Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Проф. О.Г. Гавриленко 1 страница
|
|
Відповідальний за випуск: к.т.н., доц. М.Ф. Іванов
ЗМІСТ
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ............................................................... 4
2. ЦІЛІ І ЗАДАЧІ ПО ДИСЦИПЛІНІ................................................... 4
3. ОБСЯГ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПО ДИСЦИПЛІНІ............... 6
4. ТЕМАТИЧНИЙ ЗМІСТ ЗАНЯТЬ..................................................... 6
5. САМОСТІЙНА РОБОТА.................................................................. 8
5.1. Самостійне вивчення теоретичного матеріалу............................. 8
5.2. Поточна самостійна робота по підготовці до навчальних,
практичних та контрольних занять................................................................ 8
5.3. Індивідуальна самостійна робота.................................................. 38
6. ЗАВДАННЯ І ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ПО ДИСЦИПЛІНІ «ТЕОРІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ»............................................................................................... 38
7. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................. 43
ДОДАТОК А..........................................................................................
ДОДАТОК Б..........................................................................................
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Теорія організації» для фахівців галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування», для спеціальності 6.030601 «Менеджмент організацій і адміністрування» (для студентів денної та заочної форм навчання) складені на основі:
- освітньо-професійної програми за спеціальністю 6.030601 «Менеджмент організацій і адміністрування» напряму підготовки 030601 «Менеджмент», освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр», погодженої з Головним управлінням вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України;
- навчальної програми з дисципліни;
- навчального плану;
- робочої навчальної програми;
- технологічної інструкції Т 1-1 «Положення про нормативну документацію кафедр (секцій) з планування змісту навчань по дисципліні», затвердженої ректором ДонНАБА.
2. ЦІЛІ І ЗАДАЧІ ДИСЦИПЛІНИ
Теорія організації розглядається як один із фундаментальних елементів наукової бази менеджменту. Організація представлена не тільки як інструмент досягнення підприємницьких цілей, але і як об'єкт дослідження. Аналізуються основні положення, визначення і смислові варіанти поняття «організація», методологія наукового дослідження організаційних процесів і організаційних відносин. Організація розглядається як система, представлена об'єктивною структурою, і як процес, тобто як функція управління. Особливе значення надається самоорганізації.
Об’єктом теорії організації є соціальні організації, тобто організації, що об'єднують людей. Предметом вивчення «теорії організації» є: організаційні відносини між працівниками з приводу спільної праці, що виражають форми об'єднання людей і матеріальних факторів виробництва, забезпечують зв'язок між технічною стороною діяльності організацій і відносинами власності, що складаються в організаціях різного типу.
Головною метою вивчення дисципліни «Теорія організації» є формування сучасного, на основі системного підходу, світогляду щодо створення, функціонування й еволюції організації.
Задачами вивчення дисципліни «Теорія організації» є набуття теоретичних знань та навичок з наступних питань:
- теорія та практика функціонування організацій у мінливих умовах сучасного ринкового соціально-економічного середовища, регулювання процесів, які в них відбуваються у взаємозв’язку із зовнішнім середовищем тощо;
- основні організаційні теорії;
- теоретико-методологічні засади створення та функціонування організацій;
- методичні підходи до аналізу внутрішнього й зовнішнього середовища організацій;
- побудова організаційних структур організацій різних типів;
- трансформація створення іміджу й культури організацій.
Дисципліна передбачає набуття студентами теоретичних знань та практичних навичок, необхідних для здійснення управлінської діяльності в сучасних економічних умовах.
У процесі вивчення навчальної дисципліни студент має опанувати відповідну сукупність знань, вмінь та навичок, які повинні сприяти загально професійній підготовці майбутніх спеціалістів і забезпечити належне виконання ними покладених завдань у сфері управління. Він повинен знати:
- закони, принципи, етапи розвитку організації;
- організаційні теорії, еволюцію теоретичних концепцій організації, основні моделі організацій;
- будову організаційної системи, класифікацію систем за різними ознаками; аспекти організаційного порядку;
- основні види соціальних організацій, механізми регулювання у соціальних системах;
- принципи, методи управління;
- принципи самоорганізації;
- складові зовнішнього та внутрішнього середовища організації, методи їх дослідження, взаємозв’язок факторів зовнішнього та внутрішнього середовища організації;
- теоретичні засади створення й розвитку організаційних форм управління;
- теорію організаційної культури.
3. ОБСЯГ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПО ДИСЦИПЛІНІ
| № з/п | Форми організації навчання | Обсяг в академічних годинах |
| 1. | Лекції | |
| 2. | Практичні заняття | |
| 3. | Самостійна робота 3.1. Самостійне вивчення теоретичного матеріалу 3.2. Поточна самостійна робота 3.3. Індивідуальна робота | |
| Всього |
4. ТЕМАТИЧНИЙ ЗМІСТ ЗАНЯТЬ
4.1. Тематичний план лекційних занять
| Індекс занять | Тематичний зміст | Кількість академічних годин |
| Семестр 2 (весінній). Дві навчальних години на тиждень. | ||
| Змістовий модуль 1. «Основи теорії організацій» | ||
| Л-ТО-1 | Методологічні засади теорії організації | |
| Л-ТО-2 | Основні організаційні теорії та моделі | |
| Л-ТО-3 | Організація як система | |
| Змістовий модуль 2. «Процес організацій» | ||
| Л-ТО-4 | Організація як соціум | |
| Л-ТО-5 | Організаційний процес | |
| Л-ТО-6 | Самоорганізація | |
| Змістовий модуль 3. «Місто організації у соціально-економічній системі країни» | ||
| Л-ТО-7 | Зовнішнє й внутрішнє середовище організації | |
| Л-ТО-8 | Організаційне проектування | |
| Л-ТО-9 | Культура організації | |
| Всього лекційних занять за курс |
4.2. Тематичний план семінарських занять
| Індекс занять | Тематичний зміст | Кількість академічних годин |
| Семестр 2 (весінній). Дві навчальних години на тиждень. | ||
| С-ТО-1 | Методологічні засади теорії організації | |
| С-ТО-2 | Основні організаційні теорії та моделі | |
| С-ТО-3 | Організація як система | |
| С-ТО-4 | Організація як соціум | |
| Всього |
Тематичний план практичних занять
| Індекс занять | Тематичний зміст | Кількість академічних годин |
| Семестр 2 (весінній). Дві навчальних години на тиждень. | ||
| П-ТО-1 | Організаційний процес | |
| П-ТО-2 | Самоорганізація | |
| П-ТО-3 | Зовнішнє й внутрішнє середовище організації | |
| П-ТО-4 | Організаційне проектування | |
| П-ТО-5 | Культура організації | |
| Всього |
5. САМОСТІЙНА РОБОТА
5.1. Самостійне вивчення теоретичного матеріалу
| № з/п | Назва розділів, тем та питань | Обсяг навчального часу в академ. год. |
| Семестр 2 (весінній) | ||
| ТО-1 | Методологічні засади теорії організації | |
| ТО-2 | Основні організаційні теорії та моделі | |
| ТО-3 | Організація як система | |
| ТО-4 | Організація як соціум | |
| ТО-5 | Організаційний процес | |
| ТО-6 | Самоорганізація | |
| ТО-7 | Зовнішнє й внутрішнє середовище організації | |
| ТО-8 | Організаційне проектування | |
| ТО-9 | Культура організації | |
| Всього за курс |
5.2. Поточна самостійна робота по підготовці до навчальних, практичних та контрольних занять (обсяг підготовки 34 годин).
Поточна самостійна робота студента являє собою підготовку до лекційних та семінарських занять. Вона складається з підготовки студентом теоретичного матеріалу, згідно тематики навчального заняття, перевірки засвоєного матеріалу за допомогою контрольних та проблемних питань, а також самоконтролю знань за допомогою тестових завдань.
Тема № ТО-1. Методологічні засади теорії організації
Сутність поняття «організація».
Закони організації. Закони функціонування (статики) організації: закон композиції, закон пропорційності, закон найменших. Закони розвитку (динаміки) організації: закон онтогенезу (перетворення), закон синергії, закон інформованості-упорядкованості, закон єдності аналізу і синтезу, закон самозбереження.
Принципи організації: принцип ланцюгового зв’язку; принцип інгресії; принцип підбору; принцип рухомої рівноваги; принцип слабкої ланки. Групування принципів.
Етапи розвитку організації: зародження, зростання, зрілості, старіння. Збереження рівноваги організації та її цілісності.
Методичні вказівки до самостійного вивчення
Організація - складний організм. У ньому переплітаються і уживаються інтереси особистості і груп, стимули і обмеження, жорстка технологія і інновації, безумовна дисципліна і вільна творчість, нормативні вимоги і неформальні ініціативи. У організацій є свій вигляд, культура, традиції і репутація. Вони впевнено розвиваються, коли мають обґрунтовану стратегію та ефективно використовують ресурси. Не розуміючи суті організацій і закономірностей їх розвитку, не можна ні управляти ними, ні ефективно використовувати їх потенціал, ні освоювати сучасні технології їх діяльності. Навіщо потрібні організації, як створюються і розвиваються, на яких принципах будуються, чому і як змінюються, які можливості відкривають, чому їх учасники діють так, а не інакше, - відповіді на ці питання покликана дати теорія організації, що спирається на узагальнення новітнього світового досвіду.
Теорія організації як самостійна галузь знань має свій понятійний апарат, об'єкт і предмет дослідження.
Об'єкт (явище, яке досліджує наука) теорії організації: соціальні організації, тобто організації, що об'єднують людей.
Предмет (визначає те, чим займається дана наука, що вона вивчає) теорії організації: організаційні відносини між працівниками з приводу спільної праці, що виражають форми об'єднання людей і речових факторів виробництва, забезпечують зв'язки між технічною стороною діяльності організацій і відносинами власності, що складаються в організаціях різного типу.
Поняття організації може відноситись до трьох відмінних між собою феноменів: 1) діяльність людини щодо створення стану впорядкованості або цілісної системи; 2) під ним розуміється якийсь об’єкт, система, що має складну внутрішню структуру (підприємство, цех, відділ, служба); 3) стан впорядкованості тої чи іншої сукупності предметів, явищ (внутрішня форма, структура системи).
Організація – свідомо координоване (кероване) соціальне утворення (тобто складається з людей та їх груп, які взаємодіють між собою) з певними межами, що функціонує на відносно постійній основі для досягнення спільної мети (цілей).
Організації властиві комплексність, формалізація і співвідношення централізації і децентралізації.
Класифікація законів організації. Закони бувають загальні (основні – діють в усіх організаціях), специфічні (діють в соціальних організаціях), часткові (діють в конкретних ситуаціях і видах діяльності). До основних законів організації відносяться:
закон синергії (для будь-якої організації існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або суттєво більший суми потенціалів вхідних до неї елементів, або суттєво менший);
закон самозбереження – кожна організація прагне зберегти себе і для цього використовує весь свій потенціал;
закон розвитку – кожна організація в процесі свого розвитку прагне до оптимальної самореалізації як в цілому, так і складових своїх елементів на основі їх адекватності і динамічної рівноваги
закон інформованості – впорядкованості – чим більшою інформацією володіє організація про внутрішнє і зовнішнє середовище, тим більша ймовірність її успішного функціонування
закон єдності аналізу і синтезу – кожна організація прагне налаштуватися на найбільш ефективну діяльність за рахунок постійних змін своєї структури або виконуваних дій
закон пропорційності – композиції – кожна організація прагне придбати, створити або зберегти у своїй структурі всі необхідні ресурси в заданих пропорціях
Закони організації повинні не суперечити загальним законам розвитку; спиратися на загальні властивості складних систем; узгоджуватися один з одним, виявлятися і підтверджуватися на достовірних і великих інформаційних фондах, допомагати цілеспрямовано вивчати організаційні системи, мати «відкритий вигляд».
Принципи організації - загальні правила формування (чи самоформування) систем у природі і суспільстві, що забезпечують упорядкованість і доцільність функціонування систем.
До числа основних універсальних принципів організації, що діють у природі і суспільстві, сформульованих А. Богдановим, можна віднести: принцип ланцюгового зв'язку, принцип інгресії, принцип добору, принцип рухомої рівноваги, принцип слабкої ланки.
Всі вони носять загальний характер, так як відносяться не тільки до природи, але і до організуючої діяльності людини.
Контрольні і проблемні питання
1. Які основні ознаки і властивості організації?
2. В чому полягає закон синергії, синергетичний ефект?
3. В чому полягають передумови виникнення та суть закону самозбереження?
4. Які Ви знаєте потенціали збереження та руйнування організацій?
5. Які існують види розвитку? В чому полягає суть закону розвитку?
6. В чому полягає закон інформованості і його наслідки?
7. Назвіть основні етапи розвитку організації. Надайте їх характеристику.
Тести:
1.1. Властивість емерджентності це:
а) переважання внутрішніх взаємодій в організації над зовнішніми;
б) поєднання двох або декількох елементів будь-якої організації надає їй нову якість;
в) наявність переносу матерії, енергії та інформації між внутрішніми елементами та елементами середовища;
г) реакція організації на певний вплив; якісна зміна реакції системи, пов'язане із змінами структури і спрямоване на стабілізацію поведінки;
д) наявність форми просторово-часових зв'язків.
1.2. До загальних законів розвитку організації належать:
а) закон аналізу і синтезу;
б) закон ефективного сприйняття і запам’ятовування інформації;
в) закон установки;
г) закон диференціації та універсалізації функцій;
д) правильна відповідь відсутня.
1.3. Потенціали збереження організації:
а) наявність «просторової» конкуренції;
б) міцна, гнучка, різноманітна структура;
в) вміле оперативне керівництво;
г) хороша технологічна та інформаційна оснащеність;
д) всі відповіді правильні.
1.4. До часткових законів розвитку організації належать:
а) закон аналізу і синтезу;
б) закон ефективного сприйняття і запам’ятовування інформації;
в) закон установки;
г) закон диференціації та універсалізації функцій;
д) правильна відповідь відсутня.
1.5. Принципи закону розвитку:
а) переважного розвитку;
б) динамічної рівноваги;
в) мінливості;
г) інерції;
д) адаптації (еластичності).
Тема № ТО-2.Основні організаційні теорії та моделі
Організаційні теорії: класична організаційна теорія; теорії організаційної поведінки; теорія інститутів та інституційних змін; популяційно-екологічна (еволюційна) теорія; тектологія О. Богданова; ноосфера В.І. Вернадського.
Еволюція теоретичних концепцій організації.
Основні моделі організацій: органічна та механістична моделі.
Сучасна організаційна парадигма: сутність, значення, зміст, практична спрямованість.
Методичні вказівки до самостійного вивчення
В рамках даної теми необхідно розглянути основні моделі організації: класичну, або механістичну модель та її різновид – бюрократичну модель, неокласичну, або органічну модель, а також інституційну і системну моделі.
Класична модель. На початку XX ст. у зв’язку зі зростанням концентрації виробництва і утворенням великих промислових підприємств виникли умови для зародження наукових систем організації. В основному ці системи розроблялися і були спрямовані на раціональну організацію праці і виробництва. У створення й розвиток раціоналістичного напряму зробили свій внесок класики теорії організації Ф. Тейлор, А. Файоль, Д. Муні та ін.
Основою класичної моделі є уявлення про те, що організація – лише результат дій керівників, які її повністю конструюють і володіють нею. Її серцевина – процес праці. Організація розглядається як безособовий механізм, адміністративна піраміда з різними рівнями управління, пронизаними формальними зв’язками.
Головне в цій моделі – єдність командування і чіткий розподіл обов’язків. Основні засоби – планування, координація, контроль. Насамперед, організація – це інструмент для вирішення завдань, а його «гвинтик» – людина – нікого не цікавить як особистість.
Бюрократична модель. Автор моделі М. Вебер виходить з того, що поведінка окремої особи непередбачувана, не завжди зрозуміла, а іноді перешкоджає ефективній діяльності організації. Тому він вибрав як ідеальну модель таку форму організації, в якій можна було б звести до мінімуму вплив поведінки окремої особи.
Основними рисами моделі ідеальної бюрократичної організації, запропонованої М. Вебером, є:
- розподіл праці на основі функціональної спеціалізації;
- чітка ієрархія влади;
- система правил, що визначають права і обов’язки кожного члена організації;
- система процедур, що визначають порядок дії в усіх ситуаціях, які виникають у процесі функціонування організації;
- відбір і висунення працівників відповідно до їх кваліфікації.
Таким чином, моделі традиційного, раціоналістичного напрямку (класична, бюрократична) розглядають організацію як чисто формальну структуру, в якій внутрішнє життя відбувається за строго визначеною системою правил, розпоряджень і рекомендацій, обов’язкових для всіх членів організації.
Неокласична модель. Іншим напрямом теорії організації слід вважати поведінковий напрям. Моделі цього напряму будуються з урахуванням можливостей людини, яка розглядається не тільки як оператор, що виконує деяку роботу, але і як особа, що володіє певними соціальними інтересами. Зародження поведінкового напряму пов’язане з тим, що в 1930-х роках велике машинне виробництво зумовило максимально інтенсивне використання фізичних можливостей працівника, що суперечить потребам особи.
В організаціях, що дотримуються неокласичного напряму у виробленні рішень, приймає участь велика кількість працівників, а не тільки вузька група на вищому рівні управління.
Інституційна модель. Ця модель розглядає організацію як політичний інститут, як об’єднання груп, кожна з яких переслідує свої цілі. Відповідно до інституційної моделі нормальне функціонування організації обумовлюється не тільки раціональністю структури, врахуванням соціально-психологічних запитів її членів як індивідів, але і врахуванням запитів соціальних груп, що діють як всередині, так і за межами організації.
Одним із принципів реалізації інституційної моделі є участь працівників в управлінні організацією, зокрема «партисипативне управління», що ґрунтується на залученні членів організації до ухвалення управлінських рішень.
Іншим принципом є створення керівником відповідного клімату для зростання або психологічної підтримки працівників під час роботи, що стимулює їх брати на себе відповідальність.
У цілому інституційна модель орієнтована на розвиток виробничої демократії та розширення участі працівників в ухваленні рішень, на спеціальну підготовку керівників, яка допомагає краще зрозуміти підлеглих, що дає змогу налагодити вільні комунікації між членами організації.
Системна модель. Третім напрямом, на якому базується сучасна теорія організації, є системний підхід. Об’єктивними умовами зародження системного підходу в 50-х роках XX ст. і його проникнення в науку і практику управління в 60–70 роках стали посилення взаємозв’язків усіх сторін організаційної діяльності, розширення і ускладнення внутрішньоорганізаційних відносин підприємств і установ, взаємодій із зовнішнім середовищем.
Системна модель прагне представити організацію як систему, що складається із взаємопов’язаних частин і змінних, і вважає будь-яку організацію соціальною системою, що входить до складу ширшої системи суспільства. Системна модель організації ґрунтується на концепціях відкритих систем з урахуванням вивчення відносин організації та зовнішнього середовища і соціальних систем, тобто включає також інструментальні (технічні, економічні, організаційні), й поведінкові змінні. Системна модель має міждисциплінарний характер і залучає до дослідження і створення організацій такі галузі знання, як кібернетика, економічна наука, математичне моделювання, соціологія, психологія та ін.
Сучасна теорія організації (ситуаційний підхід в теорії організації)розглядає організацію як відкриту систему, яка постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, до якого вовна має пристосуватися. На відміну від класичного та неокласичного підходів сучасна теорія ґрунтується на тому, що не існує найкращої, ідеальної структури або моделі до якої мають прагнути всі організації. Кращою структурою організації буде така, яка найбільш повно враховує вплив ситуаційних факторів, які характерні для даної організації.
До основних ситуаційних факторів, які впливають на формування організаційної структури сучасна теорія організації відносить такі: технологію; розміри організації; середовище; стратегію.
При цьому слід зауважити, що кожний із зазначених факторів впливає на формування організаційної структури не тільки прямо, але і непрямо (опосередковано), тобто шляхом їх взаємного впливу один на одного.
Контрольні і проблемні питання
1. Які основні положення класичної моделі теорії організації?
2. Назвіть основні риси моделі ідеальної бюрократичної організації, запропонованої М. Вебером.
3. У чому полягає неокласична модель теорії організації?
4. Назвіть характерні риси інституційної моделі теорії організації.
5. Визначте умови, які зумовили виникнення системної моделі теорії організації.
6. Основні моделі організацій: органічна та механістична моделі. Охарактеризуйте їх.
7. Сучасна організаційна парадигма: сутність, значення, зміст.
Тести:
2.1. Основоположні ідеї М. Вебера:
а) потреби зовнішнього середовища диктують необхідність зміни стратегії компанії і, як наслідок, змінюється організаційна структура;
б) розподіл і нормування праці не завжди ведуть до продуктивності. Менеджер повинен бути професіоналом, люди більш чуйні до соціального впливу рівних людей;
в) строга ієрархія, призначення на посаду за кваліфікацію і заслуги, управління організацією виключає особисті якості, емоції і мотиви;
г) розподіл праці, роль індивідуальних здібностей, вимірювання праці за допомогою одиниць часу;
д) влада – інформаційний зв'язок, успіх організації залежить від степені задоволеності її членів, співробітництво призводить до узгоджених дій.
2.2. А. Богданов вводить три типи систем:
а) технічні, біологічні, соціальні;
б) організовані, дезорганізовані і нейтральні;
в) штучні, природничі, змішані;
г) формальні, неформальні, змішані.
2.3.Теорію «Х-Y» запропонував:
а) Ф. Тейлор;
б) А. Файоль;
в) Д. Макгрегор;
г) Ч. Бернард;
д) Е. Мейо.
2.4. Сучасна теорія організації розвивається в трьох напрямах:
а) технічний, біологічний, соціальний;
б) ситуаційний, екологічний та організований процес самонавчання організації;
в) формальний, неформальний, нейтральний;
г) еволюційний, революційний, нейтральний;
д) прогресивний, регресивний, нейтральний.
2.5. Основоположні ідеї Е. Мейо:
а) потреби зовнішнього середовища диктують необхідність зміни стратегії компанії і, як наслідок, змінюється організаційна структура;
б) розподіл і нормування праці не завжди ведуть до продуктивності. Менеджер повинен бути професіоналом, люди більш чуйні до соціального впливу рівних людей;
в) строга ієрархія, призначення на посаду за кваліфікацію і заслуги, управління організацією виключає особисті якості, емоції і мотиви;
г) розподіл праці, роль індивідуальних здібностей, вимірювання праці за допомогою одиниць часу;
д) влада – інформаційний зв'язок, успіх організації залежить від степені задоволеності її членів, співробітництво призводить до узгоджених дій.
Тема № ТО-3. Організація як система
Формування системних уявлень: Платон, Аристотель, Кант, А. Смит. Системність як загальна властивість матерії. Системний підхід (погляд). Стан системи, властивості системи, поведінка системи, дія, подія.
Будова систем: підсистема, елемент, структура, зв'язок. Атрибути зв’язку: спрямованість, сила, характер.
Класифікація систем. Загальна класифікація: абстрактні системи; конкретні системи; відкриті системи; закриті системи; динамічні системи; адаптивні системи; ієрархічні системи, їх характеристики. Класифікація за ознаками: за походженням; за описом змінних; за способом управління; за типом операторів.
Аспекти організаційного порядку. Типологія організацій. Класифікація організацій за ознаками: класифікація за принципами управління; класифікація за функціональними ознаками; класифікація за ознакою реалізації суспільних функцій; класифікація за ознакою визначення цілі (ціннісно-орієнтовані організації; організації, які формують власні цілі; ціле скеровані організації; цілеспрямовані організації; цілеорієнтовані організації; цілепридатні організації; паразитичні організації).
Методичні вказівки до самостійного вивчення
В основі теорії організацій лежить теорія систем так як термін «організація» в одному зі своїх лексичних значень означає упорядковану і організовану систему.
Система – це ціле, створене із частин та елементів для ціле напрямленої діяльності; це сукупність взаємопов’язаних, взаємодіючих елементів.
Ознаки організації як системи:
- множина складових її елементів (підсистем);
- наявність головної цілі для всіх підсистем;
|
|