Фінансові та економічні аспекти проектного аналізу

Фінансовий аналіз дозволяє встановити наведену цінність проекту, як різницю між його позитивними результатами (вигодами) і негативними результатами (витратами), з точки зору інвестора.

Оскільки вигоди і витрати по проектах можуть бути різними, то проекти звичайно розглядаються з різних точок зору, що знаходять висвітлення в наступних аспектах проектного аналізу – технічному, комерційному, фінансовому, економічному, інституціональному і соціальному.

У фінансовому аналізі проект розглядається з позиції приватного інвестора, а ціни передбачаються такими, як їх сформував приватний ринок чи установили відповідні ціноутворюючі державні організації. Мета фінансового аналізу – максимізувати прибуток для інвесторів. Економічний аналіз, навпроти, цікавиться повними суспільними витратами проекту, що розглядається не з позицій окремих інвесторів чи групи, а суспільства в цілому.

Основні задачі економічного аналізу:

- визначення цілей проекту;

- визначення схеми аналізу проекту;

- вимір вигод і витрат;

- оцінка показників рентабельності;

- проведення аналізу ризику.

Перша задача економічного аналізу складається у визначенні цілей проекту. При цьому мета проекту, як правило, не формулюється однозначно – побудувати, наприклад, шляхопровід чи залізницю, хоча це і може стати результатом проекту. Мета тут – поліпшення транспортного обслуговування, що може бути досягнуто перерахованими вище засобами. Фактично тут мова йде про початкову фазу проектного циклу – ідентифікації, тобто виявленні потреб у проектах. На цій фазі відбувається первісне виявлення можливих об'єктів додатка капіталу – розвиток інфраструктури, розробці родовищ корисних копалин та ін.

Визначивши мету, ви одержуєте критерій для віднесення ефектів, пов'язаних із проектом, чи до вигод, чи до витрат. Усе, що сприяє досягненню мети – вигоди, а усе, що сповільнює цей процес – витрати. Різниця між ними – чисті вигоди. При цьому можуть розглядатися один чи кілька альтернативних проектів, котрому треба сказати " так" чи " ні". Ситуація " без проекту" у більшості випадків не продовження status quo. Зміни, наприклад, ризик в обсязі виробництва чи споживання продукції, можуть відбутися і без проекту, а віднесено це буде за рахунок проекту.

Економічний аналіз припускає всебічне виявлення вигод і витрат, пов'язаних з інвестиційним проектом і дає можливість оцінити проект з позиції суспільства. Істотним елементом економічного аналізу є аналіз ризику.

В економічному аналізі визначення вигод і витрат проекту стосовно до фірм частіше нескладно, тому що основні цілі фірм зводяться просто до одержання максимального прибутку. Витрати являють собою витрати на товари і послуги, необхідні для здійснення й експлуатації проекту. Вигоди складаються з доходів, одержуваних від продажу продукції і надання послуг по проекті. У більшості випадків оцінка з позиції фірми може проводитися за допомогою цін, що фірма платить за ресурси, що надходять, і цін, що покупці платять за продукцію фірми.

З погляду суспільства, однак, ціни, сплачуються дійсно за ресурси, що надходять, і зроблену продукцію, які не можуть служити прийнятною мірою витрат і вигод, оскільки вони не відбивають їхньої альтернативної вартості.

У випадку проектів підприємств суспільного користування типовою проблемою є відсутність даних для визначення додаткового, так називаного, споживчого надлишку, одержуваного завдяки проекту.

Споживчий надлишок дорівнює різниці між тією ціною, що споживач був би готовий заплатити за товар чи послугу і фактично витраченої їм сумою. Вигоди, одержувані споживачем при зниженні цін, складають приріст його споживчого надлишку. Такі вигоди з'являються тоді, коли додаткова продукція може бути продана тільки за умови зниження цін на неї. Подібна ситуація часто також характерна для регульованих ринків, наприклад комунальних служб електропостачання, водопостачання й ін.

Споживчий надлишок зростає всякий раз, як проект знижує ціну в порівнянні з ціною, що повинна була б існувати, цей приріст споживчого надлишку входить в економічні вигоди від проекту. Подібні припущення звичайно важливі лише стосовно до дуже великих проектів, що здатні кардинально змінити загальний обсяг пропозиції чи продукції послуг.

У фінансових рахунках проекту не враховується також і наслідки, що у рамках самого проекту не відносяться ні до витрат, ні до вигод. Так названі зовнішні ефекти проекту.

Одним із ключових понять є поняття альтернативної вартості. Практично будь-які ресурси характеризуються їх недостачею і потенційно можуть бути використані декількома різними способами. Так, земельна ділянка в місті може використовуватися для зведення на ній житлових будинків, конторських будинків, промислових підприємств чи розбивки парку. Резерви іноземної валюти, що існують в країні, можуть бути використані для імпорту споживчих товарів, придбання промислової сировини для інвестування в капітальне устаткування. Використання ресурсів для однієї мети неминуче виключає можливість їхнього іншого використання. Різне використання ресурсів визначає різне значення чистих вигод (загальне значення вигод за винятком витрат). Тому необхідно робити вибір у тому випадку, якщо ми хочемо оптимально використовувати наявні ресурси. Потрібно розподілити ресурси серед альтернативних способів їхнього використання так, щоб чисті вигоди економіки країни виявилися максимальними. При підрахунку чистих вигод необхідно переконатися в тому, що значення витрат і вигод відбивають інтереси державного, а не приватного сектора й економічні, а не фінансові величини.

Альтернативна вартість – це гранична вартість ресурсу виробничого фактора (землі, робочої сили, капіталу, керування) чи продукту при " наступному кращому" альтернативному використанні. На ринках, що характеризуються конкуренцією, де покупець і продавець мають у своєму розпорядженні відомості про умови ринку, де відсутня монополія, ринкові ціни будуть дорівнювати альтернативній вартості. Однак, якщо ринки недосконалі, то ринкові ціни не зможуть точно відбити альтернативну вартість.

Альтернативна вартість – це оцінка найбільш оптимального з відкинутих варіантів.

Альтернативну вартість можна також трактувати як вигоду, від якої довелося відмовитися при використанні обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість використання їх у " другому кращому" альтернативному варіанті.

На відносно конкурентному ринку ціна часто виступає як гарне наближення до ціни граничного продукту й альтернативної вартості.