Нетрадиційні методи навчання

Першочерговою є проблема формування таких якостей людини, які дають можливість самостійно засвоювати нову інформацію, розвивати вміння та навички, необхідні для виконання діяльності на високому професійному рівні.

Проблема підготовки висококваліфікованих кадрів не може бути ефективно розв’язана в рамках використання традиційних форм і методів навчання. Одним із найслабших місць у традиційних методах навчання є те, що в активному стані перебуває тільки викладач, слухачі ж пасивно сприймають інформацію, тобто навчання має інтелектуально пасивний характер [4]. Традиційні форми і методи навчання передбачають передачу знань, але не завжди формують професійні вміння і навички в майбутніх фахівців. Застосування активних методів навчання веде до активізації пізнавальної діяльності студентів, підвищення мотивації й емоційності навчання, формування професійних умінь та навичок [3].

Характерними особливостями активного навчання є:

· вимушена активізація розумової діяльності, – той, хто навчається, змушений бути активним незалежно від його бажання;

· тривалий, а не короткочасний, епізодичний характер активності;

· самостійне творче вироблення рішень у процесі навчання, підвищення ступеня мотивації та емоційності;

· постійна взаємодія тих, хто навчається, з викладачами за допомогою прямих та зворотних зв’язків.

Активні методи застосовуються на імітаційних та неімітаційних видах занять [7]. Імітаційні заняття передбачають імітацію предмета навчання або навчальної діяльності (ігрові та неігрові). Неімітаційними найчастіше є традиційні види занять (лекції, лабораторні заняття тощо).

Основною формою навчання у вищій школі традиційно є лекція. Однак за її допомогою навряд чи можна розвинути творчі здібності та навики, хоча, безумовно, за високої підготовки викладача можна систематизувати та структуризувати величезний пласт знань студентів [5]. У зв’язку з цим вважаємо доцільним поряд з традиційною лекцією вводити в процес викладання дисциплін нестандартні форми лекційних занять.

В основі нетрадиційних форм лекцій лежать наступні принципи контекстного навчання:

• Принцип проблемності. Цей принцип передбачає подання лекційного матеріалу у вигляді проблемних ситуацій і залучення слухачів до спільного аналізу та пошуку рішень.

• Принцип ігрової діяльності. Для активізації слухачів доцільно використовувати ігрову діяльність за допомогою ігрових процедур: розігрування ролей, мозкової атаки, бліц-гри і т.п. Застосування їх на початку лекції сприяє зняттю емоційної напруги, створенню творчої атмосфери та формуванню пізнавальної мотивації. Зараз успішно застосовують на практиці навчання ділові ігри, які дозволяють у формі ділової гри розв’язувати серйозні професійні задачі як навчального, так і дослідницького характеру.

• Принцип діалогічного спілкування. Активізація лекції передбачає використання певних методичних прийомів підключення слухачів до діалогічного спілкування, яке відбувається у вигляді зовнішнього та внутрішнього діалогу.

• Принцип спільної колективної діяльності. Проведення невеликих дискусій в процесі лекції під час аналізу та вирішення проблемних ситуацій дозволяє створити активну, творчу та емоційно позитивну атмосферу. Принцип двоплановості. Двоплановість полягає у впровадженні в лекцію ігрових елементів: перший – умовний, ігровий; другий – реальний, направлений на формування та розвиток здібностей і навиків за спеціальністю [8].

У відповідності до вищевказаних принципів можна виділити наступні нетрадиційні види лекцій, які направлені на розкриття творчого потенціалу та розвиток креативних здібностей студентів: