Наслідки порушення правил підсудності.

Питання про підсудність адміністративної справи вирі­шується, як правило, суддею одноособово при прийнятті по­зовної заяви (п. 4 ч. 1 ст. 107 КАСУ).

За загальним правилом, справа, прийнята адміністративним судом до свого проваджен­ня з дотриманням правил про підсудність, повинна бути роз­глянута цим судом по суті (ч. 2 ст. 107 КАСУ).

Однак правила підсудності можуть бути порушені як особою, яка звернулася до суду, так і самим судом (п. 2—3 ч. 1 ст. 22 КАСУ). Законо­давець передбачає кілька випадків можливого порушення пра­вил підсудності

1. Особа, яка звертається до суду, подала адміністративний
позов з порушенням правил підсудності (п. 1 ч. 1 ст. 106 КАСУ).
В такому випадку суд, який розглядає питання про відкриття
провадження, повертає позивачеві позовну заяву (п. 6 ч. 3 ст.
108 КАСУ) у зв´ язку з тим, що справа не підсудна цьому суду.

В ухвалі про повернення позовної заяви суд зазначає, якому
суду підсудна ця адміністративна справа. Якщо заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, суддя постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі (п. 1 ч. 1 ст. 109 КАСУ).

Копія ухвали про повернення позовної заяви, а також (або) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позов­ною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвали про повернення позовної заяви або про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі можуть бути оскаржені особою, яка подала позовну заяву.

2. Після відкриття провадження у справі виявилося, що
провадження у справі відкрите без дотримання правил предметної підсудності (п. 2 ч. 1 ст. 22 КАСУ). В такому випадку суд
повинен передати її на розгляд відповідного адміністративного
суду, незалежно від того, на якому етапі провадження виявлено
порушення предметної підсудності. У разі виявлення порушення правил предметної підсудності в суді вищої інстанції (апеляційному суді), рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа передається до компетентного суду (ст. 207

КАСУ).

Отже, в будь-якому випадку порушення правил предметної підсудності тягне за собою скасування рішення у справі, якщо воно було прийняте, та передачу справи до компетентного суду.

Питання про передачу адміністративної справи розгля­дається судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання (ч. 2 ст. 22 КАСУ). Про передачу справи суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена. Фактична пере­дача адміністративної справи з одного суду до іншого здійс­нюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги — після залишення її без задоволення (частини 3-4 ст. 22 КАСУ).

Передана адміністративна справа розглядається судом, до якого вона надіслана (ч. 5 ст. 22 КАСУ). Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 22 КАСУ).

У разі виявлення на будь-якому етапі провадження, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судо­чинства, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, а позивачеві роз´ яснює, до юрисдикції якого суду відне­сено розгляд тих справ (частини 2—3 ст. 157 КАСУ). Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допус­кається.

3. Якщо після відкриття провадження у справі та до почат­ку судового розгляду виявилося, що провадження у справі від­крито без дотримання правил територіальної підсудності (п. 3 ч. 1 ст. 22 КАСУ), то адміністративна справа повинна бути пе­редана до належного суду. Питання про передачу адміністра­тивної справи вирішується відповідно до правил, передбачених частинами 2—5 ст. 22 КАС України.

Однак якщо порушення правил територіальної підсудності виявлено під час судового розгляду, законодавець не встанов­лює будь-яких обмежень чи заборон щодо відкриття провад­ження в адміністративній справі (ст. 107 КАСУ), залишення позовної заяви без руху (ст. 108 КАСУ), відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (ст. 109 КАСУ), зали­шення позовної заяви без розгляду (ст. 155 КАСУ), зупинення провадження у справі (ст. 156 КАСУ), закриття провадження у справі (ст. 157 КАСУ) тощо.

Отже правила тери­торіальної підсудності передбачають достатньо підстав альтер­нативного вибору місця розгляду справи, які на зміст рішення не впливають. Тому на сьогодні, на жаль в адміністративному судочинстві мають міс­це випадки, коли справи розглядаються судами далеко за ме­жами місцезнаходження, проживання, перебування відповіда­ча, позивача, третіх осіб тощо. Такий стан, по-перше, створює додаткові незручності, у першу чергу, для однієї із сторін; по-друге, сприяє розвитку корупції в судовій системі, пошуку «свого» судді для вирішення справи.