Коваленко О.В.

Мета: поглибити знання учнів з історії державотворення України; формувати національну свідомість школярів; виховувати любов до Батьківщини, повагу до її символів.

Обладнання: фонограми пісень, присвячені Україні, запис Гімну України, плакати із символікою держави України (герб, гімн, прапор, Конституція).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

Слово вчителя.

Діти, поверніться один до одного, посміхніться, уявно візьміть свої посмішки в долоні і обережно обміняйтесь ними. Отож, з посмішками, гарним настроєм ми розпочинаємо сьогоднішнє заняття. Сподіваюсь, що гарні посмішки на ваших обличчях будуть супроводжувати вас до кінця нашого спілкування.

ІІ. Підготовка до визначення теми заняття.

Сьогоднішню годину спілкування хочеться розпочати чудовою піснею. Ось послухайте її. (Звучить пісня «Моя Україна»)

- Діти, чи сподобалась вам пісня?

- Про що йшлося у ній?

- Як ви гадаєте, чому сьогоднішнє заняття ми розпочали такою чудовою піснею? (Тому що будемо говорити про нашу соборну незалежну Україну, її історію)

Інсценування Легенди про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну i порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.

Узяла дівчина — Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.

ІІІ. Повідомлення теми, мети заняття. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

Сьогодні ми будемо вести розмову про нашу неньку Україну, і тема заняття звучатиме так «Ми – маленькі українці». Сподіваюсь, що ви відчуєте свою належність до рідної землі, народу, мови, історії та будете горді за свою Батьківщину.

- Як ви гадаєте, що будемо робити, щоб розкрити тему нашого заняття? (Говорити про державні та народні символи, історію становлення нашої держави, відповідати на запитання вікторини, читати напам’ять вірші, працювати в парах)

- Діти, а чому знову і знову ми повертаємося до історії та сьогодення нашої країни? (Щоб краще знати її історію та сьогодення, її слабкі та сильні сторони, щоб бути активними будівниками суверенної української держави)

- Чого очікуєте від сьогоднішнього заняття? (Нової інформації, гарних вражень, позитивних емоцій)

ІV. Робота над темою

1.Слово вчителя. (Під час розповіді вчителя демонструються слайди)

Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Це наша мати – Батьківщина. В кожного одна Вітчизна і кожен має любити її.

- Діти, а що для вас є Україна? (Це наша земля, рідний край, родина, дорога до школи, наша вулиця, місто, зелені ліси і долини, степи і гори, все, що рідне і близьке нам)

Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес.

Складною і бурхливою була доля України. Топталися по ній орди чужинців, ворожі пазурі роздирали її тіло. Але Україна вистояла і сьогодні є єдиною, соборною і незалежною.

Щороку 22 січня український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну українську державу.

• А що означає слово соборна?

Соборність включає у себе єдність і згуртованість. Це поняття з’явилось у нашому науковому і політичному лексиконі порівняно недавно. Воно не є явищем суто українським. Слово соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності.

Ідея всеукраїнської єдності формувалися ще з часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.

Реалізувалась ця мрія внаслідок революційних виступів українців у 1917-1920 роках, під час яких з великою силою розкрилися волелюбство й національний дух українського народу, утворилися дві демократичні держави - Українська Народна Республіка(УНР) та Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). На жаль, дві роз’єднані держави не могли існувати як єдиний політичний, економічний організм, цьому заважали певні причини. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до об’єднання всіх українських земель. (Слайди №№3-8)

1 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР-Левицький, Цегеловський, члени директорії - Винниченко, Петлюра, Андріївський, Швець підписали у Фастові Передвступний договір про майбутнє об’єднання двох республік. Цей договір, який став першим і основним актом соборності, викликав схвалення українського народу. (Слайд №9)

3 січня 1919 року на першому засіданні Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР і УНР. Часописи підкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборності українських земель.

Директорія і Рада Народних Міністрів призначила святкування об’єднання ЗУНР і УНР на 22 січня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, який проголосив УНР самостійною, незалежною державою, отже мав стати днем подвійного всенародного свята – Незалежності і Соборності.

22 січня 1919 року на Софіївській площі, біля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутності десятків тисяч киян лідери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свій непохитний намір збудувати єдину українську державу.

З раннього ранку місто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майоріли жовто – сині прапори. Софіївський майдан прикрашала тріумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини. (Слайди №№10-12)

В Акті злуки проголошувалося про об’єднання українських земель в єдину «…нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового народу». 4.Поетична хвилинка.