Пояснювальна записка. Методичні вказівки до виконання

Методичні вказівки до виконання

курсових робіт з “Теорії і методики виховання”

для студентів педагогічних спеціальностей

Викладач: Стельмашук Ж.Г.

Рівне -2014

УДК

ББК

Стельмашук Ж.Г. Методичні вказівки до виконання

курсових робіт з “Теорії і методики виховання”

для студентів педагогічних спеціальностей / Ж.Г. Стельмашук. – Рівне: РДГУ, 2014. – …… с.

Друкується за рішенням Науково-методичної комісії інституту педагогіки і психології Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № ….. від …….)

Рецензенти:

Ó Стельмашук ЖГ..

​ Ó РДГУ, 2014

Пояснювальна записка

Розбудова системи національної освіти України в умовах глобальної інформатизації і впровадження в усі сфери життя загальноєвропейських цінностей потребує підготовки нестандартно мислячих творчих особистостей, що здатні конструювати, оцінювати, раціоналізувати. Вирішення цієї проблеми багато в чому залежить від змісту і методики навчання майбутніх фахівців.

Формування майбутнього вчителя-фахівця неможливе без спеціальної підготовки до науково-дослідницької роботи, без оволодіння методикою навчально-дослідницької роботи в процесі вивчення вузівських дисциплін, саме на виконання цих завдань і спрямовано виконання студентами курсової роботи.

Курсова робота з “Теорії і методики виховання” – самостійне творче дослідження, присвячене актуальним питанням виховання, є однією із найважливіших форм навчально-дослідницької роботи і підготовки майбутніх педагогів до інноваційної педагогічної діяльності. Це один із видів навчальної роботи, в якій студенти повною мірою виявляють і розвивають свої творчі здібності, виконуючи дослідницьку програму з певної теми навчального матеріалу.

Курсова робота виконується паралельно з вивченням дисциплін “Педагогіка”, «Теорія і методика виховання» «Методика виховної роботи» і є науковим дослідженням, яке виконують студенти для виявлення обсягу і глибини здобутих протягом навчання теоретичних знань, а також оцінки вмінь їх застосування для розв’язання практичних завдань. При виконанні курсової роботи студент повинен виявити свої уміння працювати з науково-методичною та психолого-педагогічною літературою, систематизувати й аналізувати фактичний матеріал і самостійно творчо його осмислювати.

Методичні вказівки містять вимоги щодо підготовки та оформлення курсових робіт: зміст та послідовність етапів роботи над курсовою роботою; вимоги до змісту та оформлення списку використаних джерел; наведено правила цитування та посилання на використані джерела; подано критерії оцінювання та захисту курсової роботи.

Методичні вказівки призначено для студентів педагогічних спеціальностей, а також для викладачів з метою ефективного здійснення ними керівництвакурсовими роботами студентів.

Загальні методичні вказівки до виконання курсових робіт з “Теорії і методики виховання”

Курсова робота є видом самостійної і науково-дослідної діяльності студента. В процесі її виконання значно розширюється науково-теоретичний кругозір з обраної проблеми, розвиваються навички самостійного опрацювання літератури, вміння аналізувати і узагальнювати педагогічний досвід, засвоюється методика наукового дослідження, розвивається творчий потенціал студентів.

Етапи підготовки курсової роботи:

– вибір теми курсової роботи та її погодження з науковим керівником;

– робота над бібліографією – користування каталогами і науковою

літературою, статистичними та інструктивними матеріалами;

– складання плану (зміст) курсової роботи;

– написання вступу до курсової роботи;

– структуризація змісту роботи;

– розробка методики і виклад матеріалів курсової роботи;

– підготовка висновків;

– оформлення списку використаних джерел;

– редакційне оформлення курсової роботи відповідно до загальновстановлених вимог.

Роботу можна вважати завершеною після написання науковим

керівником рецензії та прилюдного захисту курсової роботи.

За структурою курсова робота складається з:

· вступу;

· двох-трьох розділів, які розбиваються на відповідну кількість параграфів;

· заключних висновків;

· списку літератури;

· додатків

Курсова робота відкривається титульним листом за зразком (див. додаток А)

На другій сторінці розташовується зміст. Це остаточно відредагований план курсової роботи з вказаними сторінками кожного розділу і параграфу в тексті.Зразок оформлення змісту роботи (див. Додаток Б)

ВСТУП

У вступі (приблизний обсяг 3-4 стор. машинопису): обґрунтовується актуальність теми (2-4 абзаци) – значущість, її наукове і практичне значення для педагогічної теорії і практики; по можливості вказуються державні документи які відображають актуальність обраної теми; аналізуються наукові джерела з даної теми; називаються прізвища науковців, що розробляли тему в педагогічній науці.

Визначається й аргументується об’єкт та предмет дослідження

Об'єкт дослідження – те, на що спрямований процес пізнання; це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і потребує вивчення. Необхідно знайти відповідь на питання: що розглядається?

Предмет - конкретний ракурс дослідження об'єкта, окремі сторони, властивості, якості об’єкта, що досліджується з певною метою; це той аспект, завдяки якому можна зрозуміти сутність об’єкта. Предметом дослідження можуть бути зміст, педагогічні умови, форми, методи виховання; шляхи вдосконалення виховної роботи, особистісні якості вихованця тощо.

Таким чином, об'єкт дослідження є більш широким поняттям, ніж його предмет. При цьому об'єкт повинен бути названим не безмежно широким, а так, щоб він був безпосередньо пов'язаним з предметом дослідження. Наприклад, об'єктом дослідження може бути процес морального виховання учнів в цілому, а предметом - тільки форми і методи морального виховання (частина процесу).

Мета роботи визначається чітко, передбачає з’ясування певного результату і те, яким його бажає отримати дослідник, вона має бути тісно пов’язана з темою роботи. Мета дослідження є авторською стратегією в отриманні нових знань про об’єкт та предмет дослідження. Починати формулювати мету можна з таких слів: «Вивчити...», «Визначити...», «З'ясувати...», «Встановити...» тощо, але слід пам’ятати, що мета має відображати що і яким чином досліджується. Як зазначається в матеріалах ВАКу, „предмет і мета дослідження повинні відповідати низці вимог: актуальність і відповідність соціальному замовленню; наукова новизна (не повторювати відоме); практична значущість”.

Мета, в свою чергу, поділяється на коло більш конкретних завдань дослідження (3-4).

Завдання дослідження – це етапи досягнення мети і, як правило, включають у себе такі складові:

· вивчення та аналіз теоретико-методологічних підходів щодо дослідження теми і на цій підставі з’ясування теоретичних питань із досліджуваної проблеми;

· поглиблене експериментальне вивчення практичного розв’язання зазначеної проблеми: виявлення її типового стану – важливих досягнень і типових недоліків, їх причин, основних здобутків передового педагогічного досвіду тощо;

· обґрунтування та розробку системи заходів, необхідних умов, методів, методик для розв’язання поставленої мети;

· розробку методичних рекомендацій для подальшого використання позитивних результатів дослідження в практиці роботи шкільних чи вищих навчальних закладів освіти.

Як правило, перші 2 завдання спрямовані на розв’язання теоретичних положень досліджуваної проблеми (розкриває предмет дослідження). Формулювання завдань може починатися словами розробити (обґрунтувати) теоретичні засади (вказується чого), з’ясувати статус певних категорій тощо, визначити поняття (називається об’єкт), обґрунтуват и (принципи, підходи, методику тощо). Друге завдання може містити словосполучення виявити склад (моделі), визначити структуру, визначити (уточнити) межі поширення, окреслити сукупність тощо.

Третє завдання розкриває предмет дослідження і починається словами з’ясувати (значення, походження, причини, шляхи появи, особливості, природу, роль, місце, специфіку, особливості, фактори тощо), дослідити (характер, характеристики, фактори, властивості, походження, зв’язки, потенціал, засоби, механізми, функції, співвідношення, фактори, структуру), виявит и (ознаки, причини, поширення, зв’язок, шляхи, засоби, специфіку, чинники, типи, фактори, характеристику, співвідношення, структуру), вивчити (можливості, специфіку, функціонування, потенціал), проаналізувати (структуру, характер, залежність, особливості, реалізацію), описати (функціонування, спосіб), визначити (обсяг, типи, моделі, структуру, потенціал, функції, засоби, систему, групи, спільне і відмінне, характеристики), встановити (взаємозв’язки, взаємодію, функції, мотиви, вплив, типи, ознаки, особливості, зв’язки, роль, критерії), здійснити (аналіз, опис), простежити (функціонування, особливості, залежність, засоби, розвиток, глибину, еволюцію, співвідношення), визначити (динаміку, можливості, процеси, межі, специфіку, місце, роль, належність), показати (зв’язок), описати (особливості, групи, засоби, механізми, значення, конструкції), зіставити (форми), розкрити (характер, статус, функції, особливості, зміст, вплив), розглянути (взаємодію, засоби), характеризувати (особливості, засоби, типи, специфіку), уточнити (хронологію, межі), з’ясувати (взаємодію) тощо.

Четверте завдання базуються на виконанні попередніх завдань, тому мають узагальнюючий характер: визначити (окреслити) місце й роль, виявити (встановити) тенденції розвитку, з’ясувати закономірності творення, розробити практичні рекомендації.

Постановка проблеми змушує дослідника сформулювати гіпотезу обраного дослідження.

Гіпотеза – це наукове передбачення положень, які будуть установлені в дослідженні й потребують доведень і захисту. Вона передбачає пошук чогось невідомого в науці й практиці. Гіпотеза є головним методологічним інструментом дослідження. В основі гіпотези можуть бути невідповідність між встановленими в науці положеннями, вимогами практики і накопиченим дослідницьким матеріалом (усвідомлення цього протиріччя і призводить до гіпотези).

Важливими етапом наукового дослідження є визначення методики дослідження, яка має бути адекватна меті й завданням і передбачати сукупність засобів і методів, які допоможуть досягнути мету і реалізувати завдання дослідження.

Методика дослідження, у вузькому розумінні, - це сукупність методів дослідження (з точки зору наукового підходу, методика - це сукупність прийомів, способів дослідження, порядок їх застосування і інтерпретації отриманих з їх допомогою результатів).

Методи дослідження є власне способами вивчення явищ соціальної дійсності, отримання наукової інформації про них з метою визначення закономірних зв’язків, відношень і побудови наукових теорій. Слід пам’ятати, що метод – це певний комплекс прийомів, який використовують на різних етапах дослідження – теоретичному, експериментальному, для розв’язання конкретного завдання, щоб визначити педагогічну дійсність, встановити істину, перевірити чи спростувати її.

Методи можуть бути теоретичними, емпіричними та математичними методами, що застосовуються для обробки даних. До перших зараховують аналіз наукової літератури з фаху, аналіз та узагальнення зібраної інформації; класифікацію, індукцію, дедукцію, побудову аналогій, моделювання, порівняння результатів дослідження.

До емпіричних методів дослідження відносять метод спостереження, бесіди, опитування, соціометричні методи, контент-аналіз, моделювання, метод теоретичного аналізу і синтезу, методи абстрагування і конкретизації, експерименти (прогностичний, праксиметричний тощо та ін.). для якісного та кількісного аналізу отриманих даних дослідники використовують методи математичної обробки отриманих даних.

На заключному етапі дослідження, коли здійснюється узагальнення результатів дослідження і формулювання рекомендацій, використовують комбінацію методів теоретичного узагальнення результатів дослідження (висновки по роботі), різноманітні методи обробки інформації та прогнозування подальшого удосконалення процесів.

Наприклад, для розв’язання поставлених завдань застосовувались такі методи:

- аналіз наукової літератури вітчизняних та зарубіжних дослідників.....

- метод порівняльного аналізу.......,

- практичне вивчення.......,

- спостереження, анкетування, індивідуальні бесіди....,

- систематизація, порівняння, зіставлення здобутих фактів, узагальнення результатів дослідження.....,

Зміст та підготовка розділів курсової роботи

В першій частині - теоретичній - дається аналіз наукової літератури, який включає:

а)історико-педагогічний аспект проблеми;

б) її філософське і психологічне обґрунтування з позиції з сучасної педагогічної науки; в) ведучі концепції сучасної педагогічної теорії з даної проблеми. У висновках чітко виділити опорні теоретичні положення, з яких виходити при розробці основних питань теми.

Огляд літератури з проблеми робиться на підставі аналізу кількох робіт — філософської, педагогічної та психологічної спрямованості вітчизняних і зарубіжних авторів. Він передбачає коротку характеристику того, що відомо про досліджувану проблему, в якому напрямку це питання розглядалось. Роботу з літературою необхідно розділити на етапи: аналіз літературних джерел власної бібліотеки, бібліотеки навчального закладу; попередній вибір по каталогах, реферативних оглядах, списках літератури; аналіз першоджерел, їх ксерокопіювання, конспектування; пошук в Інтернеті за ключовими словами, прізвищами авторів; запис необхідних цитат краще вести на окремих картках з вказівкою вихідних даних джерел і сторінок.

В другій частині – практичній (експериментальній) - описати педагогічний досвід роботи з даної проблеми школи (окремого учителя), використовуючи матеріали спостережень, бесід з учителями, дітьми, батьками або публікації в педагогічній періодиці. Особливо цінним є опис особистого педагогічного досвіду чи елементів експерименту.

Практична частина роботи (експериментальне дослідження)

Перший підрозділ експериментальної частини присвячений розкриттю питанню про організацію експериментального дослідження, його теоретичним засадам та представленню ходу та аналізу констатувального етапу педагогічного експерименту. На початку слід вказати, які теоретичні зсади стали підґрунтям для проведення дослідження. Потім зазначається база дослідної роботи (назва та номер навчального закладу), контингент учнів та учителів, що були включені у дослідження. Необхідно визначити мету експериментального дослідження, зазначити, що воно відбувалося у 3 етапи (констатувальний, формувальний та контрольний), а потім детально зупинитися на розкритті кожного з етапів педагогічного експерименту.

Констатувальний етап педагогічного експерименту. Визначається мета і його завдання. Як правило, завдання стосуються вивчення і визначення критеріїв та показників, за допомогою яких автор буде судити про рівні розвитку явища, яке вивчається. Далі визначаються та описуються рівні розвитку педагогічного явища, яке обране об’єктом дослідження. Не слід забувати про посилання на роботи науковців.

Далі необхідно дібрати адекватні критеріям та показникам діагностичні завдання, які дозволять вивчити стан досліджуваного явища чи процесу на практиці. Таких завдань може бути 3-5. методи вивчення мають бути різними (спостереження, бесіди, анкети, вивчення продуктів діяльності учнів, вивчення педагогічної документації тощо). Записи ведуть у вигляді протоколів спостережень, фрагментів занять. Математичний аналіз узагальнюється у вигляді графіків, таблиць, схем. Кількісні показники співставляють та аналізують, дають їм педагогічне пояснення.

Наступним кроком є описання ходу та аналізу діагностичного дослідження. Тут варто вказати назву діагностичного завдання, його мету, хід, інструкції для обстежуваних. Потім дається розгорнутий аналіз отриманих результатів. У кінці підрозділу, що висвітлює питання проведення та наслідків констатувального етапу, слід вказати, як надалі буде проводитися робота.

Також на цьому етапі обираються контрольна та експериментальна групи. Вони мають мати однакову кількість дітей та приблизно однаковий рівень розвитку. Після проведення діагностичного дослідження “сильніша група” буде називатися контрольною і в ній експериментальне дослідження не буде проводитися. Інша група – експериментальна, у якій буде проведена робота за проведеною автором програмою. Саме описанню ходу роботи у цій нрупі буде присвячений наступний підрозділ.

Формувальний етап експериментального дослідження

На цьому етапі дослідження перевіряться цінність розробленої автором програми (методики) та вірогідність сформульованої на початку роботи гіпотези.

Перевірка гіпотези здійснюється за рахунок введення у навчально-виховний процес нових умов та форм, методів роботи та вивчається їх вплив на виховання учнів. Тут повністю описується нова система роботи та описується, чим вона відрізняється. Обґрунтовується передбачувана її ефективність.

Контрольний етап експериментального дослідження

Проводиться повторне діагностичне дослідження у контрольній та експериментальній групі. Автору необхідно показати перевагу експериментальної роботи над традиційною. Дається обробка кількісних та якісних даних у вигляді таблиць, схем та діаграм. Дані контрольного етапу порівнюються з даними констатувального етапу дослідження. Необхідно зробити висновки та можливі методичні рекомендації.

У висновках здійснюється узагальнення за усією темою дослідження на основі теоретичних висновків першої частини і даних експерименту, накреслюються шляхи удосконалення даного аспекту в практиці роботи школи.

Висновки і практичні рекомендації повинні бути обґрунтовані й відповідати завданням, зазначеним у вступі.

Оформлення списку використаних джерел. Правила цитування та посилання на використані джерела

Список використання джерел і літератури складається з дотриманням загальних вимог до робіт, що готуються до друку. Бібліографія складається в алфавітному порядку (спочатку література, написана українською та російською мовами, потім – література написана іноземними (англійською, німецькою та ін. мовами) згідно з вимогами Держстандарту.

До списку використаних джерел включається весь перелік наукових видань, якими користувався автор в процесі і підготовки робот, як друковані тексти, так і електронні ресурси. У разі використання електронних ресурсів (Інтернету) потрібно вказувати прізвище автора, назву роботи та обов‘язково надавати посилання на сайт, на якому розміщена ця робота. Не дозволяється використовувати анонімну інформацію з Інтернету, списувати («скачувати») реферати за обраною темою. Бібліографія містить, як ті твори, на які є посилання в тексті, так і ті, які не цитуються, але були використані в процесі підготовки роботи.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту (Бюлетень ВАК 2009, вип. 5) (див. Додаток Г).

При написанні курсової роботи необхідно давати посилання на джерела, з яких автор роботи наводить цитати чи думки.

Якщо аналізується якась робота, чи викладається інформація з певної роботи, то потрібно у квадратних дужках вказати цифру, яка є номером цієї роботи у списку літератури, без пробілів до і після цієї цифри, наприклад, [14].

У посиланні на використані джерела зазначається їх порядковий номер у списку літератури та сторінка, які проставляються у квадратних дужках (наприклад: [5, с. 28]).

Цитати потрібно оформляти таким чином: точна цитата в лапках «…», пробіл, після цього у квадратних дужках ставиться номер за переліком літературних джерел, кома, пробіл, маленька буква «с» (сторінка), крапка, пробіл, номер сторінки за першоджерелом, наприклад: «Я знаю лише одне, що нічого не знаю» [15, с. 56], після відкриття квадратної дужки і перед її закриттям пробіл не ставиться. Після викладу певної цитати «своїми словами» використовується аналогічна форма посилання – [1, с. 35].

Якщо цитата наводиться не з роботи автора думки, а з дослідження, у якому аналізується творчість автора наведеної у цитаті думки, то посилання роблять таким чином: у квадратних дужках пишеться «цит. за» (після крапки – пробіл) і далі цифра, яка є номером роботи, з якої наводиться цитата у списку літератури, потім – кома, пробіл, буква «с», крапка, пробіл і номер сторінки за джерелом цієї цитати, після відкриття квадратної дужки і перед її закриттям пробіл не ставиться, наприклад, [цит. за 7, с. 345].

Якщо в цитаті пропущені слова чи фрази, то на їхньому місці ставлять трикутні дужки (через редакцію «вставка» – «символ») і три крапки в них, наприклад: «Якщо люди потребують лише матеріальні цінності, < …> то вони істоти свиноподібні» [3, с. 261].Якщо перераховується кілька джерел без вказування сторінок, то посилання має наступний вигляд: [12; 37; 89].

При підборі літератури корисно дотримуватися принципів " від загального до конкретного", тобто ознайомитися спочатку з коротким і найбільш загальним викладом теми. Для цього слід звернутися до відповідного літератури. Важливим орієнтиром в пошуках необхідної літератури предметно-тематичні вказівки в збірниках праць класиків педагогіки. З метою повного їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги й картотеки кафедр та бібліотек факультету, університету, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліографічні посібники, прикнижкові та пристатейні списки літератури, виноски й посилання в підручниках, монографіях і словниках тощо, а також покажчики змісту річних комплектів спеціальних періодичних видань.

Закінчивши збір літературного матеріалу і провівши дослідно-експериментальну роботу - скласти текст роботи. Виклад матеріалу повинен бути логічним і послідовним. Всі положення, що висувалися, повинні бути наслідком попереднього, природно витікати із нього з однієї сторони, а з другої - причиною наступного, що готує йому грунт. Не захоплюватися зауваженнями і судженнями, які не викликані попереднім аналізом, навіть, коли вони самі по собі цікаві.

.

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Середній об'єм курсової - 30 сторінок рукописного (до 25 - машинного) тексту. Обов'язкові поля і нумерація сторінок. Це комп’ютерний текст, шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14, міжрядковий інтервал – 1, 5, абзацний відступ – 1, 25 см, всі береги – 2 см. Слід у тексті чітко розрізняти тире (–) та дефіс (-), які відрізняються розміром і наявністю пробілів до і після тире. Після ініціалів при прізвищах робити пробіл, наприклад, Т.Г. Шевченко. Століття позначати скорочено і за допомогою римських цифр, наприклад, ІІІ ст. до н.е.

Заголовки відділяються зверху і знизу двома інтервалами. На одній сторінці суцільного тексту - 28-29 друкованих рядків, в рядку - до 60 знаків з проміжками між словами включно.

Весь змістовний матеріал роботи поділяється на розділи або глави й параграфи. Нумерацію розділів подають римськими цифрами. Нумерацію підрозділів, таблиць подають арабськими цифрами без знака №.

Заголовки структурних частин курсової роботи та розділів слід друкувати посередині (редакція – без абзацного відступу) жирно великими літерами (розмір шрифту – 14) без крапки в кінці.

Наприклад:

ЗМІСТ

ВСТУП