласи, атласи на компакт-дисках і віртуальні, розміщені в мережах телекомунікації.
8.4. Національні атласи
Національний атлас - це атлас країни, що містить різнобічну характеристику її природи й ресурсів, населення, історії й культури, господарства й екологічний стан.
Національний атлас створюється державними картографічними установами, носить офіційний і навіть нормативний характер. Атлас відображає рівень економічного розвитку країни, ступінь її наукового пізнання і досягнення картографічного виробництва. Це престижне національне видання, візитна картка держави.
Атласи доповнюються детальними текстами, довідковими даними, покажчиками. Їх намагаються оформити й видати якнайкраще, звичайно національний атлас - це капітальний твір або навіть кілька томів настільного формату, але нерідко він видається у вигляді періодично обновлюваних випусків.
Перший національний атлас був виданий у Фінляндії в 1899 р. Фінським географічним суспільством, за ним пішли атласи Єгипту, Чехословачини та деяких інших країн. Але справжній розцвіт у цій справі на період після Другої світової війни, коли десятки країн приступилися до створення своїх національних атласів. Величезну роль зіграла діяльність Комісії національних атласів, що була заснована в 1956 р. Міжнародним географічним союзом. Комісія під керівництвом видатного радянського картографа К. А. Салищева розробила єдину програму та рекомендації зі створення національних атласів. При цьому враховувалися, з одного боку, бажаність уніфікації змісту атласів, а з іншого боку - необхідність відображення національної специфіки кожної країни.
Національний атлас України - наково-довідкове офіційне державне видання, в якому інтегровані новітні знання та інформація про Україну, він характеризує природні умови і ресурси України, її екологічну ситуацію, населення, економіку та історію. Він складається із шести блоків: загальна характеристика, історія, природні умови та природні ресурси, населення і людський розвиток, економіка, екологічний стан природного середовища.
8.5. Атласи як моделі геосистем
Атлас містить систему карт, які тісно зв'язані між собою і одна одну доповнюють. У цілому комплексний атлас можна розглядати як модель географічної системи (геосистеми).
Система карт атласу розділяється на розділи, і в кожному з них є основна й додаткова карти. На аналітичних картах представлені окремі підсистеми (наприклад, рельєф, ґрунти, клімат) і компоненти геосистем (наприклад, в підсистему карт клімату входять карти опадів, температур, що переважають вітрів і т.п.). Єдність досягається зв'язуванням всіх карт з основною, а співпідпорядкованість елементів змісту кожної карти забезпечується логікою її легенди та підбором образотворчих засобів - тим самим моделюється ієрархія компонентів геосистеми.
Взаємодія компонентів геосистем знаходить відображення на комплексних і комплексно-синтетичних картах таких, наприклад, як карти взаємодії вітрів й океанічних рухів або карти розподілу населення за галузями промисловості.
Взаємозв'язок й інтеграцію елементів геосистеми показують на синтетичних картах атласу, наприклад на картах ландшафту, екологічної оцінки природних і соціальних умов життя населення.
В атласах є і карти, що характеризують динаміку геосистем, процеси переносу речовини й енергії, наприклад переміщення відкладень водних мас, перевезення промислових товарів, транспортування нафти й газу й багато чого іншого. А тенденції розвитку відображають на прогнозних картах.
Таким чином, комплексні атласи моделюють основні властивості геосистем, причому одне з головних переваг цієї складної моделі полягає в тому, що інформація дається в систематизованому, формалізованому і однаковому виді. Саме завдяки цьому атлас є геоінформаційною системою, він служить прообразом сучасної комп'ютерної ГІС. Більше того, ГІС нерідко створюють на основі атласів.
8.6. Внутрішня єдність атласів
Для того щоб атлас виконував функції джерела погодженої просторової інформації та моделі геосистеми, він повинен відповідати певним умовам, що забезпечують його внутрішню єдність. Головні із цих умов такі:
· в атласі потрібно використати мінімальне число різних картографічних проекцій - це спростить порівняння карт;
· доцільно мати один масштаб для всіх карт, а якщо це не виходить, то масштаби повинні бути кратними - також для полегшення взаємного зіставлення карт;
· карти атласу треба становити на єдиних базових географічних основах;
· в атласі повинен дотримуватися певний баланс між кількістю аналітичних, комплексних і синтетичних карт;
· легенди різних карт, шкали й градації варто взаємно погодити;
· важливо дотримувати на картах атласу за можливістю єдиний рівень генералізації та однакову детальність зображення явищ;
· обов'язково має бути взаємне узгодження карт різної тематики, усунення випадкових розбіжностей у зображенні контурів - при створенні атласів узгодження карт є основною турботою картографів;
· всі дані в атласі, повинні бути віднесені до однієї дати, до єдиного тимчасового інтервалу;
· карти повинні мати загальні принципи оформлення, єдиний стиль дизайну.
Над атласами трудяться великі колективи картографів, географів різного профілю, геологів, екологів й інших учених. Роботи тривають довго, багато часу затрачається на збір матеріалу, узгодження карт і т.д. Це фундаментальний збір документів про стан географічної системи на певний часовий зріз.
2.2. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2
Тема 9. ДЖЕРЕЛА ДЛЯ СТВОРЕННЯ КАРТ ТА АТЛАСІВ
|
|